Загальна характеристика педагогічної діяльності

Міністерсто освіти та науки, молоді та спорту України

Слов’янський державний педагогічний університет 
 
 
 
 

Реферат

на  тему: «Педагогічні здібності педагога» 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                                            Виконала:

                                                                                           Студентка 3 курсу

Крижановська А.В.

Зміст

Вступ

1. Педагогічні здібності як провідна ланка в педагогічній майстерності.
2. Класифікація педагогічних здібностей.

Висновок

Список  використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

У зв’язку  із зростанням науково-технічної інформації за останні роки, відбувається збільшення вимог до якості навчання. Зростає кількість тих, хто навчається (за статистикою - кожний другий). Людині ХХІ століття потрібне постійне самовдосконалення, перепідготовка й універсальні кваліфікації. Збільшується час навчання, одержання освіти і професії. Загострюються протиріччя між можливостями та інтересами особистості (фізичними, психічними, матеріальними, соціальними) та потребами й вимогами суспільного розвитку. Звідси - необхідність постійного вдосконалення навчально-виховного процесу в інтересах кожної людини і розвитку нової державності України. Вдосконалення навчально-виховного процесу не можливе без майстерної роботи реалізаторів цього процесу, тобто всього педагогічного складу. Таким чином, вдосконалення майстерності педагогів є актуальною темою сьогодення.

На  сучасному рівні розвитку освіти виділяють наступні зобов'язання педагогів:

- постійно  підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, кваліфікацію ;

- забезпечувати  високий науково-теоретичний і  методичний рівень викладання  дисциплін в повному обсязі  освітньої програми відповідної  спеціальності;

- додержувати  норм педагогічної етики, моралі, поважати гідність учнів, бути гідним прикладом для них ;

Одними  із складових елементів педагогічної майстерності вчителя виступають педагогічні  здібності, педагогічні вміння. 
 

1.Педагогічні здібності як провідна ланка в педагогічній майстерності

«Вчительська професія - це людинознавство, постійне, ніколи таке, що не припиняється проникнення в складний духовний світ людини.»

                                                                                                В. Сухомлинский  
 
Основний елемент структури педагогічної майстерності - здатність до педагогічної діяльності. Вона вказує на особливості протікання психічних процесів, сприяючих успішності педагогічної діяльності. Важливо відібрати провідні здібності, без яких учитель, як майстер своєї справи не відбудеться. На думку Н.В. Кузминой : "Педагогічні здібності - це чутливість до об'єкту зростаючої людини, формованої особи".  
 
Існують наступні здібності особи до педагогічної діяльності:  
 
1. Комунікативність (схильність до людей, доброзичливість, товариськість).  
2. Перцептивна здатність (професійна зіркість, эмпатия, педагогічна інтуїція).

3. Динамізм особи (здатність до вольової дії і логічного переконання).

4. Емоційна  стійкість ( здатність володіти  собою).

5. Оптимістичне  прогнозування.

6. Креативність ( здатність до творчості).

