Застосування дослідницького методу у ПТНЗ, ВНЗ

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 03 Марта 2013 в 20:34, курсовая работа

Описание

Курсова робота по «Дидактичним основам професійної освіти» на тему «Застосування дослідницького методу у ПТНЗ, ВНЗ», яка включає __ сторінок друкарського тексту, __ додатки, основні поняття, об’єкт і предмет дослідження. Також у курсовій роботі визначено гіпотези та завдання дослідження. У основі дослідження лежить – дослідження актуальності використання дослідницького методу в сучасних умова організації навчального процесу та психологічні особливості учнів під час застосування методу.

Работа состоит из  1 файл

Шевченко А.(курсовая).doc

— 531.50 Кб (Скачать документ)

За результатами тесту (Таблиця 2.) можна скалсти загальну картину комунікативного рівня в групі.

10. 0-3 –Низький рівень–висока імпульсивність у спілкуванні, нестриманість – 14%

11. 4-6– Середній рівень - в спілкуванні непосредственен, щиро ставиться до інших. Але стриманий в емоційних проявах, співвідносить свої реакції з поведінкою оточуючих людей.-52%

12. 7-10-Високий рівень- висока комунікабельність, розуміння до людей, керує своїми емоціями.-34%

За опрісником Снайдера можно зробити висновок що в гшруппі  в основному середній рівень комунікативного  контроля, тобіж клімат серед учнів добрий, і вони можуть успішно взаємодіяти між собою.

 

 

 

 

Розділ 2.Дослідницький метод навчання як категорія дидактики

2.1 Історія виникнення дослідницького метода

Методом навчання називають  спосіб упорядкованої взаємозв’язаної діяльності викладача, направленої на рішення завдань виховання і розвитку навчаємих в процесі навчання.

Слід виділити три  основні групи методів навчання :

  • методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності;
  • методи стимулювання і мотивації навчальної діяльності;
  • методи контролю і самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності.

Розглянемо детальніше виникнення та розвиток дослідницького методу навчання.

Дослідницький метод  навчання це організація пошукової, пізнавальної діяльності учнів шляхом постановки вчителем пізнавальних і практичних завдань, що вимагають самостійного, творчого рішення. Сутність Д. м. обумовлена ​​його функціями. Він організовує творчий пошук і застосування знань, забезпечує оволодіння методами наукового пізнання в процесі діяльності щодо їх пошуку, є умовою формування інтересу, потреби у творчій діяльності, в самоосвіті.

Ідеї ​​Д. м. з'явилися  в педагогіці в останній третині 19 ст. Біолог А. Я. Герд, історик M. M. Стасюлевича  в Росії, хімік Р. Е. Армстронг, натураліст Т. Гекслі у Великобританії сформулювали загальну ідею методу, що називався у різних педагогів евристичним, лабораторно-евристичним, дослідно-випробувальним, методом лабораторних уроків, природно-науковим, дослідницьким принципом, підходом і т . д. Проникаючи в практику навчання, Д. м. сприяв ліквідації системи заучування навчального матеріалу, формуванню готовності до самостійної, розумової діяльності школярів, створював в школі атмосферу захопленості вченням, доставляв учням радість самостійності, пошуку і відкриття. Велику роль у пропаганді та впровадженні Д.М. у вітчизняній педагогічній практиці зіграли Б. В. Всесвятські, Б. Е. Райков, К. П. Ягодовський, філологи Н. Кульман, І. І. Срезневський та ін Однак відсутність достатньої теоретичної бази призвело до однобічного розвитку Д. метри, визнання його часом єдиним універсальним методом навчання в 20-х рр.. Багато помилок виникали від некритичності застосування методу проектів, комплексної системи навчання та ін Захоплюючись зовнішньої активністю учнів, педагоги упускали з уваги активність їх думки, перебільшувалося значення індукції в засвоєнні знань, не приділялося уваги засвоєнню теорії, формуванню системи узагальнених понять. Крайні захоплення Д. м. були усунені в 1931-32, але, всупереч науковим рекомендаціям про доцільність збереження Д. метри, привели до заміни його на практиці школи методами інформаціоноого викладу матеріалу вчителем і репродуктивної діяльності учнів.

В кін. 50-х рр.. посилилася увага дослідників до активізації  познават. діяльності учнів (Б. П. Єсіпов, М. А. Данилов, MH Скаткін), на поч. 60-х рр.. в умовах НТР і товариств, потреби в інтелектуальному потенціалі ідея Д.М. була відновлена ​​і отримала подальший розвиток. При реалізації Д. м. у учнів формуються такі елементи творчої діяльності, як самостійний перенос знань і умінь у нову ситуацію, бачення завдання в знайомій ситуації, виявлення нової функції і структури об'єкта, самостоят, комбінування з відомих способів діяльності нового, альтернативний підхід до пошуку вирішення проблеми. Зазначені процедури творчої діяльності виявляються при вирішенні задач, що передбачають пошук нестереотипного способу розв'язання. Це можуть бути короткі текстові задачі, питання, які передбачають наявність в учнів нікого вихідного фонду знань і умінь; дослідження більш-менш тривалого характеру в лабораторії, на шкільних гео-і біоплощадках, агроучастке і т. д.; постановка завдання для її вирішення на основі викладу вчителя, тексту підручника, додаткової літератури і т. д

