Розвиток пізнавальної сфери дітей дошкільного віку за допомогою технік пісочної терапії

Авторський проект на тему:

Розвиток пізнавальної сфери дітей дошкільного віку

за допомогою технік пісочної терапії

Зміст

Вступ

1.      Історичні відомості виникнення та застосування пісочної терапії в практиці.

2.      Сучасні підходи щодо організації та проведення пісочної терапії в закладах освіти.

3.      Корекційно-розвивальні ігри та вправи для розвитку пізнавальної сфери дітей дошкільного віку.

3.1. Пізнавальні ігри.

3.2. Тактильно-кінеститичні ігри.

3.3. Художньо-мовленеві ігри.

3.4. Ігри з піском для розвитку комунікації.

3.5. Театралізовані казки на піску.

Висновки

Використана література

Вступ

Інтеграційні процеси, які відбуваються в суспільстві, мистецтві, науці, а також в медицині та педагогіці, вплинули на виникнення граничних галузей знань: медичної психології, педагогічної психології, артпедагогіки, арт-терапії тощо. На сучасному розвитку арт-терапія все більше використовується  в корекційно-розвивальному середовищі для дітей і дорослих.

Термін «арт-терапія» запропонував художник Адріан Хілл (Англія), на його думку, завдяки можливості створювати нові образи людина відволікається від переживань з приводу своїх фізичних недоліків і переживань та концентрує увагу саме на тому, що допомагає їй звільнитися від страждань.

     Терапія мистецтвом сьогодні широко використовується у роботі спеціальних медично-психологічних службах, соціальних центрах, спеціальних корекційних дошкільних та шкільних закладах. Таке широке використання арт-терапії у різних типах закладів обґрунтовано властивими їй функціями, а саме: діагностичною, корекційною, розвиваючою, навчальною, реабілітаційною, психотерапевтичною, соціальною та іншими. Крім того, мистецтво своєю образністю активно впливає на свідомість, почуття, волю, грає істотну роль у формуванні культури людини і включає в себе художньо-естетичні, гуманістичні, пізнавальні, моральні цінності, впливає на духовно-моральне становлення особистості дитини.

В арт-терапевтичному процесі засобом терапії є різні форми взаємодії дитини з різноманітним матеріалом: музикою, піском, фарбами, папером, глиною, лялькою, іграшками, природними матеріалами та іншим. У нашій роботі ми розглянемо пісочну терапію за допомогою якої педагоги допоможуть активно розвиватись пізнавальної сфері дітей дошкільного віку.

1.      Історичні відомості виникнення та застосування пісочної терапії в практиці.

Одна з технік арт-терапії – пісочна терапія – виникла в межах аналітичної терапії (засновник – К.Г. Юнг) та активно застосовується у педагогічній практиці дошкільних  навчальних закладах. Саме пісочна терапія сприяє розкриттю творчих ресурсів кожної дитини,  самопізнанню та особистісному зростанню.

Маргарет Ловенфельд (кінець 1920 р.) була однією з "піонерів" пісочної терапії і називала свою методику "технікою створення світу" [6]. Вона розглядала пісочну терапію як символічну гру, що створює комунікацію між свідомим і несвідомим. Покращення відбувається у процесі функціонального стану, емоційної та особистісної сфери дитини, установлення зв’язку між свідомим і несвідомим, тому саме у символічній формі можна торкнутися найглибших переживань внутрішнього світу особистості.

"Педагогічну пісочницю" (уперше термін використала Н.А. Сакович) для проведення психолого-педагогічних ігор та занять з дітьми дошкільного віку  застосовували у своїй роботі практичні психологи та вихователі дошкільних навчальних закладів [16]. Заняття, які проводять з пісочницею, уможливлюють організацію навчально-виховного процесу як природнього, такого що приносить задоволення дітям і дорослим.

З метою використання унікальних можливостей піску на практиці створюється сучасна система "пісочних ігор". У цій галузі працюють сучасні вчені, психологи, педагоги Т.Д. Зінкевич-Євстігнєєва, Т.М. Грабенко, Н.А. Сакович, М.В Кисельова, Н.В. Маковецька та інші.

