Специфіка фразеологічних одиниць як лінгвістичного явища

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ  НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

 

 

Паталах Яна Олегівна

(2330-1А)

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

СПЕЦИФІКА ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ 

ЯК ЛІНГВІСТИЧНОГО ЯВИЩА

 

Спеціальність 6.020303 - англійська мова та література

 

 

Науковий керівник – 

викладач Залужна М. В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Запоріжжя – 2012

 

Зміст

 

 

 

Вступ

 

Англійська мова визнана  міжнародною мовою і займає четверте місце за численністю людей, які  володіють нею. Вивчення англійської мови доволі поширене в нашій країні. Добре знання мови, в тому числі й англійської, неможливо без знання його фразеології. Як доказ цьому, ми знаходимо розділ «Фразеологія» у будь-якому підручнику з мовознавства.

Для тих, хто вивчає англійську мову як іноземну, цей шар мови представляє труднощі при її освоєнні. Щоб фразеологізми насправді стали помічниками у спілкуванні, необхідно їх розуміти, а для цього треба заглянути глибше у природу фразеологізму. Тому розроблення і удосконалення способів класифікації та вивчення фразеологізмів є важливим. Нові підходи до вивчення фразеологізмів полегшать і зроблять більш ефективним засвоєння їх учнями. Ми бачимо, що дослідження фразеологізмів є актуальною проблемою, бо розуміння та уміння правильно застосовувати фразеологізмів впливає на загальний рівень володіння мовою.

Фразеологізм - стійке та неподільне, зазвичай експресивно-забарвлене сполучення лексичних одиниць, що є номінальним за функцією, і значення якого не залежить від значення окремих лексичних одиниць, що входять до його складу. Фразеологічні сполучення є важливим стилістичним засобом і відіграють велику роль розумінні культури та менталітету певного народу, соціуму. Фразеологізми є важливим компонентом національної ідентифікації та є скарбницею народної мудрості та моралі. Головна функція фразеологічних одиниць надавати мові колориту, робити її більш виразною. За допомогою фразеологізму можна лаконічно виразити думку. До вивчення фразеологізмів використовують різні підходи: вивчають їхнє походження, структуру, семантику тощо.

Загалом, проблемою вивчення займались як вітчизняні так і  закордоні такі вченні: Виноградов В.В., Шанський Н.М., Кунин А.В, Амосова  Н.Н., Арсентьева Е. Ф., Телия В. Н., Балли Ш.

В нашій роботі ми будемо спиратися на їх дослідження, а також на власний аналіз фразеологічних одиниць роману Чарльза Діккенса «Посмертні записки Піквинського клубу» та «Англо-російського, російсько-англійського словника фразеологізмів» Пархамович Т.В.

Об'єктом курсової роботи є фразеологічні одиниці англійської мови.

Метою курсової роботи є аналіз фразеологічних одиниць та їх класифікації відповідно до різних підходів.

В процесі дослідження  ми спробуємо розв’язати такі завдання:

1. визначити загальне поняття «фразеологічна одиниця» та обрати більш об’єктивне його тлумачення;
2. охарактеризувати фразеологічні одиниці;
3. навести різні класифікації фразеологічні одиниці;
4. виявити їхні функції;
5. практичним способом з’ясувати відсоток запозичених і власно англійських фразеологічні одиниці;
6. виявити, які з функціональних типів фразеологічні одиниці є більш поширеними;
7. дізнатись, який з семантичних типів використовується частіше;
8. визначити, до яких стилістичних прошарків належать фразеологічні одиниці.

В нашій роботі будуть використані такі методи дослідження:

• описовий метод;
• метод аналізу словникових дефініцій;
• метод порівняння і зіставлення;
• метод статистичної обробки даних.

Ця робота може бути використана  для подальших досліджень у цій  сфері, як допоміжний матеріал при вивчені  фразеологічних одиниць англійської мови, для створення підручників, включатись у склад лекцій чи семінарів.

 

 Розділ І Загальна характеристика фразеологічних одиниць

 

1.1 Визначення фразеологізму

 

Щоб почати дослідження, ми повинні чітко розуміти з чим  ми маємо справу, тому необхідно обрати визначення, яке б давало всеохоплюючу характеристику фразеологізму і відповідало потребам нашого дослідження.

Складність полягає  у тому, що не існує єдиного визначення фразеологізму, з яким би погодились всі вчені.[6, 11] Даючи нове визначення фразеологізму, кожен вчений визначає набір тих характеристик, які, на його погляд, відрізняють фразеологізм від інших лексичних одиниць існуючих у мові і є найбільш суттєвими. Це і є відповідь на питання, чому існує так багато різних тлумачень фразеологізму.[18, 25]

Якщо ми звернемося до тлумачних  словників, то отримаємо лише визначення загального характеру, яке є недостатнім  і не охоплює всіх властивостей фразеологізму. Наприклад, тлумачний словник С.І.Ожегова  дає таке визначення фразеологізму: «у мовознавстві: стійкий вираз з самостійним значенням близьким до ідіоматичного».[20] Ось визначення з ще одного тлумачного словника, яке не називає всіх якостей фразеологізму, які б допомогли точніше виділяти фразеологізми з-поміж інших сполучень, що не є фразеологізмами: «фразеологізм – стійке сполучення слів, значення якого у цілому не виходить зі значень слів, що його складають».[22, 574] Більш широке визначення знаходимо у «Новому словнику російської мови» Єфремової: «Сталий зворот мови, притаманний певній мові і тому його не можливо перекласти дослівно на інші мови, що має самостійне значення, яке у цілому не є сумою значень слів, що до нього входять».[13, 1011] Значення фразеологізму, що дає Велика Радянська Енциклопедія, не тільки вказує на семантичний аспект, але ще торкається функцій фразеологізму, констатуючи, що фразеологізм «виконує функцію окремого слова».

