Виборчая система Великобритании

3

ЗМІСТ

ВСТУП.....................................................................................................................3

Розділ 1. Сутність та види виборчих систем у сучасній політичній науці........6

Розділ 2. Особливості формування та характерні риси виборчої системи сучасної Великобританії………………………………………………………...16

Розділ 3. Політико-правовий порядок призначення та проведення виборів у Великобританії.......................................................................................................25

ВИСНОВКИ..........................................................................................................30

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.........................................................32

ВСТУП

Актуальність дослідження. Виборча|виборча| система – важливий|поважний| чинник|фактор| політичного життя будь-якої країни. Від видових особливостей тієї чи іншої виборчої|виборчої| системи може залежати доволі багато – від розколу партії чи блоку до розпаду цілої країни. Таких випадків в історії чимало. Наприклад, в 1970 році в Чилі|Чілі| встановилася кривава диктатура саме із-за недоліків|нестач| виборчої|виборчої| системи.

Вивчення виборчих|виборчих| систем відрізняється від багатьох інших аспектів політичної науки тим, що воно допускає кількісне моделювання, оскільки|тому що| дані (голоси, місця) поступають|надходять| у вигляді чисел. Тому тематика дослідження виборчих систем завжди представляла|уявляє| великий теоретичний інтерес у політичній науці.

У даній курсовій спробуємо дослідити особливості функціонування виборчої системи у Великобританії – найстарша європейська парламентська демократія має надзвичайно некодифіковані норми виборчого права. Цілий ряд нормативних положень, які здавалися із глибини сторіч реальним проривом у сферу демократичної парламентської репрезентації, зараз виглядають не просто застарілими, але й, часом, кричущо суперечним базовим демократичним стандартам і стандартам дотримання прав людини в сфері виборчого права й виборчого процесу. І дана ситуація консервується завзятим небажанням західноєвропейських моніторингових інституцій хоч якось на неї реагувати й застосовувати у відношенні до Великобританії рівні стосовно інших держав стандарти. Виходячи з цього, цікаво було б з’ясувати, яку роль у цих процесах відіграє тип виборчої системи цієї країни, і чи залежать процеси соціально-економічного розвитку країни від типу виборчої системи. Такий аналіз дозволив би прогнозувати особливості соціально-економічного та політичного розвитку багатьох країн, у тому числі й України.

Мета роботи – дослідити характерні риси та особливості функціонування виборчої системи Великобританії на сучасному етапі.

Виходячи із поставленої мети, можна виділити ряд наступних завдань:

1.      Розкрити сутність та зміст основних видів виборчих систем, що їх виділяють у сучасній політичній науці;

2.      Вивчити витоки та історичні умови формування сучасної виборчої системи у Великобританії;

3.      Дослідити особливості та характерні риси функціонування виборчої системи сучасної Великобританії;

4.      Охарактеризувати політико-правовий порядок призначення та проведення виборів у Великобританії;

5.      З’ясувати можливі перспективи реформування виборчого законодавства та зміни виборчої системи у Великобританії.

Об’єктом дослідження – є виборча система в Великобританії на сучасному етапі.

Предметом дослідження – є витоки, характерні риси та функціональні особливості виборчої системи Великобританії на сучасному етапі.

Методологічну основу дослідження складають принципи історизму, які дають можливість об’єктивно підійти до вивчення процесів, подій, явищ та фактів, які пов’язані із сучасною виборчою системою Великобританії. В роботі використано аналітичний, порівняльний та системний методи. Дане дослідження є багатоплановим, яке переплітається з цілим рядом конкретних дисциплін, зокрема, політологією, соціологією та історією.

Ступінь опрацьованості теми: стали - Акт про народне представництво 2000 року, Акту про політичні партії, вибори й референдуми, Акту про перів 1958 року, які  формують  законодавчу базу проведення виборів у Великобританії.

Важливим дослідженням по типології виборчих  систем є  дослідження Козлова  Ю., який присвятив свою роботу типологіям виборчих систем у світі та їх особливостям.

Дослідження  Городецької А. «Великобритания: избиратели, партии, выборы», детально розкриває систему виборів у Великобританії  до різних рівнів федеральної влади і на основі конституційного права Великобританії розкрито особливості процедури проведення виборів.

У роботі Табачника Д. розкрито недоліки виборчої системи Великобританії у порівняннях з виборчими європейськими системами.

