Невербальні канали передачі інформації

    Міністерство  освіти і науки України

    Кіровоградський інститут регіонального управління та економіки

    Кафедра соціальних і гуманітарних наук 
 
 
 

            
 
 
 
 
 
 

    РЕФЕРАТ

    на тему: «Невербальні канали передачі інформації”

      

    виконала:

                                                                                                       студентка групи ОА-41з

    Пона  В.О.

    перевірив:

    Заінчковська  О.В. 
 

                                                        

    Кіровоград 2010р

    Вступ

    Етика ділових відносин, або ділова етика  – це система універсальных і специфічних вимог та норм поведінки, які реалізуються у професіональній діяльності.

       Спілкування - це зв'язок між  людьми, який призводить до виникнення  психічного контакту, що проявляється  в обміні інформації, взаємовпливі, взаємопереживанні та взаєморозумінні. Усі засоби спілкування поділяються на дві групи: вербальні (мовні) і невербальні (немовні).                                                                                                                            

    Невербальна (несловесна) комунікація — це система знаків, що використовуються у процесі спілкування і відрізняються від мовних засобами та формою виявлення.

    Актуальність: багато людей (психологів, психіатрів, психоаналітиків та просто зацікавлених у поглибленні своїх знань, адже в усіх сферах будь-якої  праці кожен має бути психологом) вивчають секрети невербальних жестів. Деякі присвячують цій темі життя, деякі – книги (Алан Піз – один з найвідоміших авторів, який написав працю під назвою „Мова тіла” або „Body language”).Нам же треба якнайповніше пізнати невербальне спілкування, щоб ми могли користуватися ними в житті – воно дозволяє пізнати себе та поведінку інших, і дозволяє скористатися не лише мовними засобами , а й вдосконалити міміку, мову жестів…

    Науковими дослідженнями, зокрема, доведено, що за рахунок невербальних засобів відбувається від 40 до 80% комунікації [9]. Причому 55% повідомлень сприймається через вирази обличчя, позу, жести, а 38% — через інтонацію та модуляцію голосу [7].

    Предмет дослідження: невербальні канали передачі інформації.

    Мета  роботи: розглянути невербальні канали передачі інформації, їх класифікацію, пізнати жестовий репертуар чоловіків та жінок.

    Завдання: якнайповніше пізнати невербальні  канали передачі інформації через жести  людей, навчитися впізнати в людях агресивну налаштованість та невербальні канали передачі інформації в мережі Інтернет.

Зміст:

    Вступ

    Розділ  1. Поняття невербального спілкування.......................................................4

Розділ  2. Класифікація невербальних засобів спілкування………………………………

          2.1.Кінесика…………………………………………………………………

     2.2.Проксеміка……………………………………………………………………..

     2.3. Зміст тестів і почуттів, ходи, виразу обличчя, рукопотискання........7

Розділ 3. Агресивна невербальна поведінка. Жестовий репертуар чоловіків та жінок

Розділ 4. Невербальні канали передачі інформації в мережі інтернет................15

    Висновок........................................................................................................17

    Список  використаної літератури..................................................................  
1. Поняття невербального спілкування.

       Важлива складова моделі Я-особистості - це те, які наші рухи і жести, як ми стоїмо, як дивимося на співрозмовника, який у нас вираз обличчя.  Психологами встановлено, що в комунікації три фактори є найбільш важливими: зміст того, що говориться; тон, яким цей зміст промовляється і власне - невербальна комунікація (форми комунікативної поведінки людини, за допомогою яких немовленнєвим (невербальним) шляхом передається інформація від однієї людини до іншої. Це, наприклад, жести, міміка, пантоміміка – англ. non-verbal behaviour; нім. unverbales Verhalten; угор. nem verbális viselkedés; рос. поведение невербальное.) Причому, встановлено, що від 60 до 80% комунікація здійснюється саме за допомогою невербальних засобів. Особливістю невербальної мови є те, що вона проявляється під дією імпульсів нашої підсвідомості, які неможливо “підробити”, тобто їй можна довіряти більше, ніж вербальному способу спілкування. А тому для кожної людини так важливо знати мову невербальної комунікації.

