Особливості граматичної категорії іменника французької мови

 ч. роду); б) у закономірностях займенникової  субституції (наприклад, вибір  займенників il або elle); в) в узгодженні з іншими словами речення.

 Незважаючи  на відносно невелику кількість  іменників-істот , саме в них  категорія роду має найбільшу  значимість [ 3; 12 ].

  Прийнято вважати, що на відміну від прикметників іменники не

змінюються  за родами, якщо ж створюється іменник  іншого роду (наприклад, учитель - учителька), то це відносять до сфери словотвору.

    Отже, будь-який іменник представлений  тільки у формі якогось одного  роду, а рід має лексичне значення, входячи в лексичну форму іменника. У французькій мові щодо цього  спостерігається значна специфіка.  Тут іменник і прикметник за  формою дуже близькі один до  одного. Практично будь-який суфікс  прикметника є одночасно суфіксом  іменника (anglais, -e; bavard, -e і т.п.). Таким  чином, утворення ж. роду іменників  здійснюється тими ж засобами, що й у прикметників (морфологічною  зміною слова), при цьому значення  слова не змінюється, крім роду  об'єкта.

    2.1.2. Рід в іменниках, що означають назви істот

    В  іменниках назвах істот категорія  роду має значення лише при  наявності форм, протилежних одночасно  за родом та статтю: instituteur- institutrice; lion - lionne. В іншому випадку рід  асемантичен: professeur, ministre; crocodile, girafe, тим  більше, що слова типу professeur, maire можуть  відноситись й до жінок. У  цьому випадку стать виражається  словами femme (un peintre femme; une femme ministre), Madame (Madame le ministre), при позначенні тварин - словами femelle і mậle (тільки при словах ж. роду): un crocodile - un crocodile femelle, але une girafe mậle - une girafe femelle. Розглянемо головні функції форм  роду.

1)Первинна функція – опозиція.Іменник ч. або ж. роду вказує : відповідно на живу істоту ч. або ж. статі (Jean, Marie, étalon, nourrice). Протиставлення родових форм позначає осіб різної статі в назвах людей за їхніми заняттями (lecteur - lectrice), професіями (instituteur - institutrice), якостями і ознаками (bavard-bavarde), національностями (Espagnol - Espagnole); б) у більш рідких випадках форми роду розрізняють чоловіка та дружину (générale - дружина генерала). Іноді форма ж. роду поєднує обидва значення: boulangère «дружина пекаря» та «власниця пекарні»; в) у назвах тварин рід розрізняє самця й самку (ti-gre - tigresse).

   2)Функція нейтралізації. При наявності опозиції форм роду немаркованою формою є форма ч. роду і саме вона використовується, коли стать об'єкта спеціально не розрізняється чи слово вживається в узагальнюючій (генералізуючій) функції. Нейтралізація має місце, якщо мова йде про чоловіків і жінок одночасно:  Les instituteurs d'unе école communale (= hommes et femmes).

 У  назвах тварин нейтралізація  виражається використанням загального  позначення форми ч. роду: le lièvre (un lièvre - une hase); форми ж. роду (більш  рідкий випадок); l'оіе (напр. un jars - une oie).

3) Семантична  транспозиція форм роду. Використання  форм одного роду замість іншого  при позначенні особи зустрічається  рідко, наприклад, при використанні  слів ч. роду стосовно жінки  як слова симпатії: mon petit, mon chat.

4) Дистиктивна  функція. Форми ч. і ж. роду, які відносяться до осіб, можуть  мати розходження в значеннях  (крім вираження статі особи). Слова compagnon - compagne, maître - maîtresse, courtisan - courtisane та ін. в одних значеннях  збігаються (відрізняючись тільки  вираженням статі), в інших - значно  розходяться [ 10; 22 ].

2.1.3. Рід в іменниках, що позначають  неістот

 В  іменниках, що позначають неістот рід не є на стільки важливим, тому первинна функція – опозиція їм невластива. Нейтралізація як вираження семантичного узагальнення їм також невластива. Проте форма ч. роду й тут виступає як немаркована. Це проявляється: а) у використанні: слова ч. роду (неживі) становлять більшу кількість;

б) в узгодженні: при сполученні іменників ч. і  ж. роду загальний прикметник приймає  форму ч. роду: un chapeau et une robe démodés; в) під час субстантивації:іменники, утворені шляхом субстантивації, зазвичай зберігають рід обумовленого слова: une station centrale → une centrale; un animal quadrupède →  un quadrupède. Однак якщо іменник утворений внаслідок прямої транспозиції, він має форму ч. роду, наприклад, у словах, утворених від прикметників і що позначають абстрактні поняття: le beau, при субстантивації дієслів: le toucher, un sauve qui peut.

