Характеристика мотиваційної сфери особистості

 

Наступне дослідження «Мотивація успіху і боязнь невдачі» (див. додаток Б), яке було розроблене А.А. Реаном. Його метою є виявлення переважаючого виду мотивації у старшокласників, тобто на що орієнтуються учні, виконуючи певні дії:  на досягнення успіху у виконанні завдання чи уникнення можливих проблем, складнощів, невдач та незручних почуттів?

Мотивація досягнення успіху така стратегія поведінки людини, коли вона орієнтований на активність, на досягнення результату, не боїться помилок, вживає різні дії, здатний до ризику. Мотивація уникнення невдачі передбачає іншу особливість поведінки людини: пасивність, острах помилок і невдач, уникнути прийняття відповідальних рішень, страх ризику.

Для підрахунку відповідей ми викристовували метод, описаний в першому дослідженні.

 

 

Таблица 2. 2

Результати  опитувальника  «Мотивація досягнення успіху і уникнення невдачі»

 

Переважаючі мотиви	Значення у досліджуваних
	У відсотках	Кі - ть осіб
Мотивація успіху	70%	14
Боязнь невдачі	20%	4
Полюс не виражений	10%	2

 

За результатами опитувальника «Мотивація успіху і боязнь невдачі» ми можемо зробити висновок, що у більшої частини досліджуваних переважає мотивація на успіх. Але є і невеликий відсоток тих, що остерігаються невдачі. Також знайшлися учні мотиваційний полюс яких є не вираженим, тобто отримані відповіді не можна віднести до певного виду мотивації.

Опитувальник «Потреба в досягненні» (див. додаток В) (за методикою Ю.М. Орлова) спрямований на виявлення міри вираженості потреби людини в досягненні успіху в будь-якій діяльності, зокрема в начальній.

Потреба в досягненні має місце та враховується тоді, коли людина ставить перед собою позитивно сформульовану мету діяльності. До потреби в досягненні належать також бажання або сподівання, які спрямовані на досягнення мети:

1) він хоче завершити  цю роботу;

2) він сподівається, що  зможе виконати це завдання. Ми підрахували (з допомогою методу аналогічного першим двум дослідженням) відповіді досліджуваного класу та отримали наступну таблицю:

 

Таблица 2. 3

Результати опитувальника  «Потреба в досягненні»

 

Рівень сформованості потреби у досягненні	Результати досліджень
	У відсотках	Кі-ть осіб
Високий	0%	0
Середній	65%	13
Низький	35%	7

 

 

Ми бачимо рівень сформованості у досліджованої групи потреби в досягненні.

Отже, ми можемо зазначити, що в учнів даної досліджуваної групи переважно наявний середній рівень сформованості потреби в досягненні, але також присутній низький.  

Для якісного аналізу причин переваги тих або інших предметів і мотивів навчання ми використали опитувальник «Вивчення ставлення до навчання і навчальних предметів» розроблений Казанцевою (див додаток Г). Тобто він допоможе визначити причини більш позитивного чи негативного ставлення до навчальних предметів, що знадобиться при розробленні вказівок вчителю, також це дослідження розкриває мотиви навчання, які виділяють самі учні. Опитувальник складається з трьох частин.

Частина 1, 2. Навчальні предмети та ставлення до них.

Найчастіше ставлення  до навчальних предметів, за вибором  учнів досліджуваного класу, визначалося мотивами пов’язаними з вчителем: «подобається як викладає вчитель», «у мене гарні стосунки з вчителем», «учитель часто схвалює». Це свідчить про те, що вчитель відіграє провідну роль в формуванні ставлення до навчальних предметів і навчання взагалі, а отже і мотивації до навчання.

Також юнаки відзначали такі причини як: «Даний предмет  цікавий», «Предмет впливає на зміну  знань про навколишній  світ», «Знання предмету необхідні при  вступі до інституту» та ін.

Частина 3. Причини навчання.

Переглянувши відповіді  учнів, ми маємо відзначити,  що найчастіше мотивами навчання вони визначали: «Хочу бути грамотним», «Це мій обов’язок», трохи менше виборів отримали причини: «Хочу вчитися», «Хочу отримати повні і глибокі знання», «Подобається отримувати гарні оцінки», ще менша кількість досліджуваних  обрали: «Хочу навчитися самостійно працювати», «Усі вчаться і я - теж», «Батьки примушують», «Для розширення  розумового кругозору» , найменше разів відзначали такі причини як: «Хочу бути розумним і ерудованим», «Хочу бути корисним громадянином», «Класний керівник примушує», «Щоб похвалив учитель», «Щоб товариші зі мною дружили» та «Не хочу підводити свій клас».

