Властивості уваги підлітка та шляхи її розвитку

2

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИДОСЛІДЖЕННЯ...………………………………….....5

1.1.           характеристика психічного і особистісного розвитку підлітка……5

1.2.   Властивості уваги підлітка та її дослідження вченими………….………….7          1.3. Шляхи розвитку уваги підлітка.………………………………………………12

Висновки до Розділу 1…………………………………………………………….14

РОЗДІЛ  2. ДОСЛІДЖЕННЯ ВЛАСТИВОСТЕЙ УВАГИ ПІДЛІТКІВ………………………………………………………………………….15

            2.1.   Умови проведення та методи дослідження………………...……….15

            2.2.   Аналіз результатів дослідження …………….……………………...16

Висновки до Розділу 2…………………………………………………………….24

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ………………………………………………………....25

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….....28

ВСТУП

     Кожний народ, кожна країна, кожна місцевість мають свої специфічні особливості культури, побуту, історії, фольклору, соціального ладу, державного устрою. Ці особливості, безумовно, роблять кожну культурну спільноту глибоко своєрідною та неповторною. Слова ж, які відображають у мові унікальні риси кожного народу називаються реаліями.

    Актуальність обраної теми пов’язана з тим, що дослідження слів-реалій є однією з проблем сучасної лінгвістичної науки. Адже про реаліїї, як про показники колориту, конкретні, зримі елементи національної своєрідності, заговорили лише на початку 50-х років [8: 9]. Реалію ретельно досліджували болгарські перекладознавці – С.Влахов та С.Флорин [8], які дали визначення реалії як слова і словосполучення, що називають об’єкти, характерні для життя ( побуту, культури, соціального і історичного розвитку) одного народу і чужі для іншого [8: 47] , а також ряд інших вчених [3, 4, 6, 7, 10, 11,13, 15, 18, 20, 28 ]. Необхідно зазначити, що до цих пір дослідники не мають єдиної думки про те, які слова слід відносити до реалій.    

     У ході дослідження, метою якого є аналіз особливостей передачі англійських реалій українською мовою, вирішуються наступні завдання:    

1. Дослідити структуру реалій на матеріалі роману В. Теккерея «Ярмарок Суєти».

2. Проаналізувати класифікацію реалій в обраному для дослідження художньому творі.

3. Проаналізувати засоби їх перекладу з англійської мови на українську.

     Обєктом даного дослідження є особливості перекладу реалій з англійської мови на українську.

     Предмет дослідження – реалії як слова та словосполучення, які є носіями історичного, національного колориту та не мають постійних відповідників у інших мовах.

     Для вирішення поставлених завдань у роботі використовуються наступні загальнонаукові методи дослідження:

1.      Спостереження – було використано для виділення в тексті тих чи інших фактів, які нас цікавлять і включення їх до необхідної категорії.

2.      Порівняння – було використано при аналізі перекладу англійських реалій на українську мову;

3.      Енциклопедичний метод – був використаний для вивчення значень слів у тісному зв’язку з предметами та явищами, які вони позначають.

4.      Описовий метод – був використаний для послідовного опису, систематизації, класифікації матеріалу з даної теми. 

     Теоретична значущість роботи полягає в тому, що отримані результати дослідження можуть бути використані в якості теоретичної основи для подальшого вивчення аналізованої теми.

     Практична значущість роботи полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані в практиці викладання англійської мови.

РОЗДІЛ I

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕАЛІЙ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

         1.1.  Місце реалії в системі безеквівалентної лексики

     При співставленні мов та культур виділяються елементи, які співпадають та не співпадають. Будучи компонентом культури, мова в цілому належить до елементів, що не співпадають. Чим самобутніші порівнювальні мови, тим менше в їх історії було культурних контактів, тим менше у них точок дотику, тим більше вони відрізняються в цілому та поелементно. До не співпадаючих елементів належать, перш за все, предмети, що позначаються безеквівалентною лексикою, та коннотації, характерні словам однієї мови та відсутні чи відмінні у словах іншої мови [26: 5].

     Коннотативна інформація – це інформація, що обумовлена характером акту комунікації та виражає відношення суб’єкта до предмета мовлення та адресату, приналежність суб’єкта до певної соціальної групи чи ту соціальну роль, у якій він виступає, його емоційний стан [17: 13].