 Дистинктивна  функція. Форма роду в неживих   предметах   може  бути  пов'язана   з  розрізненням   значення   слова:

 а) рід класифікує іменник у семантичному відношенні, наприклад, 
назви дерев — ч. роду (pommier, sapin, bouleau, chêne, tilleul etc.), назви

марок автомашин  — ж. роду (une Renault); назви машин  — ж. роду (decoupeuse), механізмов — ч. роду (decoupeur) — назви металів: le fer, le cuivre,асіеr, etc.(викл.: la fonte);назви днів, місяців і пір року — ч. роду (lundi, mai, été etc.);назви мов —  ч. роду (français, аnglаіs, russe etc.); 
назви частин мови — ч. роду (nom, verbe, adjectif).

 б) у значеннях іменників відбиваються потенційні категорії 
роду. Разом із основним значенням реального роду (розходження статі) використовуются вторинні значення, наприклад, розмір. Іноді слова ч. і 
ж. роду позначають подібні об'єкти, що відрізняються за розмірами.

Наприклад: savon — savonette.

     в) також є іменники-омоніми, що розрізняються за значенням залежно від їхнього роду: (більше 100 пар): un aide — помічник, une aide — помічниця, допомога; un critique — критик, une critique — критика; un garde — охоронець, une garde — охорона; un page — паж, une page — сторінка etc.

     Категорія роду в  іменниках, що позначають неістот  використовується в лексичних  цілях для створення різновидів  певного значення [ 5; 14].

 

 

   

 

    2.2. Категорія  числа

    У французькій мові  розрізняють два числа: однину (le singulier) та множину (le pluriel). Категорія числа виражається в більшості випадків  формами артикля або закінченнями. У французькій мові категорія числа вивляє деяку своєрідність, особливо, щодо способів її вираження та змістовної сторони іменника.  Насамперед це стосується її нерегуляр-ного вираження, особливо в усному мовленні, наприклад, число іменника дуже часто визначається не за морфологічними ознаками, а за синтаксичними (службові слова, узгодження).Що стосується змісту, то специфіка категорії числа у французькій мові створюється внаслідок використання часткового артикля, з яким вона тісно замикається, тому що  категорія числа та артикль функціонують на основі однієї й тієї ж семантичної опозиції: злічувальнність та незлічувальнність предмета.

    2.2.1. Засоби  вираження числа іменника

    На письмі найпоширенішим  засобом вираження числа є  аглютинація:   додавання s(x) до форми числа: table - tables, jeu - jeux. Та є ще такі способи як: а) внутрішня флексія:  travail-travaux ; б) аналітичний спосіб за допомогою службових слів:  une voix - des voix; в) суплетивізм:oeil - yeux. В усному мовленні міняється конкретний прояв і відносна частота   використання цих способів. Одне слово по-різному утворює множину, наприклад: аглютинація (table - tables) поступається місцем аналітичному способу [la tabl-le tabl], що є основним в усному мовленні.Через незмінюванність іменника значення множини в усному мовленні часто виражається детермінативами та дієсловами. У фразі Quels gallons sont venus? тільки форма дієслова вказує на множину, в Ces élèves préparent le devoir - тільки форма детермінатива.Часто число взагалі не знаходить формального вираження. У фразі: Quels livres avez-vous lus? із трьох знаків , що вказують на множину іменника в письмовому мовленні, в усному не зберігається жодного.  У зв'язку  з морфологічним вираженням  числа виникають дві проблеми:

 а)  Зміни типу cheval/chevaux. У цьому випадку  варто визначати не зовнішню  флексію (типу укр. книг-а/книг-и), а використання різних основ,  з яких одна вживається тільки  в множині (chevaux), а інша в  інших формах і в однокорінневих  словах (cheval, chevalier, etc.). Таку зміну  можна віднести й до внутрішньої  флексії. Через великі фонетичні  розбіжності вона наближається  до суплетивізму:   bail - baux.

 б)  Природа звуку [z] в liaison. Він  розглядається як суфікс (Дамуретом  і Пишоном), або як префікс (Гугнеймом), а Балі вважав його навіть  інфіксом, що з'являється між детермінативом  і іменником: les — [z] — amis. Мок   вважає, що іменник в усному  мовленні не змінюється за  числами, а [z] з'являється тільки  в стійких синтагмах: Les Etats-Unis, Les Jeux Olympiques. Однак [z] в liaison є, хоча  й не обов'язковим, але потенційним  знаком  вираження множини, тому  ігнорувати його при аналізі  засобів вираження числа іменників  неможливо. 

     Головним способом  вираження числа іменника є  артикль. Однак  він разделяет ці функції з іншими детермінативами та  прикметниками, які іноді позначають категорії більш точно, ніж артикль. Напр.: les éléves, des éléves obéissantes. Артикль зберігає більшу структурну самостійність:  він може відокремлюватисься від іменника означення-ми: C’était donc le dimanche matin, vers les un peu plus de dix heures; замінюється:  Les titulaires de comptec indiqueront le nom de la ou des personnes au profit de qui les chèques doivent être établis.Артикль не є частиною форми іменника. Детермінативи відіграют важливу роль в організації семантичної структури [ 9; 21 ].

