Переклад ділових листів

Комерційна кореспонденція - листування, котре пов'язане з заключенням та виконанням комерційних угод.

 

2.2 Особливості ділової кореспонденції

 

У сфері науки, діловодства і законотворчості, у засобах масової інформації й у політиці мова використовується по-різному. За кожною з перерахованих сфер громадського життя закріплений свій підтип літературної мови, ряд відмінних рис, що має, на всіх мовних рівнях - лексичному, морфологічному, синтаксичному і текстовому. «Ці риси утворюють мовну системність, у якій кожен елемент зв'язаний з іншими. Такий підтип літературної мови називається функціональним стилем» [36:7].

Офіційно-діловий стиль було б невірно, несправедливо і неточно називати канцелярським. Це цілий різновид літературної мови. І це стиль доцільний, що має свої засоби вираження, способи називання предметів і явищ, і навіть по-своєму виразний.

Дотримуючись норми офіційно-ділової мови, ми віддаємо данину не штампам і канцеляризмам, а об'єктивно сформованій традиції побудови мови відповідно до змісту, що виражається обстановкою і метою висловлювання. Форма і манера висловлювання у офіційно-дловому стилі вироблялася якщо не століттями, то десятиліттями. Офіційно-діловий стиль цілком рівноправний з іншими стилями і відіграє важливу роль у формуванні і розвитку літературної мови.

Сучасний офіційно-діловий стиль відноситься до числа книжкових стилів і функціонує у формі письмової мови. Усна форма офіційно-ділової мови - виступ на урочистих зборах, засіданнях, прийомах, доповіді державних і суспільних діячів і т.д.

Офіційно-діловий стиль обслуговує сугубо офіційні і надзвичайно важливі сфери людських взаємин: відносини між державною владою і населенням, між країнами, між підприємствами, установами й організаціями, між особистістю і суспільством.

Фактично від народження і до смерті людина знаходиться в сфері дії офіційно-ділової мови.

Для мови ділових документів характерна традиційність засобів вираження, що прискорює процес формування фразеологічних одиниць типових для цього стилю. Традиційність засобів вираження лежить в основі іншої риси стилю англійських офіційних документів, а саме -- наявність значної кількості архаїчних слів і виражень. У багатьох ділових документах можна зустріти вживання таких слів, як hereby [Додаток В № 44]; henceforth [Додаток В № 45]; beg to inform [Додаток В № 46] та інші.

Стандартизація мови ділових паперів забезпечує той ступінь комунікативної точності, що додає документу юридичну чинність. Будь-яка фраза, будь-яке речення повинні мати тільки одне значення і тлумачення. Щоб досягти такого ступеня точності в тексті, приходиться повторювати ті самі слова, назви, терміни. Подробиця викладу в офіційно-діловому стилі сполучається з аналітизмом вираження дій, процесів у формі віддієслівного іменника.

Для стилю англомовної ділової кореспонденції характерний достаток стереотипних одиниць мови або, як їх ще називають, кліше чи штампів: I beg to inform you [Додаток В № 46], with a view to [Додаток А № 48], etc. Це характерний визначений набір лексем, що можуть трактуватися однозначно.

Англомовний діловий лист складається з кількох компонентів. Це так звана шапка або “heading”, до якої входить назва фірми, дата і т.п.; “greeting” (Dear Sir [Додаток A № 29], Dear Madam [Додаток A № 23], Dear Sirs [Додаток В № 1], Dear Mr. Storm [Додаток А № 3], Dear Mrs. Gillian [Додаток A № 47], Dear Ms. Vasquez [Додаток А № 1], Dear Kovalenko [Додаток В № 4]), що відкриває рядки, ініціального параграфа (I answer to your letter… [Додаток В № 47]), “the body” (лист із викладом питання), “the closing paragraph” (Thank you… [Додаток В № 3]), закінчення (sincerely yours [Додаток В № 5], sincerely [Додаток A № 10], kind regards [Додаток B № 17], with best regards [Додаток B № 20], best regards [Додаток B № 21], best wishes [Додаток B № 29], yours [Додаток B № 9], very truly yours [Додаток B № 7], truly yours [Додаток A № 21], very truly [Додаток B № 8], cordially yours [Додаток A № 6], yours truly [Додаток A № 2], yours faithfully [Додаток В № 3]), Thanks & Regards [Додаток A № 16].