Здатність до педагогічної діяльності можна виявити  в тому, як швидко йде професійне навчання, наскільки глибоко і  міцно майбутній педагог опановує прийоми і способи педагогічної діяльності. Мабуть, перевірку своїх  здібностей слід розпочати з комунікативності, тобто здібності спілкуватися. Таку здатність опановує кожна людина, але виражена вона по-різному. Для учителів низький рівень комунікативності руйнує середовище професійної діяльності, створює бар'єри, що перешкоджають взаємодії з школярами. Отже, слід проаналізувати, чи випробовуєте ви бажання знаходитися в суспільстві, серед інших людей (тобто чи є схильність до людей). Товариськість включає не лише бажання і потреба в спілкуванні, але і здатність випробовувати задоволення від процесу комунікації. Доброзичливість і відчуття задоволення від роботи з дітьми, з людьми взагалі зберігає працездатність, створює підживлення творчому самопочуттю. Товариськості допомагають розвинені персептивные здібності, серед них - професійна зіркість, спостережливість. Як може учитель прийняти доцільне рішення, якщо він не уміє швидко і вірно фіксувати внутрішній стан учнів по найдрібніших зовнішніх проявах, відрізняти справжню уважність від симуляції уваги, розуміти мотиви вчинків. Здатність спостерігати - складна якість. Воно проявляється не лише в умінні бачити, чути, але і в наявності інтересу до того, на що спрямована ваша увага, а також в інтенсивній роботі розуму по переробці інформації. Як розвивається спостережливість? Ми бачимо те, що хочемо бачити. Звідси почало в щирій зацікавленості. Спостереження - це і аналіз, - звідси постійні питання до себе, для осмислення сприйманих явищ. Бути майстром - означає передбачати хід педагогічного процесу, можливі ускладнення, як би опанувати педагогічне чуття. Для педагога дуже важливо, аналізувати, передбачати, спираючись не лише на логічні побудови, але і на эмпатию - здатність педагога ідентифікувати, (умовно ототожнювати) себе з учнем, встати на його позицію, розділяти його інтереси і турботи, радощі і смуток. Динамізм - це здатність до переконання і навіювання, це внутрішня енергія гнучкості і ініціатива в різноманітності дій. Яскравими ілюстраціями володіння цими здібностями є діяльність педагогів-новаторів. На уроках вони енергійні, їх позиція, ініціатива, їх слова здатні проникати в глибини свідомості і підсвідомості. Динамізм пов'язаний з емоційною стійкістю, тобто сферою впливу. Полі тяжіння хорошого педагога, як правило, поширюється, передусім, на себе. Самовладання - здатність до саморегуляції створює емоційну стійкість особи, можливість володіти ситуацією і собою в різних ексцесах.  
Оптимістичне прогнозування - професійно-педагогічна здатність, яка пов'язана в комплексі із спрямованістю особи учителя, особі, що спирається на позитивне становлення, кожної людини. 

2.Класифікація  педагогічних здібностей

Педагогічні уміння представляють сукупність самих  різних особистих дій учителя, які передусім співвідносяться з функціями педагогічної діяльності, значною мірою виявляют індивідуально-психологічні особливості учителя і свідчать про його предметно-професійну компетенцію. Говорячи про уміння вчителя в цілому, А.І. Щербаків, А.В. Мудрик вважають, що у власне дидактичному плані усі вони зводяться до трьох основних: 1) уміння переносити відомі учителеві знання, варіанти рішення, прийоми навчання і виховання в умови нової педагогічної ситуації...; 2) умінню знаходити для кожної педагогічної ситуації рішення; 3) уміння створювати нові елементи педагогічних знань і ідей і конструювати нові прийоми для рішення конкретної педагогічної  ситуації.

     Діяльність викладача є поліфункціональною і має комплексний характер. У спілкуванні з учнями він вирішує навчаючі, виховні, організаційні і дослідницькі завдання. Для цього йому необхідно розвивати свої педагогічні здібності.

     С.Д.Смирнов  виділяє наступні види:

     • гностичні;

     • конструктивні;

     • організаційні;

     • комунікативні.

     Гностичні здібності — це система знань  і умінь педагога, які складають основу його професійної діяльності. Окрім основних спеціальних знань до них належить світогляд і культурний рівень.

     Робота  зі учнями потребує значних зусиль у сфері внутрішнього розвитку. Викладач повинен орієнтуватися на сучасний стан культури, бути цікавою всебічно розвиненою особистістю. Не зупинятися на досягнутому і своїм прикладом спонукати духовне зростання дітей.

     Слід виділити проблему психолого-педагогічної освіти педагогів. Часом брак елементарних навичок погіршує сприйняття педагога  учнями і значно знижує продуктивність їх співпраці. Тому доречним було б надання практичних порад не лише щодо окремих моментів педагогічної діяльності, а й до налагодження спілкування взагалі.

