Загальна характеристика педагогічної діяльності

     Найбільш  повно, уміння вчителя розкриваються  А.К. Марковою. До основних можна віднести дев'ять груп:

    Перша група — уміння бачити в педагогічній ситуації проблему та оформити її у вигляді педагогічної задачі, під час визначення педагогічної задачі орієнтуватися на учня, як на активного співучасника навчально-виховного процесу з власними мотивами та цілями; вивчати та перетворювати педагогічну ситуацію; конкретизувати педагогічні задачі в поетапні та оперативні, приймати оптимальні педагогічні рішення в умовах невизначеності; гнучко перебудовувати педагогічні цілі та задачі в залежності від зміни педагогічної ситуації; достойно виходити з складних педагогічних ситуацій; передбачати близькі та віддалені результати вирішення педагогічних задач та ін.

   Друга група педагогічних умінь поділяється на три підгрупи:

— уміння, які відповідають на питання "чому вчити": працювати зі змістом навчального  матеріалу (обізнаність у нових  концепціях та технологіях навчання; виділяти ключові ідеї навчального  предмету, оновлювати його (за рахунок  використання понять, термінів, дискусій у відповідній галузі науки); інтерпретувати інформацію, яка надходить з газет та журналів; формувати у школярів загальноучбові та спеціальні уміння та навички; встановлювати міжпредметні зв'язки та ін.;

— уміння, які відповідають на питання "кого вчити": вивчати стан окремих психічних  функцій (пам'яті, мислення, уваги, мовлення та ін.) учнів та цілісних характеристик  видів діяльності ( навчальної, трудової); навальності та вихованості учнів; вивчити реальні учбові можливості школярів, розрізняти успішність та особистісні  якості учнів; виявляти не лише актуальний рівень, а й зону найближчого розвитку учнів, умови їх переходу з одного рівня розвитку в інший; передбачати  та враховувати можливі ускладнення  у учнів; виходити під час планування та організації навчально-виховного  процесу з мотивації самих  учнів; проектувати та формувати  у школярів відсутні у них рівні  діяльності; уміння вчителя розширювати  поле для самоорганізації учнів; працювати як зі слабкими, так і  з обдарованими дітьми, розробляючи  для них індивідуальні програми.

— уміння, які відповідають на запитання "як вчити": відбирати та застосовувати  різноманітні прийоми та форми навчання та виховання; враховувати затрати  сил та часу учнів і вчителя; порівнювати  та узагальнювати педагогічні ситуації та комбінувати їх, використовувати  диференційований та індивідуальний підходи  до школярів, організовувати їх самостійну учбову діяльність, знаходити кілька способів вирішення однієї педагогічної задачі.

    Третю групу утворюють уміння використовувати психолого-педагогічні знання, передовий педагогічний досвід; хронометрувати, фіксувати, реєструвати процес та результати своєї праці; співвідносити ускладнення учнів з недоліками своєї роботи; виділяти слабкі та сильні сторони своєї праці, оцінювати свій індивідуальний стиль, аналізувати та узагальнювати свій досвід, співвідносити його з досвідом інших вчителів; будувати плани розвитку своєї педагогічної діяльності.

    Четверта група умінь — це прийоми постановки широкого спектру комунікативних задач, головними з яких є вміння створювати умови для реалізації внутрішніх резервів партнера по спілкуванню та забезпечення його психологічної безпеки.

    П'ята група умінь — це прийоми, які сприяють досягненню високих рівнів спілкування. До них відносяться уміння зрозуміти позицію іншого, проявити інтерес до його особистості; інтерпретувати та читати його внутрішній стан за нюансами поведінки, володіти засобами невербального спілкування (міміка, жести); прийняти точку зору учня ("децентрація" вчителя); використовувати демократичний стиль керівництва; володіти різними ролями як засобом запобігання конфліктам в спілкуванні (наприклад зайняти позицію учня); бути готовим подякувати учню; володіти засобами, підсилюючими вплив (прийомами риторики); переважно використовувати організуючі впливи у порівнянні з оцінюючими і особливо дисциплінарними; підтримувати однакове ставлення до всіх дітей; відмовлятися від корпоративного стереотипу "вчитель завжди правий"; з гумором ставитися до окремих аспектів педагогічної ситуації, не помічати деяких негативних моментів,бути готовим посміхнутися, володіти тонами і напівтонами, слухати і чути учня, не перебивати його мовлення та учбових дій; впливати на учня не прямо, а опосередковано, через створення умов для виявлення в учня бажаної якості; не боятися зворотного зв'язку з учнями; діяти в обстановці публічного виступу, близькій до театральної.

    Шоста група — це передусім уміння тримати стійку професійну позицію педагога, який розуміє значущість своєї професії та може протидіяти труднощам заради соціальної та загальнолюдської цінності; реалізовувати та розвивати свої педагогічні здібності, включаючи як їх перцептивний (розуміти та вивчати іншу людину" співпереживати їй, приймати її точку зору) так і керівні компоненти ( впливати не лише на поведінку та вчинки учня, а і на його мотиви, цілі); керувати своїм емоційним станом; сприймати позитивні можливості свої та учнів, а тому сприяти ствердженню своєї позитивної Я- концепції; оволодівати еталонами праці (педагогічною майстерністю); здійснювати творчий пошук.

