Сутність та основні положення закону України «Про доступ до публічної інформації

Державний  університет  інформаційно-комунікаційних  технологій

Навчально-науковий інститут  захисту інформації

Кафедра  систем  захисту інформації

РЕФЕРАТ

з дисципліни

"Основи інформаційної безпеки держави"

Тема

" Сутність та основні положення закону  України «Про доступ до публічної інформації»."

(Варіант № 30)  

                                                             Виконав: студент  групи  СТЗІ-33Б

                                                             Ільченко Сергій Миколайович

Київ 2012

ЗМІСТ

1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ…………………………………………………………………………………………………2

2 ПОРЯДОК ДОСТУПУ ДО ІНФОРМАЦІЇ……………………………………………………………………3

3 СУБ'ЄКТИ ВІДНОСИН У СФЕРІ ДОСТУПУ

  ДО ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ……………………………………………………………………………………6

4 РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА НА ДОСТУП ДО ІНФОРМАЦІЇ

  ЗА ІНФОРМАЦІЙНИМ ЗАПИТОМ………………………………………………………………………………10

5 ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ, ДІЙ ЧИ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ

  РОЗПОРЯДНИКІВ ІНФОРМАЦІЇ………………………………………………………………………………13

6 ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ…………………………………………………………………………………………14

Основні положення закону  України «Про доступ до публічної інформації»

Цей Закон  визначає  порядок здійснення та забезпечення права
кожного на  доступ  до  інформації,  що  знаходиться  у  володінні
суб'єктів   владних  повноважень,  інших  розпорядників  публічної
інформації,  визначених цим Законом,  та інформації,  що становить
суспільний інтерес.
 

                   Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 

     Стаття 1. Публічна інформація
 

     1. Публічна  інформація  -  це відображена та задокументована
будь-якими засобами та на будь-яких  носіях  інформація,  що  була
отримана  або  створена  в  процесі  виконання  суб'єктами владних
повноважень своїх обов'язків,  передбачених чинним законодавством,
або  яка  знаходиться  у  володінні суб'єктів владних повноважень,
інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
 

     2. Публічна   інформація   є   відкритою,   крім    випадків,
встановлених законом.
 

     Стаття 2. Мета і сфера дії Закону
 

     1. Метою   цього   Закону   є   забезпечення   прозорості  та
відкритості суб'єктів владних повноважень і  створення  механізмів
реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
 

     2. Цей  Закон  не  поширюється  на  відносини  щодо отримання
інформації суб'єктами  владних  повноважень  при  здійсненні  ними
своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які
регулюються спеціальним законом.
 

     Стаття 3. Гарантії забезпечення права на доступ
               до публічної інформації
 

     1. Право на доступ до публічної інформації гарантується:
 

     1) обов'язком    розпорядників    інформації    надавати   та
оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;
 

     2) визначенням    розпорядником    інформації     спеціальних
структурних  підрозділів  або посадових осіб,  які організовують у
встановленому порядку доступ до  публічної  інформації,  якою  він
володіє;
 

     3) максимальним   спрощенням   процедури  подання  запиту  та
отримання інформації;
 

     4) доступом  до  засідань  колегіальних   суб'єктів   владних
повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;
 

     5) здійсненням  парламентського,  громадського  та державного
контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;
 

     6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства  про
доступ до публічної інформації.
 

     Стаття 4. Принципи забезпечення доступу до публічної
               інформації
 

     1. Доступ до публічної інформації відповідно до цього  Закону
здійснюється на принципах:
 

     1) прозорості  та  відкритості  діяльності  суб'єктів владних
повноважень;
 

     2) вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень,
встановлених законом;
 

     3) рівноправності,  незалежно  від  ознак  раси,  політичних,
релігійних та інших переконань,  статі,  етнічного та  соціального
походження,  майнового стану,  місця проживання,  мовних або інших
ознак.
 

             Розділ II. ПОРЯДОК ДОСТУПУ ДО ІНФОРМАЦІЇ
 

     Стаття 5. Забезпечення доступу до інформації
 

     1. Доступ до інформації забезпечується шляхом:
 

     1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації:
 

     в офіційних друкованих виданнях;
 

     на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет;
 

     на інформаційних стендах;
 

     будь-яким іншим способом;
 

     2) надання інформації за запитами на інформацію.
 

     Стаття 6. Публічна інформація з обмеженим доступом
 

     1. Інформацією з обмеженим доступом є:
 

     1) конфіденційна інформація;
 

     2) таємна інформація;
 

     3) службова інформація.
 

     2. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до
закону при дотриманні сукупності таких вимог:
 

     1) виключно в інтересах національної безпеки,  територіальної
цілісності  або   громадського   порядку   з   метою   запобігання
заворушенням  чи  злочинам,  для  охорони здоров'я населення,  для
захисту  репутації  або  прав   інших   людей,   для   запобігання
розголошенню   інформації,   одержаної   конфіденційно,   або  для
підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
 

     2) розголошення  інформації  може завдати істотної шкоди  цим
інтересам;
 

     3) шкода   від   оприлюднення   такої   інформації  переважає
суспільний інтерес в її отриманні.
 

     3. Інформація   з   обмеженим   доступом    має    надаватися
розпорядником   інформації,  якщо  він  правомірно  оприлюднив  її
раніше.
 

     4. Інформація   з   обмеженим   доступом    має    надаватися
розпорядником   інформації,   якщо   немає  законних  підстав  для
обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.
 

