Психологічна структура особистості

1. Психологічна структура особистості

Психологію особистості складають підсвідомість, свідомість і самосвідомість. Для людини, відзначає С.Л. Рубінштейн, "фундаментальне значення має свідомість. Без свідомості, без здатності свідомо зайняти певну позицію, немає особистості". Свідомість є тим структурним компонентом, який цементує всю структуру особистості.

К.К. Платонов вважає, що структура особистості складається з чотирьох підструктур:

1) біологічно зумовлених особливостей;

2) особливостей окремих психічних процесів;

3) досвіду особистості; 

4) соціально-обумовлених якостей.  Однак точка зору К.К. Платонова оспорюється окремими вченими-психологами.

Структура особистості, вважає інший психолог А.Г. Ковальов, утворюється шляхом співвідношенні психічних процесів, психічних станів і психічних властивостей особистості, тобто у вигляді єдності спрямованості характеру, темпераменту і здібностей. У підручнику "Загальна психологія" під редакцією А.В. Петровського основними структурними компонентами визнаються також темперамент, характер і здібності.

Темперамент характеризує тип нервової системи людини. Являє собою індивідуально-психологічні особливості особистості, в яких проявляється сила, врівноваженість і рухливість нервових процесів. Слово "темперамент" походить від латинського слова "темпераментум", що означає "належне співвідношення частин" - чотирьох рідин у тілі людини. Звідси і походить назва темпераментів: кров (Сангву) - сангвінік; слиз (флегма) - флегматик; жовта жовч (холі) - холерик; чорна жовч (крейди холі) - меланхолік. Цю систему темпераментів запропонував у V столітті до н.е. грецький лікар і дослідник Гіппократ[1]^.

Характер можна представити  у вигляді загальної якості особистості, який проявляється через ставлення  до людей, до справи, до речей і собі. У характері відбиваються всі основні особливості особистості.

Слово "характер" в перекладі з грецького означає "особливість, риса". Виділяють первинні риси, вторинні риси і домінуючі риси. Вторинні риси описують людини в загальному плані. Для цього використовуються специфічні епітети (активний, вольовий, товариська, ділової, комунікабельний і т.д.). У процесі аналізу сукупності вторинних рис вибирають основу для первинних рис. Синтез первинних рис дає по відношенню до конкретної особи одну-дві домінуючі риси особистості: товариський, замкнений, емоційний, інертний і т.д.

Існує три складові характеру. Одна складова включає систему моральних  якостей людини. До другої належать вольові якості. До третьої - емоційні якості. Всі три складові утворюють систему відносин до людей, справі, собі, речам.

Здібності - це психічні властивості особистості, що забезпечують успішне оволодіння будь-якою діяльністю. Вивчення здібностей необхідно для пізнання інтелекту людини та визначення його придатності до якого-небудь певного виду діяльності. Зазвичай виділяють загальні та спеціальні здібності. До загальних здібностей відносять загальну схильність людини до праці, працездатність, багатство уяви, легкість запам'ятовування. Сюди ж включають широту, глибину, логічність і гнучкість розуму і т.д. Загальні здібності необхідні для досягнення успіху в будь-якій діяльності[2]^.

Спеціальні здібності необхідні для успішної роботи в якомусь певному виді діяльності. Серед них слід виділити педагогічні, управлінські, лінгвістичні, організаторські здібності і т.д. До спеціальних здібностей відносяться також пізнавальні, творчі, діагностичні здібності.

При оцінці людей важливо  визначити наявність і рівень розвитку у них здібностей. Вищий  рівень розвитку здібностей називається  талантом.

2.Поняття темпераменту та характеристика типів темпераменту

З давніх-давен люди намагалися пояснити індивідуальні відмінності  між людьми: відмінності у глибині, інтенсивності, стійкості емоцій, емоційній  вразливості, темпі, енергійності дій  та інших особливостях психічної діяльності та поведінки людини.

Спостереження за людьми показують, що одні люди збуджуються  сильно, діють енергійно, інші - слабко, в'яло, неенергійно. Одні відрізняються  врівноваженістю поведінки, діють  стримано, не виявляють різко зовні своїх почуттів, інші за аналогічних умов зразу діють швидко, нервують, демонструють гаму почуттів з приводу незначних подій. Одні емоційно вразливі, беруть усе "близько до серця", почуття їх виявляються сильно і тривають довго, інші - спокійно ставляться до навколишніх подій, слабко реагують на них, почуття їхні неглибокі, нетривалі.

