Проблема профилактики и психологической коррекции отрицательных черт характера личности

Кафедра  психології та педагогіки

 
 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА 
 

ПРОБЛЕМА  ПРОФІЛАКТИКИ ТА ПСИХОЛОГІЧНОЇ  КОРЕКЦІЇ НЕГАТИВНИХ РИС ХАРАКТЕРУ  ОСОБИСТОСТІ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                             ВиконаЛА:

                                                                             Студентка групи 08- 4Пз

                                                                             Перевірив:

                                                                              
 
 
 
 
 
 
 

                                               Київ 2011 
 
 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

Актуальність  теми. Дестабілізація економіки, спад виробництва, зниження життєвого рівня в країні, руйнування старої системи цінностей і стереотипів, що регулювали відносини особистості з суспільством, – все це хворобливо переживається населенням, відображаючись на його соціальному самопочутті. Соціальні кризові процеси, що відбуваються в сучасному суспільстві, негативно впливають на психологію людей, породжує тривожність і напруженість, озлобленість, жорстокість і насильство. Важкий економічний стан країни привів наше суспільство до серйозних труднощів і внутрішніх конфліктів, до значного збільшення рівня поширеності і різноманіття форм аморальних вчинків, злочинності і інших видів відхилень поведінки. Тривожним симптомом є зростання числа неповнолітніх з девіантною поведінкою, що виявляються в асоціальних діях. У крайніх формах стали виявлятися жорстокість і агресивність. Різко зросла злочинність серед молоді.

Професійний інтерес психологів, педагогів до різних видів і рівнів змін особистості дитини та її особливостей дуже високий. Про це свідчать спрямованість і кількість робіт, присвячених проблемі поведінки. У нашій країні вже накопичений чималий досвід по корекції і профілактиці девіантної поведінки. За останні роки було виконано психологами і педагогами ряд досліджень по вивченню, діагностиці і попередженню педагогічної занедбаності і правопорушень дітей.

Предметом дослідження виступає процес профілактики та корекції негативних рис характеру.

Об’єктом  дослідження є особливості профілактики та корекції негативних рис характеру.

Мета дослідження – виявити характерні особливості відхилень поведінки особистості та розробити систему профілактичних та корекційних дій поведінки.

Завдання:

Вивчення  теоретичного та методичного матеріалу  з проблеми профілактики та корекції поведінки ;

Розроблення методики ефективної профілактики та корекції поведінки молодших школярів.

Методи дослідження:

– теоретичні:

аналіз і  синтез філософської, психолого-педагогічного та методичної літератури з теми дослідження;

теоретичне  осмислення та узагальнення педагогічного  досвіду для визначення теоретико-методологічних основ дослідження;

– емпіричні:

бесіда;

Теоретичне  значення дослідження полягає в доповненні та систематизації форм та методів профілактики та корекції негативних рис характеру.

Практичне значення роботи полягає у тому, що його висновки, основні твердження та методичні  рекомендації можна використовувати  у навчально-виховному процесі  як засіб його вдосконалення в плані профілактики та корекції негативних рис характеру особистості. 

  
 
 
 
 
 

І.  ПОНЯТТЯ  ХАРАКТЕРУ ОСОБИСТОСТІ

   1.1. Поняття характеру

Характер - це сформований і закріплений під  впливом життєвих особливостей і  виховання певний стиль відносин і поводження людини.

Характер  тієї або іншої людини виражає  певний склад його потреб і інтересів, прагнень і цілей, почуттів і волі, що проявляються у вибірковості його дійсності й поводження, у відносинах і манерах поводження.

У характері  розрізняють наступні основні якості: моральну вихованість, повноту, цілісність, визначеність, силу, урівноваженість.

Моральна  вихованість характеризує людину, як з боку її відносин, так і з  боку форми поводження, і є провідною  й найбільш соціально цінною якістю характеру.

Повнота характеризує різнобічність потреб і інтересів, прагнень і захоплень, розмаїтість  діяльності людини. Одні люди відрізняються  багатосторонністю, інші вузькістю, однобокістю  й обмеженістю розвитку.

Цілісність  характеризує внутрішню єдність психічного складу людини, погодженість її відносин з різними сторонами дійсності, відсутність протиріч у прагненнях і інтересах, єдність слова й справи.

