Розвиток фізичних якостей дітей дошкільного віку

Зростання тренованості організму  дітей відбувається дещо повільніше, ніж оволодіння руховими навиками, зокрема в нескладних за технікою рухових дій.

Шляхом доцільного підбору  фізичних вправ можна впливати на біологічний хід розвитку різних рухових якостей дітей. Спеціальними дослідженнями встановлено, що під впливом активного рухового режиму відбувається значне зростання сили, швидкості, витривалості.

Розвиток рухових якостей  у дитини виникає під впливом двох чинників: природно-вікових змін організму і режиму рухової активності. Процес розвитку рухових якостей у дошкільнят здійснюється з морфологічними і функціональними можливостями організму. Система засобів фізичного виховання передбачає реалізацію принципу всебічного розвитку особи дитини, що являє собою різносторонню дію на різні сторони його рухової функції, включаючи комплексний розвиток всіх рухових якостей.

1.3 Особливості  розвитку фізичних якостей у  дошкільнят

1.3.1 Розвиток швидкості  у дітей дошкільного віку

Швидкість - здатність  людини здійснювати рухові дії з  мінімальною для даних умов витратою часу [17,500].

Основними чинниками прояву швидкості є:

а) прихований (латентний) період рухової реакції;

б) швидкість одиночного руху;

в) частота рухів.

На розвиток швидкості  ефективно впливають вправи, які  стимулюють дошкільників до виконання  швидких рухів, зокрема: біг з  максимальною швидкістю на короткі  дистанції, стрибки, загально розвиваючі вправи, які виконуються в швидкому темпі. Проте на прискорення темпу рухів дітей потрібно орієнтувати лише при умові, якщо вони виконують їх легко і вільно.

Найпоширенішим способом розвитку швидкості є біг, який широко застосовується під час ранкової гімнастики, занять з фізкультури, рухомих  ігор сюжетного характеру, ігрових дій типу естафет, в яких діти змагаються між собою. Доцільно проводити повторний біг, суть якого в тому, щоб діти повторно долали задану дистанцію, але вже по можливості з більшою швидкістю. Проте довжина дистанції або тривалість бігу повинні бути такими, щоб швидкість його не знижувалася до кінця руху. Тривалість інтервалів відпочинку між повтореннями вправ може забезпечити відносно повне відновлення сил дитини [18,130].

Для дітей 3 років рекомендується дистанція 15м, 4 років - 20 м, 5 років - 25 м, 6 років - 30-35 м. В іграх естафетного характеру старші дошкільнята часто виконують біг "човниковим" способом (15-20 м в одну і іншу сторону). У більшості дітей швидкість в кінці дистанції не зменшується, а пульс після подолання її відновлюється до початкових величин у межах 2-3 хв. Цю паузу можна вважати оптимальною для відпочинку дітей після виконання вправ даної інтенсивності.

Одним з важливих компонентів  даної якості є швидкість рухової  реакції дитини. Вона має велике прикладне значення в повсякденному житті дитини, особливо якщо необхідно швидко відреагувати на раптову ситуацію і прийняти правильне рішення: негайно зупинитися, прискорити рух, змінити його напрям і ін. До найпоширеніших методів розвитку швидкості реакції у дошкільнят відносяться багаторазові повторення рухових дій за раптовим "сигналом або зміною ситуації. Наприклад, початок бігу за сигналом вихователя (свисток, усна команда), зміна руху за командою вихователя, раптова зупинка під час ходьби або бігу за музичним акордом.

У дітей старших вікових груп розвитку швидкості сприяє вживання в процесі проведення занять з фізкультури і рухових ігор методу змагання. Елементи змагання викличуть в них емоційний підйом, сприяють мобілізації потенційних можливостей у виконанні рухових дій у зв'язку з бажанням перемогти. Оскільки в процесі змагань дитина максимально проявляє швидкість реакції, точність і швидкість рухів, вживання цього методу підвищує рівень розвитку даної якості.

Таким чином, широке використовування різноманітних рухових дій швидкісного характеру в процесі ранкової гімнастики і на заняттях з фізичної культури, систематичне проведення рухових ігор з елементами змагань створюють оптимальні умови для розвитку швидкості у дошкільнят всіх вікових груп [31,75].

1.3.2 Розвиток  спритності у дітей дошкільного віку

Спритність - це здатність людини чітко виконувати рухи в складних координаційних умовах. Координаційна складність рухових  дій є одним з основних критеріїв  спритності. До другого відносять  точність рухів, яке включає точність просторових, тимчасових і силових характеристик.

