Виборчая система Великобритании

Досить показовим і контрастним у цьому контексті виглядає той факт, що моніторингова місія БДІПЧ/ОБСЄ на парламентських виборах у Білорусі в Підсумковому звіті настійно рекомендувала змінити встановлений законодавством Білорусі порядок формування виборчих комісій. При цьому пропонувала «...позбавити органи державної адміністрації виключного права призначати склад виборчих комісій на відповідних рівнях» для того, щоб «забезпечити функціональну відособленість комісій від державних органів». Більше того, місія вважала, що яка-небудь «паралельна зайнятість членів комісій в органах державного керування повинна бути неприпустимої». Не варто навіть згадувати про те, що не менш гіпертрофована й антидемократична ситуація у Великобританії в аналогічної моніторингової місії ОБСЄ не викликала рівно ніяких зауважень, у черговий раз продемонструвавши впевнену ходу політики подвійних стандартів[23, c.156].

Технічно виборча кампанія по виборам у палату громад починається із вручення лорд-канцлером «чиновникам по виборам» наказу про вибори, що містить розпорядження про час проведення виборів. «Чиновники по виборам» поширюють повідомлення, за допомогою яких громадяни одержують всю необхідну інформацію щодо запланованих виборів. Після цього «чиновник по виборам» передає свої повноваження чиновникові по реєстрації - клеркові (службовцеві) місцевої ради.

Парламентські вибори проходять по всій країні в чітко встановлений час - з 7.00 до 21.00. Місце голосування визначається адміністрацією графств і міст. Голосування проводиться шляхом подачі бюлетеня. Результат установлюється в ході підрахунку голосів, які були віддані за кожного кандидата. До початку голосування голова виборчої дільниці зобов'язаний продемонструвати присутнім, що урни для голосування порожні, а після цього опечатати їх. Із закінченням цієї процедури починається голосування.

Бюлетень для голосування повинен містити прізвища всіх кандидатів, перераховані за абеткою, дані про їхнє місце проживання, а також - за бажанням кандидата - відомості про його партійну приналежність.

Одержавши бюлетень, британський виборець іде до кабіни для голосування, ставить оцінку поруч із ім'ям одного з кандидатів і кидає бюлетень в урну. У відповідності зі Статтею 13 Акту про народне представництво 2000 року посадова особа, відповідальне за організацію виборів, повинне забезпечити на кожній виборчій дільниці:

а)              не менше одного збільшеного зображення виборчого бюлетеня, що повинне висіти в середині приміщення виборчої дільниці з метою надання допомоги виборцям з поганим зором;

б)              засіб будь-якого типу, призначене для надання сліпим виборцям можливості голосувати без будь-якої допомоги з боку голови або особи, що супроводжує сліпого на виборах[6, c. 177].

Законодавством Великобританії також передбачена традиційно спірна в електоральному праві можливість голосувати за дорученням і з використанням поштового зв'язку. Дане право надається хворим, особам, які проживають за кордоном або перебувають там у відпустці, а також особам, які працюють удалечині від будинку.

По закінченні голосування всі урни передаються в центральну ділянку по підрахунку голосів у виборчому окрузі. Підрахунок проводиться в присутності агентів по підрахунку голосів. Важливо підкреслити, що при застосуванні даної системи голосування кожний виборець має право голосувати лише за один кандидата зі списку.

На законодавчому рівні встановлений порядок оскарження результатів виборів. Так, протягом 21 дня з моменту голосування виборець, зареєстрований в окрузі, або кандидат, що одержав там поразку, або будь-яка інша особа, висунута як кандидат, можуть зробити заява про неналежне проведення виборів. Заява може стосуватися неправомірного поводження на виборах посадових осіб; питань відповідності кандидата, що одержав більшість голосів на виборах, вимогам закону про членство в палаті громад; здійснення правопорушень у ході проведення виборів тощо.

У випадку внесення такої скарги призначається суд по виборам, що складається із двох суддів Верховного (Високого) суду. Даний суд має широке коло повноважень, включаючи право винести розпорядження про здійснення перерахування голосів або перевірки правильності виборів. Суд може визнати вибори недійсними й вимагати проведення нових виборів. Однак, не до честі британської виборчої системи, на практиці передбачена законом процедура оскарження виборів фактично не застосовується, а останній такий випадок був зафіксований в 1923 році.

Таким чином, процедура призначення та проведення виборів  Британії далека від ідеальної і продовжується вдосконалювати. Тільки 2000 року була створена Виборча комісія, функції якої дуже обмежені. Фактично незадіяна система оскарження виборів у разі порушення процедури їх проведення.

ВИСНОВКИ

1.               Політична система будь-якої держави значною мірою залежить від виборчої системи, практики дотримання відповідних демократичних процедур під час голосування, а також від спроможності виборців впливати на своїх обранців у міжвиборчий період. Висвітливши види виборчих систем у сучасній політичній науці ми виявили, що існують три ви виборчі системи: мажоритарна, пропорційна та змішана.

2.  Проаналізувавши особливості формування та характерні риси виборчої системи сучасної Великобританії ми встановили, що законодавча  база, присвячена питанню організації й проведення виборів у Великобританії, складається з великої кількості законів, інструкцій, рішень судів, які можуть і повинні бути об'єднані в єдиний акт, з метою більше зручного відображення всіх змін і виробленої практики.

3. Британський парламент складається із трьох складених елементів: палати лордів (House of Lords), палати громад (House of Commons) і безпосередньо Корони (Sovereign).

