Виховні можливості фольклору

Є багато казок, оповідань, в яких народ засуджує дітей, які цураються своїх батьків, забувають про свій синівський чи дочірний обов’язок перед ними. В українській народній казці “Невдячні сини” розповідається про невдячних синів, які не хотіли приймати до себе сивого, як голуба батька, а пустили його жебраком по світу. За цей вчинок вони були покарані.

Дуже гарно змальована любов до батьків в оповіданнях та казках. “Харитя”, “Помічниця”, “Названий батько” (українська народна казка) а також ставлення дітей до батьків “Немає в мене мами”, “Як Івась шукав синьої квітки”, “Образливе слово”, “Татова порада”, “Батько та донька”.

Поети у своїх віршах також відображували любов, повагу пошану до своїх батьків.

Морально-етичне виховання засобами фольклору

Правильного й усебічного уявлення про традиційну народну культуру можна набути, глибоко ознайомившись із широкими колом фольклорних явищ, які протягом століть становили саму суть та єство культурного буття українського народу. Навіть із появою та розвитком в Україні професійних мистецьких форм, фольклор залишився важливим засобом задоволення культурних потреб. Переважна більшість сучасних цивілізованих націй майже втратила живу традиційну народну культуру, в Україні ж цей процес не набував ще катастрофічних форм, хоча й зазнав через відомі історичні обставини невідшкодованих втрат.

  Естетична принадність фольклору зумовлена багатьма чинниками. У пісні та думі це поєднання мелодії, слова й таланту співака, у казці нас вабить не лише захоплюючий сюжет, майстерність оповідача, а й своєрідна мовно-стилістична виразність живого усного тексту.

Моральне виховання – виховна діяльність дошколiльного закладу і сім’ї, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності.

Результати морального виховання характеризуються такими поняттями: мораль, моральність, моральна свідомість, моральні переконання, моральні почуття, моральні звички і моральна спрямованість.

Мораль – система ідей, принципів, законів, норм і правил поведінки та діяльності, які регулюють гуманні стосунки між людьми за будь-якої ситуації на демократичних засадах.

Моральність – одна із сторін суспільної свідомості, яка у вигляді уявлень і понять відображає реальні відношення і регулює моральний бік діяльності людини.

Моральні переконання – пережиті та узагальненні моральні принципи, норми.

Моральні почуття – запити, оцінки, відношення, спрямованість духовного розвитку особистості.

Моральні звички – корисні для суспільства стійкі форми поведінки, що стають потребою і здійснюються за будь-якої ситуації та умов.

Моральна спрямованість – стійка суспільна позиція особистості, що формується на світоглядній основі, мотивах поведінки і виявляється як властивість особистості в різних умовах.

Методологічною засадою морального виховання є етика.

Етика – наука по мораль, її природу, структуру та особливості походження й розвитку моральних норм і взаємовідносин між людьми в суспільстві.

  У складному процесі формування всебічно розвиненої особистості чільне місце належить моральному вихованню.

На сучасному етапі розрізняють дві етичні (моральні) системи. Перша – домінує в Західній Європі та Америці. Згідно з нею, заради досягнень навіть «великого добра» не можна допускати «мале зло» (скажімо, допомагати товаришеві, передавши йому шпаргалку). Для прихильників другої (вона, зокрема, є панівною на пострадянських теренах) поєднання добра та зла цілком прийнятне.

  У моральному вихованні слід спиратися на гуманістичну ідею про те, що людині від природи притаманне прагнення до добра, правди та краси.

Абсолютно вічні цінності – загальнолюдські, вони мають універсальне значення та необмежену сферу застосування (доброта, правда, любов, чесність, гідність, краса, мудрість, справедливість тощо). Національні цінності – є значущими для одного народу, проте їх не завжди поділяють інші народи. Наприклад, почуття націоналізму зрозуміле і близьке лише поневоленим народам і чуже тим, які ніколи не втрачали своєї незалежності. До цієї групи цінностей належать такі поняття, як патріотизм, почуття національної гідності, історична пам’ять тощо.

Громадські цінності – ґрунтуються на визнанні на визнанні гідності людей і характерні для демократичних суспільств. Це, зокрема, права і свободи людини, обов’язки перед іншими людьми, ідеї соціальної гармонії, поваги до закону тощо.

Сімейні цінності – моральні основи життя сім’ї, стосунки поколінь, закони подружньої вірності, піклування про дітей, пам’ять про предків та ін.

Моральні стосунки в сім’ї накладають відбиток на все життя людини, оскільки їх вплив пов’язаний, по-перше, із сильними переживаннями, по-друге, вони постійніші, по-третє, в них закладаються підвалини всіх моральних ставлень людини до суспільства, до праці, до інших людей.

   Важливим у моральному вихованні є святкування дат народного календаря. Народний календар – це система історичних дат, подій, спостережень за навколишньою дійсністю, народних свят, інших урочистостей, які відзначаються протягом року; це енциклопедія знань про життя людей, їх побут, спосіб життя, виховна мораль, природні явища.

