Розробка інформаційної системи для державної установи Луганського обласного краєзнавчого музею

здійснює контроль за додержанням працівником технологічних  процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво  з працівниками у галузі охорони  праці;

вживає термінових заходів  для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

 

5.1.2. Навчання з охорони праці та інструктажі.

Працівники під час  прийняття на роботу і в процесі  роботи повинні проходити за рахунок  роботодавця інструктаж, навчання з  питань охорони праці, з надання  першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії.

Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити  за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних  нормативно-правових актів з охорони праці.

Перелік робіт з підвищеною небезпекою затверджується спеціально уповноваженим центральним органом  виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Посадові особи, діяльність яких пов'язана з організацією безпечного ведення робіт, під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок.

Порядок проведення навчання та перевірки знань посадових  осіб з питань охорони праці визначається типовим положенням, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони  праці.

У разі виявлення у працівників, у тому числі посадових осіб, незадовільних знань з питань охорони праці, вони повинні у місячний строк пройти повторне навчання і перевірку знань.

Вивчення основ охорони  праці, а також підготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів з охорони праці з урахуванням особливостей виробництва відповідних об'єктів економіки забезпечуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі освіти та науки в усіх навчальних закладах за програмами, погодженими із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

 

 

 

 

5.2 Класифікація причин і методи аналізу виробничого травматизму та профзахворювань

5.2.1. Методи аналізу виробничого травматизму

Аналіз виробничого травматизму  проводиться з метою встановлення закономірностей виникнення травм на виробництві та розробки ефективних профілактичних заходів.

У процесі аналізу травматизму  мають бути з'ясовані причини  нещасних випадків і розроблені заходи щодо їх попередження.

Для аналізу виробничого травматизму застосовують чотири основних методи: статистичний, монографічний, економічний, метод фізичного і математичного моделювання.

Статистичний метод ґрунтується  на вивченні причин травматизму за документами, що реєструють нещасні  випадки (акти за формою Н-1, листки тимчасової непрацездатності), за певний період часу (квартал, півріччя, рік); у випадку професійних захворювань аналізуються дані карт обліку професійних захворювань за формою П-5, які складаються на підставі актів розслідування випадків профзахворювань.

Цей метод створює можливість визначити  порівняльну динаміку травматизму  за окремими галузями, підприємствами, цехами, ділянками одного підприємства і виявити закономірності чи ділянки  зниження або підвищення рівня травматизму. Для оцінки рівнів травматизму користуються відносними показниками (коефіцієнтами) частоти, важкості і втрат.

За коефіцієнт частоти травматизму  Кч береться кількість нещасних випадків, що припадають на тисячу працівників  за певний період:

де Т — число нещасних випадків за звітний період (за винятком важких та смертельних); Р - середньооблікова кількість працівників за той же період.

Коефіцієнт важкості травматизму  Кт характеризує середня кількість  днів непрацездатності, що припадають на один нещасний випадок:

де Д - сумарна кількість днів непрацездатності за всіма нещасними випадками за звітний період.

 

За коефіцієнт втрат  Кв (показник загального травматизму) береться кількість людино-діб непрацездатності, що припадають на 1000 працівників. У  ці показники не включаються групові та смертельні нещасні випадки:

Зміна коефіцієнтів частоти, важкості і втрат протягом ряду періодів характеризує динаміку промислового травматизму  й ефективність заходів щодо попередження травматизму.

 

При поглибленому статистичному аналізі травматизму, крім виявлення причин травматизму, робиться також аналіз нещасних випадків за джерелами і характером впливу на організм; за видами робіт чи виробничими операціями; за характером травм; аналізуються відомості про потерпілих (професія, стаж, стать, вік), дані про час події (місяць, година робочого дня, зміна). Отримана інформація орієнтує дослідників щодо небезпеки виробничої обстановки та питань розробки індивідуальних захисних засобів, дає змогу вжити попереджувальні заходи.

