Порівняльна характеристика грецьких запозичень в англійську і українську мови

 

МІНІСТЕРВСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний  аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського

«Харківський  авіаційний інститут»

Кафедра іноземних мов  і прикладної лінгвістики

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота на тему

 

«Порівняльна  характеристика грецьких запозичень

в англійську і  українську мови»

 

 

                                      

 

 

                                                   Виконавець: студентка гр. 722

                                                              Коваленко К.А.

Науковий керівник: канд. філол. наук,

                                                                      доц. Кудоярова О.В.

 

 

 

 

 

Харків - 2010

Зміст

Вступ____________________________________________________________3

1. Лексичні запозичення____________________________________________4

1. Поняття запозичених слів, класифікація запозичень_____________4
2. Причини запозичень________________________________________7
3. Грецькі запозичення в українській мові_______________________10
4. Грецькі запозичення в англійській мові_______________________12

II Порівняльна характеристика грецьких запозичень в англійській і українській мовах_________________________________________________14

Висновки____________________________________________________19

Список використаної літератури__________________________________21

Додаток_________________________________________________________23

Анотація_____________________________________________________27

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Слова іншомовного походження є одним із шляхів збагачення лексичного складу кожної мови. У різних мовах  співвідношення питомих та запозичених  слів не однакове – в одних їх більше, в інших менше, що пояснюється  багатьма мовними та позамовними  чинниками. З огляду на це вивчення проблем лексики іншомовного походження, зокрема джерел запозичених слів є актуальним для сучасних лінгвістичних досліджень.

Метою нашої курсової роботи є порівняльне вивчення складу запозичень з грецької в англійську й українську мови.

Матеріалом дослідження слугували лексичні одиниці грецького походження в англійській і українській мовах, взяті з етимологічних словників.

Методами дослідження були метод етимологічного, структурного, функціонально-стилістичного та порівняльного аналізу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

I Лексичні запозичення.

1) Поняття запозичених  слів та класифікація запозичень.

Запозичення — елемент чужої мови (слово, морфема, синтаксична конструкція та інше), який було перенесено з однієї мови до іншої в результаті мовних контактів, а також сам процес переходу елементів однієї мови до іншої. [1]

Мова має властивість збагачуватися не лише завдяки розвиткові багатозначності слів і постійному творенню нових лексем, а й за рахунок запозичень.

Відносно того, якими шляхами запозичуються слова, запозичення бувають:

• прямі — з мови в мову: економія, мелодія, обеліск;
• опосередковані (непрямі) — через інші мови: семантика (фр. semantique, від гр. semanticos – означальний, sema - знак) , пауза (лат. pausa, від гр. pausis - припинення), типологія (фр. type, від гр. typos – відбиток, форма, зразок і logos – cлово, вчення).

Відносно того, яким способом запозичуються слова, запозичення бувають:

• усні: левада, лиман, корабель, квасоля, огірок;
• книжні: олімпіада;

Усні запозичення завжди краще пристосовані до законів мови, ніж книжні.

За ступенем  адаптації розрізняють:

• засвоєння — слова, що вже повністю фонетично й граматично пристосувалися до мови;
• власне запозичення — слова, у яких процес фонетичного й граматичного пристосування ще не завершився;
• кальки — поморфемні переклади слів;
• запозичення значень — слово набуває значення, яке має його іншомовний відповідник;
• словотвірні запозичення — використання іншомовних морфем; наприклад, грецький елемент теле - «далеко» увійшов до таких слів, як телебачення, телезв'язок, телепередача, телеприймач, телеустановка, телеуправління;
• варваризми — слова з особливо виразними ознаками іншомовності;
• екзотизми — слова для позначення екзотичних, незвичайних реалій;

Коло значень запозиченого слова різко звужується. Наприклад, англійське слово jazz, крім «джаз», означає ше й «грубий», «гротескний», «кричущий»

Іноді значення запозичених слів може змінюватися. Наприклад, у давніх греків слово епіграф означало «напис на пам'ятнику», в українській мові — «цитата перед твором».

Іншомовні слова в мові, яка запозичує їх, втрачають внутрішню форму, тобто стають немотивовані. Наприклад, англійське слово marketing, що дослівно означає «торгівля» і вживається в нашій мові як маркетинг, складається з кореня mark- (одне зі значень — «тавро», «фабрична марка»), суфікса -et-(market означає «ринок», «збут», «купувати») та суфікса з узагальнювальним значенням -ing. Значення цього слова в англійській мові випливає з його складових частин. В українській мові воно немотивоване, стоїть поза зв'язком з іншими словами й поняттями і є незрозумілим. Тому запозичення іншомовних слів без крайньої потреби — явище небажане.

Слова, запозичені з інших мов, не завжди пристосовані до фонетичних законів української мови. Вони навіть пишуться за іншими правилами, ніж українські. Тому для правопису важливо вміти розрізняти запозичені й незапозичені слова:

• майже всі слова, які починаються на а, є, і більшість на і — іншомовного походження: абітурієнт, абстракція, 
  автомобіль, адміністрація, аеродром, аукціон; евакуація, економіка, експеримент, електрика, ефективний; ідеоло- 
  гія, інтеграція, інфраструктура, історія;
• іншомовного походження є слова, що мають звук ф: фабрика, факультет, фарфор, феєрверк, фешенебельний, 
  форма, фунікулер, футбол, графік, сифон, торф (винятки: Фастіві форкати);
• в іншомовних словах бувають збіги голосних: біографія, ваучер, віртуозний, гіацинт, океан, поезія, радіо, сеанс;
• іншомовним словам властиві важкі для вимови збіги приголосних: бургомістр, демонстрант, комплект, матч, пункт, сандвіч, тембр, тюбінг, умбра, циліндр;
• в іншомовних словах не чергуються о, є з і та немає випадних о, є, як в українських: бетон — бетону (пор. українське дзвін — дзвону), ваніль — ванілі (пор. сіль — солі), бюлетень — бюлетеня (пор. день — дня), катер — катера (пор. вітер — вітру), тон — тону (пор. сон — сну);
• в іншомовних словах рідко виділяються префікси й суфікси, а корінь може мати три та більше складів;
• частина іншомовних слів із кінцевим голосним не відмінюється.

