Комунікативність менеджера

     План

I. Вступ. 

II. Комунікативність  менеджера. 

1. Комунікативна  природа менеджменту. 

2. Комунікативний  потенціал менеджера. 

3. Психологія  ділового спілкування управлінця.

4. Психологія ведення ділових переговори.

III. Висновки.

IV. Список  використаної літератури.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ

  Уся система ставлення людини до інших людей реалізується у спілкуванні. Поняття «спілкування» є одним із центральних у системі психологічного знання. У спілкуванні людина формується і самовизначається, виявляючи свої індивідуальні особливості. Результат спілкування – налагодження певних стосунків з іншими людьми. Завдяки спілкуванню здійснюється інтеграція людей, виробляються норми поведінки, взаємодії.

   Спілкування тісно пов'язане з діяльністю. Воно може розглядатись як сторона, умова діяльності або окремий вид діяльності. Але зв'язок спілкування і діяльності полягає саме в тому, що завдяки спілкуванню діяльність організується.

   Спілкування - невід'ємна частина  професійної діяльності менеджера.

   Менеджер (англ. management – управління) - суб'єкт, що виконує      управлінські функції; спеціаліст, який здійснює управлінську діяльність в    економічних та виробничих структурах; особа, котра організовує конкретну роботу певної кількості працівників, керуючись сучасними методами.

Без високої  культури спілкування неможлива  побудова людських, і тим паче ділових, відносин. Успішність менеджера полягає саме в його комунікативності, тобто умінні більш вигідніше для себе домовлятися з потрібними йому людьми. 
 
 

  Комунікативність менеджера

     Комунікативна природа менеджменту

   Поза комунікацією, без співпраці  і діалогу, взаємодії та взаємного  сприйняття людей діяльність  менеджера неможлива.

   Менеджер здійснює комунікацію  і коли розмовляє по телефону, і коли проводить оперативну  нараду, співбесіду чи бере участь  у ділових переговорах, і коли  розв'язує конфліктну проблему тощо. В кожній ситуації успіх визначається якістю спілкування, умінням управлінця слухати і передавати інформацію, здатністю зрозуміти співрозмовника. Йдеться про широкий діапазон комунікативних знань, умінь і навичок, необхідних менеджеру для його діяльності.

   Комунікативна природа менеджменту  виявляється в таких аспектах:

• комунікація як функція управління наділена інтегруючою здатністю, що забезпечує реалізацію інших функцій (організація, мотивація, планування і контроль);
• спілкування є принципово соціальним і діалогічним феноменом, тобто таким, що здійснюється всіма учасниками управлінського  процесу і стосується їх спільної діяльності;
• управлінець і підлеглий у процесі обміну інформацією, взаємодії та взаємного сприйняття є активними учасниками спільної діяльності;
• діяльність менеджера здійснюється в конкретному соціально – психологічному просторі, охоплюючи відносини всередині організації та її зовнішні зв'язки;
• у процесі менеджменту реалізується комунікативний потенціал учасників спільної діяльності та спілкування.

   Усе це свідчить, що без спілкування  менеджера  із співробітниками,  без взаємного обміну думками,  ідеями та інформацією не може  бути справжньої взаємодії, а  отже й управління.

   Діяльність менеджера характеризує  тісний зв'язок спілкування та  інформації.

  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Комунікативний  потенціал менеджера

   Поняття «потенціал», «потенційний» тлумачать як сили, що можуть бути задіяні та використані; як можливості росту, розвитку і саморозвитку суб'єкта, системи; як вимірювач ступеня сили явища, впливу на процеси, предмети, що його оточують. Ці поняття застосовують до характеристики суспільства, його окремих сфер, груп людей, індивідів у таких словосполученнях, як економічний потенціал, науковий потенціал, комунікативний потенціал та ін.

   Комунікативний потенціал особистості  розглядають у таких аспектах:

• система психологічних властивостей та особливостей особистості, що набувається у спільній діяльності, спілкуванні, а також це сукупність форм, засобів інтеграції власної діяльності з діяльністю інших, власної особистості з особистостями інших. У цьому розумінні комунікативний потенціал особистості є динамічним утворенням, що розвивається (або навпаки), системою властивостей і здібностей;
• комунікативні властивості характеризують можливості як конкретного і реального учасника, а відповідно, глибину і повноту входження в спільну діяльність і співпрацю, у групу,людську спільноту;
• в особливих видах діяльності та у специфічних ситуаціях спілкування, які пред'являють особистості підвищені вимоги, ці властивості є внутрішніми резервами особистості, що забезпечують ефективну її діяльність.

   Комунікативний потенціал менеджера (управлінця) – притаманні менеджерові комунікативні можливості, які є внутрішнім резервом особистості, реалізуються як свідомо, так і стихійно.

  Комунікативний  потенціал управлінця базується на психологічній (зумовлює намагання максимально реалізувати свої індивідуальні властивості та характерологічні особливості у процесі спілкування) та соціальній (враховує систему суспільних відносин, причинно–наслідкові зв'язки, соціокультурний та етнопсихологічний контексти спілкування) основах. Комунікативний потенціал менеджера здатен змінюватись, реалізовуватись в будь-яких виявах (у самосвідомості, практичних діях тощо). Суттєвою його діяльністю є адекватність цілям і завданням його діяльності.

