Особливоcті агресивності молодших школярів

 

Методика  виявила в учнів низький рівень агресії – 16%, а більшість учнів мають прагнення до оптимізму – 33%, в класі більшість учнів – інтроверти – 87,5%, і лише – 12,5% - екстраверти. Дуже порадувало те, що в класі відсутні імпульсивні, тривожні і скритні діти.

Методика «Неіснуюча твариина»

Цей тест показав, що в  класі тільки 16,6% з проявом агресії. У цих дітей на малюнку яскраво  виражені ікла, роги, що є показником агресивності. Але в більшості  дітей тварини досить добрі і  яскраві.

Методика «Зла тварина»

Цей тест по результатам  не дуже відмінний від теста «Неіснуюча тварина». Цей тест показав, що в  класі тільки 8,8% з проявом фізичної агресії і такий же відсоток дітей  з вербальною агресією. У цих дітей  на малюнку яскраво виражені пазуристі  лапи та величезні ікла, що є показниками  фізичної та вербальної агресії. Але в більшості дітей тварини досить добрі і яскраві.

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2. Пряма і непряма агресія К. Б`єрквіста.

№	Ім`я	Фізична агресія	Вербальна агресія	Непряма агресія	Підсумок
1	Артем Б.	6	1	1	8
2	Аня Б.	5	1	1	7
3	Георгій В.	24	24	15	63
4	Надія Є.	5	2	2	9
5	Ангеліна К	6	3	6	15
6	Софія К.	7	12	10	29
7	Марат К.	22	26	12	60
8	Сергій  К.	2	3	8	13
9	Марія К.	6	4	5	15
10	Євгеній К.	13	8	11	32
11	Дарія К.	4	4	6	14
12	Дар’я К.	5	3	2	10
13	Марія Л.	6	4	3	13
14	Стефан Л.	3	4	2	9
15	Марія - Крістіна О.	4	5	7	16
16	Олександр П.	4	2	6	12
17	Анастасія П.	3	2	5	10
18	Іван Р.	23	14	22	60
19	Ілля С.	13	13	12	38
20	Павло С.	8	2	2	12
21	Єлизавета Т.	11	7	19	37
22	Анна Х.	18	14	32	64
23	Олександр Ч.	5	3	6	14
24	Михаїл Ш.	11	14	10	35
		208	175	205

Отримані результати за цією методикою дозволяють стверджувати про наявність у певних дітей дещо завищеного рівня агресивності, яка проявляється в різних формах, але найбільш в фізичній. Діти намагаються образити, побити, штовхнути один одного. На другому місці - непряма форма агресії – діти підговорюють один одного, пліткують, кажуть про інших погане, тощо. Це говорить про невміння контролювати свої емоції, свій гнів. Діти не знають як правильно реагувати на певні речі, не вміють спрямовувати негативні емоції в конструктивному напрямку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3. Рекомендації

Агресивні діти мають  потребу в розумінні та підтримці дорослих, тому завдання полягає у наданні посильної і своєчасної допомоги дитині.

         Для того, щоб дійсно допомогти дітям, які відчувають труднощі в поведінці, педагогу необхідно виконувати наступні рекомендації:

- приймати дитину такою, якою вона є;

- пред'являючи до дитини свої вимоги, враховуйте не свої бажання, а її можливості;

- розширюйте кругозір дитини;

- включайте дитину в спільну діяльність, підкреслюючи її значущість у виконуваній справі;

- ігноруйте легкі прояви агресивності, не фіксуйте на них увагу оточуючих.

Боротися з  агресією потрібно:

 - терпінням - це найбільша чеснота, яка може бути у педагога;

- поясненням - підкажіть  дитині, чим цікавим він може  зайнятися; 

 - заохоченням - якщо ви похвалите свого вихованця за хорошу поведінку, то це пробудить в ньому бажання ще раз почути цю похвалу.

  Звичайно ж, будь- яка корекційна робота з дітьми не буде успішною без підтримки батьків, яких необхідно вчити розуміти дитину. Роботу з батьками агресивної дитини доцільно проводити в двох напрямках:

- інформування (про те, що таке агресія, які причини її появи, ніж вона небезпечна для дитини та оточуючих);

- навчання ефективним способам спілкування з сином або дочкою.

      При проявах фізичної агресії, Фурманов, враховуючи психологічний ризик, пов`язаний з застосуванням батьками тілесних покарань, рекомендує наступні „ неагресивні ” моделі дисциплінарного впливу:

1. Терпіння. Тут потрібна  витримка.

2. Пояснення. Слід пояснити  дитині, чому її поведінка неправильна, робити це треба максимально коротко.

3. Відволікання. Треба  постаратися запропонувати дитині що-небудь більш цікаве, ніж те, що йому зараз хочеться.

4. Повільність. Не треба  спішити карати дитину. Раптом  вчинок повториться.