     5. Не  може  бути   обмежено   доступ   до   інформації   про
розпорядження   бюджетними  коштами,  володіння,  користування  чи
розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій
відповідних документів,  умови  отримання  цих  коштів  чи  майна,
прізвища,  імена,  по  батькові  фізичних  осіб  та   найменування
юридичних  осіб,  які отримали ці кошти або майно.  При дотриманні
вимог,  передбачених  частиною  другою  цієї   статті,   зазначене
положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання
такої  інформації  може  завдати  шкоди   інтересам   національної
безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
 

     6. Не  належать до інформації з обмеженим доступом декларації
про доходи осіб та членів їхніх сімей, які:
 

     1) претендують на  зайняття  чи  займають  виборну  посаду  в
органах влади;
 

     2) обіймають  посаду  державного службовця,  службовця органу
місцевого самоврядування першої або другої категорії.
 

     7. Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо
документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення
надається інформація, доступ до якої необмежений.
 

     Стаття 7. Конфіденційна інформація
 

     1. Конфіденційна інформація  -  інформація,  доступ  до  якої
обмежено  фізичною  або  юридичною особою,  крім суб'єктів владних
повноважень,  та яка може поширюватися у визначеному ними  порядку
за  їхнім  бажанням відповідно до передбачених ними умов.  Не може
бути віднесена до конфіденційної інформація,  зазначена в  частині
першій і другій статті 13 цього Закону.
 

     2. Розпорядники інформації,  визначені частиною першою статті
13 цього Закону,  які володіють конфіденційною інформацією, можуть
поширювати  її  лише  за  згодою  осіб,  які  обмежили  доступ  до
інформації, а за  відсутності  такої  згоди  -  лише  в  інтересах
національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
 

     Стаття 8. Таємна інформація
 

     1. Таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується
відповідно до частини другої статті 6 цього  Закону,  розголошення
якої  може  завдати  шкоди особі,  суспільству і державі.  Таємною
визнається   інформація,   яка   містить   державну,   професійну,
банківську таємницю, таємницю слідства та іншу передбачену законом
таємницю.
 

     2. Порядок доступу  до  таємної  інформації  регулюється  цим
Законом та спеціальними законами.
 

     Стаття 9. Службова інформація
 

     1. Відповідно  до  вимог частини другої статті 6 цього Закону
до службової може належати така інформація:
 

     1) що міститься в документах суб'єктів  владних  повноважень,
які  становлять  внутрівідомчу службову кореспонденцію,  доповідні
записки,  рекомендації,  якщо вони пов'язані з  розробкою  напряму
діяльності   установи   або  здійсненням  контрольних,  наглядових
функцій органами державної  влади,  процесом  прийняття  рішень  і
передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;
 

     2) зібрана       в       процесі       оперативно-розшукової,
контррозвідувальної діяльності,  у сфері оборони  країни,  яку  не
віднесено до державної таємниці.
 

     2. Документам,  що містять інформацію, яка становить службову
інформацію, присвоюється  гриф  "для   службового   користування".
Доступ  до таких документів надається відповідно до частини другої
статті 6 цього Закону.
 

     3. Перелік відомостей,  що  становлять  службову  інформацію,
який  складається  органами  державної  влади,  органами місцевого
самоврядування,  іншими суб'єктами  владних  повноважень,  у  тому
числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим
у доступі.
 

     Стаття 10. Доступ до інформації про особу
 

     1. Кожна особа має право:
 

     1) знати у період збирання  інформації,  але  до  початку  її
використання,  які  відомості  про неї та з якою метою збираються,
як,  ким і з якою  метою  вони  використовуються,  передаються  чи
поширюються, крім випадків, встановлених законом;
 

     2) доступу   до   інформації   про  неї,  яка  збирається  та
зберігається;
 

     3)  вимагати  виправлення  неточної,   неповної,   застарілої
інформації про  себе,  знищення  інформації  про  себе,  збирання,
використання чи зберігання якої здійснюється  з  порушенням  вимог
закону;
 

     4) на  ознайомлення  за рішенням суду з інформацією про інших
осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних
інтересів;
 

     5) на  відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю
особу з порушенням вимог, визначених законом.
 

     2. Обсяг інформації про особу,  що збирається, зберігається і
використовується  розпорядниками інформації,  має бути максимально
обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений
законом.
 

     3. Розпорядники  інформації,  які  володіють  інформацією про
особу, зобов'язані:
 

     1) надавати її безперешкодно і безкоштовно  на  вимогу  осіб,
яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом;
 

     2) використовувати  її  лише з метою та у спосіб,  визначений
законом;
 

     3) вживати  заходів  щодо  унеможливлення   несанкціонованого
доступу до неї інших осіб;
 

     4) виправляти  неточну  та  застарілу  інформацію  про  особу
самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.
 

     4. Зберігання інформації про особу не повинно тривати  довше,
ніж  це  необхідно  для досягнення мети,  задля якої ця інформація
збиралася.
 

     5. Відмова  особі  в   доступі   до   інформації   про   неї,
приховування,  незаконне  збирання,  використання,  зберігання  чи
поширення інформації можуть бути оскаржені.
 

     Стаття 11. Захист особи, яка оприлюднює інформацію
 

     1. Посадові  та  службові  особи  не   підлягають   юридичній
відповідальності,  незважаючи  на  порушення своїх обов'язків,  за
розголошення інформації  про  правопорушення  або  відомостей,  що
стосуються   серйозної   загрози  здоров'ю  чи  безпеці  громадян,
довкіллю, якщо особа при цьому керувалася добрими намірами та мала
обґрунтоване  переконання,  що  інформація є достовірною,  а також
містить докази  правопорушення  або  стосується  істотної  загрози
здоров'ю чи безпеці громадян, довкіллю.