Структура роботи. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел ( всього 28 позицій).

У першому розділі «Сутність та види виборчих систем у сучасній політичній науці» вивчено сутність та зміст основних видів виборчих систем, що їх виділяють у сучасній політичній науці. У розділі подано інтерпретацію основних понять та складових виборчого процесу; здійснено детальний огляд мажоритарної, пропорційної та змішаної виборчих систем.

Другий  розділ «Особливості формування та характерні риси виборчої системи сучасної Великобританії» присвячений розгляду історичних витоків та умов формування сучасної виборчої системи Великобританії. У розділі розглянуто такі характерні риси виборчої системи Великобританії, що сформувалися в ході історичного розвитку та позначилися на функціонуванні основних політичних інститутів цієї країни.

У третьому розділі «Політико-правовий порядок призначення та проведення виборів у Великобританії» на основі статей законів Великобританії, які регулюють виборчу систему, досліджено політико-правовий порядок та механізми здійснення виборчого процесу в сучасній Великобританії.

РОЗДІЛ 1.

СУТНІСТЬ ТА ВИДИ ВИБОРЧИХ СИСТЕМ У СУЧАСНІЙ ПОЛІТИЧНІЙ НАУЦІ

Виборча система - неодмінний елемент сучасної цивілізації, елемент будь-якої демократії, яка взагалі не може існувати без повноважного представництва, яке забезпечує реальну участь населення в управлінні справами суспільства і держави. Таке представництво, в свою чергу може бути демократичним лише при умові його формування самим суспільством, самим народом. Представницька демократія сама по собі не вирішує всіх проблем народовладдя. Тільки у поєднанні з безпосередньою демократією вона забезпечує цивілізований розвиток суспільства, створює необхідні умови самореалізації народу [6, c. 141 ].

Виборча система є найважливішою формою прямої демократії, головна функція якої - формування повноважного народного представництва. Характер виборчої системи безпосередньо зумовлює основні характеристики представницької системи. Вибори - не тільки важлива форма безпосередньої участі населення у здійсненні державної влади, не тільки акт обрання представників народу до органів державної влади. Це також засіб його виховання і самоорганізації. Нарешті, це практична реалізація виборчого права громадян, ефективний засіб перебудови сучасного суспільства. Історичний досвід переконливо свідчить про те, що серйозні зміни суспільного життя в цілому і в окремих його сферах (а найперше - в політичній) неодмінно стосувались виборчої системи, а в деяких випадках її радикальні зміни висувались на перший план. Існуюча нині система відповідає потребам становлення української державності і як така потребує радикальних змін і оновлення.

Виборча система — сукупність юридичних, організаційних та інших засобів формування представницьких органів державної влади та здійснення громадянами своїх виборчих прав [20, c. 93].

Виборча система будується на таких конституційних принципах, як загальне, рівне і пряме виборче право при таємному голосуванні, висунення кандидатів громадськими організаціями трудовими колективами, зборами військовослужбовців; вільне і всебічне обговорення якостей кандидата в депутати; передвиборна агітація; проведення виборів на кошти держави; забезпечення виборів по округах виборчими комісіями; накази виборців; відповідальність за порушення законодавства про вибори тощо. Розрізняють кілька різновидів виборчої системи: мажоритарна система (система більшості), пропорційна система (представництва політичних партій) та змішана система [23, c. 122].

Виборча влада -  в деяких країнах офіційно визнаний різновид публічної влади - нарівні з законодавчою, виконавчою та судовою. Здійснюється вона виборчим корпусом країни, тобто в спеціальних судових чи квазісудових органах типу виборчих трибуналів, які розглядають спори, пов'язані з організацією і проведенням виборів.

Виборча дільниця -  територіальна одиниця, створена для проведення голосування і підрахунку голосів на виборах до всіх ланок рад народних депутатів. Організація і робота виборчої дільниці визначається законодавством про вибори.

Виборча застава — грошова сума, яку згідно з законодавством ряду країн, в тому числі й України, повинен внести при реєстрації кандидат в депутати і яка повертається йому лише в тому випадку, якщо кандидат одержить на виборах не менше п'яти відсотків голосів виборців, що взяли участь у голосуванні. Застава, що не підлягає поверненню, зараховується до державного бюджету.

Виборча комісія - орган, утворений для організації та проведення виборів.

