Розвиток фізичних якостей дітей дошкільного віку

ВСТУП

Актуальність. Аналіз передової наукової і науково-методичної літератури вказує на необхідність звернути увагу на особливості методики розвитку рухових якостей дітей дошкільного віку. Досить важливим моментом процесу навчання рухових якостей є спрямованість даного процесу на розвиток вмінь та навичок рухових дій. Весь процес навчання передбачає використання різних підходів, засобів та методів.

Учені Е. Вільчковський, Л. Волков, Н. Денисенко, О. Курок, Т. Осокіна, Є. Тімофєєва  Є. Прахін,  Ж. Рапопорт та  інші  свідчать  про те,  що  розвиток  рухових якостей у дошкільників  відбуваються  під впливом таких чинників,  як  природно-вікові  зміни організму (морфофізіологічна та  функціональна перебудова)  та  режиму  рухової активності, до якого входить весь комплекс організаційних форм фізичного виховання самостійна рухова діяльність дитини. Загальні фізіологічні  закономірності  розвитку  фізичних  якостей  людини  під  впливом занять  фізичними  вправами  розглянуто  у  працях  Л. Волкова,  О. Вікулова Е. Вільчковського,  М. Бутій,  Л. Глазиріної,  О. Козленко  та  ін.  Їх  дослідження стверджують, що фізіологічною основою розвитку рухових якостей є морфологічні та функціональні  зміни  м язової  системи,  а  також  нервової  регуляції  рухових вегетативних функцій організму.

У численних дослідженнях  (Е. Вільчковський, Л. Волков, Є. Вавілова  та  ін.)  зроблено висновки  про  необхідність  комплексного  розвитку  рухових  якостей  дітей.  Автори наукових робіт вказують, що найбільш ефективними для покращення загальнофізично підготовки дітей є застосування вправ, виконання яких сприяє проявленню спритності, гнучкості,  витривалості  у  порівнянні  з  засобами,  які  спрямовані  лише  на  розвиток однієї з вищезазначених якостей.

         Обєкт дослідження: фізичні якості дітей дошкільного віку.

Предмет дослідження: особливості методики розвитку фізичних якостей у дітей дошкільного віку.

Мета дослідження: обґрунтування особливостей методики розвитку рухових якостей у дітей дошкільного віку.

  Гіпотеза:  важливим етапом методики розвитку рухових якостей дітей дошкільного віку є використання різних вправ розрахованих на дошкільнят, особливе місце належить іграм.

Задачі дослідження:

1. Охарактеризувати особливості  організму дитини дошкільного  віку.

2. Проаналізувати розвитку  фізичних якостей дошкільнят.

3. З`ясувати які фактори  впливають на розвиток фізичних  якостей дошкільнят.

4. Охарактеризувати особливості  методик формування рухових якостей.

5. Охарактеризувати методику  визначення рівня розвитку рухових якостей у дошкільнят.

Методи і організація  дослідження:

1.   Аналіз наукової  і науково-методичної літератури.

2.   Аналіз і синтез.

На основі одержаних даних  дослідження були проаналізовані:

-   відомості наукової  і науково-методичної літератури;

-   досвід провідних  спеціалістів в даній області;

-   аналіз особливостей  організму дитини дошкільного  віку.

Наукова новизна: узагальнені сучасні дані про основи методики розвитку рухових якостей дають можливість вибору найбільш раціонального підходу для розвитку рухових якостей дитини дошкільного віку.

Практична значимість: для організації спрямованого процесу навчання рухових якостей дітей дошкільного віку необхідно керуватися особливостями методики формування рухових якостей, доступністю та відповідністю використання різних вправ для розвитку певних фізичних якостей.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  І. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ  У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

1.1 Загальна характеристика  розвитку дошкільнят

Анатомо-фізіологічні передумови розвитку діяльності дошкільника. Надбання в психічному розвитку дошкільника пов'язані з прогресивними змінами вищої нервової діяльності, для якої характерною стає особлива жвавість орієнтувальних реакцій, що, як відомо, є необхідною умовою утворення нових тимчасових нервових зв'язків. Утворюються складні умовні рефлекси, в яких провідну роль відіграв слово (друга сигнальна система). Розвивається умовне гальмування, хоч іррадіація збудження ще в частим явищем у поведінці дитини. Посилюється регулятивний вплив кори великих півкуль на функціонування підкірки, що зумовлює фізіологічну основу цілеспрямованості й організованості поведінки.

Ці функціональні зміни  в роботі центральної нервової системи  дитини пов'язані з дальшими морфологічними змінами в будові головного мозку, зростанням його ваги. У три роки вага мозку становить близько 1080 м, у шість років - 1300 м [4,12].

Завдяки загальному фізичному  розвитку дошкільників удосконалюється  структура і функції мозку. Характерне для раннього віку швидке збільшення росту дитини дещо уповільнюється на п'ятому році і знову прискорюється наприкінці дошкільного дитинства. Середнє щорічне збільшення росту дошкільника становить близько 6 см, причому дівчатка дещо випереджають хлопчиків. У п'ять років ріст дитини в середньому 100 см, а в сім - 115 см. Щорічно вага дитини збільшується лише на 1,5-2 кг. Змінюються пропорції тіла. Подовжується тулуб і особливо ноги [12,90].