Структура англомовного ділового листа має свою власну структуру. Увесь текст англомовного ділового листа поділяється на абзаци без використання червоного рядка. Крім того у верхньому лівому кутку листа указується повне ім'я відправника або назва компанії з адресою. Далі указується ім'я адресата і назва компанії, якій призначено лист, а з нового рядка вказується адреса цієї компанії. Дата відправлення указується трьома рядками нижче або у верхньому правому кутку листа. Основний текст повинен бути поміщений в центральній частині листа. Головна думка листа може починатися з причини звернення, що вводиться словами: "I am writing to you to...". Звичайний лист закінчується висловом подяці ("Thank you for your consideration..." [Додаток B № 29]) і вітанням "Yours sincerely" [Додаток A № 19], якщо автор знає ім'я адресата і 'Yours faithfully', якщо немає такої інформації. Чотирма рядками нижче ставиться повне ім'я автора і посада. Якщо діловий лист не є електронним, то підпис автора є обов'язковим і ставиться між вітанням і ім'ям відправника.

Крім особливої форми та клішованості, для англомовного ділового листування характерна термінологічність та назви посад - Hiring Manager [Додаток A № 19], patrol pilot [Додаток A № 24], secretary of a private business [Додаток A № 3], Quality Assurance Manager [Додаток A № 11], Civil Engineering Projects Manager [Додаток A № 34], Store Manager [Додаток A № 36]. Превалюють прості розповсюджені речення - цілі чи умови (If you would like, I can provide with current samples with my work. [Додаток A № 37]). Довжина не обмежена, часто зустрічаються герундій (Over five years of retail management experience, including experience opening a new store location [Додаток A № 36]), інфінітиви (I have wished to work for KODEZ for three years. [Додаток B № 41]), дієприкметникові звороти, іменні атрибутивні словосполучення. Багато компонентних номінативних груп та предикативних одиниць у пасивному стані (I can be reached anytime via my cell phone [Додаток A № 39]).

Загальним для всіх різновидів англомовного ділового стилю є наявність усякого роду скорочень, абревіатур, складноскорочених слів і т.д. Наприклад, B.S. (Bachelor of Science) [Додаток A № 24]; FAM courses [Додаток A № 25], BCIT (British Columbia Institute of Technology) [Додаток A № 26].

Типізація ділових документів дозволяє моделювати текст будь-якого різновиду, ситуації. При цьому складовий текст оперує деякими модулями, типовими блоками, що являють собою клішовані частини тексту.

У стилі ділових документів слова вживаються переважно в основних предметно-логічних значеннях (за винятком тих випадків, коли похідні предметно-логічні значення є в даній сфері спілкування термінологічними).

У зв'язку з цим виступає й інша особливість стилю ділової мови. Це відсутність яких би то не було зображальних засобів: у текстах ділових документів немає метафор, чи метонімії інших прийомів створення образності мови.

 

2.3 Особливості перекладу листів-запитів та листів негативного змісту

 

Базовим поняттям перекладацької теорії є поняття еквівалентності. Коли говорять, що фраза на мові оригіналу і її переклад еквівалентні один одному, мається на увазі, перш за все, їх семантична еквівалентність, тобто співвіднесення з однією і тією ж ситуацією.

Відомий переводовед А. Д. Швейцер розрізняв два види семантичної еквівалентності - компонентний і денотативний [38:118]. Перший вид семантичної еквівалентності - компонентний - пов'язан з тим, що при перекладі семантична еквівалентність досягається завдяки наявності в тексті мови оригіналу і тексті мови перекладу одних і тих самих сем. Таким чином, в цьому випадку тексти знаходяться у відношенні компонентної семантичної еквівалентності.

Другий вид семантичної еквівалентності - денотативний, пов'язаний з явищем мовноЇ вибірковості. Суть її полягає в тому, що один і той самий предмет або ситуація можуть бути описані з різних сторін за допомогою різних ознак. Різні семантичні предикати перехрещуються і є взаємозамінними завдяки тому, що описують одну і ту ж ситуацію. На відміну від компонентного рівня семантичної еквівалентності, на рівні денотативной еквівалентності спостерігається семантична розбіжність між текстом оригіналу і текстом перекладу. Відношення еквівалентності тут засноване на прирівнюванні разних, але співвіднесених з однією і тією ж ситуацією семантичних компонентів [5:10]. Наприклад:

Я працюю у банку Barkley вже три роки - предикат дії

I have been a member Barkley Bank team for three years - предикат стану [Додаток А № 47].

Таким чином, для досягнення семантичної еквівалентності потрібні різноманітні перекладацькі перетворення або, як їх ще називають трансформації чи заміни.

Як зазначає у своїх працях Бреус Є. В., що на рівні компонентної еквівалентності в основному використовуються трансформації, що зачіпають граматичну структуру вислову. Рівень денотативноЇ еквівалентності вимагає складніших лексико-граматичних трансформацій, що спричиняють за собою зміни в семантичній структурі вислову [5:10].