Визначеність  характеризує твердість і непохитність поводження, що постійно відповідає сформованим переконанням, морально-політичним уявленням і поняттям, виробленої основної спрямованості, що становить сенс життя й діяльності людини.

Сила характеризує енергію, з яка людина переслідує поставлені перед собою цілі, здатність  захоплюватися й розвивати сили при зустрічі із труднощами й перешкодами й переборювати їх.

Урівноваженість характеризує найбільш оптимальне або  сприятливе для діяльності й спілкування  з людьми співвідношення стриманості  й активності.

Ці основні  властивості перебувають у складному, іноді суперечливому зв'язку.

Повнота, цілісність, визначеність і сила характеру визначаються в результаті життєвих впливів і  виховання.

Характер  утворюється в процесі безперервної взаємодії індивіда з оточуючими людьми, у процесі відбиття складних обставин життя й виховання. Від кола вражень і розмаїтості діяльності людей залежать повнота й сила їхнього характеру.

Характер  у точному значенні слова - тільки один з компонентів особистості, у яку входять ще здібності, темперамент, самосвідомість. Порівнюючи характер з особистістю, психологи нерідко виключають із нього здібності, які насправді є яскравим вираженням особистості в її творчій діяльності. Характер, у широкому змісті слова, тільки один з аспектів особистості. 

1.2  Формування  характеру 

Характер  складається внаслідок інтеграції різних властивостей особистості, що формуються під впливом життя й виховання. Інтегрування властивостей підлягає певним закономірностям.

Психічні властивості людини — це особливий прояв вищої нервової діяльності, підгрунтям якої є природжені особливості нервової системи, своєрідні сполучення яких (сила, врівноваженість, рухливість) виявляються в типах темпераменту. Але слід пам’ятати, що природжений тип нервової системи з перших днів життя перебуває під впливом суспільних умов життя, виховання, які накладають відбиток на їх функціонування.

Зміст характеру особистості визначають суспільні умови життя та виховання. Вчинки людини завжди чимось мотивовано, на щось або на когось спрямовано.

У структурі  характеру виокремлюють дві групи його компонентів: позиційні й загальні. До позиційних компонентів належать спрямованість, переконання, розум, почуття, воля й темперамент. Загальні компоненти інтегрують позиційні компоненти в різних варіаціях і співвідношеннях. До них належать повнота, цілісність, визначеність і сила характеру (рис.27.1).

 

У процесі  життя у людини утворюються динамічні  стереотипи, тобто система нервових зв’язків у корі великих півкуль  головного мозку, яка виникає  під впливом різноманітних подразнень, що діють у певній послідовності та певній системі. Багаторазові повторення таких подразнень спричиняють утворення міцних нервових зв’язків, які потім виявляються дедалі легше та автоматичніше, без особливого нервового напруження. Утворення та перероблення динамічних стереотипів потребують значної, часом важкої роботи нервової системи. Динамічні стереотипи утворюють фундамент звичних дій, рис характеру, які, як уже зазначалося, здебільшого виявляються мимоволі.

Отже, характер особистості є складним синтезом типу нервової діяльності та життєвих вражень, умов життя, виховання. Жива істота, писав І. Павлов, з дня народження зазнає найрізноманітніших впливів навколишнього середовища, на які вона неминуче повинна відповідати певною діяльністю, що часто закріплюється на все життя і виявляється у певних рисах характеру. Отже, характер, вважав І. Павлов, “є сплав з рис типу та змін, зумовлених середовищем”.

Домінуюче в  спрямованості особистості як би визначає виборчий характер переживань і вольової активності, підкоряє й  гальмує утворення тих властивостей особистості, які не відповідають основній спрямованості.

Звідси випливає педагогічний висновок: для формування цільного й соціального цінного  характеру необхідно всебічно розвивати  особистість, постійно звертати увагу  на утворення соціально значимого ядра характеру.

Тому при  вихованні характеру варто чітко  представляти морально-психологічний  ідеал позитивного характеру  нової людини.

Реалізація  програми - справа дуже складна. Для  цього необхідно добре знать  шляхи й засоби ефективного формування характеру, індивідуальні й вікові особливості особистості.

Характер  формується поступово, і на ранніх етапах розвитку особистості - крім свідомості й волі самої зростаючої людини.

Тому вирішальне значення в прогресивному розвитку характеру має постійне ускладнення вимог навколишніх і діяльності, що здійснює особистість і яка життєво необхідна й важлива для її розвитку.

