Сутність та основні положення закону України «Про доступ до публічної інформації

     Стаття 20. Строк розгляду запитів на інформацію
 

     1. Розпорядник інформації має надати відповідь  на  запит  на
інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
 

     2. У  разі  якщо  запит  на інформацію стосується інформації,
необхідної  для  захисту  життя  чи  свободи  особи,  щодо   стану
довкілля,  якості  харчових продуктів і предметів побуту,  аварій,
катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій,
що  сталися  або  можуть  статись  і  загрожують безпеці громадян,
відповідь має бути надана не пізніше  48  годин  з  дня  отримання
запиту.
 

     3. Клопотання  про  термінове  опрацювання  запиту  має  бути
обґрунтованим.
 

     4. У разі  якщо  запит  стосується  надання  великого  обсягу
інформації  або потребує пошуку інформації серед значної кількості
даних,  розпорядник  інформації  може  продовжити  строк  розгляду
запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про
продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача  в
письмовій  формі  не  пізніше  п'яти  робочих днів з дня отримання
запиту.
 

     Стаття 21. Плата за надання інформації
 

     1. Інформація на запит надається безкоштовно.
 

     2. У разі якщо задоволення запиту  на  інформацію  передбачає
виготовлення  копій  документів  обсягом  більш  як  10  сторінок,
запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання
та друк.
 

     3. Розмір    фактичних    витрат   визначається   відповідним
розпорядником  на  копіювання  та  друк  в  межах  граничних  норм
(  740-2011-п  ), встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі
якщо   розпорядник   інформації  не  встановив  розміру  плати  за
копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.
 

     4. При  наданні  особі інформації про себе та інформації,  що
становить суспільний інтерес,  плата  за  копіювання  та  друк  не
стягується.
 

     Стаття 22. Відмова та відстрочка в задоволенні запиту
                на інформацію
 

     1. Розпорядник інформації має право відмовити  в  задоволенні
запиту в таких випадках:
 

     1) розпорядник   інформації  не  володіє  і  не  зобов'язаний
відповідно  до  його  компетенції,  передбаченої   законодавством,
володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
 

     2) інформація,   що   запитується,   належить   до  категорії
інформації з  обмеженим  доступом  відповідно  до  частини  другої
статті 6 цього Закону;
 

     3) особа,   яка  подала  запит  на  інформацію,  не  оплатила
передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати,  пов'язані з
копіюванням або друком;
 

     4) не  дотримано вимог до запиту на інформацію,  передбачених
частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
 

     2. Відповідь розпорядника інформації про  те,  що  інформація
може  бути  одержана запитувачем із загальнодоступних джерел,  або
відповідь не по суті запиту вважається  неправомірною  відмовою  в
наданні інформації.
 

     3. Розпорядник   інформації,   який  не  володіє  запитуваною
інформацією,  але якому  за  статусом  або  характером  діяльності
відомо   або  має  бути  відомо,  хто  нею  володіє,  зобов'язаний
направити  цей   запит   належному   розпоряднику   з   одночасним
повідомленням  про  це  запитувача.  У  такому  разі відлік строку
розгляду запиту на інформацію починається з дня  отримання  запиту
належним розпорядником.
 

     4. У  відмові  в  задоволенні  запиту  на інформацію має бути
зазначено:
 

     1) прізвище,   ім'я,   по   батькові   та    посаду    особи,
відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;
 

     2) дату відмови;
 

     3) мотивовану підставу відмови;
 

     4) порядок оскарження відмови;
 

     5) підпис.
 

     5. Відмова в задоволенні запиту  на  інформацію  надається  в
письмовій формі.
 

     6. Відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається
в  разі,  якщо  запитувана  інформація  не  може  бути  надана для
ознайомлення в передбачені цим  Законом  строки  у  разі  настання
обставин  непереборної сили.  Рішення про відстрочку доводиться до
відома  запитувача  у  письмовій  формі  з  роз'ясненням   порядку
оскарження прийнятого рішення.
 

     7. У   рішенні   про   відстрочку  в  задоволенні  запиту  на
інформацію має бути зазначено:
 

     1) прізвище,   ім'я,   по   батькові   та    посаду    особи,
відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;
 

     2) дату надсилання або вручення повідомлення про відстрочку;
 

     3) причини, у зв'язку з якими запит  на  інформацію  не  може
бути задоволений у встановлений цим Законом строк;
 

     4) строк, у який буде задоволено запит;
 

     5) підпис.
 

        Розділ V. ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ, ДІЙ ЧИ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ
                     РОЗПОРЯДНИКІВ ІНФОРМАЦІЇ
 

     Стаття 23. Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності
                розпорядників інформації
 

     1. Рішення,  дії чи  бездіяльність  розпорядників  інформації
можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або
суду.
 