    Вербальна діяльність є більш контрольованою свідомістю і тому більше містить  у собі інформації щодо свідомих цілей, бажань, уявлень людини. Невербальні  дії більш вільні від контролю свідомості, і тому через них можуть "прориватися" несвідомі наміри та імпульси. Вербальна і невербальна поведінка пов’язані, але не тотожні за змістом. Вони далеко не завжди несуть одне і те саме семантичне наповнення. Тому порівняння вербальної і невербальної сфери допомагає психологу успішно виявити особливості свідомого і несвідомого рівнів психіки суб’єкта, визначати глибинні несвідомі механізми, що керують усіма діями людини, вийти на глибинне внутрішнє протиріччя – основу особистісної проблематики суб’єкта.Порівняння вербальної і невербальної діяльності людини, діалог-аналіз психомалюнків діагностують глибинні механізми психіки, першопричини особистісної проблематики суб’єкта. Невербальні спілкування це любі рухи тіла,що свідчать про внутрішній стан і відношення партнерів один до одного. За допомогою жестів спілкування більше доступне і запевняюче. Невербальні жести є ще регуляторами спілкування, так як  вони збільшують або скорочують дистанцію спілкування. Використовуються невербальні жести як емблема. У невербальному спілкуванні важливим засобом передачі інформації є символи і сигнали. Сигнальне значеня має одяг. Ним люди демонструють не лише свій смак і достаток, але і ставлення до інших людей, належність до певних соціальних груп. Одягом люди також виявляють своє ставлення до різних подій: один одяг вдягають на свято, інший —— на роботу, на офіційні і неофіційні зустрічі тощо. В одному одязі йдуть до шлюбу, іншим показують жалобу. Інколи одяг стає засобом привернути до себе увагу, або навпаки, дає змогу "злитися" з групою, замаскуватися.

    Серед механізмів спілкування важливо                                                      виділити такі:

• ідентифікація —— ототожнення себе з іншими і визначення своїх соціальних ролей, поглядів, норм, цінностей;
• рефлексія —— це усвідомлення того, яким сприймають мене інші люди;
• стереотипізація —— сприймання і оцінка людей (і себе) на базі певних сталих уявлень, норм, установок;
• каузальна атрибуція —— інтерпретація суб'єктом причин і мотивів поведінки як власної, так і інших людей;
• атракція (тяжіння) —— виникнення привабливості, симпатії, любові, дружби між людьми;
• емпатія —— це співпереживання, проникнення в почуття іншої людини.

    У комунікації між людьми важливе  місце займає вміння знайти правильну  позицію, належно підлаштуватися до партнера. Відомий психолог Е.Берн вважав, що в кожній особистості є три его-стани: Дитина (керується принципом насолоди, наше "Я хочу"), Дорослий (керується принципом реальності, раціональне прийняття рішення —— "Я можу") і Батько (керується принципом необхідності —— "Я повинен"). Спілкуючись, партнери обирають якусь позицію і з неї звертаються до певного его-стану партнера.

    Різні люди реагують неоднаково на невербальні сигнали. Одні чутливі до них, інші або нічого не знають про цю сферу комунікації або не мають досвіду їх фіксації та розшифрування. Вважається, що жінки більш здатні до сприймання та інтуїтивного розуміння невербальних засобів, аніж чоловіки. Розвитку цієї здатності сприяє передусім спілкування матері з дитиною. Перші роки після народження дитини мати і малюк користуються переважно невербальними сигналами. З усіх засобів спілкування вони з’являються першими стають важливою основою розвитку дитини [6, с. 58]. Проте більшість невербальних засобів набуті людиною за її життя і зумовлені соціокультурним середовищем.