Можна сказати, що отримані результати свідчать про те, що в  даній групі присутня і внутрішня  мотивація («Хочу отримати повні  і глибокі знання», «Хочу бути грамотним», «Хочу вчитися» та ін.) і зовнішня мотивація («Усі вчаться і я - теж», «Батьки примушують» та ін.). Останнім дослідженням нашої курсової роботи є бесіда з вчителем.

Наступним дослідженням нашої курсової роботи є бесіда з  вчителем. Вона проводилась з класним керівником досліджуваного класу, вчителем української мови та літератури Запорізської загальноосвітньої школи №7 Поповою Іриною Іванівною. Ми зустрілись з нею за декілька днів до проведення дослідження в приміщенні викладацької ЗЗШ №7. Ірина Іванівна охоче відповідала на поставлені питання, розмова з нею була динамічною та продуктивною. Ми занотовували відповіді у письмовій  формі, які надавала нам. Ми запропонували їй зробити загальну характеристику мотиваційній сфері всіх учнів класу, а також відповісти на конкретні запитання стосовно кожного учня.

ВИСНОВКИ

 

 

 

1. Мотиваційна сфера особистості має складну структуру і характеризується своєрідністю для кожної людини: за змістом мотивації, структурою, ієрархією, силою та стійкістю мотивів. Мотиваційна сфера людини у процесі життєдіяльності проходить етапи формування і становлення, які відбуваються під впливом внутрішніх та зовнішніх факторів.

Вивченням поняття мотиву займались багато відомих психологів. Існувало безліч поглядів на це поняття іх можна узагальнити в таке визначення: мотив - це те, що належить самому об’єкту поведінки, є його стійкою особистісною властивістю, який з середини підштовхує до дії. Виділяють внутрішні (потреби людини, її емоції, інтереси) і зовнішні (цілі, які виходять з ситуацій), а також ситуативні і такі, що постійно (періодично) виявляються, або по-іншому — це мотиви короткочасні і стійкі. Розглянули екстенсивну та інтенсивну мотивацію, а також первинну і вторинну.

Отже, мотивація –  динамічний процес формування мотиву (як підстави вчинку). У західній психологічній літературі широко обговорюється питання про два види мотивації та їх розрізняючи ознаки: екстрнсивної (обумовленою зовнішніми умовами і обставинами) і інтринсивної (внутрішньою, пов'язаною з особовими диспозиціями: потребами, установками, інтересами, потягами бажаннями), при якій дії і вчинки здійснюються «по доброй воле» суб'єкта.

Навчальна діяльність займає практично всі роки становлення  особи, починаючи з дитячого саду і закінчуючи навчанням в середніх і вищих професіональних навчальних закладах. Мотив навчальної діяльності - це всі чинники, які обумовлюють прояв навчальної активності: потреби, цілі, установки, відчуття боргу, інтереси і т.п.

 

2. На базі Запорізький загальноосвітньої школи №7, з метою перевірки гіпотези - ми припускаємо, що у старшокласників переважає зовнішня мотивація до навчальної діяльності, нами були проведені наступні дослідження: опитувальник «Оцінка потреби в схваленні» (за методикою Крауна та Марлоу); опитувальник «Мотивація успіху і боязнь невдачі» (за методикою Реаном); опитувальник «Потреба в досягненні» (за Орловим); Опитувальник «Вивчення ставлення до навчання і навчальних предметів» (за методикою Казанцевої).

 За результатами проведених нами досліджень ми можемо сказати, що в досліджуваному класі переважає низький рівень потреби в схваленні(45%), це свідчить про те, що власні переконання учнів є дорожчими за загальну думку, в цьому випадку наша гіпотеза не підтвердилась.

 Також ми визначили,  що у досліджуваних переважає мотивація на успіх (70%), тобто така стратегія поведінки людини, коли він орієнтований на активність, на досягнення результату, не боїться помилок, вживає різні дії, здатний до ризику.

Ще ми можемо зазначити, що в учнів даної досліджуваної  групи переважно наявний середній рівень сформованості потреби в досягненні (65%), але також присутній низький.  

Найчастіше ставлення  до навчальних предметів, за вибором  учнів досліджуваного класу, визначалося  причинами пов’язаними з вчителем: «подобається як викладає вчитель», «у мене гарні стосунки з вчителем», «учитель часто схвалює». Також ми маємо відзначити,  що найчастіше причинами навчання вони визначали: «Хочу бути грамотним», «Це мій обов’язок». А отже, тут присутня і зовнішня і внутрішня мотивація, гіпотеза підтвердилась частково.