     2. Запитувач має право оскаржити:
 

     1) відмову в задоволенні запиту на інформацію;
 

     2) відстрочку задоволення запиту на інформацію;
 

     3) ненадання відповіді на запит на інформацію;
 

     4) надання недостовірної або неповної інформації;
 

     5) несвоєчасне надання інформації;
 

     6) невиконання   розпорядниками    обов'язку    оприлюднювати
інформацію відповідно до статті 15 цього Закону;
 

     7) інші   рішення,   дії   чи   бездіяльність   розпорядників
інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
 

     3. Оскарження  рішень,  дій  чи  бездіяльності  розпорядників
інформації    до   суду   здійснюється   відповідно   до   Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ).
 

     Стаття 24. Відповідальність за порушення законодавства
                про доступ до публічної інформації
 

     1. Відповідальність  за порушення законодавства про доступ до
публічної  інформації  несуть  особи,  винні  у   вчиненні   таких
порушень:
 

     1) ненадання відповіді на запит;
 

     2) ненадання інформації на запит;
 

     3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію;
 

     4) неоприлюднення  інформації  відповідно  до статті 15 цього
Закону;
 

     5) надання  або  оприлюднення  недостовірної,  неточної   або
неповної інформації;
 

     6) несвоєчасне надання інформації;
 

     7) необґрунтоване   віднесення  інформації  до  інформації  з
обмеженим доступом;
 

     8) нездійснення реєстрації документів;
 

     9) навмисне   приховування   або   знищення   інформації   чи
документів.
 

     2. Особи,  на  думку  яких  їхні  права  та  законні інтереси
порушені розпорядниками інформації,  мають право на  відшкодування
матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.
 

                    Розділ VI. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
 

     1. Цей Закон набирає чинності через три  місяці  з  дня  його
опублікування.
 

     2. До приведення законодавства України у відповідність із цим
Законом акти законодавства України застосовуються в частині, що не
суперечить цьому Закону.
 

     3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
 

     1) у  Кодексі  України  про  адміністративні   правопорушення
(  80731-10,  80732-10  ) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р.,
додаток до N 51, ст. 1122):
 

     у статті 212-3:
 

     частину  першу  після  слів  "Про  інформацію"  (  2657-12  )
доповнити словами "Про доступ до публічної інформації";
 

     примітку викласти в такій редакції:
 

     "Примітка. Особи, визначені в примітці до статті 212-26 цього
Кодексу, притягаються до відповідальності за  діяння,  передбачені
даною статтею, згідно із статтею 212-26";
 

     частину  першу  статті  212-26  після  слів  "Про інформацію"
(   2657-12   )   доповнити   словами  "Про  доступ  до  публічної
інформації";
 

     2) у назві  та  абзаці  першому  частини  першої  статті  330
Кримінального кодексу  України  (  2341-14  ) (Відомості Верховної
Ради України,  2001 р.,  N 25-26,  ст. 131) слова "яка є власністю
держави" замінити словами "яка знаходиться у володінні держави";
 

     3) частину    десяту    статті    9   Закону   України   "Про
оперативно-розшукову діяльність" ( 2135-12 ) (Відомості  Верховної
Ради України,  1992 р.,  N 22,  ст.  303;  2000 р.,  N 10, ст. 79)
доповнити    двома   реченнями   такого   змісту:   "Забороняється
оприлюднювати або надавати зібрані відомості,  а також  інформацію
щодо   проведення   або   непроведення   стосовно   певної   особи
оперативно-розшукової   діяльності   до   прийняття   рішення   за
результатами  такої  діяльності.  Питання оприлюднення або надання
такої інформації після прийняття рішення регулюється законом";
 

     4) статтю    9   Закону   України   "Про   контррозвідувальну
діяльність" ( 374-15 ) (Відомості Верховної Ради України, 2003 р.,
N  12,  ст.  89) доповнити реченням такого змісту:  "Забороняється
оприлюднювати або надавати (розголошувати)  зібрані  відомості,  а
також  інформацію щодо проведення або непроведення стосовно певної
особи  контррозвідувальної  діяльності  та  заходів  до  прийняття
рішення за результатами такої діяльності або заходів";
 

     5) статтю  13  Закону  України "Про авторське право і суміжні
права" ( 3792-12 ) (Відомості Верховної  Ради  України,  2001  р.,
N 43, ст. 214) доповнити частиною п'ятою такого змісту:
 

     "5. Зазначені    положення    не   поширюються   на   випадки
оприлюднення чи надання інформації на підставі Закону України "Про
доступ до публічної інформації".
 

     4. Кабінету  Міністрів  України  у  двомісячний  строк  з дня
набрання чинності цим Законом:
 

     затвердити граничні норми  витрат  на  копіювання  або  друк,
передбачені статтею 21 цього Закону;
 

     внести на  розгляд  Верховної Ради України законопроекти щодо
приведення законів України у відповідність із цим Законом;
 

     привести свої нормативно-правові акти у відповідність із  цим
Законом;
 

     забезпечити приведення    органами    виконавчої   влади   їх
нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Джерела:

Витяги з закону України «Про доступ до публічної інформації».