      Ці зв'язки Е.Берн називає  трансакціями.

    Наприклад: доброволець звертається до штатного працівника: "Якщо Вам не важко, будь-ласка, не дозволили би Ви мені скористатися телефоном?" Працівник: "Це службовий  телефон і я не дозволю його займати без необхідності".

    Див. малюнок нижче:

    

 
 
 

    Подібна взаємодія дорослих людей, як правило, завершується конфліктом. Залежно від  того, як і між ким відбувається акт спілкування, виділяють такі рівні.

• Примітивний-коли партнер розглядається як перешкода, що потребує усунення;
• Маніпулятивний-коли партнер використовується як засіб для досягнення певної мети;
• Стандартизований-справжнє ставлення ховається під "масками", які демонструють партнеру певні стандартні норми поведінки;
• Конвенційний-нормальна партнерська взаємодія випадкових (чужих) людей, коли враховуються потреби, інтереси, цінності обох сторін;
• Діловий-партнерська взаємодія, що не виходить за межі ділових стосунків, спрямована на взаємодопомогу, взаєморозуміння;
• Ігровий-взаємодія між досить близько знайомими людьми, які чуйно і щиро намагаються "грати партнера" (Станіславський), створювати оптимальну атмосферу спілкування;
• Духовний-обмін духовними цінностями, доступ до найпотаємніших переживань, мрій, "розкриття" душі перед партнером.

    У реальній взаємодії партнери переходять з рівня на рівень.Важливо, щоб вони не опускалися нижче конвенційного рівня.

2. Класифікація невербальних засобів спілкування 

Серед невербальних засобів спілкування  першою слід назвати оптико-кінетичну  систему, що складається з жестів, міміки і пантоміміки, рухів тіла (кінесики). Далі виокремлюють паралінгвістичну та екстралінгвістичну системи. Паралінгвістична система — це вокалізації, тобто якості голосу, його діапазон, тональність. Екстралінгвістична система — це темп, паузи, різні вкраплення в мову (плач, сміх, кашель тощо). Традиційно вважалось, що ці види засобів є навколомовними прийомами, які доповнюють семантично значущу інформацію. Зауважимо, що різні спеціалісти в термін “паралінгвістична та екстралінгвістична комунікація” вкладають різний зміст.

    Серед невербальних засобів особливою  є система організації простору і часу спілкування — проксеміка. Ідеться про розміщення учасників зустрічі та доцільні, прийняті в різних ситуаціях і культурах часові характеристики різних форм спілкування, зокрема монологу та діалогу.

    Нарешті, специфічною знаковою системою в  невербальній комунікації є контакт очей, який є основним засобом візуального спілкування. Невербальна комунікація нерідко слугує як для підсилення, так і для ослаблення семантичного значення слів. (Можна сказати: “Я прошу тебе йти у своїх справах” так, що голос і благальний вираз очей говоритимуть протилежне.) Ці дані перебувають у руслі так званого лінгвоцентризму, що передбачає вивчення будь-яких видів комунікації на зразок людського мовлення. Вважається, що його основи заклав відомий лінгвіст Е. Бенвеніст. Він пише: “...всі інші системи комунікації — графічні, жестові, візуальні і т. ін. — є похідними від мови і передбачають її існування” [11, с. 58–68].

    Невербальна комунікація виокремилась у самостійний науковий напрямок нещодавно — у 50-ті роки ХХ ст. Водночас слід зазначити, що позитивний практичний досвід, наукові спостереження та узагальнення з цієї проблеми описано в багатьох працях минулого (у риториці, хірології, антропології). Усім знайома фізіогноміка як учення про розпізнавання характеру людини за її зовнішністю.

    2.1.Кінесика 

    Найвиразнішим і найуживанішим засобом невербаліки є жест. Саме класифікації і характеристиці жестів присвячено чи не найбільше праць з проблеми цього виду комунікації [3, с. 138–147].