Є люди, які легко переходять від одних умов життя до інших, легко пристосовуються до змін обстановки. Інші ж люди ці зміни переносять хворобливо і з великими труднощами пристосовуються до нових умов. Деякі люди відрізняються стійкістю настроїв, у інших вони нестійкі. Різним буває й індивідуальний темп перебігу психічної діяльності: швидкий, повільний, млявий.

Ці особливості людей  виявляються в їх практичній та розумовій  діяльності. Вони знаходять свій вияв і в ході, і в розмові.

Індивідуальні особливості  психіки спостерігаються у людини ще до того, як вона стає особистістю, вони утворюють у людини своєрідне  психологічне підґрунтя, на якому в  майбутньому виростають властивості особистості, характерні лише для цієї людини. Ці властивості у всіх людей різні.

Такими стійкими психологічними властивостями людини від народження є властивості темпераменту.

Темперамент - це індивідуально-своєрідні  властивості психіки, які визначають динаміку психічної діяльності, однаково виявляються в різноманітній діяльності незалежно від її змісту, цілей, мотивів і залишаються постійними в зрілому віці[7].

Властивості темпераменту є тими природними властивостями, які  визначають динамічну сторону психічної діяльності людини, а саме:

1) швидкість виникнення  психічних процесів та їх стійкість  (швидкість запам'ятовування, тривалість  уваги); 2) психічний темп і ритм (швидкість виконання певних дій); 3) інтенсивність психічних процесів (сила почуттів, активність волі); 4) спрямованість психічної діяльності на певні об'єкти (бажання контактувати з новими людьми, прагнення нових вражень).

Динамічний бік психічної  діяльності визначається не лише властивостями  темпераменту, а може, зокрема, залежати від мотивів та психічних станів людини. Будь-яка людина незалежно від особливостей темпераменту за наявності інтересу працює енергійніше і швидше, ніж за його відсутності. Характерною рисою темпераменту є те, що він виявляється у людини за різних обставин (у розмові, сміху, праці, відпочинку тощо). Властивості темпераменту - найбільш стійкі і постійні порівняно з іншими психічними особливостями людини.

Індивідуальні особливості  виявляються і в поведінці  учнів на уроці. Якщо всі учні слухають пояснення вчителя, то кожен з них уважний по-своєму. Своєрідність виявляється і в тому, як вони слухають, запам'ятовують, відтворюють навчальний матеріал.

До головних властивостей темпераменту належать: 1) Емоційна збудливість (емоційність) - це одна з головних властивостей темпераменту, яка характеризує зміст, якість і динаміку емоцій та почуттів людини. Динамічні відмінності в емоційності виявляються в мірі вразливості (деяким людям досить незначного приводу, щоб викликати емоційну реакцію, водночас іншим для цього необхідний підсилений вплив), в імпульсивності (цим терміном позначають швидкість, з якою емоція стає спонукальною силою вчинків, без попереднього обмірковування і прийняття рішення їх виконати), в емоційній лабільності (ідеться про швидкість, з якою припиняється емоційний стан або відбувається зміна одного переживання іншим);

2) активність поведінки  характеризує міру енергійності, стрімкості, швидкості, з якою  людина долає перепони, впливає  на навколишній світ;

3) реактивність характеризує  міру повільності, інертності, підвищену чутливість, готовність реагувати на незначні подразники. На ґрунті реактивності (у межах витривалості нервової системи) можуть мати розвиток форми активності, які швидко виникають, тонко враховують обставини, винахідливі.

Співвідношення реактивності і активності характеризує те, від чого більшою мірою залежить діяльність людини - від зовнішніх обставин чи від внутрішніх умов (мети);

4) сензитивність характеризується  найменшою силою подразника, яка  викликає ту чи іншу реакцію  людини на вплив подразників навколишнього середовища, і виявляється в підвищеній чутливості до подій, що відбуваються;

5) пластичність характеризує  легкість, швидкість пристосування  людини до умов, що змінюються;

6) ригідність характеризує  утрудненість у пристосуванні  до умов середовища, що змінюється;

7) екстраверсія - характеристика  індивідуально-психологічних відмінностей, яка відповідає переважаючій  спрямованості людини на явища  зовнішнього світу;

8) інтроверсія - характеристика  івдивідуально-психологічних відмінностей, яка відповідає переважаючій спрямованості людини на явища власного суб'єктивного світу;

9) темп реакцій - кількість  актів за певний проміжок часу, що залежить від швидкості  перебігу кожного акту і від  величини інтервалів між ними.