Вимоги людей  формують характер, коли вони систематичні й послідовно ускладнюються, тобто  становлять постійні й характерні умови життя людини, які поступово перетворюються в складені компоненти образа його життя.

Знання дає  орієнтування як у зовнішньому світі, так і в собі самому, а це вже  формує впевненість і рішучість.

Однак, найбільш сприятливими умовами позитивного  формування характеру є з'єднання навчання із працею.

Формування  характеру — це процес становлення стійких психологічних утворень особистості під впливом об’єктивних і спеціально створених для цього умов, коли її дії та вчинки в результаті їх багаторазових повторень стають звичними й визначають типову модель її поведінки.

Характер  людини формується в процесі її індивідуального  життя під провідним впливом  суспільних умов. Особливо важливу  роль у вихованні характеру відіграє активна діяльність особистості, і  передусім праця як середовище її суспільного буття, спілкування, як необхідна умова її самопізнання та самореалізації. В процесі праці виявляються моральні, інтелектуальні, вольові та інші якості особистості, що, закріплюючись під впливом певних умов життя, набувають рис характеру.   Реформування, що відбуваються в сучасному суспільстві, поява нових ідеалів і цінностей, зумовлених входженням до системи ринкових відносин, створюють передумови для формування рис характеру нової ділової людини. Серед чинників, які мають для людини життєве значення і впливають на формування її характеру, особлива роль належить вихованню. Виховання організовує обставини життя і спрямовує в потрібному напрямі життєві впливи, підкріплює їх, створює відповідне ставлення до навколишньої дійсності особистості, що формується. Разом з тим воно гальмує негативні впливи, перешкоджає закріпленню небажаних звичок і рис її поведінки. На певному, достатньо високому етапі розвитку особистості починають діяти самовиховання і саморегулювання процесу становлення характеру. Сформовані в процесі виховання потреби, ідеали, установки особистості стають підгрунтям її вимог як до зовнішніх умов життя, так і до самої себе. Вона сама починає організовувати своє життя і виховувати себе, керуючись при цьому як власними, так і суспільними ціннісними орієнтирами. Повною мірою здатність до самовиховання характеру виявляється тоді, коли особистість набуває життєвого досвіду, оволодіває засадами психологічної культури, коли у неї формується світогляд і остаточно складаються ідеали, відповідно до яких вона починає свідомо планувати своє життя і визначати в ньому своє місце. Відмінності в характерах помітні вже у дітей молодшого дошкільного віку. У цьому віці, як показує досвід виховання в дитячих садках, досить виразно виявляються такі риси: товариськість, колективізм, ласкавість, сміливість, соромливість, замкнутість, охайність, точність, терплячість або примхливість, впертість, різкість та ін. Прояви рис характеру у цьому віці близько стосуються темпераменту. Особливо важливе виховання характеру в підлітковому віці. Підліток уже не дитина, у нього гострий інтерес до навколишньої дійсності, дуже велика активність, прагнення до праці — фізичної та розумової. Потрібно навчитися організовувати цю активність, навчити підлітків діяти дружно, займатися громадською роботою, працювати організовано. Треба мати на увазі те, що неврахування у вихованні вікових особливостей підлітків дуже часто зумовлює негативізм, браваду, неслухняність, нестриманість, невмотивовані вчинки. Разом з тим підлітки чутливі до думки колективу. Вони дорожать оцінкою колективом їхньої трудової, навчальної та спортивної діяльності, керуються нею у своїй поведінці і це відіграє значну роль у формуванні їхнього характеру. Юнаки та дівчата старшого шкільного віку вже досягають фізичної зрілості й здатні виявляти в поведінці, праці та навчанні достатньо сформовані риси характеру: відповідальність, дисциплінованість, цілеспрямовану наполегливість, принциповість, самостійність. Дослідженнями формування характеру доведено, що особливо дієвими чинниками є самостійність і самодіяльність у праці, навчанні. При цьому необхідно поставити юнака чи дівчину в такі умови, за яких вони могли б виявити колективізм, мужність, витримку, працьовитість. Але буде великою помилкою, якщо виховання в колективі нівелюватиме індивідуальні якості особистості. В колективі потрібно розкривати й зміцнювати кращі риси характеру кожного члена колективу, формувати яскраву індивідуальність. Успішне формування рис характеру потребує єдності виховних заходів сім’ї, школи та соціального середовища, громадськості.