Різні вчені по-різному визначали перекладацькі трансформації. Так, наприклад, Р.К. Миньяр-Белоручев дав наступне визначення: "Трансформація - основа більшості прийомів перекладу. Полягає в зміні формальних (лексичні або граматичні трансформації) або семантичних (семантичні трансформації) компонентів початкового тексту при збереженні інформації, призначеної для передачі" [23: 201].

Я.І. Рецкер, у свою чергу, визначає трансформації як прийоми логічного мислення, за допомогою яких ми розкриваємо значення слова мови оригіналу в контексті і знаходимо йому відповідність в мові перекладу, яке не співпадає із словарним [29: 216].

Швейцер А.Д. зазначає, що перекладацькі трансформації - це міжмовні операції перевираженія сенсу [38:118].

Архипов А.Ф. під перекладацькими трансформаціями розумів технічні прийоми перекладу, що полягають в заміні регулярних відповідностей нерегулярними, а також самі мовні вирази, отримувані в результаті застосування таких прийомів [24:84].

Латишев Л.К. іменує перекладацькі трансформації як відступ від структурного і семантичного паралелізму між початковим і перекладним текстом на користь їх рівноцінності в плані впливу [18:27].

Як зазначає В.Н. Комісаров перекладацькі трансформації можуть розглядатися як способи перекладу, які перекладач використовує для подалання типових труднощів [13:83].

Л.С. Бархударов, який зробив суттєвий вклад у розробку типології перекладацьких трансформацій зазначав, що перекладацькі трансформації -такі чисельні та якісно різноманітні міжмовні перетворення, які здійснюються для досягнення перекладацької еквівалентності (адекватності перекладу) всупереч розбіжностям формальних та семантичних систем двох мов [2:190].

А. Паршин визначає перекладацькі трансформації як перетворення, за допомогою яких можна здійснбвати перехід від одиниць оригіналу до одиниць перекладу у зазначеному сенсі [25:139].

Залежно від характеру одиниць вихідної мови, які розглядаються як вихідні в операції перетворення перекладацькі трансформації можно поділити на:

- лексичні;

- граматичні;

- лексико-граматичні.

 

2.3.1 Лексичні трансформації

Лексичні трансформації використовуються головним чином через те, що об'єм значень лексичних одиниць мови оригіналу та мови перекладу не співпадає.

Лексичні трансформації описують формальні і змістовні відносини між словами і словосполученнями в оригіналі і перекладі.

Немає таких двох мов, чиї смислові одиниці - морфеми, слова і стійкі словосполучення - повністю співпадали б у всьому об'ємі своїх значень.

Говорячи про значення тих або інших слів в тексті мови оригіналу і про передачу їх певними словами мови перекладу, не можна не звертати увагу на контекст, в якому вони знаходяться в оригіналі або повинні знаходитися в перекладі. Саме контекст - вужчий (тобто одне речення, у якому знайдуть своє місце слова, що відображають ті або інші слова оригіналу), і контекст ширший (тобто найближчі сусідні речення, цілий абзац, розділ, і т.д.) - грає вирішальну роль при передачі значення іншомовних слів, тобто при виборі потрібних слів рідної мови, з яких складеться фраза.

Необхідно пам'ятати, що словарний склад мови - це не просто сукупність слів, а система, що допускає нескінченно різноманітні, але не будь-які поєднання слів в будь-якому контексті: окремі елементи словника пов'язані один з одним певними смисловими і стилістичними відносинами. Це досить часто проявляться під час перекладу і не дозволяє використовувати найближчу словарну відповідність мови перекладу до слова мови оригіналу.

Під час передачі значення слова в перекладі зазвичай доводиться вибирати між декількома можливостями перекладу.

За визначенням А.В. Федорова, існує три найбільш характерних випадки, що призводять до цього [32:57]:

1. У мові перекладу немає словарної відповідності тому або іншому слову оригіналу (взагалі або в даному його значенні).

2. Відповідність є неповною, тобто лише частково покриває значення слова мови оригіналу.

3. Різним значенням багатозначного слова оригіналу відповідають різні слова в мові перекладу.

Слід пам'ятати, що навіть слово не є постійною самостійною одиницею перекладу, воно залежить від контексту як в оригіналі. Нерідкі випадки, коли одне слово оригіналу передається на іншій мові поєднанням одного або декількох слів або коли поєднання двох або декількох слів у мові оригіналу передається при перекладі одним словом, або коли слово оригіналу в перекладі опускається, будучи ясним з попереднього контексту.

Це також стосується і речення, яке також досить часто залежить від змісту речень, які його оточують, або навіть цілого абзацу чи тексту в цілому. Під час перекладу нерідкі випадки, коли одне речення розбивається на декілька менших або, навпаки, декілька речень оригінального тексту зливаються в одне велике речення в тексті перекладу.