     Конструктивні здібності - це вміння організувати навчальний процес на належному рівні . Такі вимоги базуються на певному комплексі  критеріїв, необхідних для проведення роботи зіучнями:

     • варіювання стимуляції на засвоєння  і сприйняття знань (наприклад, відмова  від монологу у спілкуванні з  аудиторією);

     • установка на сприйняття: залучення  нетрадиційного матеріалу, несподівані  приклади, провокування самостійності  шляхом „хибних" висновків і багато іншого;

     • педагогічне грамотні висновки, які  сприяють комплексному засвоєнню матеріалу;

     • ефективне використання пауз, невербальних засобів комунікацій (міміки, жестів, погляду);

     • система позитивних і негативних підкріплень;

     • використання навідних питань, протиріч;

     • питання на повторення, узагальнення матеріалу; питання, що встановлюють міжпредметні зв'язки;

     • проведення робіт, базованих на самостійному пошуку, обробці і систематизації матеріалу; творчі роботи і завдання, що стимулюють не лише професійний, а  і особистісний ріст.

     Організаційні здібності — це вміння педагога оптимальним чином здійснити  часову організацію роботи.

Організаційні здібності впливають не лише на професійну діяльність педагога . Від них залежить, як він організовує власний час: скільки виділяє на підготовку, на власну наукову роботу і, зрештою, скільки залишиться вільного часу. Від цього залежить якість викладання і настрій, з яким педагог спілкується з аудиторією. Якщо часова організація вдала, то матеріал буде вивчено і залишиться час на міжособистісне спілкування. У протилежному випадку викладач може бути втомленим, роздратованим, що негативно позначиться на якості роботи.

     А.А.Леонтьєв зазначає: через природні причини  організаційні здібності знижуються з віком. Молодим викладачам простіше спланувати роботу, у них більше сил для реалізації поставлених  завдань. Проте старше покоління  компенсує ці моменти за рахунок  досвіду і звички працювати організовано (якщо, звісно, такі звички виробилися у процесі викладацької діяльності).

     Комунікативні здібності - це не лише знання психології учня, а й вміння їх використати для налагодження продуктивного спілкування, інтерес до окремих особистостей.

     Розвиток  комунікативних здібностей залежить, по-перше, від особистісних якостей педагога: наскільки він відкритий для спілкування, як ставиться до власної роботи і до людей взагалі. По-друге, від його вміння практично застосувати знання, використати попередній досвід, побачити власні недоліки і працювати над ними.

     Із  комунікативними здібностями пов'язана  проблема педагогічного спілкування. Труднощі, що виникають під час  роботи, мають дуже різноманітний  характер:

     1) етносоціокультурні проблеми. Належність до різних націй, релігій, соціальних груп обов'язково впливає на спілкування. Інколи абсолютно різне ставлення до окремих моментів і відповідна реакція на них не просто ускладнюють відносини, а й призводять до конфліктів;

     2) статусно-позиційно-рольові труднощі (залежать від того, чи співпадають  бачення власного статусу і  статусу партнерів у викладача  і студентів). Наприклад, чи дотримуються  студенти вимог, поставлених педагогом;

     3) вікові труднощі. Різниця між  поколіннями завжди залишатиметься, але проблемною вона стане  у випадку негативного акценту  алізації ( „У наш час так себе не поводили, не вчилися!" і т.д.). З іншого боку, молодих викладачів часом сприймають як рівних і ставляться відповідно;

     4) індивідуально-психологічні проблеми: типові невідповідності особистостей, характерів, темпераментів, пізнавальних  процесів тощо;

     Певні психологічні якості педагога можуть викликати негативні моменти  у процесі роботи:

     • неспівпадання установок; негативна установка на аудиторію;

     • страх перед аудиторією;

     • відсутність контакту (автономність) у проведенні занять;

     • звуження функції спілкування до передачі фактичного матеріалу;

     • страх помилок, немотивоване наслідування старших, більш досвідчених чи успішних колег.

     А.А. Реан та Я.А. Коломенський рекомендують наступні умови успішного педагогічного спілкування: - мова педагога повинна бути доступною аудиторії; - максимально демонструвати форми спільності (спільні інтереси, цілі, задачі, точки зору); - щирий інтерес до проблем аудиторії; - іноді доречна вербалізація емоційного стану; - активне вислуховування; - уникання „позиції зверхності"; - не переносити негативну оцінку діяльності на особистість і навпаки [6, с.150 ].

     Успішна викладацька діяльність можлива  лише за постійного розвитку педагогічних здібностей і критичного підходу  до власної діяльності.