Погляди зарубіжних психологів на обдарованість

Американські психологи (Іллінойський університет) під керівництвом М.Карне найголовнішими вважають такі типи обдарованості:

1. Інтелектуальна – виявляється у допитливості, спостережливості, точному мисленні, винятковій пам’яті, потязі до нового, глибині занурення у справу [7, 3]. Саме цих учнів учителі називають «розумними», «кмітливими»  й «надією школи». Ці школярі, як правило, мають глибокі знання, самостійно їх здобувають – самі читають складну літературу, навіть можуть критично поставитися до певних джерел. Учні того типу обдарованості точно й глибоко аналізують навчальний матеріал, нерідко схильні до філософського осмислення матеріалу. Існує два основних підтипи інтелектуальної обдарованості:

• виявляються насамперед загальні розумові здібності;
• коли високі здібності виявляються у спеціальній галузі знання.

Пізнавальна потреба, яка  є неодмінною характеристикою будь-якого  типу обдарованості, саме в цих учнів  виявляється найбільше. Як правило, саме цей тип учнів має стійку систему пізнавальних інтересів, простежується у розумових акселератів, «вундеркіндів».

Успішність інтелектуально обдарованих учнів не завжди збігається з рівнем їхніх здібностей: серед  інтелектуалів є відмінники, трієчники  і навіть двієчники. Тут усе визначає не тільки інтелект, а й ставлення до навчання, школи [2, 9].

2. Обдарованість у сфері академічних досягнень. Для цього типу обдарованості теж характерний досить високий інтелект, однак на перший план виходять особливі здібності саме до навчання. Учні цього типу обдарованості насамперед уміють добре засвоювати матеріал, тобто навчатися. Саме з цих учнів виростають справжні майстри своєї справи. Академічний тип обдарованості також має свої підтипи: є учні з широкою здатністю до навчання (виявляють успіхи у всіх шкільних науках), а є учні, у яких підвищені здібності виявляються лише в одній чи кількох близьких галузях.[2, 9] Наприклад, у читанні: надає йому перевагу серед інших видів діяльності, швидко  і надовго запам’ятовує прочитане, має великий словниковий запас, використовує складні синтаксичні конструкції, цікавиться написанням букв і слів. У математиці: виявляє інтерес до лічби, вимірювання, зважування, впорядкування предметів, запам’ятовує математичні знаки, символи, цифри, легко виконує арифметичні дії, застосовує математичні вміння і терміни до ситуацій, що не стосуються безпосередньо математики. У природничих науках виявляє інтерес до навколишнього середовища, цікавиться походження м та призначенням предметів і явищ, їхньою класифікацією та ін. [7, 4].
3. Творча обдарованість або креативна. Головна особливість цього типу обдарованості виявляється  в нестандартності мислення, в особливому, часто не схожому на інші погляді на світ. Цей тип обдарованості дуже складно виявити в шкільній практиці, тому що стандартні шкільні  програми не дають можливості цим дітям виявити себе.

До того ж, учителі часто  не розуміють, а іноді й недолюблюють цих учнів. Їхня підвищена незалежність у судженнях, зневага до умовностей (зокрема у побуті) та авторитетів створюють у вчителів під час роботи з такими дітьми великі проблеми.  У творчої обдарованості багато різних варіантів: є учні, які виявляють неабиякі творчі можливості у будь-якій діяльності, але бувають учні, в яких нестандартне бачення досить яскраво виявляється лише в одній сфері [2, 10].

4. Обдарованість у сфері спілкування або соціальна обдарованість. Така дитина виявляє лідерські нахили, здатність до гнучкого спілкування, впевненість у собі серед знайомих і незнайомих людей; ініціативна, бере на себе відповідальність за інших [7, 4]. Існує багато варіантів соціальної обдарованості. Зокрема, є емоційні лідери, своєрідна «жилетка» для кожного, з ними радяться, їх люблять. Є лідери дії – вони вміють приймати рішення, важливі для багатьох людей, визначати мету й напрямок руху, вести за собою.
5. Також вчені виділяють ще і психомоторну, чи спортивну обдарованість. Популярна думка про знижені розумові здібності у спортсмені є необґрунтованою. Численні дослідження засвідчили, що у видатних спортсменів значно вищі від середніх інтелектуальні можливості – це стосується навіть таких, здавалося б, далеких від інтелекту видів спорту як, важка атлетика та футбол. Невипадково багато видатних спортсменів, залишивши спорт, стають письменниками (Ю.Власов), видатними бізнесменами (Пеле), і талановитими педагогами (І.Родніна). Хоча учні зі спортивною обдарованістю рідко добре вчаться. Це пов’язано насамперед із браком часу та бажання. Якщо у школярів, що захоплюються спортом, створити відповідну мотивацію, настрій, вони, як правило, можуть чудово навчатися [2, 10].