    У порівняльному лінгвокраїнознавстві реаліями слід вважати слова, позначаючі предмети чи явища, пов’язані з історією, культурою, економікою та побутом країни досліджуваної мови, які відрізняються повністю або частково від лексичних понять слів мови, з якою вони зіставляються [26: 6].

    У лінгвокраїнознавстві, в теорії та практиці перекладу реалії співвідносяться з «безеквівалентною лексикою» - словами та словосполученнями, смисловий зміст яких важко адекватно передати засобами іншої мови. До безеквівалентної лексики включаються також слова, що мають експресивно-емоційне забарвлення, типу англ. oldie «старушенція» (стара пісня, все ще зберігаюча популярність) [4: 464].

   Таким чином, слова, лексичні поняття яких є міжмовними, в лінгвістиці та лінгводидактиці зазвичай називаються еквівалентними і протиставляються безеквівалентним, тобто таким, які доводиться передавати описовими виразами або за допомогою пояснень [7: 17].

    Е.М.Верещагін та В.Г. Костомаров трактували безеквівалентну лексику як «слова, що слугують для вираження понять, відсутніх в іншій культурі та іншій мові, слова, що відносяться до приватних культурних елементів, тобто культурних елементів, характерним лише для культури А і відсутніх у культурі В, а також слова, що не мають перекладу на іншу мову одним словом, які не мають еквівалентів за межами мови, до якої вони належать» [6: 53].

    В свою чергу А.В. Федоров у своїй праці «Основы общей теории перевода» говорить про те, що явище безеквівалентності в чистому вигляді, зустрічається відносно рідко [27: 152].

    С.І. Влахов і С.П. Флорін вважають, що до складу безеквівалентної лексики входять, окрім реалій, терміни, вигуки, звукоімітації, екзотизми, абревіатури, звернення, фразеологізми [8: 43].

   А.В. Суперанська також відносить до безеквівалентної лексики «імена людей, прізвиська тварин, географічні назви, назви рослин, історичних подій, документів, організацій, партій, символів, транспортних засобів та ін. » [22: 472 – 476].

    Т.Р.Левицька та А.М.Фітерман вважають, що безеквівалентними граматичними одиницями можуть виступати як окремі морфологічні форми (наприклад, герундій) і частини мови (наприклад, артикль), так і синтаксичні структури (наприклад, абсолютні конструкції) [15: 148].

     Таким чином, ми розглянули питання про те, що являє собою безеквівалентна лексика, яке визначення їй дають різні вчені, яке місце реалії як своєрідної категорії слів та словосполучень в системі безеквівалентної лексики. Саме тому тепер цілком доречно перейти до детальнішого розгляду поняття «реалія» та його структури.

     1.2.    Зміст поняття «реалія», структура та типи мовних реалій

     Багато вчених і фахівців давали визначення реалії. Так, наприклад, В.П. Конецька трактує реалію як елемент культури, під яким розуміють сукупність матеріальних та духовних цінностей суспільства, що історично склалась на основі економічного базису [13: 463 – 466].

     Також варто звернути увагу на більш повне та зрозуміле визначення реалії С.І.Влаховим та С.П. Флоріним: «реалії – це слова і словосполучення народної мови, які відображають найменування предметів, понять, явищ, характерних для географічного середовища, культури, матеріального побуту або суспільно-історичних особливостей народу, нації, країни, племені, і які, таким чином, постають носіями національного, місцевого або історичного колориту; точних відповідностей в інших мовах такі слова не мають, а отже, не можуть бути перекладені «на загальних основах», тому що вимагають особливого підходу» [8: 438].

     Саме слово «реалія» - латинський прикметник середнього роду множини (realis, -e, мн. realia ‘речовий, дійсний’), що перетворився в українській мові на іменник жіночого роду.

     Слід мати на увазі, що у філології існує двояке розуміння реалії: 1) як предмету, поняття, явища, характерного для історії, культури, побуту, укладу того чи іншого народу, країни і такого, що не зустрічається в інших народів; 2) як слова, позначаючого такий предмет, поняття, явище, а також словосполучення (зазвичай – фразеологізм, прислів’я, приказка), що включає такі слова. Тому, щоб уникнути двозначності, деякі автори намагаються уточнити дане поняття, вживаючи, поряд з терміном «реалія», термін «реалія-слово». [26: 11].

