Самооценка

Можливий варіант  тесту у вигляді 20 антагоністичних  пар особистісних властивостей ( чарівний-непривабливий, сильний-слабкий, говіркий-мовчазний). При цьому складніше провести статистичний аналіз, на відміну від  методик, описаних вище, але зате цей  спосіб дає пряму оцінку досліджуваним своїх якостей. При ранжируванні один підліток може мати на увазі, що йому властиві всі перераховані якості, тільки в різному ступені, а іншої - що якості починаючи з певного щабля в нього вже відсутні (залежно від запропонованого списку якостей), тоді як у даній методиці треба пряма вказівка на риси, що наявні.

Описані методики відповідають основному застосовуваному  для роботи з підлітками методу "Ціннісні орієнтації й спрямованості особистості" (Л.Н. Силантьєва, 1977 р.), використовуваному для дослідження спрямованості особистості підлітка шляхом виділення сукупності суб'єктивно значимих цінностей.

Тест вільного самоопису "Хто Я" є для досліджуваних  найбільш складним, але й найбільш показовим, оскільки отут вони не обмежені ніякими параметрами. Всі отримані відповіді класифікуються по групах (оцінка себе як члена якої-небудь соціальної групи (школяр, син), оцінка по особистісних якостях (розумний), оцінка себе по інтересах (художник), по особистих досягненнях (медаліст), за зовнішнім даними (чубатий, красуня), порушення тимчасових параметрів (майбутній студент, що був дитиною) і т.п.). Результати представляють найбагатше поле для семантичного аналізу, де значимим є всі, від порядку й кількості наведених характеристик до їхньої форми (односкладові або розгорнуті, використовувані слова й формулювання) і т.п.

У прямих методах  виявлення ціннісних орієнтацій особистості крім списку прикметників, запропонованих Е. Б. Фанталовою, може бути використаний інший "класичний" контрольний список прикметників Г. Гоха.

Варто відзначити, що список прикметників може бути створений  і самим інструктором. Але він, строго говорячи, не є довільним. Оскільки в структурі самооцінки виділяють  індивідуальні, особистісні й суб'єктивно-діяльнісні характеристики (Б.Г.Ананьєв), список повинен складатися із прикметників, що ставляться до даних категорій.

Якості можуть бути розділені на кілька категорій (звичайно в тому випадку, якщо пропонується великий список), наприклад, а) міжособистісні відносини, спілкування; б) поводження; в) діяльність; г) переживання, почуття. При цьому кількість обираних властивостей характеру може не обмежуватися. Для оцінки результатів підраховується відсоток якостей, визнаних реальними для себе, від кількості ідеальних якостей. Список може містити як тільки позитивні (у випадку можливості вибору), так і приблизно рівна кількість позитивних і негативних якостей (у випадку ранжирування всіх запропонованих якостей).

Методику доцільно застосовувати в динаміку: наприклад, протягом ряду років один раз у рік з підлітками однієї й тієї ж групи. Другий варіант - подивитися динаміку зміни самооцінки після оголошення результатів соціометрії, коли підліток одержує можливість прямо зіставити свою самооцінку з оцінкою групи. У цьому плані цікава модифікація методики Дембо-Рубінштейна для вивчення особливостей самооцінки підлітків "Вертикальні лінії" (А.М. Парафіян), що має на увазі повторення проведення опитування по самооцінці за допомогою шкали вихідної методики Дембо-Рубінштейна після ознайомлення досліджуваних з оцінками, отриманими від групи однолітків (ціль - одержати показники самооцінки й рівня домагань по виділених особистих якостях, після ознайомлення з результатами отриманих оцінок від групи однолітків). Методика Дембо-Рубінштейна коротша методу самооцінки С. А. Будассі, тому для повторного експерименту доцільно використовувати саме її.

Крім перерахованих  вище методик визначення рівня самооцінки, існує ряд методів визначення окремих аспектів самооцінки, наприклад, методика Ч.Д. Спілбергера, Ю.Л. Ханіна для самооцінки рівня тривожності, шкали самооцінки ступеня экстраверсії, оцінки рівня домагань як пов'язаного з рівнем упевненості в собі (і, відповідно, з адекватністю самооцінки), оцінки загального стану на сучасний момент, однак перед нами стоїть більше велике завдання, тому розглядати дані методики в нашій роботі не представляються доцільним.