5. Нагороди. Краще схвалити  дитину за хорошу поведінку.  Це збудить в ній бажання  ще раз почути похвалу.

6. Жарти. Рекомендується іноді пожартувати з приводу покарання і навіть придумати яку – небудь гру, щоб дитина теж мала привод покарати «винуватого» батька. Дуже важливо дати дитині можливість відчути, що і батьки підпорядковуються тим самим правилам поведінки. В цьому випадку дитина буде менш сердитися, коли буде покарана за порушення правил.

Вербальна агресія.

Повна профілактика бранних  слів неможлива з тієї причини, що діти живуть в соціумі і не застраховані від впливу середовища. Але вплинути на них можливо, як вважає Е. Фромм, якщо порекомендувати батькам наступне:

1. Не сваріть дитину, не погрожуйте, що будете сварити її, якщо вона буде говорити бранні слова.

2. Намагайтеся зробити так, щоб вона була як можна більш відкрита з вами. Це дозволить висловлюватися в вашій присутності, і тоді те, чому вона навчиться, вона скаже вам, а не стороннім.

3. Здивуйте дитину  – це найкращий спосіб вплинути  на неї. Коли вона стане говорити  бранні слова, віднесіться до  цього спокійно, м`яко, добродушно.

4. Поясніть дитині, що  говорити бранні слова так само неприйнятно, як і відригувати за столом чи не вибачитися в потрібний момент. Але поясніть це коротко, не караючи її.

5. Якщо станеться, що  в дитини вирветься бранне  слово при сторонніх, коротко вибачтеся за неї і одразу ж змініть тему розмови.

Таким чином, профілактика дитячої агресивності включає в  себе ігри і заняття з дітьми, які проводяться в трьох напрямках: робота з гнівом; розпізнавання і контроль гніву; формування здатності до емпатії, довіри, співчуття, співпереживання. Але профілактика дитячої агресивності буде ефективна тільки в тому випадку, якщо дорослий буде приймати дитину такою, якою вона є, з повагою ставитися до його внутрішніх проблем. І звичайно профілактична робота з дітьми повинна проводитися при батьківській підтримці: користь від занять, які проводять самі батьки, ще більш очевидна. Адже при цьому змінюється не тільки дитина; змінюються батьки, змінюються відносини між дітьми і батьками. Коли дорослі грають з дітьми, вони самі ніби потрапляють у своє дитинство, стають більш безпосередніми в спілкуванні, починають краще розуміти своїх дітей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Вивчивши психологічну і психолого-педагогічну літературу з проблеми дослідження, ми розглянули різні теорії, що пояснюють походження агресивності. Аналіз теорій дозволяє помітити, що по ряду принципових позицій їх прихильники мають досить близькі точки зору.

         Ми визначили, що агресію в людині закладено біологічно. Аналіз літератури дозволив дізнатися, що в сучасній психології розрізняють поняття «агресія» і «агресивність». Перше зазвичай розглядається як окремі дії, вчинки, друге - як відносно стійка властивість особистості, що виражається в готовності до агресії, а також у схильності сприймати й інтерпретувати поведінку іншого як вороже. Нами були розглянуті різні теорії агресії. Ми побачили, що в появі агресивної поведінки беруть участь багато факторів, в тому числі вік, індивідуальні особливості, зовнішні фізичні та соціальні умови. Але вирішальну роль у формуванні агресивної поведінки особистості, на думку більшості дослідників даного питання, грає її безпосереднє соціальне оточення.

      Характер агресивної поведінки багато в чому визначається віковими особливостями людини; важливу роль у формуванні агресивної поведінки відіграють взаємини дитини з іншими дітьми; сцени насильства, демонстровані в кіно або на екранах телевізорів, сприяють підвищенню рівня агресивності глядачів і, в першу чергу, дітей.

     По суті, найголовнішою причиною агресивної поведінки дітей є небажання батьків розбиратися в його причинах, байдужість до їх емоційного світу. З'ясували, що головною відмінною рисою агресивних дітей є їх ставлення до однолітка. Інша дитина виступає для них як супротивник, як конкурент, як перешкода, яку потрібно усунути. Можна вважати, що це ставлення відображає особливий склад особистості, її спрямованість, яка породжує її специфічне сприйняття іншого як ворога. А також нами були розроблені рекомендації щодо попередження агресивної поведінки і зняття агресивності в дитячому віці.