     Незважаючи на широке використання цього терміну, успадкованого з класичних граматик (лат.realia), дослідники відмічають, що ні в лінгвістиці, ні в методиці, ні в лінгвокраїнознавстві немає достатньо чітких визначень реалій і абсолютно не вивчена специфіка мовних одиниць, які позначають ці реалії [26: 10].

     Отже, після дослідження змісту поняття «реалія», яке на основі розглянутого матеріалу ми можемо трактувати як слово чи словосполучення даної мови, яке не має точних відповідників у інших мовах та є носієм національного, місцевого та історичного колориту. Тож перейдемо до ознайомлення зі структурою реалій.

    Що стосується питання, до якої категорії мовних засобів слід віднести реалії, більшість вчених говорять про слова – граничні складові речення, здатні безпосередньо співвідноситися з предметом думки, які мають лексичні, або речові, властивості [1: 422], і тільки інколи додають «словосполучення», маючи на увазі «номінативні словосполучення», тобто такі сполучення  слів, які семантично дорівнють слову. Реалією може бути номінативне словосполучення ще тому, що до реалій прирівнюються кальки, які нерідко являють собою саме такі словосполучення. Іншою формою реалій є скорочення  (абревіатури). Включення їх до реалій також логічне, оскільки вони являють собою стягнені в одне «слово» номінативні словосполучення [8: 18].

    Скорочення – слово, що піддається зменшенню кількості фонем і/або морфем. Буквене скорочення – це абревіатура [1: 440].

    Абревіатура (итал. abbreviatura від лат. brevis — короткий) – слово, утворене з назв початкових букв або з початкових звуків слів, що входять у вихідне словосполучення [9] .

    Дуже часто реалією можуть вважати фразеологічні звороти, тобто стійкі словосполучення всіх типів, в тому ж числі ідіоми, прислів’я та приказки, багато з яких мають характерне національне або історичне забарвлення [8: 18].   

    Переходячи до розгляду класифікації реалій, необхідно зазначити, що різні дослідники виділяють різні типи реалій, які ми далі розглянемо детальніше.

    З точки зору часового колориту, серед реалій завжди можна виділити реалії-неологізми, історизми, архаїзми [26: 7 – 8].

     Неологізми (грец. neos – новий, logos – слово) – нові слова, словосполучення, фразеологізми, що зявляються в мові в процесі розвитку суспільства [1: 261 – 262].

     Історизми – застарілі слова, які вийшли з ужитку внаслідок зникнення реалій, які вони позначали [29: 157].

     Архаїзми – мовні одиниці, що на даному етапі є застарілими в мові або зовсім вийшли з загального вжитку [9: 168].

     Л. В. Колесников, Г.А. Пасічник [4: 465 – 466] пропонують наступну класифікацію реалій:

1) Реалії-іменники, дієслова, прикметники. Серед великої групи іменників особливе місце займають так звані «репрезентативні імена», наприклад: англ. Mrs. Mop – типова домашня робітниця. Дієслова складають меншу групу, наприклад, to squat - самовільно займати чужу землю; в’їжджати в порожню квартиру. Прикметники часто є похідними від власних назв, наприклад, Edwardian - часів короля Едуарда VII [4: 465].

3) За своєю смисловою структурою мовні реалії можуть бути: А) однозначні; Б) багатозначні, в яких, як правило, виділяються одне чи кілька значень [4: 466].

4) За стилістичним забарвленням мовні реалії слід поділити на:

- стилістично нейтральні: tutor керівник групи студентів (в коледжах Оксфордського чи Кембриджського університетів);

- книжні: Prince Consort «принц-консорт» (титул чоловіка королеви Вікторії);

- розмовні: lollipop man «людина з льодяником» (спеціальний черговий, регулюючий рух транспорту біля шкіл) [4: 466].

     Очевидно, що найбільш розгорнутою є класифікація Влахова та Флоріна [8: 51 – 56]. Згідно з їхньою точкою зору, реалії мають такі поділи:

1. Поділ за предметною ознакою, за допомогою якого виділяють:

     Географічні реалії: А) найменування об’єктів фізичної географії, в тому ж числі і метеорології(прерія, торнадо та ін.); Б) найменування географічних об’єктів, пов’язаних з діяльністю людини; В) найменування ендеміків.