До різновидів статистичного аналізу відносять груповий і топографічний. Груповий метод аналізу травматизму ґрунтується на

повторюваності нещасних випадків незалежно від тяжкості ушкоджень. Наявний матеріал розслідування  розподіляється за групами з метою  виявлення найчастіше повторюваних випадків (однакових за обставинами). Нещасні випадки групуються за окремими однорідними ознаками: видом робіт, обладнанням, кваліфікацією, спеціальністю, віком потерпілого, причинами нещасних випадків тощо.

Топографічний метод полягає у вивченні причин нещасних випадків щодо місця їх виникнення; ці місця систематично наносяться умовними знаками на плани ділянки, цеху, підприємства. Метод дає наочне уявлення про місця зосередження травматизму, які потребують відповідних профілактичних заходів. Статистичні методи дослідження дають загальну картину стану травматизму, установлюють його динаміку, виявляють певні залежності, але при цьому не вивчаються поглиблено умови, в яких стався нещасний випадок.

Монографічний метод включає детальне дослідження всього комплексу умов, у яких стався нещасний випадок: процеси, устаткування, матеріали, захисні засоби, умови виробничої обстановки та ін. У результаті дослідження виявляються не тільки причини нещасних випадків, а й приховані (потенційні) небезпечні та шкідливі фактори, що можуть призвести до травматизму.

Економічний метод полягає у визначенні економічного збитку від виробничого травматизму, а також в оцінці ефективності витрат, що спрямовані на попередження нещасних випадків, з метою оптимального розподілу коштів на заходи щодо охорони праці.

Метод фізичного і математичного моделювання застосовується на складних зразках техніки.

 

5.3. Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії

5.3.1. Повітря виробничої зони

Для створення нормальних умов виробничої діяльності необхідно забезпечити не лише комфортні метеорологічні умови, а й необхідну чистоту повітря.

 

Внаслідок виробничої діяльності у  повітряне середовище приміщень  можуть надходити різноманітні шкідливі речовини, що використовуються в технологічних процесах.

Шкідливими вважаються речовини, що при контакті з організмом людини за умов порушення вимог безпеки  можуть призвести до виробничої травми, професійного захворювання або розладів у стані здоров’я, що визначаються сучасними методами як у процесі праці так і у віддалені строки життя теперішнього і наступних поколінь (ПОСТ 12.1.007-76).

Шкідливі речовини можуть проникати  в організм людини через органи дихання, органи травлення, а також шкіру  та слизові оболонки.Через дихальні шляхи потрапляють пари, газо- та пилоподібні речовини, через шкіру — переважно рідкі речовини.

Через шлунково-кишкові шляхи потрапляють  речовини під час ковтання; або  при внесенні їх в рот забрудненими руками.

Основним шляхом надходження промислових  шкідливих речовин в організм людини є дихальні шляхи. Завдяки величезній (понад 90 м2) всмоктувальній поверхні легенів утворюються сприятливі умови для потрапляння шкідливих речовину кров.

Шкідливі речовини, що потрапили  тим чи іншим шляхом в організм, можуть викликати отруєння (гострі чи хронічні). Ступінь отруєння залежить від токсичності речовини, її кількості, часу дії, шляху проникнення, метеорологічних умов, індивідуальних особливостей організму.

Гострі отруєння виникають у  результаті одноразової дії великих  доз шкідливих речовин (чадний газ, метан, сірководень). Хронічні отруєння розвиваються внаслідок тривалої дії на людину невеликих концентрацій шкідливих речовин (свинець, ртуть, марганець).

Шкідливі речовини, потрапивши в  організм, розподіляються в ньому  нерівномірно. Найбільша кількість свинцю накопичується в кістках, фтору — в зубах, марганцю — у печінці.

 

Такі речовини мають властивість  утворювати в організмі так зване  «депо» і затримуватись у ньому  тривалий час. При хронічному отруєнні шкідливі речовини можуть не лише накопичуватись в організмі (матеріальна кумуляція), але й викликати «накопичення» функціональних ефектів.