У 20-ті роки в зв’язку  з нестачею фахівців і відкриттям робфаків таланти і здібності  пов’язували з певною спеціальністю. До них відносили технічні, комерційні, науково-академічні, художні, соціально-політичні, педагогічні тощо. Тому існує і  така класифікація, де у практичній діяльності виділяють обдарованість  у ремеслах, спорті, організаційних заходах. У пізнавальній діяльності знаходить реалізацію інтелектуальна і творча обдарованість різних видів. Щодо цього у світі спостерігається парадокс: суспільство, симпатизуючи обдарованості у різних сферах, з осторогою ставиться до інтелектуально обдарованих людей. Водночас, за прогнозами футурологів, на початку нового тисячоліття (тобто, в наш час) країни розділяться на три групи:  1) ті, що торгують ідеями, проектами, технологіями, скуповують «мозок» (найбагатші); 2) ті, що торгують радіотехнікою; 3) ті, що торгують сировиною і продукцією машинобудування; 4) ті, що торгують продукцією екологічно забруднених підприємств і робочою силою (найбідніші). Як видно, інтелект цінується найвище.

За теорією Х.Гарднера, виділяють 7 видів інтелекту, які майже повністю збігаються з відомими видами обдарованості:

1. Лінгвістичний – здатність створювати і передавати інформацію;
2. Музичний – здатність виконувати чи створювати музику;
3. Логіко-математичний – здатність досліджувати категорії, взаємовідношення, оперувати символами;
4. Просторовий – здатність сприймати, уявляти і створювати просторові композиції;
5. Тілесно-кінестетичний – здатність виконувати і використовувати рухові навички;
6. Інтраособистісний – здатність керувати своїми почуттями, розрізняти, аналізувати і використовувати інформацію у своїй діяльності;
7. Інтерособистісний – здатність помічати і розуміти потреби і наміри інших людей, керувати їхніми настроями, передбачати поведінку в різних ситуаціях.

З огляду на спадковість  або ж під впливом особливостей навчання й інших соціальних факторів у деяких людей розвиваються певні  види інтелекту сильніше за інші, але  всі вони необхідні для повної реалізації особистості [6, 11].

3. Психологічні та  соціальні показники обдарованості

Ми часто запитуємо  себе: Яку дитину можна вважати  обдарованою? Як проявляється обдарованість? Нерідко зазначається, що обдаровані діти – явище рідкісне. Вони народжуються в різних верствах населення, незалежно  від соціального статусу батьків. Якщо родинні умови досить сприятливі, й дорослі роблять усе можливе  для всебічного розвитку дитини, обдарованість виявиться рано [1, 23]. Найчастіше обдарованість виявляється в перші 10-15 років життя. Для того, щоб визначити обдарованих дітей існує безліч ознак. Ось ті з них, які виокремлюються більшістю дослідників.

1. Підвищена пізнавальна активність (О.М. Матюшкін, Н.С.Лейтес, Р.О.Семенова-Пономарьова, Г.Уолберг, С.Рашер, Дж.С.Стенлі та ін.);
2. Здатність тривалий час концентрувати увагу на проблемі та пошуках її розв’язання (Л.І.Туктаєва, Ю.З.Гільбух, О.М.Матюшкін, Р.О.Семенова-Пономарьова);
3. Підвищений рівень розумового розвитку (Ю.З.Гільбух, Р.О.Семенова - Пономарьова);
4. Підвищена потреба в розумових навантаженнях, здатність отримувати задоволення від процесу пошуку розв’язання завдань (Л.І.Туктаєва, Ю.З.Гільбух, Н.С. Лейтес);
5. Раннє усвідомлення мети і цілей своєї діяльності (Ю.З.Гільбух, Г.Уолберг, С.Рашер, Дж.Пакерсон, Р.Екберт);
6. Раннє оволодіння знаннями у вибраній спеціальності (Дж.С.Стенлі, С.П.Бенбов);
7. Виявлення високого інтелекту, здатності мислити, хороша пам’ять уже в ранньому дитинстві (Ю.З.Гільбух, Р.О.Семенова-Пономарьова, Г.Уолберг, С.Рашер, Дж. Пакерсон, С.П.Бенбов, С.Стенлі);
8. Яскраво виражена незалежність, надання переваги індивідуальній роботі перед груповою, індивідуалізм (Ю.З.Гільбух, С.П.Бенбов, С.Стенлі);
9. Уже в ранньому дитинстві намагання дружити та контактувати з дорослими та дітьми значно старшими за себе (С.П.Бенбов, С.Стенлі);
10. Почуття самоповаги, самоусвідомлення, творчої сили та вміння контролювати себе (Ю.З.Гільбух, С.П.Бенбов, С.Стенлі);
11. Емпатія, здатність розуміти почуття та потреби інших людей (О.М.Матюшкін, Е.Торранс, Л.Холл);
12. Висока сенситивність до новизни стимулу (О.М.матюшкін);
13. Здатність до передбачення, глибокого прогнозування, розвинуті фантазія, інтуїція, бажання побачити проблему під незвичним кутом зору (О.М.Матюшкін, Л.І. Туктаєва);
14. Здатність до створення ідеальних еталонів, що забезпечують високі естетичні, моральні, інтелектуальні оцінки (О.М.Матюшкін);
15. Здатність вийти за рамки завдання (Д.Б.Богоявленська, Л.І.Туктаєва).