Виборчий округ - просторова (національно-територіальна) одиниця утворювана для проведення виборів [27, c. 231].

Виборче право має два значення: 1) сукупність юридичних норм, які регламентують участь громадян у виборах представницьких органів влади, організацію і проведення виборів, взаємовідносини між виборцями, депутатами і представницькими установами; 2) право громадян обирати (активне виборче право) і право бути обраними (пасив не виборче право). Іншими словами це суб'єктивне право громадян.

Виборчий процес — встановлена законодавством процедура, порядок організації і проведення виборів, один із елементів виборчої системи-Передбачає певні етапи, стадії, недотримання яких може призвести до небажаних наслідків — аж до касації результатів виборів.

Складовими виборчого процесу є:

1) призначення виборів, які можуть бути черговими, позачерговими (достроковими), повторними, а також замість депутатів, які вибули.

2) Утворення виборчих округів і виборчих дільниць, системи виборчих комісій - Центральної виборчої комісії, окружних та дільничних виборчих комісій.

3) Складання списків виборців, яке здійснюється дільничними виборчими комісіями.

4) Висування і реєстрація кандидатів у депутати, право на які належить суб'єктам безпосередньо визначеним законом.

5) Процесуальні дії, пов'язані із забезпеченням гарантій діяльності кандидатів у депутати та інших учасників виборчого процесу.

6) Проведення голосування.

7) Підрахування голосів і визначення результатів виборів (голосування), причому під час підрахунку голосів виборча комісія повинна дотримуватись визначеної законом послідовності дій, належним чином оформляти відповідні документи.

8) Однак описана процедура може мати своє продовження, коли виникає потреба проведення повторного голосування повторних виборів та виборів депутатів замість вибулих [29, c. 45].

Мажоритарна система є найстарішою серед виборчих систем. Назва її походить від французького majorite, що означає "більшість". Мажоритарною вважається система визначення результатів виборів, завдяки якій депутатські мандати (один або кілька) від округу одержують тільки ті кандидати, які отримали встановлену законом більшість голосів, а усі інші кандидати вважаються необраними. У 83 країн світу застосовується мажоритарна система, в тому числі США, Франції, Великобританії, Канаді. Залежно від того, як визначається більшість голосів, необхідна для обрання кандидата, розрізняють:

1) мажоритарну систему абсолютної більшості; 2) мажоритарну систему відносної більшості; 3) мажоритарну систему кваліфікованої більшості.

При застосуванні мажоритарної системи виборчі округи найчастіше бувають одномандатними. Рідше трапляється варіант багатомандатних округів. В одномандатних округах голосують, як правило, персоніфіковано, у багатомандатних - як за певних осіб, так і за партійними списками. Багатомандатні округи є в Японії, США, Росії, зараз в Україні [22 , c. 187 ].

Мажоритарна система відносної більшості (або простої більшості, або "перший обирається на посаду") є найпростішою різновидністю мажоритарної системи. За умов її запровадження обраним вважається кандидат, який отримав найбільшу кількість голосів виборців. Ця система досить результативна. За умов однакової кількості набраних голосів двома або більше кандидатами, що буває дуже рідко, законодавством традиційно використовується процедура жеребкування. При цій системі голосування відбувається в один тур. Як правило, не встановлюється обов'язковий мінімум участі виборців у голосуванні.

Недоліком мажоритарної системи відносної більшості є те, що вона не дає можливості враховувати інтереси всіх виборців округу, бо кандидат може бути обраним абсолютною меншістю виборців, хоча і відносною їх більшістю на момент голосування, за таких умов голоси виборців, що голосували проти обраного кандидата, пропадають. Ця система також фактично анулює середні і малі партії [25, c. 24].

На противагу означеній мажоритарна система абсолютної більшості для обрання кандидата вимагає зібрати більше половини голосів виборців, тобто діє формула 50 % + 1 голос. Похідна від цієї кількості голосів виборців може бути різною: 1) загальне число зареєстрованих виборців; 2) загальне число виборців, які брали участь у виборах (одержали виборчі бюлетені); 3) загальне число виборців, які брали участь в голосуванні. При застосуванні цієї системи, як правило, обов'язковий нижній поріг участі в голосуванні. Також іноді встановлюють мінімум кількості голосів виборців, набрання яких є теж умовою обрання кандидата [21, c. 32].