Дослідження рівня  самооцінки школяра через систему  оцінювання оточуючих є дуже показовим, виходячи з високої залежності самооцінки підлітків від оцінки оточуючих. Як приклад, у методі виявлення самооцінки школярів очима оточуючих. елементами оцінювання можуть бути різні аспекти Я: "Я в минулому", "Я в сьогоденні", "Я в майбутньому", "Я очима батьків", "Я очима вчителів", "Я очима друзів", "Мої почуття", "Мої думки". Досліджувані при цьому повинні оцінити зазначені елементи по ряду пріоритетних для них критеріїв, обговорених раніше.

Для перевірки  адекватності самооцінки оцінці оточуючих  паралельно з яким-небудь із описаних раніше досвідів проводиться соціометрія. Це соціально-психологічний тест, застосовуваний для оцінки міжособистісних, емоційних зв'язків у групі.

По теорії, у більшості  самооцінок повинна бути адекватна  й збігатися з вибором, соціальним станом у групі. При проведенні соціометрії підліткам пропонується відповісти на 2-3 питання, перший з яких звичайно пов'язаний з відносинами в рамках навчання, другий - відносинами зі шкільним колективом поза навчальними заняттями (можна підрозділити на сфери особисту й суспільну).Можливі варіанти питань:

 

1."З ким із класу  ти став/ла б(и) готуватися до іспиту?"

2."Кого із класу  ти запросив/ла б(и)  до себе на день народження?"

3."З ким із класу  ти став/ла б(и)  готуватися до КВНу?"

Подібні питання називаються  соціометричними критеріями. Розрізняють  сильні й слабкі критерії вибору. Сильні критерії стосуються найбільш важливих і значимих для досліджуваного сторін його життя. Слабкі критерії - це коло питань, пов'язаних із теперішніми ситуативними факторами. Соціометрія є в якімсь плані обмеженим методом, оскільки опитувані не мотивують свої вибори. Тому соціометричний аналіз не можна використовувати для однозначного аналізу міжособистісних відносин у групі.  Для дослідження самооцінки нами були вибрані наступні методики: методика Будассі та методика Дембо-Рубінштейна.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Хід експерименту.

 

Схема експерименту.

У дослідженні брало участь 25 школярів 10-го класу віком від 14 до 16 років Криворізьської гімназії №49. Для зручності обробки результатів кожний школяр одержав свій номер і далі протягом всіх етапів експерименту фігурував під ним. Наш експеримент проводився в наступній послідовності:

Тестування самооцінки за допомогою методики С. А. Будассі.(додаток 1).Тестування самооцінки за допомогою  методики Дембо-Рубінштейна. (додаток 2). Оцінка кореляції даних, отриманих на стадіях 1 і 2. Варто відзначити, що дослідження самооцінки якостей особистості проводилося в індивідуальній формі. Кожному була викладена тема й ціль дослідження, дані опис і інструкція, надано досить часу для обмірковування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3. Результати  досліджень.

2.3.1. Результати  тестування за методикою Будассі.

 

Тест за методикою  Будассі дав наступні результати (мал. 1).

№	Прізвище	У d2	r
1	Вербіченко М.	694	0.5
3	Калеменев Д.	1232	0.9
4	Зварищюк В.	938	0.7
5	Снігур В.	663	0.5
6	Волков Д.	0	0
7	Закраменська І.	1006	0.8
8	Стрельнікова А.	827	0.6
9	Богомаз Н.	399	0.3
10	Деєва А.	1114	0.8
11	Стрельцова І.	891	0.7
12	Черневський М.	267	0.2
13	Сізов О.	69	0.1
14	Серант В.	520	0.4
15	Монастирова С.	405	0.3
16	Мішина Л.	142	0.1
17	Боровік І.	938	0.7
18	Самбурський А.	826	0.6
19	Мельнікова Н.	532	0.4
20	Гасанова Л.	780	0.6
21	Турпак Я.	671	0.5
22	Белей О.	286	0.2
23	Пасічник Н.	1098	0.8
24	Попов О.	204	0.2
25	Куропятніков М.	218	0.2

 

Мал. 1. Коефіцієнт кореляції рангів для визначення адекватності самооцінки за методикою Будассі.

Коефіцієнт кореляції  рангів уважався виходячи з d² по формулі, наведеної в описаній методиці. Для 20 виборів ця формула виглядала в такий спосіб: r = 0,00075* У d ² .

 

 

 

 

2.3.2. Обробка даних за методикою Т. Дембо - С. Рубінштейн (визначення самооцінки якостей особистості).

Результати проведення даної методики представлені в зіставленні  з даними по попередньому дослідженні  на мал. 2.