Для кісткової системи  дитячого організму характерним  в недостатнє окостеніння, хрящова  будова її окремих ланок, значна гнучкість  і еластичність хребта. Особливо тривалий процес росту . довгих кісток. Розвиток крупної мускулатури дещо випереджає функції дрібних м'язів руки. Працездатність м'язів дошкільника значно нижча, а стомлюваність їх швидша, ніж у школярів. Загальний розвиток опорно-рухового апарату дошкільника виявляється у зростанні координації, вправності й точності рухів [10,125].

Удосконалюється діяльність серцево-судинної системи. Збільшуються розміри серця (до п'яти років  у 4 рази порівняно з новонародженою дитиною). Змінюється ритм його роботи (у новонародженої дитини - 120-140 ударів на хвилину, у старшого дошкільника - 70-100).

Поверхневе дихання дошкільника  компенсується його частотою (у трирічної  дитини 20-30 вдихань на хвилину, у  дорослої людини - 16). У зв'язку з розвитком легенів, грудної клітки та зміцненням дихальної мускулатури воно стає глибшим і рідшим, життєвий об'єм легенів підвищується.

Дальше визрівання організму  дитини, що відбувається в дошкільному  віці, є необхідною передумовою її психічного розвитку. Але воно не визначає змісту тих психічних властивостей, які складаються в неї. Формування їх відбувається завдяки засвоєнню дитиною в ході дійових взаємовідносин її з навколишнім світом суспільного досвіду. Від змісту й особливостей цих взаємовідносин залежить весь психічний розвиток дитини-дошкільника, зокрема характерної для неї ігрової діяльності [6,52].

Гра, її природа і сутність. Дошкільне дитинство здавна назирають  віком ери. Деякі вчені вбачали  джерела гри дитини в Її природних  прагненнях до відпочинку, використання «надлишку сил», до вправляння інстинктивних механізмів, потрібних для майбутнього життя, до одержання задоволення тощо. Загалом для них характерним е натуралістичне розуміння гри дитини як інстинктивного за своєю природою явища, ігнорування якісної різниці між грою тварин й ігровою діяльністю людської дитини, історичного походження специфічних особливостей останньої. Були й спроби вийти за межі натуралістичного тлумачення походження гри дитини. Автори цих спроб (К.Д. Ушинський, П.Ф. Леегафт) намагалися показати значення суспільного середовища в розвитку дитячих ігор, зокрема важливу роль праці в становленні їх змісту (Г.В. Пдеханов).

Розглядаючи гру як провідну діяльність дошкільника, радянські  психологи виходять з визнання соціальної обумовленості її розвитку (П.П. Блонський, Л.С. Виготський, О.М. Леонтьев, Д.Б. Ельконін). Гра соціальна за своїм походженням і змістом, вона е історичним утворенням, пов'язаним з розвитком суспільства, його культури. Гра - особлива форма життя дитини в суспільстві, причому справжнього життя, дуже. важливого для неї. Через гру дошкільники задовольняють свої потреби у спілкуванні з дорослими, у спільному житті з ними.

Гра зароджується в дитини ще в ранньому віці. З переходом  до дошкільного віку усвідомлюваний дитиною світ значно розширюється. До нього входять не тільки предмети і явища найближчого оточення, а й ширше коло предметів, з якими діють дорослі і які ще не доступні дитині. Водночас зростає її тенденція до самостійності. Дитина відкриває для себе світ дорослих і прагне в ньому жити. Проте вона не вміє зважувати на свої реальні можливості, не може реально діяти з предметами дорослих, (наприклад, водити машину, пекти пироги тощо). Ця суперечність між прагненнями і Можливостями дитини брити безпосередню участь у житті та діяльності дорослих розв’язується в діяльності, формою якої і є гра.

Якщо в ранньому дитинстві  центральним моментом гри є оволодіння предметами і способами дій з  ними, то у грі дошкільника головним став -людина, її дії і стосунки з  іншими людьми. Гра дошкільника набував рольової форми. Рольова гра існує тільки в соціальному середовищі, дитина вчиться гратися. Форми ігрової діяльності засвоюються дітьми під прямим чи опосередкованим впливом дорослих. Рольова гра є соціальна обумовленою діяльністю. Сюжети своїх ігор дитина-запозичав із суспільства, в якому Живе. В іграх відбиваються дії знатних людей нашої країни, героїчні їх подвиги. В іграх дітей капіталістичного світу частими є сюжети з гангстерами, грабуванням сейфів. Отже, самий зміст дитячих ігор заперечує спроби вивести прагнення гратися з якихось інстинктивних тенденцій [12,92].