     Сьома група — уміння усвідомлювати перспективи свого професійного розвитку, визначати особливості свого індивідуального стилю, використовуючи все позитивне з своїх природних даних; підсилювати свої сильні сторони та знімати слабкі, використовувати компенсаторні можливості здібностей, бути спрямованим на пошук нового, переходити до рівня майстерності, до власне творчого, новаторського рівня.

     Восьма група об'єднує уміння визначати характеристики знань учнів на початку та в кінці навчального року ; визначати стан діяльності, умінь та навичок, видів самоконтролю та самооцінки в учбовій діяльності на початку та в кінці навчального року; виявляти окремі показники навальності (активність, орієнтування, кількість дозованої допомоги, необхідної учневі для просування), визначати причини відставання та здійснювати індивідуальний та диференційований підхід; поетапно відпрацьовувати всі компоненти навченості і навальності; стимулювати готовність до самонавчання та безперервної освіти.

     Дев'ята група умінь співвідноситься з оцінкою вчителем стану вихованості школярів: за поведінкою учнів визначати погодженість моральних норм та переконань школярів; бачити особистість учня в цілому у взаємозв'язку з тим, що він говорить, думає та діє; створювати умови для стимуляції слаборозвинених рис особистості окремих учнів (наприклад, стимулювати активність окремого учня, сприяти зниженню тривожності другого, підтримати прагнення до лідерства третього).

Дані  педагогічні уміння, за А.К. Марковою, співвідносяться з виділеними нею  п'ятьма сторонами праці вчителя: його діяльністю, спілкуванням, особистістю, навченістю та вихованістю школярів. Так, перші три групи умінь визначаються як психолого-педагогічні і центральним у них є уміння вчителя працювати в різних педагогічних ситуаціях. Четверта та п'ята групи включають комунікативні уміння, головними з яких є "уміння створювати атмосферу психологічної безпеки для іншої людини і в той же час створювати умови для самореалізації його особистості". Шоста і сьома групи умінь обумовлені діями, спрямованими на самореалізацію, самовираження та розвиток особистості самого вчителя. Восьма і дев'ята групи характеризують, за А. Марковою, уміння оцінювати, прогнозувати, стимулювати особистісний розвиток учнів, діагностувати рівень їх навальності.

 Педагогічні уміння, за А. Марковою, відповідають різним позиціям вчителя, де "професійні педагогічні позиції— це сталі системи відношень вчителя (до учня, себе, колег), які визначають його поведінку. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок

     Педагогам належить стратегічна роль у ході професійного і особистісного становлення студентів. У цьому складному процесі зростає роль особистісних якостей педагога. Це помітно з образів „ідеального викладача", які отримують внаслідок опитувань.

     Звичайно, знання предмету ніколи не втратить свого  значення. Але не менш важливо як вони передаються аудиторії. Діти високо цінують психологічні знання та вміння педагогів. Індивідуальний підхід, орієнтація на побудову партнерських стосунків називаються основними елементами, необхідними для продуктивної співпраці.

     Тому  наукові розробки питання психологічних  особливостей діяльності вчителя повинні розвиватися постійно, аби сприяти модернізації освіти.

         Формування індивідуального стилю значною мірою детерміноване особистими якостями людини, її здібностями. Дослідження психологів показали, що педагогічна діяльність вимагає не тільки спеціальної організації і певних умінь та навичок, але й цілого ряду психологічних особливостей, які належить до категорії педагогічних здібностей. Педагогічні здібності характерні не всім людям, тому дуже важливо, щоб людина, яка обрала шлях стати педагогом, володіла цими здібностями. Для реалізації педагогічних функцій учитель повинен володіти педагогічними вміннями, які являють собою сукупність різних педагогічних дій. Сформованість уміння спілкуватися на професійно-педагогічному рівні є необхідною передумовою становлення всього комплексу педагогічних здібностей учителя. Оволодіння мистецтвом педагогічного спілкування – завжди вельми важке завдання для майбутнього педагога, педагога-початківця. Оптимальне педагогічне спілкування – таке спілкування вчителя з учнями у процесі навчання, яке створює найкращі умови для розвитку мотивації учнів та творчого характеру учбової діяльності.

Список  використаної літератури

1. Зимняя М.А, Возрастная и педагогическая психология. - Спб., 1999. - 397 с.
2. Леонтьев А. А. Педагогическое общение: 2-е изд., перераб. и доп. – М. ? Нальчик: «Эль-Фа», 1996. – 95 с.

3.     Харламов И.Ф. Педагогика. - М.: Высш. шк., 1990. - 576 с

4.    Ягупов В.В. Педагогіка. – К: Либідь, 2002. – 560с.

5. http://diplom-help.com/?s=info/literatura/7052

6. http://dip-shop.ru/mod/shop/referat

7.http://pidruchniki.ws/18010123/psihologiya/harakteristika_osnovnih_funktsiy_pedagogichnih_umin