Правова охорона вод в Україні

     Згідно  з Кодексом України про адміністративні  правопорушення адміністративними  стягненнями, що застосовуються до винних у порушенні вимог екологічного законодавства, є: попередження; штраф; конфіскація знарядь і засобів вчинення правопорушення, які є особистою власністю порушника; вилучення незаконно добутих об’єктів природних ресурсів; позбавлення права заняття певним видом діяльності у галузі екології (наприклад, правом полювання). У ст.48 гл. 6 КУпАП зазначено: «Самовільне  захоплення  водних  об'єктів або самовільне водокористування,  переуступка права водокористування, а також укладення інших угод, які в прямій чи прихованій формі порушують право державної власності на води, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від  трьох  до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і  на  посадових осіб - від п'яти до  восьми  неоподатковуваних  мінімумів  доходів громадян.»

Згідно  ст.. 60 КУпАП: «Забір води з порушенням планів водокористування,  самовільне проведення гідротехнічних робіт, безгосподарне  використання  води (добутої або відведеної  з водних  об'єктів),  порушення правил  
ведення первинного обліку кількості вод, що забираються  з  водних  
об'єктів і  скидаються  до  них,  та  визначення  якості  вод,  що  
скидаються, - тягнуть за собою накладення  штрафу  на  посадових  осіб  від  
п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

     Повноваження  щодо притягнення до адміністративної відповідальності мають такі органи: органи Державного комітету України по водному господарству розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням правил використання, охорони водних ресурсів; органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі екології та природних ресурсів України (Міністерства екології та природних ресурсів України) розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 47—50, 52—55, 57—74, 76—91.

     До  кримінальної відповідальності притягуються винні особи у скоєнні злочинів, що являють собою найбільшу небезпеку  для суспільства і навколишнього  природного середовища. Відповідно до положень статей Кримінального кодексу України від 05.04.01, що є єдиним законодавчим документом, за яким визначаються вид і міра кримінальної відповідальності за екологічні правопорушення в Україні, зокрема у розд. VIII «Злочини проти довкілля».

     Чинний  Кримінальний кодекс України визначає такі види злочинних діянь з питань водного законодавства: порушення правил охорони вод (ст. 242); забруднення моря (ст. 243); екоцид (ст. 441).

     Слід  зазначити, що згідно із ст. 51 Кримінального кодексу України є такі види покарань: 1) штраф; 2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; 3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; 4) громадські роботи; 5) виправні роботи; 6) службові обмеження для військовослужбовців; 7) конфіскація майна; 8) арешт; 9) обмеження волі; 10) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; 11) позбавлення волі на певний строк; 12) довічне позбавлення волі. Крім того, відповідно до ст. 98 Кримінального кодексу України до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань: 1) штраф; 2) громадські роботи; 3) виправні роботи; 4) арешт; 5) позбавлення волі на певний строк.

     Вид та міра покарання залежить від ступеня  суспільної небезпеки скоєного екологічного злочину і встановлюється відповідною статтею Кримінального кодексу України.

     Майнова відповідальність являє собою покладення на винну особу несприятливих  для неї майнових наслідків за правопорушення в розмірах, визначених законодавством. Основною формою майнової відповідальності є відшкодування збитків (ст. 111 ВК України).

     До  цивільної (майнової) відповідальності притягуються юридичні і фізичні  особи, які внаслідок порушення  екологічного законодавства зобов’язані  відшкодувати заподіяну ними шкоду у повному обсязі і відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, а також витрат на поліпшення втрачених у результаті скоєного правопорушення властивостей природних ресурсів.

     За  цивільним законодавством під шкодою слід розуміти грошову оцінку негативних для порушника майнових наслідків, які тим відчутніші для нього, чим більші матеріальні і моральні втрати були спричинені через скоєне ним правопорушення. Стосовно екологічних правопорушень і застосування з приводу їх вчинення майнової відповідальності можна говорити не тільки про матеріальні (економічні) підстави — знищення, псування майна громадян і юридичних осіб (наприклад, незаконного вилову чи потрави в результаті забруднення вод, цінних пород риб), що призводить до матеріальної шкоди. Можна говорити про матеріальну шкоду як підставу застосування майнової відповідальності у галузі екології, оскільки екологічне правопорушення — це порушення особистих немайнових прав громадян суспільства, зокрема щодо забезпечення безпечного для життя і здоров’я довкілля, охорони здоров’я, тобто прав, гарантованих Конституцією України. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок

     Неможливо уявити собі людство поза природою, земними умовами його існування. Життя людини тісно вплітається  в систему взаємозв'язків явищ природи, що створюють основу людського буття. Навіть незначні зміни природних умов: температури, вологості, атмосферного тиску, хімічного складу повітря, води тощо) впливають на людину.