2.2 Мета та завдання застосування дослідницького методу навчання

Світ, що оточує нас, змінюється стрімко, і для виживання в  ньому людині все рідше вдається спертися на відпрацьовані його предками або їм самим розумові стереотипи і типові поведінкові моделі. Для  повноцінного існування в інтенсивно змінюється середовищі сучасній людині все частіше доводиться проявляти дослідницька поведінка. Тому в даний час в педагогічній психології, педагогіки та освітній практиці надзвичайно високий інтерес до природного пошукової активності дитини як найважливішого освітнього ресурсу.

           Ця  обставина викликала до життя  принципово нове для російської  освіти явище - дослідницьке навчання (англомовний аналог - Explorer education ). Дослідницьке навчання засноване на біологічно зумовленої потреби дитини пізнавати навколишній світ. Воно передбачає не часткове використання пошукових методів в освіті, а звернення до принципово нової моделі навчання, де пріоритетні позиції займає пізнавальна діяльність самої дитини. Головна особливість дослідницького навчання - активізувати навчальну роботу дітей, надавши їй дослідницький, творчий характер, і таким чином передати учням ініціативу в організації своєї пізнавальної діяльності. Важливо розуміти: якщо завдання дослідницького навчання звести до заохочення учня проявляти природну допитливість, задавати питання і намагатися самостійно знаходити на них відповіді, то виявляється, що ми відстоюємо лише те, про що давно говорили і що навіть здійснювали на практиці багато талановитих педагогів минулого. Історія зберегла безліч висловлювань про важливість стимулювання, підтримки пошукової активності дитини в освіті та чимало документальних свідчень того, як ефективно педагоги різних часів використовували у власній практиці природне прагнення учня до пізнання навколишнього.

Дослідницький метод - це система правил і приписів з підготовки навчального матеріалу у формі  проблемних завдань практичного  або теоретичного характеру і організації творчої самостійної діяльності учнів з метою засвоєння ними понять і способів інтелектуальних і практичних дій.

 Диктуються завданнями  дослідницького методу навчання  підхід до формування наукової  картини духовно-морального устрою  світу передбачає не тільки  освоєння учням якогось обсягу  інформації, добутої шляхом спеціальних  досліджень, а й вскриванія ембріології отримання нового знання на основі оволодіння способами його виявлення. Оскільки наука невіддільна від рефлексії того, яким шляхом отримано знання, то й учень повинен освоювати в освіті не тільки кінцевий продукт у вигляді якогось позитивного знання, але бути добре знайомий з еволюцією осягнення істини, а також зі шляхами і способами її пошуку.

 При вирішенні завдання  формування в учня наукової  картини світу в змісті освіти  необхідно враховувати, що ідеї  науки можна повноцінно зрозуміти  лише в контексті їх виникнення та обумовлених ними подальших досліджень. Манера фрагментарного, констатирующего викладу в сучасних умовах малозастосовна. Тому й зміст дослідницького навчання має будуватися так, щоб досвід людства поставав перед учням не як сума догм, не як звід непорушних законів і правил, а як живий, постійно розвивається.

 У дослідницькому  методі навчанні дослідження  виступає не просто набором  прийомів навчання, а є його  змістом і сенсом. В учня, таким  чином, формується уявлення про  дослідження не просто як про набір приватних когнітивних інструментів, що дозволяють продуктивно вирішувати пізнавальні завдання, а як про ведучого способі контакту з навколишнім світом і навіть ширше - як стиль життя.

Для традиційного підходу, прийнятого в освіті, характерно розгляд проблеми розвитку дослідницьких умінь і навичок в якості службового завдання, актуалізується лише при освоєнні тієї чи іншої дисципліни. Дослідницький метод являетс ефективний засобом формування в учнів прийомів розумової діяльності і розвитку їх творчої активності, засобом підготовки до раціоналізаторської роботи, формування мотивів навчання і праці.

Для викладача він  служить засобом організації  творчої самостійної роботи учнів, формування у них умінь і навичок  пошукової діяльності в процесі отримання нових знань, умінь і навичок технічної творчості.

2.3 Принципи дослідницького навчання

Принципи навчання — це основні положення, що визначають зміст, організаційні форми і методи навчального процесу відповідно його цілям і закономірностям.

Основними принципами навчання є:

1. Принцип свідомості  й активності

2. Принцип наочності

3. Принцип систематичності  і послідовності

4. Принцип міцності.

5. Принцип науковості

6. Принцип доступності.

7. Принцип зв'язку теорії  з практикою.

8. Принцип спрямованості.

Крім загальнопедагогічних принципів ефективність і успішність освітнього процесу в ПТЗО пов'язана з дотриманням інженерно-педагогічними працівниками системи профтехобразования специфічних принципів навчання, характерних тільки для професійних учбових закладів. Це наступні принципи:

1. Професійної спрямованості загальноосвітніх  і загальнотехнічних дисциплін.

