Особливості вжитку емоційно оцінних прикметників у англійських наукових текстах

ЗМІСТ 

Вступ……………………………………………………………………………5

1. Проблема емоційно-оціночного  висловлювання у сучасному науковому  тексті………..……………………………………………………………….….8

     1.1. Поняття експресивності. Розмежування  понять «експресивність» та «емоційність»… ……..………………………………………...…………...8

     1.2. Проникнення емоційного в наукову  літературу ……………......14

2. Експресивно-емоційні  можливості прикметників……………………….19

     2.1. Лексичні засоби вираження емоційності  у прикметниках в англійській  науковій літературі……….…….…………………..…………..19  2.1.1 Позитивна оцінка. ………………………………...............23

     2.1.2 Негативна оцінка…………………………………………..24

     2.2 Аналіз лексичних засобів вираження  емоційної та експресивної оцінки  прикметника……..…………………….………..…………………….29

Висновки……………………..……………………..………………..……….34

Список використаних джерел………..………………………..…………….37

Додатки………………………………………………………...……………41

  

 

ВСТУП 

  Визначення природи емоційно-суб'єктивної оцінки, її мовно-стилістичних ознак є однією з основних проблем стилістики художньої мови. Це питання в однаковій мірі є суттєвим і для проблем становлення стилю наукової мови у зв'язку з проникненням в нього елементів емоційного, і можливістю їх «співіснування» з елементами логічного.

  Прийнято вважати аксіомою той факт, що емоційно-оцінювальна реакція не відповідає самій природі наукового мислення: відволікання від частковостей, створення узагальнюючих і абстрагованих висновків пов'язано з об'єктивністю оцінювальної міри, з логічними, але не емоційними визначеннями.

     Ця  обставина начебто дає можливість сказати що, по-перше, емоційна забарвленість мови не мотивована функцією наукового мислення, по-друге, що в стилі наукової прози образна і суб'єктивна експресивна сила слова повинна вступати в гостру суперечність з логічно об'єктивною спрямованістю наукової теоретичної думки і , нарешті, що чуттєвість переживань і відчуттів суб'єкта взагалі лежить поза площиною мислення, пов'язаного з вирішенням тієї чи іншої логічної задачі. Проте адекватний опис сутності мовних особливостей наукової прози вимагає вивчення їх емоційних якостей, адже людське мислення є єдність логічного і чуттєвого пізнання дійсності. У зв'язку з чим, особливо важливим є вивчення прикметника як слова, що володіє різноманіттям виразних властивостей і здатністю виражати суб'єктивно-емоційне ставлення.

  Прикметники - одна з найменш вивчених і складних для дослідження частин мови, що пов'язано з низкою обставин, які зачіпають як власну семантику прикметників, так і їх вживання в тексті.

Використання  прикметника як засобу передачі індивідуального, суб'єктивно-оцінного ставлення до описуваного явища визначається їх змістовними і функціональними характеристиками, а саме предикативного, властивим їм стилістичним значенням та актуалізацією емоційно-оцінних значень смислів в контексті.

  Актуальність обраної теми зумовлюється специфічністю прикметника як слова, здатного виражати суб'єктивно-емоційне ставлення. Вивчення форм емоційної оцінності та її своєрідної системи в кожний історичний період могло б з'явитися одним з об'єктивних прийомів і принципів стилістичного аналізу наукової прози.

     Мета даної курсової роботи полягає у аналізі особливостей вживання  емоційно забарвлених прикметників у науковому дискурсі та способи їх перекладу. Мета роботи зумовлює вирішення конкретних завдань:

     - визначити поняття експресивності та емоційності

     - виявити шляхи проникнення емоційного у наукову літературу

- визначити особливості експресивно-емоційних прикметників, та їх оцінювальні можливості

- провести стилістичний аналіз тексту на виявлення в ньому емоційно забарвленних прикметників, та дослідити шляхи відтворення їх у перекладі

     Предметом дослідження є прикметники емоційно-оціночного характеру в англійських та українських наукових текстах.

     Об’єктом цього дослідження є лексичні засоби вираження емоційно-суб'єктивної оцінки прикметників у англійських наукових текстах та засоби їх перекладу на українську мову.

  Наступні методи було використано в роботі для реалізації поставлених завдань:

- аналітико-синтетичний метод, що включає в себе опис, зіставлення та спостереження;

- інтерпретаційний метод, що застосовувався для адекватного тлумачення, отриманих аналітичним методом.