Загалом використання піску для відображення внутрішніх відчуттів психічного стану людини є довга історія:

– прадавні племена з піску на землі креслили захисні круги, а також створювали різні малюнки на піску, які мали свою символіку [16];

– у практиці індійців племені Навахо використовувались малюнки з піску в церемоніях для вигнання нечистої сили і прогнозування майбутнього;

– у давнину тібетські монахи, (і в наш час також) практикували створення мандал із різнокольорового піску для досягнення і вдосконалення своєї духовної гармонії. Використовується потужна медитативна якість піску, тобто під час висипання мандал з піску відбувалась медитація.

– у Китаї, Індії, Японії глечики з піском ставили біля входу у будинок. Кожен, хто входив до будинку, а також виходив, занурював свої руки в пісок, щоб очищувальній енергетичній якості, тобто вважається, що після маніпуляцій з піском негативна енергія залишається на частинках піску.

Зарубіжна історія про становлення пісочної терапії. Психолог Рут Буєр (Bowyer|, 1970|), що вивчала «техніку створення світу» М. Ловенфельд, зробила  великий внесок|вклад| у розвиток пісочної терапії, звернувши особливу увагу на використання піску під час терапевтичної роботи з клієнтом. Також вона зазначала|, що конструктивне використання піску вказує|вказує| на наявність у клієнта середніх або навіть високих інтелектуальних здібностей та активну уяву [18].

Використовували «техніки створення світу» такі психологи, як Шарлота Бюхлер, Гедда Болгар і Лізелотта Фішер [18]. Вони розробили методи діагности, засновані на застосування певного набору мініатюрних фігур. У своїй практиці вони не звертали увагу на пісок та |наділяли| працювали без його використання.|

Ернест Джонс у своїх дослідженнях довів, що особливості творчої експресії дітей під час  використання пісочниці підтверджують ідеї Ж. Піаже про стадії когнітивного розвитку дитини.

Пітер Томпсон вважав, що найцікавішим та ефективнішим у психотерапевтичному відношенні|ставленні| засобом|коштом| є|з'являється| пісочниця з|із| її оснащенням: пластичні матеріали (пісок і вода) дозволяють виразити найсильніші відчуття|почуття|, оскільки ці засоби можна кидати або розбризкувати, створювати з|із| вологого|вогкого| піску форми, копати його, формувати гладку поверхню [18].

              Процес пісочної терапії починається тоді, коли в результаті творчого імпульсу безсвідоме людини активізується і на поверхні пісочниці з’являється пісочна композиція [7]. Кожного разу під час торкання до піску відбувається своєрідне занурення людини у її безсвідоме. Створення пісочної композиції відображає зміст психічного життя людини. Кожна пісочна картина  фіксує той чи інший стан психіки, той чи інший аспект внутрішнього світу людини. Робота з піском відображає стадії психічного розвитку людини і передбачає значні експресивні можливості.

Особливості гри з піском. Як вважав Ж. Піаже (1951), гра – основний спосіб розвитку дітей дошкільного віку. К. Юнг писав, що "фантазія представляється нам  як щось початкове,  як останній і найсміливіший продукт поєднання|сполучення| усіх здібностей людини. Тому я  вважаю|лічу| фантазію найбільш яскравим виразом|вираженням| специфічної активності нашої психіки. Вона є|з'являється| перш за все|передусім| творчою діяльністю, що дає відповіді на усі запитання, на які відповідь можлива: вона – мати всіх|усяких| можливостей|спроможностей|, і в ній життєво змагаються, нарівні з усіма психологічними протилежностями, внутрішні та зовнішні світи . Фантазія була у всі часи і постійно перебуває тим містком, який сполучає|з'єднує| несумісні вимоги об'єкту і суб'єкта, екстраверсії та інтроверсіїї|. Лише у одній  фантазії обидва механізми об'єднані" [20| с. 68 ].

Гра з піском, як процес розвитку самопізнання дитини, її випадкової «самотерапії» відома з давніх часів [4]. Дійсно, коли дитина потрапляє на пляж, починає будувати цікаві замки та укріплення, виникає нестерпне бажання створити щось, чого ще у світі не було і не буде. Іноді й дорослі починають створювати з піску різноманітні фігури або засипати піском своє тіло з голови до ніг, відчуваючи під час цього розслаблення та комфортність. Але раптом набігає морська хвиля  й руйнує всі раніше створені шедеври з піску – це не привід для суму, оскільки побудоване – «просте старе» – може змінитись на щось «цікаве нове». Саме такий простий терапевтичний ефект не міг залишатись тривалий час непоміченим. Карл Густав Юнг відкрив пісок для наукового осмислення в контексті психотерапевтичної допомоги дорослим; виду такого  допомога була адаптована і для дітей різних вікових категорій.

