Автор работы: Пользователь скрыл имя, 19 Февраля 2013 в 22:42, курсовая работа
Впродовж останніх десятиріч в англійській мові, як і в багатьох інших, виникла велика кількість нових слів, що призвело до необхідності їх вивчення та опису.
Це, в свою чергу, викликало появу зовсім нової галузі лінгвістики – неології – науки про неологізми, в сферу діяльності якої входить виявлення нових слів та значень, аналіз факторів їх появи, вивчення засобів їх утворення, розробка принципів відношення до них (їх прийняття чи неприйняття носіями мови) та їх лексикографічної обробки (фіксація в словниках та затвердження значень).
Перш ніж перейти безпосередньо до особливостей перекладу оказіональних слів, слід визначити поняття “оказіоналізм”.
Оказіоналізми, оказіональні неологізми (лат. осcasionalis - випадковий) – це лексичні одиниці, утворені письменниками і публіцистами згідно з існуючими в мові словотворчими моделями і спожиті лише одного разу в певному творі, виникнення яких обумовлено певним контекстом. Наприклад: - розхмарене чоло, білоодежна Дездемона, празима (М.Рильський), урбанізатори села, місто замайданилось(О. Вишня). Авторами таких оказіоналізмів можуть бути не тільки письменники; ми самі, того не розуміючи, часто вигадуємо слова на випадок (наприклад, відкривачка).[4;172]
Оказіональні слова – це надбання мови. Вони завжди експресивні, створюються конкретним автором, породжуються цілями вислову і контекстом, з яким пов'язані і зовні якого звичайно не відтворюються. Навіть в звичайній мові основна їх функція не номінативна, як у простих неологізмів, а характеризуюча. Слова ці іноді і стають загальновживаними, тобто входять в лексичну систему мови, але така метаморфоза трапляється рідко і, головне, вони на неї не претендують, бо це не просто слова, а особливі слова, спеціально призначені для експресивних і художніх цілей.
Слово, що увійшло до мови, втрачає колорит незвичності і новизни, але для оказіональних слів в художній мові важливо бути "несподіваними", важливо привернути увагу до своєрідності своєї форми і змісту, дати зрозуміти читачу, що ці слова не відтворюються в мові, а творчо створюються в ній.[3;83]
Індивідуально-авторські неологізми аналізувалися вітчизняними філологами і в 30-ті роки, а термін "оказіональний" вперше у пресі використала Розалія Шор, коли писала про "оказіональні вирази" в своїй незаслужено забутій книзі "Мова і суспільство", яка не втратила наукової цінності і в наші дні.
Через десятиріччя після своєї появи багато які оказіоналізми не втрачають своєї новизни, яскравості і продовжують відображати індивідуальність словотворця. Щоб переконатися в цьому, достатньо перерахувати хоча б декілька оказіональних слів, створених П.Тичини: «Народи йдуть, червоно мають: свободі путь!Свободі путь! І кров’ю землю напаяють, і знов у землю тліть ідуть». Твірна основа оказіоналізму напаяють, як і в попередніх прикладах, використана не у прямому номінативному значенні. Внутрішня форма його: «з’єднувати частини задопомогою розплавленого металу», лексичне значення «перетворюватися на прахземлі». [5;9]
Оказіональні слова можна підрозділити на два різновиди: потенційні (потенціалізми) та індивідуально-авторські (егологізми) слова. Це два полюси своєрідності, новизни і експресивності оказіоналізмів.
Егологізми створюються згідно незвичайним або малопродуктивним моделям мови і відрізняються індивідуально-авторською своєрідністю і помітною новизною. Частіше за все вони з'являються в письмовій мові і найбільш часті в сатиричних, гумористичних, пародійних літературних жанрах. Прикладом можуть служити егологізми, створені П.Тичиною незридані сльози, весніти, яблуневоцвітно.