Значна частина дослідників  цієї проблеми (М.В. Зімкін, О.В. Коробков і ін.) ставлять швидкість формування рухових навику в пряму залежність від рівня розвитку спритності: чим  вище рівень розвитку спритності, тим легше і швидше формується той або інший навик. З психологічної точки зору, спритність залежить від повноцінного сприйняття власних рухів і обставин, від умінь швидко змінювати свою діяльність. Вона має тісний зв'язок з швидкістю і точністю складних рухових реакцій.

Процес природного розвитку здатності раціонально керувати в просторі та часі своїм руховим  апаратом починається з раннього дитинства. Формування основних форм рухів  найбільш інтенсивно відбувається в  дошкільному віці. Розвиток спритності рухів у дітей 3-6 років має першочергове значення для підготовки їх до школи. Засновник теорії фізичного виховання П.Ф. Лесгафт одним з основних напрямів виховної роботи з дітьми вважав формування в них уміння з якнайменшою витратою зусиль і в максимально, короткий проміжок часу свідомо виконувати значну фізичну роботу, діючи при цьому чітко і енергійно [32,55].

Протягом дошкільного  віку у дитини значно поліпшується координація довільних рухів. Рухові дії дошкільнят виконуються все  більш чітко і точно. В кінці  дошкільного періоду, за умови відповідного навчання, діти опановують умінням дозувати свої м'язові зусилля, у них поліпшується регулююча роль кори головного мозку. Тому в цей період створюються необхідні передумови для оптимального розвитку спритності, яка у свою чергу забезпечує удосконалення координаційних можливостей дітей в різноманітних видах рухових дій.

Рівень розвитку спритності у дошкільнят має пряму залежність від об'єму раніше сформованих  умінь і навиків, оскільки збільшення арсеналу різноманітних рухів позитивно впливає на функціональні можливості, їх рухового аналізатора. Таким чином, чим більше дитина передбачає рухових координації, тим більш швидко він засвоює будь-який рух, тим вищий у неї рівень розвитку спритності.

Існує декілька напрямів в розвитку спритності дошкільнят. Використовування різноманітних вправ за умови, що вони мають елементи новизни, стимулює удосконалення даної якості. Відповідно під час виконання загально розвиваючих вправ рекомендується частіше змінювати вихідні положення, запобігати стандартних (одноманітних) повторень, активізувати використовування вправ з предметами (гімнастичні палиці, скакалки, м'ячі і ін.), особливо в старших групах. Слідує також більш широко вживати вправи, які сприяють сприйняттю дитиною своїх рухів і позицій тіла, диференціації м'язових відчуттів, оскільки на цій основі у дітей формуються уміння керувати руховими діями [19,250].

Одним із проявів спритності є уміння зберігати рівновагу. Основними  вправами для формування рівноваги  є ходьба по лаві і колоді різними способами, ходьба на лижах, катання на ковзанах і велосипеді, а також різноманітні загальнорозвиваючі вправи.

Збільшення координаційної складності вправ, підвищення вимог  до точності їх виконання - один з важливих шляхів розвитку спритності. В кожній наступній віковій групі, враховуючи збільшення координаційних можливостей дітей, вимоги до якості виконання рухових дій постійно підвищуються. Від дитини вимагають більш чітких стрибків, метань, вправ на рівновагу і лазіння - тих основних рухів, які мають певну технічну складність.

Покращенню координації  ряду рухів (ходьба, біг, загально розвиваючі вправи) сприяє музичний супровід на заняттях з ранкової гімнастики. Уміння перебудовувати рух відповідно зміні характеру  музики (висоти звучання і темпу  її) удосконалюють пластичність, а це підвищує рівень розвитку спритності у дітей. Таким чином, розвиток спритності повинен йти по шляху підвищення координаційної складності вправ з обов'язковим дотриманням таких вимог: точність виконання вправ і взаємна узгодженість елементів рухів [20,35].

Ефективним засобом розвитку спритності у дітей є вправи з  раптово змінними ситуаціями, з швидким  реагуванням на несподівані зміни; обставин і відповідно цьому прийняття  оптимального рішення, яке реалізується в конкретних рухових діях. Найбільшу доцільність при цьому мають рухомі ігри як універсальний засіб в розвитку різних сторін даної якості. Ігрова діяльність дітей в тих обставинах, які змінюються раптово, ставить відповідні вимоги до прояву комплексу психофізіологічних функцій: сенсомоторні реакції, прийом і переробка інформації, оперативне мислення, увага, процес удосконалення динамічних стереотипів.

Тому рухомі ігри і вправи спортивного характеру (в старших  вікових групах) відносяться до самих  діючих і доступних засобів, які стимулюють розвиток спритності у дітей 3-6 років.