Отже, ми переглянули  результати всіх досліджень, і можемо зробити висновок, що гіпотеза, наведена нами у вступі, значною мірою підтвердилась.

Список використаних джерел

 

 

1. Бандурка О.М. Основи психології і педагогіки: підручник / О.М. Бандурка. – Харків: Видавництво Національного Університету внутрішніх справ, 2003. – 336 с.
2. Волкова Н.П. Педагогіка: навчальний посібник / Н.П. Волкова. – Київ: Академвидав, 2007. – 616 с.
3. Дмитриева Н.Ю. Загальна психологія, конспект лекцій: підручник / Н.Ю.Дмитриева. – М.: Знание, 2008. – 238 с.
4. Дусавицкий А.К. Воспитывая интерес: монография / А.К. Дусавский. – М.: Знание, 1984. – 80 с.
5. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы: монография / Е.П. Ильин. — СПб.: Питер, 2003. – 348 с.
6. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості: навчальний посібник / Л.М. Проколієнко, В.В. Андрієвська. – К.: Рад.шк., 1989. – 318 с.
7. Маркова А.К.  Формирование мотивации учения: монография / А.К. Маркова, Т.А Матис, А.Б. Орлов – М.: Просвещение, 1990. – 192 с. 
8. Немов Р.С. Психология образования: учебник для пед. Вузов / Р.С. Немов. – М.: Владос, 2003. – 608 с.
9. Первушина О. Н. Общая психология: методические указания / О.Н. Первушина. – Новосибирск: Научно-учебный центр психологии НГУ, 1996. – 467 с.
10. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологи: учебное пособие / С.Л. Рубинштейн. – Спб. : Питер, 2007. – 713 с.

 

 

Додаток А

 Опитувальник «Оцінка потреби в схваленні» ( П. Краун, А. Марлоу).

Мета дослідження: дозволяє визначити непряму міру потреби людини в схваленні інших людей.

Час роботи з  бланком – 10 хвилин

Приклад бланка

Ім’я 

Прізвище

Дорогий друже! Пропонуємо тобі заповнити наступний опитувальник.

Інструкція

Перед вами ряд тверджень. Якщо це твердження співпадає з вашою особистою думкою, то відповідайте "так", якщо не співпадає - то відповідайте "ні".

Текст опитувальника

1.   Я уважно читаю  документ, перш ніж його підписую.

2.   Я не відчуваю сумнівів, коли кому-небудь треба допомогти в біді.

3.   Я завжди уважно  стежу за тим, як я одягнений(-на).

4.   Удома я поводжуся  за столом так само, як і  в ресторані.

5.   Я ніколи не відчуваю ні до кого сильних симпатій.

6.   Був випадок,  коли я кинув(-ла) щось робити, тому що не був(-ла) упевнений у своїх силах.

7.   Іноді я люблю  полихословити про відсутніх.

8.   Я завжди уважно  слухаю співрозмовника хто б  він не був.

9.   Був випадок,  коли я придумував(-ла) вагому причину, щоб виправдатися.

10.   Траплялося, що  я користувався(-лась) помилкою людини.

11.   Я завжди охоче  визнаю свої помилки.

12.   Іноді, замість того щоб пробачити людину, я прагну відплатити йому тим же.

13.   Були випадки,  коли я наполягав(-ла) на тому, щоб робили по-моєму.

14.   У мене не  виникає внутрішнього протесту, коли мене просять зробити  послугу.

15.   У мене ніколи  не виникає досади коли висловлювана  думка протилежна моїй

16.   Перед тривалою  поїздкою я завжди ретельно продумую, що узяти з собою.

17.   Були випадки,  коли я дійсно заздрив(-ла) удачі інших.

18.   Іноді мене  дратують люди, які звертаються  до мене з проханнями.

19.   Коли у людей  прикрості, я іноді думаю, що  вони отримали їх за заслугами.

20.  Я ніколи нікому  з наміром не говорив неприємних  речей.

Обробка результатів  і висновки. Ключ до опитувальника

Відповідь по кожній позиції  оцінюється в 1 бал. Бали проставляються тільки за відповідь "так" по наступних позиціях: 1-5, 8, 11, 14-16, 20 ', і тільки за відповідь "ні" - по позиціях 6,7,9, 10, 12, 13, 17-19.

Загальний підсумковий  показник потреби в схваленні  отримують підсумовуванням усіх отриманих балів. Чим він вищий, тим більше потреба в схваленні. Вона показує міру залежності суб'єкта від сприятливих оцінок з боку інших людей його чутливість до міжособових впливів і впливів середовища.