 

     

 

 

     2.2 .2.  Семантика   форм   числа

 В  основі категорії числа лежить  поділ зовнішніх об'єктів на  злічувальнні та незлічувальнні. Категорія числа є семантичною  для іменників, що позначають  дискретні злічувальнні об'єкти: un chien - des chiens.Для іменників, що  позначають незлічувальнні об'єкти  форма числа є асемантичною.

 Дискретність  і недискретність виражаються  синтаксичними засобами (видами  артикля), одинина і множина –  морфологічними та за допомогою  детермінативів. Артиклі – виражають  одночасно значення детермінації, дискретності та числа. У цьому   виявляється специфіка французької  мови, де ці три значення тісно  пов’язані між собою тому аналіз  категорії числа без артикля  неможливий. Можна вважати, що  в сучасній французькій мові  категорія числа залишається  бінарної. Іменники виступають у  злічувальному дискретному значенні (pierre - окремий камінь) або в незлічувальному  недискретному (pierre - матеріал), у  першому випадку вони можуть  прймати форму однини або множини. 

                     Протиставлення в категорії числа:

1) глобальность/ різноманітсть. Одиничність завжди  пов'язана із глобальностю,  множинність  - з різноманістю;

    2) однорідність/ різноманітсть. Множина  може вказувати на безліч як  різних, так і однакових предметів,  причому точне значення часто  можна зрозуміти лише з ситуації.

    3) множина деяких явищ може позначати  одночасно  їх кількість, та  тривалість у часі, змінюваність  та неодноразовість. Наприклад,  фразу II а eu trois chiens можна зрозуміти й так, що собаки жили в нього одна після іншої (не тільки одночасно);

    4) поняття безлічі пов'язане з  поняттям «значимість», що може  переходити в поняття «інтенсивність».

   

    Злічувальні та незлічувальні іменники. Основні функції форм числа проявляються в опозиції «одинини/множини»: (Je vois un chien - je vois des chiens)

    Функція   нейтралізації. Вона проявляється:

• при вираженні узагальненого значення в прислів'ях. Звичайно використовується форма однини; L'hоmmе n'еst qu'un roseau, mais е'еst un roseau pensant, але можливе вживання множини: Les hommes sont mortels;
• якщо  кількість не має принципового значення;
• у дистрибутивному значенні;
• у фразеологічних вираженнях: etre sur pied;

    Семантична   транспозиція   форм числа:

• множина іменників набуває збірне значення; це властиво назвам націй та професій (les Francais, les étudiants, порівн. студентство), тварин (les cétacés), плодів, рослин, продуктів (tarte aux framboises; les meubles,);
• однина може виражати сингуляризацію: un pois горошина (порівн. des pois горох), une carotte морквина (порівн. des carottes морква).

 Асемантична  функція. Деякі іменники, що позначають переважно предмети, які складаються з парних частин, мають форму множини (pluralia tanturn); ciseaux, tenailles, menottes, armes.

    Дистинктивна  функція та лексиколізація проявляється  в тому, що в різних формах  числа слова можуть мати різні  значення: ciseaux ножиці - ciseau(x) різець; parent(s) родич - parents батьки

     Незлічувальні іменники. Такі іменники не мають форми множини, оскільки не можуть утворювати безлічі предметів, і вживаються лише в однині. Показником (la quantité non nombrable), що позначає невизначену кількість однорідної нерахованої речовини або ознаки, є частковий артикль du, de la (de l'): le lait — du lait, la viande — de la viande, le courage — du courage, la joie — de la joie. Збірні іменники вживаються переважно в однині: la population, le feuillage, але можуть мати обидві форми числа:lа colonnade — les colonnades, 
un troupeau — des troupeaux.

     Семантична  транспозиція. При вживанні форми множини з такими іменниками можливі два випадки: а) значення слова не змінюється, але його вживання набуває деякий стилістичний відтінок; б) множина свідчить про зміну значення слова.

  Семантичні  зміни. Наприклад, проміжне положення займають слова, що позначають прояв якості чи властивості: dire des imprudences, se heurter à des difficultés. Значні семантичні зрушення спостерігається в наступних випадках:

    — одиничні імена: les lunes de Mars (= супутники);

—  власні імена; позначають властивості, що зв'язують із даний 
ным особою  (les Molieres sont rares); його добутку (des   Corots)

 — речовинні  імена; позначають сорти, різновиди  речовини (une assiette de viandes froides «.м'ясне  асорті»), виробу з нього (des bronzes anciens); частки його (des poitssieres «порошини»);

 — абстрактні  іменники можуть позначати конкретні  прояви властивості або якості (des sottises «дурні вчинки»); людей - носіїв  даної якості: Sa presence а Г« Humanite »  avait ranime les  energies  (Martin   d u    G a r d).