Список літератури

1. Агресія у дітей та підлітків : Навчальний посібник/ під ред. Н.М. Платонової. – СПб.: Речь, 2006;
2. Берон Р., Річардсон Д. „ Агресія ”. — СПб., Пітер, 2001. — 352 с: ил. — (Серія «Мастери психології»).
3. Берковіц Л. „ Агресія: причини, наслідки і контроль”/ СПб., 2001
4. Бреслав Г.Є. „ Психологічна корекція дитячої і підліткової агресивності”: Навчальний посібник для спеціалістів і дилетантів.СПб.: Речь, 2006.
5. Бютнер К. „ Жить с агрессивными детьми ”. – М.: Педагогіка 1991 – 144 с.
6. Гарбузов В.І.: Практична психотерапія. СПб.1997
7. Гіппенрейтер Ю.Б. „ Спілкуватись з дитиною. Як? ”, М.: 2000.
8. Гіппенрейтер Ю.Б. „ Продовжуємо спілкуватись з дитиною. Так? ” – М.: АСТ: Астрель, Владимир: ВКТ, 2008.
9. Головін С.Ю. „ Словник практичного психолога ”/ http//www.koob.ru. 1998р.
10. Дитяча практична психологія : Підручник/ під ред. Проф.. Г.Д. Марцинковської – М.: Гардаріки, 2000 – 255с.
11. Єфімкіна Р.П. Дитяча психологія. Методичні вказівки. Новосибірськ. Науково-учбовий центр психології. НГУ, 1995.
12. Заброцький М. М. “Психологічні особливі молодшого школяра// Заброцький М. М. Вікова психологія: Навчальний посібник. – К., 1998. –

с. 45 - 47

13. Істратова О.Н, Єксакусто Т.В. „ Довідник психолога початкової школи”/ серія „ Довідники ”. – Ростов н/Д: „ Фенікс ”, 2003 – 448 с.
14. Кволс Кетрін „ Радість виховання. Як виховувати дітей без покарання”

/ http//www.koob.ru

15. Кемпбелл Р. „ Як справлятися з гнівом дитини ” – М.: Генезис, 1998.
16. Корчак Януш „ Право дитини на повагу ”/ http//www.koob.ru
17. Кузін М.В. “ Дитяча психологія в питаннях і відповідях ”: - Ростов н/Д: “Фенікс ”, 2006 ( Психологічний практикум).
18. Левітов Н.Д. „ Психічний стан агресії ”// Вопр. Психології. 1972, № 6. С. 168 – 172.
19. Лютова Д.К., Моніна Г.Б. „ Шпаргалка для дорослих: Психокорекційна робота з гіперактивними, тривожними і аутичними дітьми ”: - М.: Генезис, 2000 – 192с.
20. Лоренц Конрад „ Агресія ( так назване зло) ”: - пер. З нім. – М.: Видавницька група „ Прогрес ”: Універс., 1994 – 272 с.
21. Маєрс Д.М. „Соціальна психологія” – 7-е вид. – СПб.: Пітер, 2006 –

794 с. ( серія „Майстри психології”).

22. Некрасова З., Некрасова Н.: „ Припиніть дітей виховувати – допоможіть їм зростати ”- М.: ООО Видавницький дім „ Софія ”, 2006 – 416с.
23. Обухова Л.Ф. „ Дитяча психологія: теорії, факти, проблеми ”, М.: Тривола, 1995.
24. Орбан – Лембрик Л.Є. „ Соціальна психологія ”: Підручник у 2х кн. Кн.1: „ Соціальна психологія особистості і спілкування ” – К.: Либідь, 2004 – 576 с.
25. Паренс Г. „ Агресія наших дітей ” – М.: 1986
26. Практикум з вікової психології: Навч. пос./під ред. Л.А. Головей, Є.Ф. Рибалко. – СПб.: „ Речь ”, 2005 – 688с.
27. Психологія людської агресії / К.Сельчонок, /http//www.aquarun.ru
28. Психологічний словник // під ред. В. П. Зінченко, Б. Г. Мещерякова. - М., 1996. – 312 с.
29. Психологічний словник / Під заг. Ред. А.В. Петровського, М.Г. Ярошевського – 2-е вид., випр.. і допов. – М.: Політвидат, - 494с.
30. Психокорекційна і розвиваюча робота з дітьми : Навч. Посібник для студ.серед.пед. учбов.закладів / І.В. Дубровіна, А.Д.Андреева, Є.Є. Данілова, Т.В. Вохмяніна; Під ред. І.В. Дубровіної. – М.: Видавницький центр „ Академія ”, 1998. – 160 с.
31. Рум`янцева Т.Г. „ Агресія: проблеми і пошуки в західній філософії і науці ”. М.: 1991 – с. 89 – 133.
32. Фромм Є. “ Анатомія людської деструктивності ”, М.: 1994.
33. Фурманов І.А. Дитяча агресивність: психодіагностика і корекція. Мн., 1996.
34. Фурманов І.А. Агресія і насилля: діагностика, профілактика і корекція , СПб.: Речь 2007 – 480 с.
35. Ярослав Н. С. Психологія молодшого школяра: навчально – методичний посібник/ Н. С. Ярослав, О. П. Ніконенко – Ніжин: 2005. – 166с.