Невербальні канали передачі інформації

    Встановлено, що жестикуляція збільшується при емоційному піднесенні. Вона підсилюється тоді, коли суб’єкти мають поганий зворотний зв’язок і певні труднощі при передаванні інформації один одному.

    Виокремлюються  жести, якими користуються разом  із мовою, й такі, що називаються самостимулюючими. Їхнє чергування робить спілкування цікавішим та емоційнішим.

    Щоб визначити, чи відвертий і чесний у розмові співбесідник, варто подивитися на його долоні. Коли людині нічого приховувати, долоні найчастіше відкриті (повністю чи частково). Для досягнення успіху при спілкуванні важливо, щоб долоні були відкритими. Це стимулюватиме інших довіряти вам і бути щирим.

    Треба звертати увагу, зокрема чоловікам, на положення долоні під час вітання. Якщо той, хто простягає руку, тримає її відкритою догори, він демонструє свою доброзичливість і довіру. Якщо долоня повернута донизу, у людини, якій її простягнуто, виникає відчуття залежності, можливо, навіть і ворожого ставлення. Через невербальні засоби вона отримала повідомлення, що нею хочуть керувати, хочуть, щоб вона підкорилася. Таке розшифрування сигналів здебільшого відповідає дійсності. Проте є винятки: хвороба, соціокультурні та індивідуальні відмінності. Тому завжди за допомогою якихось інших засобів потрібно перевіряти, чи адекватним є розшифрування отриманих сигналів.

    Відомо  також, що не лише долоні, а й взагалі  руки в певному положенні підтверджують наше ставлення до співрозмовника. Так, якщо руки схрещено на грудях — це знак захисту, бар’єру, спроба сховатися від інших, відгородитися від них.

    Дослідження показали, що той, хто слухає лекцію або промову зі схрещеними на грудях і міцно стисненими руками, засвоює на 35% менше інформації, ніж той, хто сидить розслаблено, вільно, склавши руки, не закинувши ногу за ногу.

    Якщо ми хочемо позитивно вплинути на співбесідника, треба подавати такі сигнали, які свідчили б про нашу відкритість. Для прикладу розглянемо жести, що свідчать про чесність, відкритість, доброзичливість. Вони дають змогу зафіксувати гуманістичну комунікативну установку суб’єкта, який спілкується [8].

    Довірливому, емпатійному співпереживаючому  спілкуванню, звичайно, сприяють експресія людського обличчя, міміка та пантоміміка. Під останньою розуміють виразні рухи всього тіла. Поза людини є сигналом упевненості або невпевненості в собі, свідченням настороженості чи спокою. Якщо людина всім тілом повернута до інших, нахилена до співрозмовника, голову тримає прямо, погляд відкритий, посадка активна (не на краєчку стільця), то вона уважно, зацікавлено сприймає того, з ким спілкується. Експресивно-мімічні засоби спілкування також несуть багато інформації. Передусім вони свідчать про емоційний стан людини і дають змогу поєднати передачу індивідуального переживання з прийнятою в даному суспільстві системою еталонів. Тому такі сигнали зрозумілі для більшості людей. І, нарешті, експресивно-мімічні засоби є певним індикатором ставлення однієї людини до іншої.

    Велику  увагу серед усіх експресивних засобів  приділяють посмішці. Посмішки бувають живі та мляві, сором’язливі та грайливі, хитрі та доброзичливі. Проте посмішка не завжди сигналізує про доброзичливе ставлення людини. Спектр посмішок, наприклад, у конкретної дитини залежить від її оточення. Позитивні експресії дітей, які виросли в дружніх, повних сім’ях, за інтенсивністю й багатством відтінків значно перевищують відповідні характеристики у тих дітей, які виховувалися без батьків, у притулках і дитячих будинках.

2.2.Проксеміка 

    Щоб встановити або підтримати контакт  з людиною, потрібно не лише дивитися їй в очі, а й триматись на певній відстані від неї. Відомий антрополог Є. Холл був першим ученим, який звернувся до просторових потреб людини. На початку 60-х років він увів навіть спеціальний термін для цього напрямку досліджень — “проксеміка”.

    Виявилося, що кожна людина прагне мати як свою територію певний повітряний простір навколо свого тіла. Розміри цієї зони залежать від ряду факторів, передусім від соціокультурних відмінностей людей. Якщо територія, на якій живе та чи інша нація, густо заселена, то й люди під час спілкування перебувають близько один від одного. Якщо вони проживають на відносно малозаселеній території, то, навпаки, розміщуються на певній відстані.