Гра виникає не з примусу, не з обов'язку. Вона виходить з безпосередніх  спонукань, потреб та інтересів дитини. Дитина грається тому» що Їй хочеться гратися, що це для неї цікаво, приємно, радісно. Своєрідність гри полягає насамперед у тому, що виконувані в ній дії самі по собі цікаві дитині, її привертає не стільки практичний ефект, результат гри, скільки сам процес ігрової діяльності. Досить вгадати, як довго і старанно маля зводить будівлю з кубиків, щоб зруйнувати її і будувати знову. Отже, на відміну від праці ера - непродуктивна, діяльність.

Мотив гри лежить у змісті самої дії. Проте помилково вважати  гру виключно процесуальною, не результативною. Як і всяка свідома цілеспрямована діяльність, що в сукупністю осмислених дій, вона дає свої результати. Вони різні В різних за формою і змістом іграх. За їх характером гра відрізняється від праці, що приводить до суспільне значущого продукту, і від учіння, результатом якого в набуття певних знань. Але ця різниця не абсолютна, а відносна, бо і в грі в активне прагнення до певної мети, оперування предметами, розмови, стосунки з іншими дітьми, внаслідок яких відбувається збагачення звань і вмінь учасників ігрової діяльності [11, 159].

Гра для дошкільника є  засобом відображення навколишньої дійсності, способом проникнення в  діяльність і стосунки дорослих. У  грі дитина проникає у всі сфери  життя людей, які поза грою їй недоступні. Дитина переживає, оцінює відтворюване виявляє своє ставлення до навколишнього. Гра - шлях дітей до пізнання світу, в якому вони живуть.

Таке розуміння сутності дитячої гри, що ґрунтується на діалектико-матеріалістичних позиціях радянської психології, дає  змогу правильно розв'язати питання  про уявне і реальне в ігровій діяльності. Чи справді, взявши на себе роль дорослого, дитина переходить у якийсь особливий, уявний світ, непідвладний законам реальної дійсності, як-то твердять деякі психологи-ідеалісти? Аналіз ігрової діяльності показує, що це твердження неправильне, що в грі завжди є своєрідне співвідношення між уявним і реальним. Носієм і виявом цього співвідношення є сама ігрова дія.

Зміст ігрової дії відповідає тим практичним цілям, що їх виконують  люди для досягнення певної мети. Дитина тут не зраджує реальності. Вона може порушувати справжню логіку дій, якщо погано обізнана з нею або якщо самі особливості ігрового предмета диктують її логіку. Разом з тим ігрова дія вільна від багатьох обов'язкових операцій, тобто від тих способів діяння, які існують у реальній дійсності [15, 120].

Отже, у грі не панує  свавілля і безладдя. Вона будується  за певними законами і правилами. Характерна для неї умовність  не є обов'язковою для виникнення сюжетної рольової гри, а з'являється  в процесі здійснення. Граючись, діти перейменовують предмети, якими оперують. Факт перейменування і заміщення предметів у грі відзначало багато вчених, по-різному його пояснююче. Причини заміщення вбачали в діяльності фантазії дитини [12,93].

За всяких змін умов гри  незмінним залишаються зміст  і порядок дій, відповідаючи тим практичним діям, які виконуються в, житті для досягнення даної мети. Дитина не зраджує реальності в самому змісті гри.

Отже, ігрова дія - це цілком реальна дія. Вона не вигадана, не фантастична  і відрізняється від неігрової  своєю мотивацією: мотив ігрової дії - у здійсненні самої дії.

Цікаво, що діти повністю віддаються грі й водночас відокремлюють гру від дійсності. Так, дитина в процесі гри може виходити з "виконуваної ролі і  на якусь мить ставати сама собою. Відступи від ролі часто здійснюються для того, щоб внести якісь корективи в гру, проінструктувати партнера щодо дальшої поведінки або зробити йому зауваження з приводу порушення правил. Відрізняючи ігрову ситуацію від навколишнього середовища, дитина живе у грі справжнім життям, сповненим жвавих емоцій і хвилювань.

1.2 Фактори,  які впливають на розвиток  фізичних якостей у дітей дошкільного  віку

Розвиток рухових  якостей обумовлений біологічними і соціальними чинниками. Природне біологічне зростання організму  супроводжується збільшенням рухових можливостей дитини. При цьому розвиток його моторики зумовлюється соціальними умовами, а рухова функція організму виступає як компонент, на який спрямована педагогічна дія.

Загальні фізіологічні закономірності розвитку рухових якостей під впливом занять фізичними вправами розглянуті в роботах Н.В. Зімкіна (1956), А.В. Коробкова (1958), І.А. Фоміна і В.П. Філіна (1972) і інших авторів. Їх дослідженнями доведено, що фізіологічною основою розвитку рухових якостей (сили, швидкості, спритності, витривалості) є морфологічні і функціональні зміни м'язової системи, а також в нервовій регуляції рухових і вегетативних функцій організму. Зокрема, для прояву цих якостей важливе значення мають координаційна діяльність нервових центрів по регуляції функції м'язового апарату і вегетативних органів [18,125].