Проблема профилактики и психологической коррекции отрицательных черт характера личности

Для більш  старших школярів один зі шляхів формування характеру - самовиховання. Однак, і  в молодших школярів учитель повинен  виховувати прагнення прибрати у  себе ті або інші недоліки, небажані звички, виробити корисні. Особливо важлива  необхідність індивідуального підходу у вихованні позитивного характеру. Індивідуальний підхід вимагає вибору й здійснення таких виховних заходів, які відповідали б особливостям особистості школяра й стану, у якому він тепер перебуває.

Необхідно брати  до уваги мотиви вчинків, тому що розходження в мотивах визначають і розходження у виховних заходах, які повинні бути здійснені вчителем у відповідь на той або інший вчинок учня. Індивідуальний підхід вимагає опори на те позитивне, що вже є в кожної дитини в області його інтересів, відносин до людей, до окремих видів діяльності й т.д.

Усіляко розвиваючи вже наявні цінні риси, заохочуючи позитивні вчинки, педагог легше  може домогтися подолання негативних рис характеру в дітей. Для  того, щоб виховувати характер школяра  з урахуванням його індивідуальних особливостей, варто добре знати їх, тобто всебічно й глибоко вивчити індивідуальність учня. Вивчення дитини - порівняно тривалий процес. Тільки гарне знання учня дозволить намітити індивідуальні заходи щодо його подальшого виховання або перевиховання й приведе до бажаних результатів.

Висновки 

Слід зазначити, що характер не є застиглим утворенням, а формується і трансформується протягом усього життєвого шляху людини. Характер не є фатально зумовленим. Хоча він і обумовлений об'єктивними обставинами життєвого шляху людини, самі ці обставини змінюються під впливом вчинків людини. Тому після закінчення навчального закладу характер людини продовжує формуватися або видозмінюватися. На даному етапі людина сама є творцем свого характеру, оскільки характер складається в залежності від світогляду, переконань і звичок моральної поведінки, які виробляє у себе людина, від справ і вчинків, які він робить, від усього його свідомої діяльності. Цей процес у сучасній психологічній літературі розглядається як процес самовиховання. Самовиховання характеру передбачає, що людина здатна звільнитися від зайвого зарозумілості, може критично подивитися на себе, побачити свої недоліки. Це дозволить йому визначити мету роботи над собою, тобто ті риси характеру, від яких би він хотів позбутися або, навпаки, які хотів би виробити в себе. Неоціненну допомогу у вихованні характеру надають старші, тому більшість людей прагне знайти собі гарного наставника. Невипадково на Сході кажуть, «Якщо є учень, вчитель знайдеться». У цьому висловлюванні закладено глибокий зміст. Ніякої вчитель не в змозі навчити того, хто не хоче вчитися. Той, хто хоче вчитися, завжди знайде, на кого йому рівнятися. Приклад для наслідування не обов'язково повинен бути реальним. Це може бути кіногерой або герой літературного твору, що відрізняється глибокою принциповістю і винятковою твердістю характеру, герой війни, передовий науковець і т. д. Крім цього, особливого значення у формуванні характеру належить суспільної діяльності людини, активну участь в якій розвиває почуття відповідальності перед колективом, сприяє розвитку організованості, витримки, почуття обов'язку. Найбільш ефективним засобом формування характеру є праця. Сильними характерами мають люди, що ставлять перед собою великі завдання в роботі, наполегливо домагаються їх вирішення, котрі долають усі виклики, які на шляху до досягнення цих цілей перешкоди, які здійснюють систематичний контроль за виконанням наміченого. Тому ми маємо право стверджувати, що характер, як і інші риси особистості, формується в діяльності. 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНих джерел 