    Розрізняють чотири територіальні зони при спілкуванні [9].

    Перша зона — інтимна (15–46 см). Це саме та зона, яку людина найбільше оберігає. У ній можуть розміщуватись окрім суб’єкта лише найближчі йому люди, тобто ті, з ким у нього тісний емоційний контакт.

      Друга зона — особиста (46–120 см). Це відстань, на якій люди звичайно розміщуються на прийомах, вечорах, під час дружніх зустрічей.

    Третя зона — соціальна (120–360 см). Таку відстань людина намагається зберегти в міжособистісному спілкуванні з малознайомими людьми, зокрема на роботі.

    Нарешті, четверта зона — громадська (понад 360 см). Це відстань, на якій бажано триматися керівникові, промовцю. У переповненому громадському транспорті люди почуваються незручно і намагаються стати так, щоб інші не порушували їхню інтимну зону. Здебільшого люди в таких умовах майже не спілкуються, не розглядають одне одного, намагаються не виявляти своїх емоцій.

2.3. Зміст тестів і почуттів, ходи, виразу обличчя, рукопотискання.

      Жести сміху: рівний сміх видає уважну людину, дуже голосний при якому диформується лице свідчить про те, що людина не управляє собою.Так звана закрита посмішка при якій куточки вуст піднімаються чи опускаються видає самовпевнену людину, а іноді насмішку чи зневагу до інших. Людина, яка сміється з закритими очима- любитель насолод. Коротким, уривчастим сміхом сміється людина, яка безкомпромісно йде до цілі. Тихий регіт видає людину, яка любить товариство і легко завойовує дружбу.

         Жести ходи: люди,які ходять швидко розмахуючи руками мають чітку ціль і готові негайно діяти. Люди, які тримають руки в кишенях  переважно критичні і потайні. Їм подобається пригнічувати інших людей. Люди, які  знаходяться в пригніченому стані також ходять тримаючи руки в кишенях, тягнучи ноги і рідко дивляться в гору або в тому напрямку куди йдуть. Люди, які зайняті вирішенням проблем часто ходять у медитативній позі: голова опущена,руки щіплені за спиною,захват ліктів – контролює себе. Самозадоволені дещо помпезні люди символізують свій стан тихою походкою – підборіддя високо підняте, руки рухаються підкреслено інтенсивно, ноги наче дерев’яні.

          Жести з окулярами:  погляд поверх окулярів негативний, повільне зняття окулярів і доскіпливе витирання скелець – засіб витрачати час, кінчик дужки в роті  чекає надходження нової інформації. Поглажування шиї долонею захист.Відвернення обличчя вбік незадоволення і відхилення всіх пропозицій, очі  вбік – нещирість, каже не правду. Захват носа – велика застережливість над всім, яке приймається, поглажування підборіддя – приймає рішення, постукування по столу чи ногою по підлозі – жест стурбованості, голова в руках,очі напіввідкриті – нудьга, зниження інтересу до теми. Розкачування на стільці, звичайний тест задоволення, володіння ситуацією, відкривання і закривання ящика стола, роздумування над складною проблемою.Якщо людина встала з-за столу, очинає ходити не спиняйте, може загубити думку. Якщо щіплені руки – це жест підозри і недовіри, подзенькування монетами в кишені, людина стурбована недостатністю грошей, посмикування себе за вухо, позбавлення від пригнічуючих подій. Готовність вислухати співбесідника: руки складені біля рота,легкий уклін вперед і прояв інтересу до співрозмовника.

      Володіння темою розмови: витягнута рука долонями вниз перед собою і широкий круговий жест ніби охоплюєте тему рукою.

    Точність  суджень – якщо націлені привернути увагу до думки чи факту в необхідний момент  з’єднайте великий і вказівний палець.

    Бажання щось скрити – прикриття обличчя руками,потирання висків,підбородку і відведення очей в сторону.

    Прояв агресивності: занадто живі жести, націлені в сторону співбесідника, голова втянута в плечі, нахмурені брови і схрещені ноги.

    Поступлення: стиснуті коліна, тіло відкинуто назад ніби злякався, руки складені на животі.

        Руки схрещені на грудях –  це насмішка, неувага.

        Потирання носа - це прикриття від обману.

        Відтягування комірця – неправда, яка може розкрита.