1.3.3. Розвиток гнучкості у дітей  дошкільного віку

Гнучкість - це здатність виконувати рухи з найбільшою амплітудою. Таким чином, гнучкість  характеризує ступінь рухливості в  різних ланках опорно-рухового апарату людини. Вона залежить від форми і будови суглобів, еластичності м'язів і зв'язок, а також від функціонального стану центральної нервової системи і рухового апарату [23,95].

Багато дослідників (В.М. Заціорський, Б.В. Сермєєв, В.П. Філін  і ін.) цілком справедливо вважають, що гармонійність фізичного розвитку людини багато в чому залежить від рухливості в суглобах і еластичності м'язово-зв'язкового апарату. Оптимальний рівень розвитку гнучкості забезпечує необхідну свободу рухів дитини в повсякденному житті.

У дітей дошкільного віку є всі передумови для успішного  розвитку даної якості. Морфологічні особливості опорно-рухового апарату, зокрема висока еластичність м'язів, рухливість хребетного стовпа, сприяють підвищенню ефективності вправ для  її розвитку. Показником гнучкості є максимальна амплітуда рухів. Розвиваючи гнучкість у дошкільнят, слід дотримуватися певної міри, чітко дозувати навантаження і не вдаватися до надмірного розтягання м'язів і зв'язок. Рухи на розтягання виконуються з поступовим збільшенням амплітуди так, щоб не викликати больових відчуттів.

Окрім загально розвиваючих  вправ, удосконаленню гнучкості  сприяють стрибки, метання, лазіння, танцювальні  рухи під музичний супровід. Проте  необхідно враховувати, що рухливість суглобів, збільшується з підвищенням температури м'язів. Тому перед вправами на гнучкість слід виконати рухи, які допомагають розігріти основні м'язові групи тулуба і кінцівок.

Таким чином, вправи на розтягання у дошкільнят застосовуються в основному  в активному руховому режимі. При цьому слід пам’ятати, що розвиток гнучкості не повинен приводити до порушення постави дітей, які можуть викликати розтягування зв'язок, а також недостатній розвиток окремих м'язових груп (спини, живота), які відносяться до "м'язового корсету".

1.3.4.  Розвиток витривалості у дітей  дошкільного віку

Витривалість  характеризує здатність людини виконувати на необхідному рівні інтенсивності  тривалу динамічну роботу і протистояти  утомленості. Вона в цілому забезпечується підвищеними можливостями функціональних систем організму.

В процесі фізичного виховання  дошкільнят найбільш часто доводиться мати справу із загальною утомленістю  дітей, викликаною впливом загально розвиваючих вправ, основних рухів, рухомих ігор. Проте розвиток загальної  витривалості у дітей при вживанні цих засобів не вимикає також удосконалення спеціальної витривалості до деяких статичних зусиль і рухів, пов'язаних з ходьбою, бігом (швидкісна витривалість) і т.д.

Розвиток витривалості, на відміну від інших рухових  якостей вимагає особливого підходу, пов'язаного з певною небезпекою, яка спричинена негативним впливом значних навантажень на організм дітей 3-6 років. В дитячому віці значна частина енергетичних ресурсів витрачається на функціонально-морфологічний розвиток дитини, і дуже великі фізичні навантаження можуть негативно позначитися на його організмі. Рівень витривалості має тісний зв'язок з працездатністю організму людини, як розумовою, так і фізичною. Тому стимулювання розвитку цієї якості в ранній період створює певні передумови для підготовки дитини до школи, більш успішного подолання учбових вантажень, меншої стомлюваності під час уроків і відповідно, кращому засвоєнню знань із загально розвиваючих предметів [18,170].

У дітей 3-6 років доцільно формувати витривалість до роботи постійної і змінної інтенсивності. При цьому фізичні навантаження повинні відповідати анатомо-фізіологічним особливостям організму дитини.

Встановлено, що за умови  одноманітної м'язової діяльності діти більш швидко стомлюються. Тому дошкільнята  краще переносять різноманітні за значенням і короткочасні фізичні навантаження. Таким чином, розвиток витривалості відбувається у взаємозв'язку з іншими якостями: швидкістю, силою і вправністю. Проте в дошкільному віці, якщо процес фізичного виховання здійснюється в різних організаційних формах, важко диференціювати витривалість за видами.

Найпоширенішим засобом  розвитку витривалості у дошкільнят є загально розвиваючі вправи. Проте, під час використовування цих  вправ, необхідно дотримуватися  оптимальних інтервалів для відпочинку між їх виконанням: незначні паузи (15-20 с), необхідні для зміни вихідної позиції і нагадування наступної вправи, дозволяють дошкільнятам здійснювати рухову діяльність при високій активності серцево-судинної і дихальної систем.

Всі ці засоби фізичної культури мають істотний вплив на удосконалення вегетативних функцій і систем організму дитини, підвищують його витривалість до різних м'язових навантажень і загальну працездатність.