1. Ковалев А. Г. Психология личности, изд. 6. – М.: Просвещение, 2003.
2. Левитов Н. Д. Психология характера, изд. 5. – М.: Просвещение, 1999.
3. Немов Р.С. Психология. Кн. 3. – М: Просвещение: Владос, 2005.
4. Шепель В. М. Управленческая психология. – М.: Экономика, 2004.
5. Протасова Н.И. Психологическая помощь детям с девиантным поведением: Метод. рек. - Астрахань: Изд-во АГПУ, 2000. - 19 с.;
6. Соловiєнко О.  Максименко С.Д.  Загальна психологія, М.: МАУП, 2001
7. Маклаков А.Г. Общая психология  ПИТЕР,  2001
8. Ананьєв Б. Г.  Развитие и воспитание : Питер, 2007
9. Андреев Н.А. Асоциальное поведение несовершеннолетних. - Самара: Изд-во Самар. юрид. ин-та Минюста России, 2001. - 153 с.;
10. Апетик Н.М. та ін. Психокорекційні техніки як засіб формування адекватного образу Я і саморегуляції неповнолітніх з поведінковими девіаціями. - Чернівці: Рута, 2000. - 41 с.;
11. Бондарчук О.І. Психологія девіантної поведінки. - К.: МАУП, 2006.;
12. Бурлачук Л.Ф. Словарь-справочник по психодиагностике. - СПб.: Питер, 2000. - 538 с.;
13. Грановская Р.М. Конфликт и творчество в зеркале психологии. - М.: Генезис, 2002. - 573 с.;
14. Дроздов О.Ю., Скок М.А. Проблеми агресивної поведінки особистості: Навч. посіб. - Чернігів: ЧДПУ ім. Т.Г. Шевченка, 2000. - 156 с.;
15. Змановская Е.В. Девиантология: (Психология отклоняющегося поведения): Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. - 3-е изд., испр. и доп. - М.: Академия, 2006. - 288 с.;
16. Козубовська І.В., Товканець Г.В. Соціальна профілактика девіантної поведінки: корекція відхилень у поведінці важковиховуваних дітей у процесі професійного педагогічного спілкування. - Ужгород: Патент, 1998. - 195 с.;
17. Клейберг Ю.А. Социальные нормы и отклонения. 2-е изд., доп. - М.: Вита-Пресс, 1997;
18. Максимова Н.Ю. Психологія адиктивної поведінки: Навч. посіб. - К.: ВПУ Київ. у-нт, 2002. - 308 с.;
19. Немченко С.Г. Індивідуально-орієнтований напрямок психологічної корекції девіантної поведінки акцентуйованих підлітків // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Збірник наукових праць - Київ-Запоріжжя. - 2003. - Вип.29. - С.216-220;
20. Немченко С.Г. Основні етапи вивчення проблеми корекції девіантної поведінки. Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки // Збірник наукових праць. - Вип.29. - Київ-Запоріжжя. - 2003. - С.183-187;
21. Немченко С.Г. Особистісно-орієнтований підхід до педагогічної корекції поведінки акцентуйованих-підлітків девіантів // Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції ”Теорія і практика особистісно орієнтованої освіти”, Запоріжжя, 2003. - С.153-157;

22. Аметов И. Проблема доверия в контексте идей Сухомлинского В.А. // Воспитательная работа в школе. 2006 – №6;

23.  Пихтіна Н.П., Яковець Ш. Соціально-педагогічні основи профілактики адиктивної поведінки учнів: Навч.-метод, посібник спецкурсу. – Ніжин: Редакційно-видавничий відділ НДПУ, 2000;

24. Соціальна робота з дітьми та молоддю: Проблеми, пошуки, перспективи / За ред. Пінчук І.М., Толстоухової С.В. – К.: УДЦССМ, 2000. – Вип. 1;

25.  Титаренко Т.М. Возрастные и индивидуальные особенности дисгармоничности развития личности учащихся // Ранняя профилактика отклоняющегося поведения учащихся. – Киев: 1989;

26. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – К.:”Академія”, 2000. – 544 с.;

27. Подласый И. П. Педагогика. — M., 1999;

28. Варій М. Й. Навчальний посібник- 2-ге видан., випр. і доп. - К.: «Центр учбової літератури», 2007.- 968 c.