№ п/п	Рівень самооцінки (методика Будассі)	Рівень самооцінки (методика Дембо-Рубінштейна)
1.	0.5	0.4
2.	0.5	0.5
3.	0.9	0.8
4.	0.7	0.7
5.	0.5	0.6
6.	0	0
7.	0.8	0.8
8.	0.6	0.7
9.	0.3	0.3
10.	0.8	0.6
11.	0.7	0.9
12.	0.2	0.3
13.	0.1	0.2
14.	0.4	0.4
15.	0.3	0.3
16.	0.1	0.2
17.	0.7	0.7
18.	0.6	0.5
19.	0.4	0.4
20.	0.6	0.8
21.	0.5	0.5
22.	0.2	0
23.	0.8	0.7
24.	0.2	0.5
25.	0.2	0.2

 

Мал. 2. Зміни  рівня самооцінки в ході експерименту

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3.3. Порівняльний  аналіз отриманих результатів.

Для одержання більш  детальної кількісної характеристики скорелюємо між собою отримані показники.

При цьому ми використовуємо формулу обчислення рангової кореляції:

r=1 - 6*Еd^2 / n(n-1)

Коефіцієнт при Еd^2 дорівнює 0,00038. Кореляція склала 0,91.

Зіставляючи статусне положення  кожної дитини в групі із властивим  йому рівнем самооцінки, ми одержали наступні результати:

• із загальної кількості дітей першого статусу 78% дітей мають високий рівень самооцінки й 22% мають середній рівень самооцінки;
• із всіх дітей, яким віддають перевагу, 100% дітей мають середній рівень самооцінки;
• 100% дітей, що відносяться до статусної категорії знехтуваних мають середній рівень самооцінки;
• із всіх дітей, що перебувають в останній статусній категорії (відторгнуті) - 80% мають низький рівень самооцінки й 20% дітей мають середній рівень самооцінки.

При аналізі зміни  рівня самооцінки в ході експерименту були отримані наступні дані (мал. 2).

Між проведенням дослідження був інтервал в 2 тижні. Після проведення методики Будассі досліджуваним були повідомлені їхні результати. Методика Дембо-Рубінштейна була проведена через деякий проміжок часу. Після чого ми змогли зіставити результати першої та другої методик. В результаті чого були отримані наступні результати: у 32 % досліджуваних спостерігалося підвищення самооцінки (8 випадків); у 24 % самооцінка дещо знизилася (6 випадків); у 44 % самооцінка залишилася незмінною (11 випадків).

Дані результати не є досить достовірними, тому що між  дослідженнями був короткий проміжок часу.

 

 

ВИСНОВОК

За допомогою досліджень самооцінки можна зробити наступні висновки:

1. Загальна самооцінка  досліджуваних підлітків перебувала  в межах норми (середній рівень), але також були діти з високим і низьким рівнем самооцінки.

2. Підлітки здатні  швидко (у нашім досліді - протягом  менш ніж місяця) перебудовувати  свою самооцінку. Особливо це  стосується випадків із заниженою  самооцінкою.

3. Сам факт і ступінь зміни самооцінки залежать від особистості досліджуваного. Найчастіше подібні зміни не є дуже значними по величині.

Взаємозалежність відносин з оточуючими (зокрема, власна контактність) і самооцінки може реалізовуватися  в такий спосіб. Підлітки з адекватною самооцінкою більше впевнені в собі й у тім що без особливих зусиль займуть сприятливу нішу в системі взаємин з однолітками. При надмірно завищеній або заниженій самооцінці підліток менш контактний (у першому випадку в нього може бути ослаблена потреба в постійному спілкуванні за рахунок високої зарозумілості й, у багатьох випадках, низького оцінювання їм оточуючих; у другому - знижені здатності до встановлення контактів). Це відбивається на відношенні до них оточуючих. Якщо підліток має самооцінку більшу або рівну реалістичній, то величина його контактної активності співвідноситься із самооцінкою. Імовірно, вплив самооцінки на соціальний статус опосередковується гіршою адаптацією підлітків з низькою самооцінкою до ситуацій спілкування з однолітками.

Відкриття себе як неповторно індивідуальної особистості нерозривно пов'язане з відкриттям соціального світу, у якому ці особистості жити. Щоб зрозуміти психологічні механізми взаємодії між формуванням особистості і її положенням у групі, треба не тільки мати об'єктивні дані про це положення, але й представляти внутрішню позицію людини, тобто знати як сама людина переживає своє положення, як вона до цього ставиться. Таким чином, така найважливіша властивість особистості як самооцінка, формуючись у підлітковому віці, розвивається відповідно до внутрішніх властивостей особистості і її сфер соціалізації, опосередкуючи відношення людей до індивідуума й одночасно будучи наслідком їхніх відносин до даної особистості.