        Пальці або ручка в роті  потребується підтримка. Потирання щоки – скука. Палець біля виска – зацікавленість. Палець підтримує підборіддя – має негативні думки. Потирання потилиці не хоче визнати забуття. Руки схрещені - агресивність і закритість до спілкування. Пальці схрещені вертикально – демонстрація почуття переваги.Доторкування рук ( привітання з самим собою ) це емоційна безпека, винагорода. Доторкування браслета годинника – бажання скрити хвилювання.

       Схрещення ніг права нога на лівій – захисна позиція.

        Голова вертикально – нейтральне  відношення до проблеми і до вас.Голова всторону – зацікавленість вами чи проблемою.Голова вперед не одобрює пропозицію.Руки на поясі готовий до дій.Руки на колінах готовий завершити зустріч.

        Косий погляд з піднятими бровами  і посмішкою – зацікавленість  вами. Косий погляд і опущені брови,вороже і кретичне відношення до вас.

        Палення – послаблення напруги  при стресах. Дим вверх – впевненість,самозадоволена людина.Дим вниз – підозрілість,ворожа настороженість.Попіл постійно струшується в попельничку – важкий внутрішній стан людини. Погашення сигарети спаленої на половину бажання завершити розмову. 

3. Агресивна невербальна поведінка.Жестовий репертуар чоловіків та жінок

    У процесі невербальної комунікації відбувається розгортання ітрансформація тілесної схеми (єдиної психічної форми внутрішньої уяви тіла, що виступає зовнішньою щодо нас єдністю тіла як фізикалістського, біохімічного, анатомічного субстрату) у тілесний образ, трансгресивний стосовно тілесної схеми. Тілесний образ є моделлю, обмеженою часом і простором існування, каноном, якому властиве серійне відтворення.           

    За  звичайних умов існують значущі  відмінності у проявах агресивної поведінки людини; вони знаходять  вираження через частотність  презентації невербальних компонентів  агресивності (у позі, жестах, особливо у міміці) і специфічну розстановку пріоритетів репрезентованого каналу комунікації, що характерні для чоловічих та жіночих поведінкових моделей

    В каналах комунікації значну перевагу має, як уже згадувалося, мімічний канал; у контексті агресивних реакцій його співвідношення з жестом та позою виглядає як відповідно 52,5%, 28,0% та 19,5%. Загалом специфіка агресивної невербальної поведінки у людей репрезентована такими маркерами агресії: ділянки рота та очей в мімічному каналі; рухи голови, корпусу, таза та ніг у каналі пози; жестовий репертуар охоплює різкі та широкі розмахування руками.

    Слід  зауважити різницю мімічного супроводу агресивних реакцій у чоловіків та жінок. Зокрема, у чоловіків у мімічному контексті відзначено переважання елементів зони очей (уважний погляд, загроза бровами); натомість у жінок домінантними є елементи зони роту (оскал, напівоскал, погроза губами). В каналі пози чоловіки часто використовують зону таза, широко розставлені ноги, різкі випади вперед, піднімання плечей для погрожування; агресивний репертуар жінки у контексті агресії переважно сконцентрований у зоні голови. Жестикулювання руками простежуємо у чоловіків удвічі частіше, ніж у жінок, а паттерни є однаковими (різкі та широкі рухи руками). Представники обох статей демонстрували переадресовану агресію (рідко), причому чоловіки частіше надавали перевагу автоагресії, а жінки -- переадресуванню її на навколишні предмети. Отже, мімічний канал комунікації, а також поза та жестовий репертуар чоловіків та жінок істотно відрізняються; зокрема, жінки набагато ширше використовують мімічний канал, чоловіки -- жестовий, а роль пози у чоловічому та жіночому варіантах поведінки у контексті агресії майже не відрізняється . Також у дослідженнях поведінкового статевого диморфізму виявлено, що за стандартний час спостереження (п'ять хвилин) чоловіки демонструють дещо більше елементів агресії, ніж жінки (34+4,2 у чоловіків проти 25+3,6 у жінок); тобто в агресивному стані людям властиво транслювати агресивні сигнали кожні 10 секунд.

        4. Невербальні канали передачі інформації в мережі інтернет.

          Транснаціоналізація та глобалізація телекомунікацій, а  також поява нового ЗМК (Інтернет вважається першим новим засобом  масової комунікації, що виник після  телебачення) ставить перед теорією  і практикою перекладу нові задачі. Оскільки процес глобалізації телекомунікаційних мереж, а особливо, Інтернету, поширюється на дедалі більше країн, обсяг інформації, що її доводиться перекладати, відповідно, дедалі більше зростає. Тому переклад матеріалів, що передаються через Інтернет, стає складовою масової комунікації в глобальному масштабі.