   Нерідко у поглядах на комунікативний  потенціал менеджера домінує  схематичний, спрощений підхід, що  замикається в таких його якостях ,як товариськість - нетоварискість, комунікабельність – некомунікабельність, відповідальність – невідповідальність. Насправді комунікативний потенціал особистості управлінця слід трактувати як наявність у нього специфічних особистісних якостей, здібностей, комунікативних знань, умінь, навичок, мотивів, що в системі становлять комунікативну структуру особистості, її комунікативне ядро та індивідуальний стиль при здійсненні своєї діяльності, при взаємодії  та співпраці з учасниками управлінського процесу. Ці властивості розвиваються і формуються у спілкуванні та закріплюються у структурі особистості менеджера як своєрідна життєва позиція, котра є важливим чинником життєвої перспективи, впливає на вдосконалення діяльності менеджера. 
 

  Психологія ділового спілкування

     управлінця

   Практика ринкових відносин, успіх  ділових контактів багато в  чому залежить від ефективності  ділового спілкування. Уміння  досягнути поставленої мети з  мінімальними затратами засобів  та часу – велике мистецтво,  яке вимагає не тільки глибоких  професійних знань та умінь,  але й досконалого володіння  технікою ділового спілкування.

   Ділова бесіда – це своєрідна  психологічна п'єса з певною  кількістю діючих лиць, діалогами,  жестами. Менеджер-професіонал повинен  знати з чого вона складається  і як її побудувати.

   Перш за все, час початку  і закінчення розмови має бути  попередньо обумовленим. Перед тим як перейти до основної частини ділової бесіди, необхідно створити невимушену обстановку. Спільне обговорення різних  точок зору на яку-небудь нейтральну проблему можуть дати ефективний результат. Необхідно вміти «подумати за іншого», поглянути на ситуацію і на себе очима співбесідника.

   Починаючи бесіду, потрібно розробити  її модель, визначити для себе ряд актуальних питань. Основна частина ділової розмови починається після того, як, визначивши всі посилання до даної розмови, один із співрозмовників переходить до викладу своєї позиції, а другий стає його опонентом.

   Необхідно виражати свою реакцію  на слова співбесідника кивками  голови, короткими зауваженнями  «добре», «розумію», «це цікаво»  або стверджувальним поглядом, що демонструє ваше розуміння висловленої думки опонента.

    Д. Карнегі виділяє декілька  моментів, які є життєво важливими  для успішного завершення ділової  розмови.

   Перший і, мабуть, основний: людина, особливо якщо це ваш потенційний діловий партнер, повинен бути зацікавленим у спілкуванні з вами. Тому безглуздо починати ділову розмову з перераховування власних проблем і потреб: вірогідніше всього, що вони нікому не будуть цікавими. Набагато швидше людина погодиться вислухати вас за умови, що ви вкажете йому ті деталі своєї справи, які будуть цікаві (і тим більше ВИГІДНІ) йому.

   Якщо вже ви ведете ділові  переговори, то ваш партнер повинен  бути прихильним саме до вас. Д. Карнегі перераховує декілька основних способів завоювати прихильність вашого опонента:

• необхідно виявити щиру зацікавленість до особистих справ свого партнера (незалежно від характеру ваших з ним відносин);
• бажано дізнатись повне ім'я співрозмовника і не лінуватись звертатися до нього по імені в процесі бесіди;
• необхідно дати людині можливість реалізувати прагнення до підтвердження власної значимості.

Ведучи  ділову розмову, також не варто поспішати  з оцінкою висловлювання, бесіди, конфлікту. Необхідно все вислухати , а вже потім оцінювати.  
 
 

      Ділові переговори

 Однією  з проблем ділового спілкування є уміння вести ділові переговори.

   Переговори –  спільна діяльність двох або більше суб'єктів, налаштована на ефективне розв'язання спірних питань з оптимальним урахуванням потреб кожної із сторін.

   Це, мабуть, найбільш демократичний процес:кожен з партнерів має свою точку зору і не повинен розділяти погляди протилежної сторони.

   Переговори є могутнім інструментом, який винайшло людство для  урегулювання конфліктів, розв'язання  спірних питань, організації спільної  діяльності.

   Згідно з думкою В. Арутюняна, для успішного проведення ділових переговорів необхідні:

1. знання  предмету переговорів. Ним можуть  бути різноманітні питання комерційної  діяльності:ціна, умови оплати тощо;

2. знання  ринку;

3. самостійний  виклад своїх думок без допомоги  перекладача. Сучасний бізнесмен   повинен володіти англійською  мовою;

4. чітке  мислення і зрозуміле, без лишніх  слів, викладення своїх думок;

5. вміння  вислухати партнера,зрозуміти всі  тонкощі його викладу,іноді натяки;

6. бездоганна  підготовка до переговорів незалежно  від їх важливості і тяжкості;

7. правильний  вибір учасників переговорів.

8. повага  до партнерів;

9. правильна  самооцінка.

   Завершальна стадія переговорів  має показати, наскільки вони  були вдалими й результативними.  Вдалими можна вважати переговори  тоді, коли обидві сторони розцінюють  їх результати як взаємний  виграш. Про успішність їх свідчить знайдений спосіб розв'язання проблеми, готовність учасників переговорного процесу виконати взяті зобов'язання.

   Уміння успішно проводити ділові  бесіди і переговори – фундамент побудови блискучої кар'єри менеджера. Якщо він не володіє ораторським мистецтвом (мистецтвом говорити) він ніколи не зможе досягти тих вершин, які досягають більш комунікабельні управлінці. Саме тому сучасні менеджери повинні досконало володіти культурою усного і писемного ділового мовлення.