     Життя вимагає постійного розвитку і удосконалення екологічних суспільних відносин. Адже їхній стан впливає на ефективність використання природних ресурсів і стан охорони навколишнього природного середовища. Від того, якими є і будуть екологічні відносини залежить рівень розвитку всіх галузей народного господарства, оскільки з ними пов'язане господарське використання земель, вод, лісів, надр, атмосферного повітря, інших природних багатств. Надзвичайно важливе місце в системі екологічних відносин посідає використання, охорона та відновлення водних багатств України. Загальновідомим є той факт, що вода є найважливішим мінералом на Землі, який неможливо нічим повноцінно замінити.

     Проблема  екологічного стану водних об'єктів  є актуальною для всіх водних басейнів України. Охорона внутрішніх морських вод та територіального моря від забруднення та засмічення здійснюється відповідно до правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, інших актів законодавства. Кваліфікується забруднення через надходження до водних об'єктів забруднюючої речовини, яка привноситься у такі об'єкти у результаті господарської діяльності людини (відходів і викидів, напівфабрикатів, неочищених стічних вод).

     Вода — одна з найпоширеніших речовин у природі. Екологічно не збалансована господарська діяльність, використання у виробничій сфері значних обсягів водних ресурсів, їх забруднення, штучна зміна природного режиму водних об'єктів призвели до того, що самовідновлювальна та самоочисна здатність водних об'єктів значно погіршилась. На розв'язання екологічних проблем, пов'язаних зі станом водних об'єктів, на забезпечення раціонального використання вод, їх охорону від забруднення, засмічення та вичерпання спрямоване водне законодавство України. Правова охорона вод виявляється в прийнятті й реалізації правових норм, спрямованих на здійснення заходів щодо їх охорони від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів. Склади правопорушень водного законодавства визначені ст. 110 Водного кодексу України, а також КК України та КпАП. Умовно їх можна поділити на три групи:

• порушення права державної власності на води;

• забруднення, засмічення та виснаження вод, невиконання заходів щодо запобігання шкідливій дії вод;

        — недотримання умов та вимог щодо водокористування, пошкодження водогосподарських та гідрометричних споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації.

      Особи, винні у порушенні вимог водного законодавства, притягуються до дисциплінарної, адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій.

     Зміна природних властивостей вод —  втрата чи значне погіршення їх лікувальної, питної, іншої екологічної цінності внаслідок змін їх фізичних, хімічних, біологічних, лікувальних показників.

     Виснаження  водних джерел — скорочення запасів, погіршення якості поверхневих і підземних вод. Виснаження вод відбувається в результаті перевищення лімітів водозабору для промислових, сільськогосподарських, комунальних та інших потреб, невиконання гідротехнічних заходів по збереженню запасів води та ін., які мають невідновний природним шляхом характер.

     Ліміт забору води — граничний обсяг  забору води з водних об'єктів, який встановлюється в дозволі на спеціальне водокористування.

      Ліміт скиду забруднюючих речовин —  граничний обсяг скиду забруднюючих речовин у поверхневі водні об'єкти, який встановлюється в дозволі на спеціальне водокористування. У результаті такого забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод, зміни їхніх природних властивостей, виснаження водних джерел створюється небезпека для життя і здоров'я людей чи для довкілля.    

      Небезпека для життя — реальна можливість загибелі хоча б однієї людини, наприклад, внаслідок вживання забрудненої води. Небезпека для здоров'я людей може виявлятись у зараженні однієї або більше осіб епідемічним або інфекційним захворюванням, поява каліцтв або інших відхилень у розвитку дітей, значному зниженні тривалості життя людей, істотному придушенні імунної системи людини тощо. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Використана література

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, №254/96-ВР (зі змінами внесеними 8.12.2004р).
2. Водний Кодекс України від 6 червня 1995 року N 213/95-ВР.
3. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року (зі змінами внесеними 25.06.2009р. № 1571 – VI).
4. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року № 2341-III
5. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-ІV
6. Закон України „Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства” вiд 17.01.2002 № 2988-III
7. Андрейцев В.І., Балюк Г.І., Бобкова А.Г., Ковальчук Т.Г., Краснова М.В. Екологічне право. Особлива частина. — К., 2001. — 544с.
8. Баб’як О.С., Біленчук П.Д. Екологічне право України. – К., 2001. – 216 с.
9. Барбашова Н.В.. Екологічне право України. — Донецьк, 2003. — 392с.
10. Великанова М.М. Аграрне та екологічне право України. – Ніжин., 2001. – 48 с.
11. Дмитренко І.А. Екологічне право України. – К., 2001. – 352 с.
12. Екологічне право: теорія, історія, практика. / Ред. М.І. Малишко. – К., 2004. – 60 с.
13. Попов В.К., Гетьман А.П., Размєтаєв С.В., Шахов В.С., Кулініч П.Ф. Екологічне право України. — Х., 2001. — 480с.
14. Тищенко Г.В. Екологічне право України. К., 2003. – 256 с.