Його реалізація пов'язана з узгодженням цілей  навчання, змістом загально-технічних і спеціальних дисциплін, а також їх учбових програм всіма викладачами, що навчають учнів однієї професії. Об'єднання інженерно-педагогічних працівників за професійною, а не за наочною ознакою дозволить при вивченні всіх дисциплін показати значущість їх для учня в майбутній професійній діяльності.

2. Технологічної послідовності у вивченні учбового матеріалу.

Цей принцип  навчання розповсюджується тільки на такі дисципліни як «Виробниче навчання» і «Спецтехнологія» і припускає таку послідовність вивчення учнями виробничих операцій, яка властива типовим технологічним процесам на виробництві.

3. Моделювання професійної діяльності в учбовому процесі.

Під моделюванням професійної діяльності в учбовому процесі розуміють виявлення і формування типових професійних завдань, підбираючи відповідні форми і методи навчання. Завдання моделювання полягає у встановленні відповідності між вимогами, що пред'являються до підготовки, і фактичним об'ємом професійних знань і умінь. Моделювання діяльності робочого припускає опис еталонних вимог до нього:

=> функцій,  що виконуються на робочих місцях;

=> завдань,  які повинен вміти вирішувати  робочий;

=> загальнопрофесійних, загальнотехнологічних і спеціальних знань, умінь і навиків, які необхідні для вирішення поставлених завдань.

4. Принцип професійної мобільності.

Він передбачає такий відбір змісту освіти і організацію і учбового процесу, які спрямовані на розвиток в учня здатності швидко освоювати технічні засоби, технологічні процеси і нові спеціальності, формування потреби до підвищення своєї освіти і кваліфікації. Мобільність, творчий характер праці залежать від широти кругозору, осмислення і вирішення практичних проблем, бачення і розуміння перспектив розвитку виробництва. Мета навчання полягає в тому, щоб учень не тільки оволодів професійними уміннями, але і розвинув свій інтелект. Зміст професійного навчання повинен швидко удосконалюватися і адаптуватися при виникненні інновацій в техніці, технології, організації праці.

 

5. Принцип модульності професійного навчання.

Суть модульного навчання полягає в тому, що учень  самостійно може працювати із запропонованою йому індивідуальною учбовою програмою, що включає інформаційну частину і методичне керівництво по досягненню поставлених дидактичних цілей.

Програми  мають варіативный характер, зміст  модулів постійно оновлюється з урахуванням соціального замовлення.

Реалізація  принципу модульності забезпечує інтеграцію всіх видів діяльності учнів, пошук шляхів досягнення цілей, орієнтацію рівня професійної підготовки учнів на перспективу підвищення, по учбових модулях.

Дотримання системи  вищеперелічених принципів навчання дозволить інженерам-педагогам досягти поставлені дидактичні, виховні і розвиваючі цілі професійної освіти.

Існують специфічні принципи при реалізації дослідницького методу, які будуть розглянуті нижче.

Принцип орієнтації на пізнавальні інтереси учня. Дослідження - процес творчий, творчість неможливо нав'язати ззовні, воно народжується тільки на основі внутрішньої потреби, в даному випадку потреби в пізнанні. Звідси виростає наступний принцип.

 Принцип свободи вибору та  відповідальності за власне навчання. Тільки за умови його реалізації освіта здатна стати адекватним індивідуальним цілям особистості.

Принцип освоєння знань  в єдності зі способами їх отримання. Диктуються завданнями дослідницького навчання підхід до формування наукової картини духовно-морального устрою світу включає в себе не тільки освоєння якогось обсягу інформації, добутої шляхом спеціальних досліджень, а з необхідністю передбачає вскриванія ембріології отримання нового знання на основі оволодіння способами її виявлення. Наука невіддільна від рефлексії того, яким шляхом отримано знання, тому й учень повинен освоювати в освіті не тільки кінцевий продукт, у вигляді якогось позитивного знання, але бути добре знайомий з еволюцією знання, а також зі шляхами і способами його отримання.

Принцип опори на розвиток умінь самостійного пошуку інформації. Головне завдання сучасної освіти не тільки повідомлення знань, а в першу  чергу - розвиток в учня потреби і  здібності ці знання здобувати. Тільки на цій основі можна забезпечити  перетворення знань в інструмент творчого освоєння світу.

Учень не просто споживає інформацію, а сам породжує знання. Околофілософскіе розмови, що вели в  педагогіці і психології творчості  з приводу відкриття учням  в навчально-дослідницької діяльності «суб'єктивно» і «об'єктивно» нового настільки ж безглузді, як і безплідні. Знання, пропоновані для освоєння учню в традиційній освіті, нові лише для нього. В умовах, коли в якості головної цінності освіти розглядаються не знання, а способи їх отримання, стає не важливо, наскільки добута учням інформація нова.

Информация о работе Застосування дослідницького методу у ПТНЗ, ВНЗ