 У санітарно-гігієнічній практиці  прийнято поділяти шкідливі речовини  на хімічні речовини та промисловий  пил. Хімічні речовини (шкідливі  та небезпечні) відповідно до  ПОСТ 12.0.003-74 за характером впливу  на організм людини поділяються  на:

загально-токсичні які викликають отруєння всього організму (ртуть, оксид вуглецю, толуол, анілін);

 подразнюючі, які викликають  подразнення дихальних шляхів  та слизових оболонок (хлор, амоніак,  сірководень, озон);

 сенсибілізуючі які діють  як алергени (альдегіди, розчинники та лаки на основі нітросполук);

 канцерогенні, які викликають  ракові захворювання (ароматичні  вуглеводні, аміносполуки, азбест);

 мутагенні, які викликають  зміни спадкової інформації (свинець,  радіоактивні речовини, формальдегід);

 які впливають на репродуктивну (відтворення потомства) функцію (бензол, свинець, марганець, нікотин).

Виробничий пил досить поширений, небезпечний та шкідливий виробничий фактор. З пилом стикаються робітники  гірничодобувної промисловості  машинобудування, металургії, текстильної промисловості сільського господарства.

На дію шкідливих  речовин впливають також інші шкідливі й небезпечні фактори. Наприклад, підвищена температура і вологість, як і значне м’язове напруження, у більшості випадків підсилюють дію шкідливих речовин. Суттєве значення мають індивідуальні особливості людини.

 

Х.3.3. Мікроклімат виробничих примішень.

Мікроклімат виробничих приміщень, в основному, впливає  на тепловий стан організму людини та його теплообмін з навколишнім середовищем. Не зважаючи на те, що параметри мікроклімату виробничих приміщень можуть значно коливатися, температура тіла людини залишається постійною (36,6°С). Властивість людського організму підтримувати тепловий баланс називається терморегуляцією. Нормальне протікання фізіологічних процесів в організмі можливе лише тоді, коли тепло, що виділяється організмом, безперервно відводиться в оточуюче середовище. Кількість тепла, що виділяється людиною, головним чином, залежить від ступеня важкості роботи, що виконується та температурного режиму в приміщенні.

Основним нормативним  документом, який визначає параметри  мікроклімату виробничих приміщень  є ДСН 3.3.6.042-99 (Допустимі санітарні  норми мікроклімату виробничих приміщень). Вказані параметри нормуються для робочої зони – простору, обмеженого по висоті 2 метрами над рівнем підлоги або майданчика, на яких знаходяться робочі місця постійного або тимчасового перебування працівників.

Для робочої  зони виробничих приміщень згідно санітарним нормам встановлюються оптимальні та допустимі мікрокліматичні умови залежно від періоду року, теплової характеристики виробничого приміщення та категорії робіт по ступеню важкості праці.

Основні параметри мікроклімату –  температура, вологість, швидкість  руху повітря та барометричний тиск.

Оціночний розрахунок параметрів мікроклімату в приміщені

Категорії фізичних робіт середньої  важкості: IIа – робота, пов'язана з ходінням, переміщенням дрібних (до 1 кг) виробів або предметів в положенні стоячи або сидячи, що потребує певного фізичного напруження, енерговитрати 175-232  Вт.

У результаті вимірів параметрів мікроклімату виробничого приміщення були отримані наступні дані:

Енерговитрати робітника (Дж/сек)	225
Явне тепло  в приміщенні ( ∙ 103), (КДж/год)	500
Тепловитрати (КДж/год)	700
Об’єм приміщення, Vпр (м3)	864
Зовнішня середньодобова температура, tзовн (°С)	+9
Температура повітря  в приміщенні по «сухому» термометру психрометру, tсф (°C)	19
Температура повітря  в приміщенні по «вологому» термометру психрометру, tвф (°C)	15
Швидкість руху повітря на робочому місці, с (м/с)	0,25
Барометричний тиск, В (мм.рт.ст)	758