     - метод лінгвістичного аналізу

  Джерельною базою даного дослідження є науково-теоретичні роботи українських і закордонних лінгвістів, а також науково-технічні статті і публікації американських і європейських вчених.

     Практичне значення даної курсової роботи полягає у можливості використання результатів дослідження при укладанні довідників та навчальних посібників з лінгвістичних дисциплін. Також представлений матеріал можна використовувати при написанні наукових робіт з англійської філології та практики перекладу.

     Дана  курсова робота складається зі вступу, трьох розділів,  висновків, додатку  та списку використаних джерел, який налічує 37 джерел.    

     Загальний обсяг роботи становить 43 сторінок.

  

1. ПРОБЛЕМА ЕМОЦІЙНО-ОЦІНОЧНОГО  ВИСЛОВЛЮВАННЯ У  НАУКОВОМУ ТЕКСТІ 

     1.1 Поняття експресивності. Розмежування понять  «експресивність»  та «емоційність»

  

     У словнику російської мови С.І. Ожегова [25. с.367] під експресією розуміється "вираження почуттів, переживань; виразність".

  Експресія – це найважливіша стилістична категорія. У стилістиці вона займає центральне становище, оскільки специфіка мови публіцистики полягає насамперед в образно-експресивних властивостях.

  Під експресією розуміють виразно-образотворчі якості мови, які відрізняють її від звичайної, стилістично нейтральної, роблять мовні засоби образними, яскравими, емоційно забарвленими.

  Зазвичай з поняттям експресії пов'язані різноманітні і досить тонкі оціночно-характеристичні відтінки, які супроводжують і ускладнюють мову, роблять її виразною. До експресії відносять своєрідні смислові відтінки, які додаються до основних значень слів і виразів, таким чином, дозволяючи автору висловлювати своє ставлення до описуваного, дати йому відповідну оцінку.

  Експресивність - це передусім категорія семантична, бо поява у слові експресії незмінно супроводжується розширенням і ускладненням обсягу, появою у смисловій структурі слова додаткових побічних смислових відтінків. Ці елементи оціночно-характеристичних властивості є важливою ознакою експресії.

  Експресивність - це ще і емоційно-оцінна категорія. Отже, у завдання вивчення мовної експресії входить складне коло питань, пов'язаних з аналізом засобів і прийомів вираження емоцій. Але існує чітка межа між експресивним і емоційним.

  Вперше елементи теорії експресивності в лінгвістиці з'явилися в кінці XIX ст. Особливий же інтерес до експресивності прийшовся на середину ХХ ст. У цей період з'являється монографія Ш. Баллі [4], статті Є.М. Галкіної-Федорук [14], Л.М. Васильєва [9] та багатьох інших дослідників, в яких було продовжено теоретичне осмислення категорії експресивності.

  Огляд лінгвістичної літератури, в якій досліджується експресивність як лінгвістичне явище, дає можливість виділити три основні напрямки в підході до визначення засобів, що створюють експресивний ефект.

  Перше - поширене в стилістичних роботах. Відповідно до цієї точки зору, смисловою домінантою, що створює експресивний ефект, є характеристика умов спілкування, яка виражається різноманітних стилістичних регістрах, у функціонально-стилістичних тональностях і т.п. Оскільки значущість емотивно-оцінних сигналів очевидна, представники цієї тенденції відносять їх до "додаткової" смислової інформації, що співвідноситься з властивостями реалії, що позначається, а не з соціально-мовними і нормативними параметрами спілкування (Винокур, та ін) [11. с.46].

  Другий напрямок пов'язаний з прагненням підвести емоційну домінанту під всю лексику, яка в якійсь мірі не є нейтральною, і тим самим, представляє інтерес для стилістики. У цьому напрямку прагнуть у першу чергу виявляти різні типи "емотивних значень", починаючи від вигуків і афективів і закінчуючи тим, що прийнято називати експресивно забарвленою лексикою, механізми створення самої емотивності і стилістичного забарвлення не так важливі для них. Стилістичний ефект розглядається або як інгерентний компонент емотивності, або як адгерентний, що виникає в тексті.