Різні властивості людини не випадково поєднуються одна з одною, а закономірно пов'язані між собою, утворюючи певним чином організовану структуру, яка характеризує тип темпераменту.

Тип темпераменту — це певна сукупність психічних властивостей, закономірно повязаних між собою  і спільних для дано!групи людей.

Головними типами темпераменту до цього часу вважаються ті чотири, які були виокремлені в античній науці: сангвінічний, холеричний, флегматичний і меланхолічний(табл..1).

Табл.5.1

Тип темпераменту	Сильні якості	Слабкі якості
Сангвінік	Цілеспрямованість і наполегливість Легка адаптація до нової обстановки Уміння чітко і впевнено  діяти в новій обстановці Гнучкість розуму і зосередженість уваги	Формальне відношення до своїх обов'язків при втраті інтересу до служби Упертість і дратівливість у відповідь на критику Необачність і безтурботність у небезпечних ситуаціях
Холерик	Швидкість реакцій Рухливість і енергійність у службовій діяльності Постійне прагнення до лідерства Комунікабельність	Неурівноваженість і нестриманість Грубість і безтактність Самовпевненість Конфліктність
Меланхолік	Сумлінність, ретельність, старання Підвищене почуття  відповідальності Чуйність Критичність і самокритичність	Мала ініціативність Песимізм Упертість
Флегматик	Надійність у службі Уміння терпіти і переносити  втрати Усталеність до емоційних перевантажень Безстрашність у складних умовах Сталість у дружбі	Трудність в оволодінні новими знаннями й уміннями Невміння швидко реагувати на команди і сигнали Випадки ліні й інертності

Сангвінік - сила нервової системи відрізняється більшою силою нервових процесів, їх рівновагою та значною рухливістю. Умовні рефлекси як позитивні, так і гальмівні утворюються швидко. Це людина дуже рухлива, з помітною психічною активністю. Сангвінік постійно потребує нових вражень, які його збуджують і сприяють його активності. Завдяки врівноваженості нервових процесів легко пристосовується до змін середовища, швидко знаходить контакт у стосунках з оточуючими людьми, відзначається товариськістю, у колі нових людей відчуває себе вільно. Серед товаришів веселий та життєрадісний, охоче бере на себе організаторські обов'язки.

Швидко реагує на події, що відбуваються, прагне до частої зміни  вражень, порівняно легко переживає  невдачі та неприємності. Має високий  опір труднощам життя. З незначного приводу може голосно сміятися, а незначний факт може його розсердити. Має виразність рухів та міміки, по його обличчю легко вгадати його настрій, ставлення до людини чи предмета. Настрій у більшості випадків оптимістичний. Почуття домінують над розумом і волею, але часто носять поверховий характер. Висока пластичність виявляється в зміні почуттів, настроїв, інтересів і прагнень. Почуття легко виникають і так само легко змінюються. Швидко засвоює новий матеріал, але при цьому сприймання характеризується поверховістю. Має високий поріг чутливості, тому він не помічає дуже слабких звуків і світлових подразників. Активно береться за нову справу, може працювати довго, не втомлюючись, але до того часу, поки існує інтерес. При втраті інтересу може не доводити справи до кінця. Якщо немає такої цікавої справи, то починає нудьгувати, стає в'ялим.

Флегматик - нервова система  характеризується значною силою  і рівновагою нервових процесів поряд  з низькою рухливістю. Умовні рефлекси утворюються дещо повільніше, ніжу сангвініка, але є досить стійкими. Адекватно реагує на впливи середовища: слабкі подразники викликають слабку реакцію, сильні подразники - сильну.

Характерна нормальна  взаємодія між корою та під  кіркою, що дає змогу контролювати, затримувати, регулювати дії, емоції. Має високу активність, яка переважає низьку реактивність, низьку чутливість і емоційність. У розмові, поведінці флегматик спокійний, повільний. Його важко розсмішити, коли всі навколо сміються, він може залишатися спокійним. Відповідно і під час великих неприємностей залишається спокійним. Зазвичай у нього недостатньо виразна міміка, рухи невиразні і уповільнені, так само, як і мова. Він не винахідливий, важко переключає увагу і пристосовується до нової обстановки, повільно перебудовує навички і звички.