Надмірне, бездумне вживання іншомовних слів робить мову малозрозумілою, перетворює її на жаргон і, крім того, руйнує її систему, розхитує усталені закони. Тому мова поступово очищає себе від непотрібних запозичень. Свідоме прагнення не допускати запозичень у мову й позбуватися їх називається пуризмом (від лат. purus «чистий»). [2]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2) Причини запозичень:

Існують екстралінгвальні та лінгвальні причини запозичення іншомовних слів, адже для кожної епохи характерним є свої причини запозичення, які з часом змінюють одна одну. Але є й причини, характерні для всіх епох, тобто є причини постійні і змінні.

Екстралінгвальні причини поділяються на п’ять основних груп: економічні, суспільно-політичні, культурні та культурно-побутові, наукові, соціально-психологічні.

Не менш важливими є лінгвальні  причини, які роблять запозичення необхідним. Серед них виділяємо:

• відсутність слова для називання нового предмета, нового явища, поняття тощо (маркетинг, тендер, дисплей);
• потреба у слові, у називанні для усунення непорозуміння між партнерами (інвестор, дивіденд, дефолт);
• потреба  у  позначенні  комунікативно  актуального  поняття:  якщо поняття торкається життєво важливих інтересів людей, то і слово, що його позначає, стає загальновживаним (ваучер, рекет, омбудсмен, клон, маркетинг). Із часом комунікативна актуальність поняття може втрачатися і, відповідно, слово виходить із центру мовленнєвого спілкування на периферію;
• необхідність у розмежуванні змістовно близьких, але все ж різних понять;
• необхідність спеціалізації понять у тій чи іншій сфері;
• тенденція до заміни словосполучень і описових зворотів однослівними найменуваннями;
• тенденція до закріплення запозичень, які можна об’єднати у певний лексичний ряд, базуючись на їх загальному значенні й повторюваності будь-якого одного структурного елемента (слова з компонентом –мен, 
  -мейкер, слова, з суфіксом -ер (-ор), що називають особу, яка здійснює яку-небудь діяльність);
• наявність у мові-рецепторі усталених термінологічних систем, які обслуговують ту чи іншу галузь (наочним прикладом може слугувати система позначень в електронно-обчислювальній техніці – ця сфера обростає все новими іншомовними, англійськими за походженням, номінаціями;
• потреба в нових номінаціях як данина моді, престижності, підвищенню власного авторитету в очах оточення.

Зовнішні причини запозичення  вступають у взаємодію з мовними  причинами, створюючи набір екстралінвальних і лінгвальних причин, які сприяють запозиченню слів із однієї мови в іншу. За значущістю ці причини різні: серед них є причини облігаторні і факультативні. Наприклад, облігаторною для досліджуваного періоду є така причина, як наявність культурних і творчих зв’язків окремих регіонів або міст різних країн, а форми цих зв’язків - факультативні (туристичні подорожі, фестивалі, ярмарки тощо).

Екстралінгвальні причини запозичення формують певні лінгвальні тенденції. Екстралінгвальні і лінгвальні причини пов’язані нерозривно, причому в деяких випадках екстралінгвальні причини запозичення можна вважати екстралінгвальною ознакою запозичення. Такою ознакою, наприклад, є комунікативна актуальність поняття, що лежить в основі значення запозиченого слова й пов’язана з актуальністю самого об’єкта номінації. [5; с. 146-149]

Щодо фактів проникнення  запозичень безперечно з грецької мови, то виділяємо наступні:

1. Інтернаціональна термінологія, запозичена в основному через посередництво західноєвропейських мов;
2. Жаргонізми;
3. Топоніми грецького походження на теренах країн (зокрема: Великої Британії та України);
4. Адаптація грецьких власних імен;
5. Поширення греків на території Європи (контакти слов’ян із греками (безпосередні й опосередковані) спричинили проникнення грецьких елементів у слав’янські мови, особливо після християнізації, наслідком чого є наявність спільного слов’янського східнослов’янського фонду грецизмів). [6; c. 4]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2) Грецькі запозичення в українській мові.      

Грецькі слова (грецизми) прийшли  в українську мову різними шляхами  і в різний час. Одні з них успадковані  українською мовою з давньоруської, другі засвоєні безпосередньо, переважно  з писемної грецької мови, треті  – через посередництво інших  мов, зокрема російської, четверті –  утворені з грецьких словотворчих елементів.

В давньоруську мову старогрецькі слова проникли ще до прийняття християнства в зв’язку з тим, що східні слов’яни мали з Грецією та її колоніями  на північному узбережжі Чорного  моря торгово-економічні та воєнні контакти. Тоді було запозичено такі слова, як корабель, парус, левада, лиман, палата, вапно, корал, канат, миска, кедр, вишня, огірок, лавр, мак,     м 'ята, мигдаль, кит, крокодил.