  Третій напрям характеризується комплексним підходом до проблеми експресивності (Лук'янова та ін) [21. с.32]. У цьому напрямку намічається прагнення виявити типи смислової інформації, що створюють експресивність - образність, емоційне та експресивне забарвлення значень, а також їх стилістичну значимість, яка інтерпретуються як особливий експресивний пласт у значенні слів, що доповнює денотативне значення.

  Поняття експресії, на думку Г.М. Акімової [1. с.35], має у лінгвістичній літературі різні тлумачення як стосовно мови взагалі, так і на різних її рівнях. Точний переклад самого слова експресія - "вираз" викликає роздуми про експресивність мовних засобів та їх виражальних можливостях, тобто спеціальному стилістичному прийомі. Цьому протистоїть інша точка зору, яка заснована на змішуванні експресивного та емотивного (афективного) в мові. Так, у роботах Ш. Баллі [4. с.74] і В.В. Виноградова [12. с.37] виявляється тенденція до зближення понять експресивності та емоційності. Вона знаходить відображення і в роботах інших авторів, зокрема в теорії перекладу (Мосьяков [22. с.62], Мусаєв [23. с.46]).

  Д.С. Писарєв, який відносить експресивність до прагматичних категорій, відзначає, що в багатьох дослідженнях не завжди чітко проводиться розмежування понять «емотивність» і «експресивність». Категорії  «емоційність» і «експресивність» є співвідносними, а головна відмінність між ними полягає в наступному: якщо основною функцією емоційності є чуттєва оцінка об'єктів позамовної дійсності, то експресивність - це цілеспрямований вплив на слухача з точки зору вражаючої сили висловлювання, виразності, його естетичної характеризації. Таким чином, експресивність - це категорія, орієнтована на адресата, тобто має прагматичне значення (Писарєв [26. с.40]).

Існують певні проблеми, пов'язані і з  поняттям "емоційність": чи є вонолінгвістичним або психічним явищем, чи існують у мові особливі засоби для вираження емоційності, чи є емоційний елемент частиною значення слова.

  Питання про те, чи є емоційність лінгвістичної або психологічної категорією вирішується різними авторами по-різному. М.П. Брандес [6, с.63], К.А. Лук’янова [20, с.32] вважають, що емоційність - лінгвістична категорія, що служить для вираження почуттів суб'єкта. На думку М.М. Амосової [2, с.24], Е.А. Вайгль [7, с.37], емоційність – це лінгвістична категорія, що служить для вираження ставлення до висловлювання чи до об'екту.А. А. Вєтров вказує на властивість емоційності, як додаткової інформації про почуття мовця, накладатися на інформацію про зовнішній подію [10, с.61]. Р. Якобсон говорить про емотивну (експресивну) функцію емоційності висловлювати ставлення мовця до того, що він говорить [34, с. 19]. "Емоційність - насиченість висловлювання емоційним змістом" [16, с.81], "логічно нерозчленований (осмислений) емоційний зміст" [9, с.22]. Протилежної думки дотримуються ті, хто розглядають емоційність не як лінгвістичну, а як психологічну категорію. А.П. Горбунов вважає емоційність психічним явищем, пов'язаним з мовою через експресивність [14, с.45].

  Більшість дослідників все ж не об'єднують експресивність і емоційність в одне сукупне поняття, а розглядають їх як окремі і самостійні явища. Ці дослідники в основному дотримуються поглядів, сформульованих ще у відомій роботі Є.М. Галкіної-Федорук "Про експресивності та емоційності у мові" [14, с.36]. Їх суть зводиться до того, що експресивність та емоційність взаємопов'язані, але не тотожні і не рівні один одному. Експресивність тире емоційність, здатна "пронизувати як емоційне, так і інтелектуальне в їх прояві" [14, с.38]. Звідси виходить, що емоційність і експресивність співвідносяться між собою як частина і ціле. "Емоційні засоби мови завжди експресивні, але експресивні засоби мови можуть і не бути емоційними" [14, с.42].

  Е.П. Шубін експресивними називає ті параметри знакового продукту, які "забезпечують регулярний емоційно-естетичний вплив на реципієнта" [34, с.54]. Ступінь впливу мовних засобів оцінюється при цьому по-різному. В одних випадках слово, що позначає якесь поняття, не містить в собі ні яких елементів, які впливають на сприйняття. Тоді це нейтральне, індиферентне позначення предмета думки. В інших випадках словесне значення має необхідні емоційні "підконтексти", які надають слову особливий виразний колорит і силу сприйняття.