  Після здобуття Україною незалежності в життя та побут народу входять нові знаменні дати й урочистості. Є в народному календарі дати, пов’язані з релігійними святами. Складова народного календаря – родинний календар, який охоплює важливі дати, віхи життя сім’ї, кожного її члена.

Той, хто вміє виховати порядну, чесну людину, здавна вважається найкращим майстром на землі – так каже народна мудрість.

  Моральне виховання починається з перших кроків свідомого життя дитини. Саме в молодому віці, коли душа дуже вразлива до емоційних впливів, ми розкриваємо перед дітьми загальнолюдські норми моральності, вчимо їх азбуки моралі:

«Ти живеш серед людей. Не забувай, що кожен твій вчинок, кожне твоє бажання позначається на людях, що тебе оточують. Знай, що є межа між тим, що тобі хочеться, та тим, що можна. Перевіряй твої вчинки, запитуй сам себе: чи не чиниш ти зла, незручності людям? Роби все так, щоб людям, які тебе оточують, було добре».

  Дитяче серце надто чутливе до прищеплювання цих думок, душа глибоко переживає радість здійснення добра для людей. Якщо таке моральне навчання підкріплюють добрими настановами, спонукання до добрих справ для людей, у серці з малих років утверджуються внутрішні духовні сили, що обмежують примхи та вередування. А це дуже важливо для формування громадської порядності.

«Ти користуєшся благами, створеними іншими людьми. Люди дають щастя дитинства. Плати їм за це добром.

Зміцнити в кожній людині доброту, сердечність, чуйність, готовність прийти іншому на допомогу, чутливість до всього живого та красивого – елементарна, азбучна істина дошкільного виховання. Безсердечність породжує байдужість, байдужість породжує себелюбність, а себелюбність – джерело жорстокості. Щоб запобігти безсердечності, необхідно виховувати дітей у дусі сердечної турботи, тривоги, захоплення всім живим і красивим – рослинами, квітами, птахами, тваринами.

Дитина має відчувати, що в кожній людині є серце, яке треба берегти, що завдати їй болю – велике лихо. Нехай дитяче серце хвилюється за долю живого та красивого; йому тоді буде чужим розбещене почуття солодкого задоволення від думки, що чиєсь серце страждає через нього.

«Не будь байдужим до зла. Борись проти зла, обману, несправедливості. Будь непримиренним до того, хто прагне жити за рахунок інших людей, завдає лиха іншим людям, обкрадає суспільство».

Народ великий художник і педагог, надавав вихованню підростаючого покоління першорядної ваги. Його поетична творчість була неписаним підручником із педагогіки. Але у тому вигляді, в якому вона побутувала серед дорослих, поетична творчість не завжди виявлялась доступною дітям і необхідно було здійснювати відбір із урахуванням вікових особливостей. Хоча в цьому напрямі багато зроблено і самими носіями народної творчості, і фольклористами, письменниками і передовими педагогами, на сьогодні не можна вважати роботу зі збирання та наукового вивчення народнопоетичної творчості для дітей доведеною до кінця.

Подібно до того, як має свою специфіку дитяча література, має її й фольклор для дітей. Його своєрідність виявляється у яскраво вираженому виховному спрямуванні, відповідності тем, образів, ідей віковим особливостям дітей, поєднанні словесного матеріалу з елементами гри, використанні звуконаслідування.

              ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

1.Конспект.

Тема: " Щаслива хистка ".

Програмне зміст. Підтримувати позитивне емоційне ставлення, розвивати інтерес до колыбельным пісням. Формувати знання дітей про традиції російського народу. Збагачення словника дітей: хистка, колиска. Розвивати навички описової промови під час упорядкування оповідання " Моя ліжечко " . Розвивати естетичне виховання фольклорних произведений.

Попередня робота. Розмова з дітьми про родину. Підбір наочного матеріалу. Підбір загадок. Словникова робота: колиска, хистка, люлька.

Хід заняття. Вихователь пропонує дітям ознайомитися з тим, як жили дівчатка. Він звертає увагу дітей бо, що малюкам у народі завжди були з любов'ю, про що свідчать і прислів'я російського народу: " У матері – дитя, у кішки – котя, кожному мило свою дитину ", тому дорослі створювали умови у тому, щоб діти росли здоровими, щасливими. Потім педагог пропонує подивитися, як було зазначено влаштовано місце, де діти спали. І тому він підводить хлопців до кутку, оформленому в народному стилі, де однією з атрибутів є колыбелька. Пропонується згадати свою ліжко і охарактеризувати її. Вислухавши відповіді дітей, вихователь укладає, що кожного дитини своя ліжечко, вона схожа на ліжечко іншого, і більше не справляє враження ту, у якій спали дітки в старі часи. Потім вихователь просить й подумати сказати, як називалися ліжка, у яких спали малята. Вислухавши відповіді дітей, підбиває підсумки: " Ліжечко для малят називалася " колыбелька " . Цього слова походить від старого російського слова " колыбать " , що таке – качати. А вона називалася " хистка " . Слово " хистка " теж старе і від слова " зыбать " , що теж отже " качати " . Є ще одна назва – " колиска " . Після педагог свідчить, що ваші матері непросто хитали в в ліжках дітей, а й співали їм пісні, й уряд пропонує дітям згадати, як вони мали назву. Узагальнює відповіді дітей: " Вони називалися колискові, оскільки співали їх, коли дітей вкладали спати " . Потім педагог просить дітей згадати колискові пісні, які співали їм мами, і дає для заучування колыбельную:

Спи, дитино маленький,

Голубочек аленький,

Мій немовля буде спать,

Я буду напевать.

Вихователь пропонує проспівати цю колискову й ті, які діти самі знають. Після розмови він укладає: " Отакі добрі пісні співали своїм малюкам мами, якими вони хотіли дітям щастя, здоров'я, радості " . По закінченні заняття педагог пропонує дітям пограти у гру " Сім'я " .

2.Діагностика мовних умінь дітей старшого дошкільного віку засобами малих форм фольклору (з урахуванням діагностики мовного розвитку О.

Ушаковой, Є. Струниной)

1.Вiдгадай загадку:

Хвіст з узорами,

Чоботи зі шпорами,

Пісні распевает,

Час вважає. (Петух)

Чому думаєш, що це петух?

Які ще ти знаєш загадки?

2.О що йдеться в прислів'ю " Волков боятися, до лісу не ходити " ?

Це означає слово " ліс " ? як ви її розумієш? Які ти знаєш прислів'я і приказки про працю? Про дружбу?

3.Пiдбери прислів'я близьку за змістом " Цікавого днями прищемили ніс біля дверей " . Хтозна по другому?

Склади свою пропозицію щодо слова " ніс ".

4.О що йдеться в прислів'ю " Травень – холодний, рік - хлеборобный " .

Склади свою пропозицію щодо слова " холодний ".

5.О що йдеться в прислів'ю " Вовка боятимуться й від білки бігти " .

Склади свою пропозицію щодо слова " бігти ".

6.Повтори по мене " Проґавила ворона вороняти "Які звуки тут зустрічаються частіше всего?

Які ти ще знаєш скоромовки?

7.Закончи прислів'я:

" Людина від ліні хворіє, як від праці …(здоровішає) " .

" Лютий мости будує, а березень їх …(псує) " .

" Праця годує, що псує? (ліньки) " .

8.Послухай утішку:

Ай, дуду, дуду, дуду!

Втратив мужик дугу.

Порпався, порпався – не нашел,

Сам заплакав і пошел.

І додому не йшов, а … . Хтозна з іншого? Настрій в нього були … . Якщо ж голосував би він знайшов дугу, то додому би йшов, а … .

І настрій в нього було б … .

Які ти знаєш ще утішки?

9.Послухай стихотворiння:

Чики – чики – чикалочки,

Їде мужик на палочке,

Дружина на візку –

Клацає орешки.

Чи можна як кажуть? Хтозна правильно?

Які ти знаєш небилиці?

10. Які ти знаєш колискові пісни?

11. Які ти знаєш лічилки?

12.Придумай невелике оповідання по прислів'ю " Закінчив справа, гуляй сміливо " .

3.Анкета для батьків і педагогов.

1. Які малі форми фольклору Ви знаете?

2. Які використовуєте з дітьми? З якою целью?

3. Загадуєте чи дітям загадки? Як часто?

4. Які потешки Ви знаете?

5. Співаєте ви своїх дітей колискові пiснi?

Які?

6. Як ви вважаєте, яке значення мають малі форми фольклору у житті дитини?

.

4.Малюнки дітей до прислів'ям, приказкам, потешкам.

На заняттях пропонувалося проілюструвати з дітьми той чи інший прислів'я (приказку). Уміння передати художнім образом в малюнку, допомагало розширювати можливість вираження в слові. Розповіді дітей з прислів'ю у разі були виразними і разнообразными.

ВИСНОВОК

Ф о л ь к л о р - художня творча діяльність трудового народу; створені народом і існуючі в народних масах поезія, музика, театр, танець, архітектура, изобразительна і декоративно- прикладне мистецтво. У колективному художній творчості народ відбиває свою трудову діячність, громадський і побутовий уклад, знання життя і природи, культи і вірування. У фольклорі, що склався в ході суспільної трудової практики, втілені споглянувння, ідеали і прагнення народу, його поетична фантазія, багатющий світ мислий, почуттів, переживань, протест против експлуатації і гніту, мрії про спра-ведлівості і щастя. Впитавшее у себе багатовіковий досвід народних мас, фольклор отличає глибиною художнього освоєння дійсності, правдивістю образів, силою творчого узагальнення.