Потенційні слова - нові лексичні одиниці, які створюються в процесі спілкування на основі високопродуктивних словотворчих моделей. Авторська індивідуальність майже не впливає на їх створення, вони дуже схожі на існуючі в мові слова. Колір новизни як би стушовується в них завдяки високій регулярності словотворчого типу, до якого належить створене слово. Ракетоподібний, грушоподібний; та ін.. - все це приклади потенційних слів. Такі лексичні одиниці немов би скритно існують в мові, і потрібен лише певний екстралінгвістичний стимул для їх появи. Але все-таки, як справедливо вважають прихильники віднесення потенційних слів до оказіоналізмів, ці слова створюються у момент мови, до "відповідного випадку" і не відтворюються як "готові до вживання" лексичні одиниці. Створюються кожного разу конкретним індивідом для потреб контексту. В них завжди відчувається відома частка новизни. В літературній творчості будь-яке потенційне слово, як і будь-який інший оказіоналізм, виконує художню і експресивно-емоційну функції. Все це дозволяє надалі розглядати оказіональні мовні одиниці без диференціації їх на потенційні та індивідуально-авторські слова. Особливо слід згадати про оказіоналізми в науково-фантастичній літературі, коли ними називають вигадані об'єкти, думки або їм надається значення і форма наукового терміну. У всіх цих випадках художня функція нарочито зводиться до функції номінативної, хоча не можна заперечувати і того факту, що за допомогою цих "псевдо термінів" письменник-фантаст описує місце дії і социосферу, наприклад месклініт – назва істоти в романі Х. Клемента “Експедиція «Тяготіння»”, Сардукар- назва планети в романі Ф. Херберта “Перші війни пустелі” та ін.[5;3]
РОЗДІЛ 2: Особливості перекладу неологізмів та оказіональних слів
2.1. СПЕЦИФІКА ПЕРЕКЛАДУ НЕОЛОГІЗМІВ
Розвиток не стоїть на місці. Кожного дня відбуваються зміни в соціально-політичній, економічній сферах життя. Змінюються умови побуту людей, розвиваються наука і техніка, змінюються культура і мистецтво. Відповідно, для того, щоб мати можливість говорити про нові аспекти людського життя і розуміти один одного, їх потрібно якимось чином називати. У результаті з’являються нові слова – неологізми. [5;2]
Неологізми – це нові слова, що з’являються у результаті різноманітних змін у суспільстві для позначення нових понять. Хоча вчені зазначають, що слід розрізняти неологізми двох видів: абсолютно нові слова і нові значення "старих" слів. Неологізми обох видів є важкими для перекладу. Нові слова з’являються дуже стрімко, і в словниках їх фіксують набагато пізніше (іноді проходить кілька років) за їх появу. До того ж, за словами вчених, лексикографи досить уважно ставляться до новоутворених слів, остерігаючись включати в словники так звані "оказіональні" неологізми, тобто індивідуальні новоутворення, що були введені автором для конкретного випадку, оскільки подібні слова дуже часто виявляються нежиттєздатними і зникають так само швидко, як і з’явилися [1, с. 127]. Це стосується не лише тих неологізмів, що пов’язані з побутом людини, але й з тими новоутвореннями, які відносяться до сфери політики, економіки, різних областей науки.[11;36]
Неологізми
є складними словами для
Основною проблемою
перекладу неологізмів є з’
Найчастіше перекладач змушений з’ясовувати значення неологізму з контексту. Відповідно до жанру тексту й значення неологізму буде іншим. Іноді також потрібно враховувати історію виникнення нового слова та асоціації, пов’язані з ним. І було б доцільніше, якби перекладач вів власний словник неологізмів.[11;114]
Для з’ясування значення неологізму слід брати до уваги і його структуру, оскільки нові слова зазвичай створюються на основі вже існуючих слів. За словами вчених Комісарова В.Н., Рецкера Я.І. і Тархова В.І., неологізми утворюються наступними шляхами [1, с. 129-133]:
Що ж стосується передачі неологізмів у перекладі, то, як зазначають науковці, спеціальних прийомів перекладу не існує. Особливості кожного нового слова залежать від того, до якого типу слів воно відноситься, тобто чи є воно терміном, синонімом до існуючих слів, фразеологізмом і т.д. З появою нового слова перекладачі спочатку дають кожен свій варіант перекладу, тому часто виникають непорозуміння, але згодом відбувається відбір і в мову входить лише один еквівалент.
В той же час вчені-лінгвісти пропонують кілька визначених способів перекладу неологізмів. Вони вважають, що найбільш розповсюдженим є спосіб підбору відповідного аналога на іншій мові.[6;154]
Іншим способом є переклад шляхом транскрипції або транслітерації. Крупнов В.М. наводить такий приклад: steel lobby – лоббі сталеварних компаній. Він же зазначає, що неможливо визнати вдалим переклад-тлумачення цього новоутворення, оскільки він буде занадто довгим і недоцільним: група осіб (з числа колишніх конгресменів), які в кулуарах Конгресу намагаються здійснити вплив на членів Конгресу в інтересах власників сталеварних компаній [2, с. 78].
І третім способом науковці називають метод калькування.