За допомогою піску в арт-терапевтичному просторі можна створювати  мініатюри реального світу, а також вигадувати щось своє. Як писав в своєму ессе, К. Г. Юнг, "Часто руки знають,  як розв’язати загадку, з якою інтелект змагався даремно " [21, с.10 ].

Створення картини з піску є творчим продуктом, саме тому пісочна терапія стає привабливою для арт-терапевтів. У її ході відбувається створення пісочних картин за допомогою різних матеріалів, що є невербальною формою психотерапії. Використання у пісочниці мініатюрних фігурок символізуює «виставу внутрішнього театру особистості».

2.      Сучасні підходи щодо організації та проведення пісочної терапії в закладах освіти.

Нині пісочна терапія як арт-терапевтична техніка для розвитку пізнавальної сфери дітей дошкільного віку, передбачає наявність певних предметів для її впровадження  та використання розвиваючих ігор та комплексних занять. Отже, основні предмети, які повинні бути для організації пісочної терапії, є такими: пісок, коробка, різноманітні мініатюрні фігури, художні та будівельні матеріали, вода.

Пісочниця.  У якості пісочниці потрібно використовувати дерев’яний ящик його традиційний розмір у сантиметрах: 50×70×8 (де 50×70 – розмір поля, 8 см – глибина пісочниці). Традиційна пісочниця має прямокутну форму. Для групової роботи використовують розміри пісочниці 120 × 120 або 160 × 70 , також перевірено практикою розміри:  140 × 100 × 8  [5].

Матеріал, з якого створюється пісочниця має бути природнім – дерево. Але така пісочниця може мати низку недоліків: із кутів може сипатись пісок, з використанням води дерево коробиться. Пластмасові пісочниці є вирішенням цих проблем, але таким чином бурхливий розвиток цивілізації відкидає нас далеко від природного.

Дно та борти, пісочного ящика, зафарбовуються у голубий або синій колір – це символізує небо та воду. Можна використовувати і зелений колір, який символом  дерев і трави.

                              Пісок. Пісок, відображаючи геологічну історію землі, існує вже мільйони років. Колір піску визначається характером природи, з якої він утворився [4]. Пісок може бути як утворенням розпаду породи так і залишками морських тварин, які загинули мільйони років тому, руйнування та шліфування перетворило їх на пісок. Пісок є масою без форми, який складається з окремих гранул, що пересувається під дією зовнішніх сил. Змішуючи пісок з водою, утворюється матеріал з якого можна ліпити трьохмірні фігури, створювати поверхні, різноманітні за формами і змістом.

Пісок у пісочній терапії символізує материнський початок, стійку основу буття, те, що підтримує, годує та включає в себе всі форми світу.

У пісочниці знаходиться певна кількість піску. Це є метафорою того, що це є певна кількість матерії, яка знаходиться у Всесвіті, або кількість енергії яка належить людині.

Для використання піску в пісочній терапії його спочатку промивають і прожарюють, лише потім засипають у пісочницю. У разі інтенсивної роботи в пісочниці він енергетично «забруднюється», тому іноді він потребує «очищення». У природному середовищі відбувається «природне очищення», за допомогою води, вітру та сонця. В умовах кімнати це неможливо, тому  потрібно самостійно  очищати пісок один раз на 2-3 місяці. Для цього пісок промивають, висушують на сонці та досипають новий.

Вода. Усім відомо, що життя започаткувалося у воді. Дві третини нашої планети вкриті водою, дві третини нашого тіла складає вода, людина споживає води набагато більше, ніж інші ссавці, плід дитини знаходиться в амніотичній рідині.

Вода відображає те, що знаходиться поза нею, підтримує те, що знаходиться на її поверхні, дозволяє побачити те, що знаходиться у її глибині.

Вода має своє звучання: краплі дощу, шум  у швидкому потоці, шквал штормової хвилі на морі та до гул руйнівного тайфуну.