4.  Дослідивши політико - правовий порядок призначення та проведення виборів у Великобританії,  ми встановили, що  у Великобританії застосовується мажоритарна система відносної більшості. Це найпростіша система, при якій обраним є той кандидат, що одержав найбільшу кількість голосів, тобто більше чим будь-який інший з його суперників. Треба відзначити, що ця система є досить результативною: єдиним випадком, коли результату може не бути, це одержання однакової найбільшої кількості голосів двома або більше кандидатами. Але такі випадки є досить рідкими й законодавчим дозволом такої ситуації стає жереб. Дана система може застосовуватися як в одномандатних, так і в багатомандатних виборчих округах.

5. Загальні вибори в країні проводяться після дострокового розпуску парламенту або закінчення строку його повноважень. На практиці, строк повноважень жодного з парламентів останніх скликань не досягав п'яти років. Середня тривалість повноважень парламенту одного скликання рівнялися 3-4 рокам. Відповідно й середній проміжок між виборами обчислювався цими строками. Справа в тому, що у Великобританії питання про розпуск парламенту вирішується прем'єр-міністром.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.         Бебик В. Політологія для політика і громадянина  /  Василь Бебик. – К.:  «Дакор», 2004. – 542 с.

2.         Бесчастний В. Конституційне право зарубіжних країн. Підручник / В.  Бесчастний,  Д. Філонов,  В.  Суботін – К. :  „Знання”,  2008. – 467 с.

3.         Боботов С.  Конституционная юстиция / Сергей Боботов  – М. : 1996. -368 с.

4.         Вибори в Європейському Союзі / За ред. Д. С. Ковриженка; Лабораторія законодавчих ініціатив. - К. :  «ФАДА, ЛТД», 2006. - 212 с.

5.         Виборче законодавство: українська практика, міжнародний досвід та шляхи реформування /  За заг. ред. Радченка Є.В. - К. :  „Факт”, 2003. – 354 с.

6.         Городецкая И. Великобритания: избиратели, партии, выборы. / Ирина Городецкая. – М.: «Просвещение», 1974. – 216 с.

7.         Иностранное конституционное право / Под ред. В.  Маклакова. – М.: 1998. – 542 с.

8.         Кіс І.  Виборчі системи та їхні політичні наслідки / Ігор Кіс // Нова Політика. -  2006. - № 3. –С. 15-20

9.         Козлов Ю. Конституционное право зарубежных стран: Учебник./ Юрий Козлов. – М. :  «Юристъ», 2001. – 678 с.

10.     Конституционное право зарубежных стран. Учебник для вузов / Под общ. Ред.  М.  Баглая.  – М. : «НОРМА (Издательская группа НОРМА – ИНФРА - М)», 2003. – 841 с.

11.     Конституции зарубежных государств. Учебник / Под ред О. Панова  – М. : «Наука», 1999. – 329 с.

12.     Конституции зарубежных государств. – М. : «Наука»,  2006. – 412 с.

13.     Меркотан К. Трансформація європейських партійних систем: уроки для України/ Катерина Меркотан// Політичний менеджмент. – 2007. - №3. – С. 147- 152

14.     Наход М. Досвід Великої Британії у реформуванні виборчого законодавства/Михайло Наход// Вибори. – 2008. - №10. – С.98 -99

15.     Перегудов С. Великобритания: политические циклы и эрозия двухпартийности / Сергей Перегудов // Мировая экономика и международные отношения. – 2006. - №3. – С. 23 -30

16.     Перегудов С. Выборы 2010 года в Великобритании: слом двухпартийной системы или очередной сбой? / Сергей Перегудов // Мировая экономика и международные отношения. – 2010. - №10. – С. 12- 21

17.     Рейнолдс Е. Посібник з розробки виборчих систем. / Рейнолдс Е.,  Рейллі Б. – К. : «Міжнар. ін-т демократії та сприяння виборам», 2002. – 251 с.

18.     Романюк А. Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи: інституційний вимір. /Андрій Романюк. - Львів, „Світ”, 2004. – 361 с.

19.     Романюк А. Партії та електоральна політика. / Романюк А. , Шведа Ю.  - Львів,  „Світ”, 2005. – 298 с.

20.     Рябов С. Політичні вибори. Навчальний посібник/ Сергій Рябов.- К. : „Дакор”,  1998. – 342 с.

21.     Рябов  С. Бікамералізм без федералізму. До питання про доцільність двопалатного парламенту в Україні / Сергій Рябов // Людина і політика. – 2001. - №1. – С. 32- 43

22.     Саидов А. Национальные парламенты мира/Артур Саидов. – М. : «Наука»,  2005. – 356 с.

23.     Табачник Д. Западные избирательные системы: мифы, геополитика и права человека/  Дмитрий Табачник. – Х.: «Фолио», 2009. – 271 с.

24.     Чиркин В. Конституционное право зарубежных стран: Учебник/ Владимир  Чиркин – М. : 1998. – 327 с.

25.     Шаповал В. Зарубіжний парламентаризм./ Юрій Шаповал - К.: Основи, 1993. – 381 с.

26.     Шведа Ю.  Політичні наслідки виборчих систем: теорія та зарубіжна практика /Юрій Шведа. – Віче . – 2007. - № 15. – С. 24-27

27.     Шведа Ю.  Теоретичні основи аналізу електоральної поведінки в сучасних демократіях / Юрій Шведа // Науковий вісник Ужгородського університету, Серія. Політологія, Соціологія,  Філософія., Випуск 7-8, 2007, Ужгород: „Вид-во Ужгородського національного університету “Говерла”,  С. 223-233.

28.     Шляхтун П. Політологія. Теорія та історія політичної думки: Підручник для студентів вищих навчальних закладів./ Павло Шляхтун. - К. : “Либідь”, 2002.  – 758 с.

___________________/Ващинець Л. В./