Отже, під час передачі неологізмів у перекладі використовуються, головним чином, ті самі методи, що є основними способами і при перекладі реалій і термінів.
2.2 СПЕЦИФІКА ПЕРЕКЛАДУ ОКАЗІОНАЛІЗМІВ
Оказіональні слова використовуються в творчості найрізноманітніших письменників. Досить часто перекладачі просто не помічають оказіоналізмів, приймаючи їх за невідомі їм загальновживані слова або ті що регіонально вживаються, і перекладають оказіоналізми звичайною лексикою. Навіть сприймаючи оказіональне слово, багато перекладачів не беруть на себе відповідальність зайнятися словотворенням і вдаються до більш менш вдалих описових еквівалентів.[8;174]
Переклад за допомогою вибору однієї з декількох часткових описових відповідностей є вельми поширеним способом перекладу. Майстерність перекладача в значній мірі полягає в умінні відшукати ряд відповідностей одиниці оригіналу і вибрати з цього ряду варіант, що найбіль відповідає за умов контексту. Проте існування в одиниці початкової мови одного або декількох перекладацьких відповідностей не означає обов'язкової появи таких відповідностей в будь-якому перекладі, якщо в оригіналі використана дана одиниця. У ряді випадків умови вживання мовної одиниці в контексті вимушують перекладача відмовитися від використовування регулярної відповідності і знайти варіант перекладу, найбільш точно передаючий значення одиниці початкової мови в даному контексті. Нерегулярний, винятковий спосіб перекладу одиниці оригіналу, придатний лише для даного контексту, називається оказіональною відповідністю або контекстуальною заміною.
Умови контексту можуть спонукати перекладача відмовитися в перекладі навіть від вживання одиничної відповідності. Так, географічні назви мають постійні відповідності, які, як правило, створюються імітацією в перекладі звучання іншомовної назви.[8;192]
Назва американського міста New Haven в штаті Коннектікут регулярно передається на українську мову як Нью-Хейвен. Але в перекладі романа Фіцджеральда “Великий Гетсбі” перекладачка О. Калашнікова відмовилася від використовування постійної відповідності і переклала речення “ I graduated from New Haven in 1915”, як “ Я закінчив Йельській університет в 1915 році”. Контекст ясно показує, що назва міста спожита в оригіналі у переносному розумінні замість учбового закладу, що знаходиться в цьому місті. А знання реальності підказало перекладачу, що в Нью-Хейвене розташований широко відомий в США Йельській університет. Оскільки цей факт може бути невідомий рецептору, використовування постійної відповідності не забезпечить комунікативної рівноцінності перекладу.[6;148]
До основних причин створення оказіоналізмів належать такі: 1) індивідуальна потреба підкреслити суб'єктивне ставлення до предметів, явищ екстралінгвістичної дійсності (або створених творчою фантазією автора), дати їм свою оцінку; 2) прагнення автора точно і лаконічно висловити думку; 3) бажання справити на адресата ефективне емоційне враження.[6;164]
На основі класифікацій оказіональних слів, запропонованих у роботах М.Д. Степанової, І.С. Улуханова, в дослідженні виділено такі два види оказіоналізмів:
1.Оказіоналізми, структура яких не суперечить мовній системі. Утворення таких оказіональних одиниць здійснюється шляхом існуючих у мові словотворчих способів, однак вони не кодифікуються словниками, тому що створюються для одноразового вживання в мові і не відтворюються.
2.Оказіоналізми, які є не тільки незвичайними, а й неправильними з точки зору словотворчих моделей. Утворення даних оказіональних одиниць відбувається шляхом способів, які не відповідають загальноприйнятим мовним нормам. Вони неправильні, ненормативні і знаходяться за межами мовної норми: "Gerard doesn't frighten me," he pronounced with a rather Gerard-like arrogance (Lee M. Fugitive Bride); «Жерар мене не лякає,» промовив він з самовпевненістю притаманною Жерару.
Найбільший інтерес представляють ті оказіональні одиниці, які утворені нестандартними способами. Під нестандартними способами в роботі розуміються такі засоби породження оказіоналізмів, які представляють собою відхилення від словотворчої норми мови:
The moment the door had closed behind her, Hermione leaned forwards towards Harry with a most Hermione-ish look on her face (Rowling JK Harry Potter and the Half-Blood Prince). В момент, коли двері зачинилися за нею, Герміона нахилилась вперед до Гаррі з виразом обличчя що був притаманний лише їй. [12; 30-35]