Найбільш визнані дослідниками ознаки явно вказують на наявність  трьох груп особливостей, вияв яких простежується в характеристиках  більшості обдарованих особистостей. Це фізіологічні чинники, психологічні та соціальні. Внутрішній взаємозв'язок між ними продовжує залишатися недостатньо вивченим і потребує подальших досліджень [8, 73].

Обдаровані діти набагато швидше від своїх однолітків проходять  початкові рівні соціальної адаптації; їм властиві слухняність і зразкова поведінка, орієнтована на одержання  позитивної оцінки дорослих; у підлітковому віці влни немовби минають фазу дитячого конформізму і чинять опір стандартним правилам, груповим нормам і внутрішньогруповим орієнтаціям на авторитарних лідерів [4, 2]. Обдарованим дітям властиве почуття справедливості, у них сформована власна система цінностей, є оригінальне почуття гумору. Гумор часто рятує дитячу психіку від ударів долі. Однолітки часто не розуміють таку дитину, дають образливі прізвиська. Емоційність таких дітей здається перебільшеною, вони запальні, можуть скандалити через дріб’язок, але це не каприз, а прояв надемоційності. Часто у них особлива мова. Незвичайна моторика або сприйняття вирізняє їх серед решти [5, 8].

Здавалося б, дітям, що виділяються  серед однолітків розумовими, творчими здібностями, буде легше вчитися, у  них має бути менше проблем  та труднощів у житті. Однак у школі, в сім’ї у обдарованих дітей виникає чимало ускладнень. Педагогам слід знати про ці проблеми. Літа Холлінгоурт зробила великий внесок у розуміння проблем, що виникають у обдарованих дітей. Вона виділила й описала основні серед них.

1. Ворожість школі. Таке ставлення часто з'являється від того, що навчальна програма нудна і нецікава для обдарованих. Порушення в поведінці можуть з'являтися тому, що навчальний план не відповідає їхнім здібностям.

2. Ігрові інтереси. Обдарованим  дітям подобаються складні ігри  та зовсім нецікаві ті, якими  захоплюються їхні однолітки. Внаслідок цього обдарована дитина може опинитися в ізоляції.

3. Конформність. Обдаровані діти, відкидаючи стандартні вимоги, схильні до конформізму, особливо якщо ці стандарти суперечать їх інтересам.

4. Занурення в філософські проблеми. Для обдарованих характерно замислюватись над такими явищами, як космос, природа, життя людей, смерть, релігійні вірування і філософські проблеми.

5. Невідповідність між фізичним, інтелектуальним і соціальним розвитком. Обдаровані діти часто прагнуть спілкуватися із дітьми старшого віку. Через це їм часом важко ставати лідерами.

6. Прагнення до досконалості. Для обдарованих характерна внутрішня потреба досконалості. Звідси відчуття незадоволеності, власної неадекватності і низька самооцінка. Вони не заспокоюються, поки не досягнуть бажаного.

7. Потреба в увазі дорослих. З огляду на прагнення пізнання обдаровані діти нерідко монополізують увагу вчителів, батьків та інших дорослих. Це призводить до тертя у відносинах з іншими дітьми.

Сьогодні створюються спеціальні програми для роботи з обдарованими дітьми, школи у багатьох країнах перебудовуються в бік диференційованого навчання. Розробляються спеціальні комплексно-навчальні програми, в рамках яких учень може просуватися більш вільно, ніж по звичайній програмі. Отже, збереження і розвиток обдарованості – це проблема прогресу суспільства, реалізації його творчого потенціалу і індивідуальних потреб [4, 2-3]

Список використаних джерел

1. Воловодівська Ж., Докійчук Т., Робота з обдарованими дітьми: профілактика стресів, розумового та емоційного перевантаження.//Психолог. – 2011. - № 22-23. – С. 15-29.
2. Воронцова Е. Обдарованість: діагностика та система роботи зі здібними дітьми. Спецвипуск.//Психолог. – 2006. - № 25-28. – С. 5-25.
3. Гаатюк О. Теоретичний аналіз проявів обдарованості молодших школярів у навчанні.//Практична психологія та соціальна робота. – 2004. - № 10. – С.71-72.
4. Гудь М. Обдаровані діти: психолого-педагогічні аспекти роботи.//Початкова освіта. - № 39. – С.2-6.
5. Комаров К. Система роботи з обдарованими дітьми: семінар-тренінг для педагогів.//Психолог. - № 8. – С. 8-13.
6. Липова Л. Концепція обдарованості та її види.//Рідна школа. – 2005. - № 4. – С. 10-12.
7. Пузиревич К. Феномен особистісної обдарованості.//Психолог. – 2011. - № 22-33. – С. 3-13.
8. Скальська Л., Кондратенко Л. Феноменологічна сутність поняття «обдарованість»//Практична психологія та соціальна робота. – 2005. - № 10. – С. 72-73.
9. Ткачук А. Стратегії навчання обдарованої дитини.//Психолог. – 2011. - № 34. – С. 29-30.
10. Туріщева Л. Особливості роботи з обдарованими дітьми. Методичний бланк.//Початкове навчання та виховання. – 2010. - № 1. – С. 1-8.