В. Н. Телія у лінгвістичному-енциклопедичному словнику під редакцією В. Н. Ярцевої вважає, що найважливіша властивість фразеологізму є його фіксована стійкість. Тому, даючи визначення цього терміну,вона пише: «Фразеологізм (фразеологічна одиниця) – загальна назва семантично пов’язаних сполучень слів та речень, які, на відміну від від схожих з ними за формою синтаксичних структур, не творяться у відповідності до загальних закономірностей вибору та комбінації слів при організації висловлювання, а відтворюються у процесі мовлення у фіксованому співвідношенні семантичної структури та певного лексико-граматичного складу». [19, 559]

Визначення загального характеру фразеологізму дав Ш.Баллі: «сполучення, що міцно влились у мову, називаються фразеологічними зворотами». Таке визначення вказує лише на таку рису фразеологізму як відтворюваність у готовому вигляді. Фразеологізми не творяться під час індивідуального комунікативного акту, а вже сформовані існують умові.[15, 7]

У своїй роботі «Фразеологія сучасної російської мови» Шанський дає наступне визначення фразеологізму: «Фразеологічний зворот – це відтворювана у готовому вигляді мовна одиниця, що складається з двох або більше наголошених компонентів словесного характеру, фіксована (тобто постійна) за своїм значенням, складу та структурі».[25, 15]

О.П.Фесенко у статті «Ще раз про фразеологізм»  під фразеологізмом розуміє «окремо оформлену одиницю мови, яка співвідноситься за спільними та окремими семантичними та граматичними властивостями зі словом певної частини мови, та будучи окремо оформленою одиницею мови, виражає єдине цілісне поняття». [24, 70]

Ми спробуємо створити своє визначення, що буде більш точно  відповідати нашому дослідженню. Спираючись на визначення «Словника російської мови» під редакцією А.П.Євгенієвої та визначення, яке дала О.П.Фесенко у статті «Ще раз про фразеологізм» фразеологізм - стійке та неподільне, зазвичай експресивно-забарвлене сполучення лексичних одиниць, що є номінальним за функцією, і значення якого не залежить від значення окремих лексичних одиниць, що входять до його складу. Надалі у роботі буде використовуватись скорочення ФО на позначення терміну фразеологічна одиниця.

 

1.2 Ознаки фразеологізмів

 

Як і будь-яке явище, ФО володіють певними ознаками, які допомагають розпізнати його з-поміж інших мовленнєвих явищ. Більшість дослідників виділяють 3 основні ознаки: відтворюваність, стійкість компонентного складу та роздільнооформленість. [5, 74]

ФО виконують функцію слова, хоча самі складаються з декількох слів і своєю структурою більш походять до словосполучення або речення. Але все ж таки відрізняються і від слів, і від словосполучень з реченнями.[11, 108]

Т. І. Вендіна виділяє  такі риси ФО, які відрізняють їх від словосполучень чи речень[10,143]:

1. відтворюваність;
2. цілісність значення;
3. стійкість складу;
4. непроникливість.

Під «відтворюваністю»  розуміється те, що ФО існують в мові, а не творяться під час окремого комунікативного акту. Цілісність значення проявляється у тому, що значення ФО не дорівнює сумі значень окремих їхніх компонентів. Важливою ознакою є стійкість складу, бо компоненти фразеологізму тісно пов’язані і розташовані у закріпленому порядку, а зміна цього порядку може привести до втрати змісту всієї ФО. Так як для ФО характерний постійний склад компонентів, то з цього слідує, що компоненти ФО не можуть бути замінені синонімічними, до складу ФО не можна додавати будь-які інші компоненти – ця властивість названа непроникливістю.[10, 145]

ФО схожі зі словом тим, що і ФО і слово слугують засобом номінації. Від слова ФО відрізняють такі якості:

1. структурна оформленість
2. акцентологічна оформленість;
3. граматична оформленість;
4. однозначність.

За структурою слово  та ФО відрізняються тим, що слово складається із частин (морфем), які не можуть зустрітися за межами слова, а ФО складається зі слів, які можуть використовуватись за межами ФО. Граматично слово не схоже на фразеологізм тим, що є цільним, а ФО – роздільно оформлені: хоча слова у ФО пов’язані один з одним, але вони є самостійними одиницями, які мають окреме значення та властиві їм граматичні характеристики. Акцентологічна відмінність проявляється у тому, що слово має один наголос, у той час, коли ФО має декілька наголошених елементів. [10, 145]

Взагалі вчені виділяють  ті ж самі ознаки, але дають їм інші назви, а також по-різному  ставляться до їх важливості і тому розташовують у різному порядку, на приклад, П. А. Лекант та Н. Ф. Алефіренко розташовують відтворюваність на третьому місці. [5, 123], [18, 312] З раніше названих характеристик ФО найбільш показовими є відтворюваність, цілісність значення та стійкість складу.

Підсумовуючі вище сказане, можна  зазначити, що серед характерних  рис фразеологізму визначальними  є цілісність значення та відтворюваність. Ці риси виокремлюють фразеологізми серед інших лексичних сполучень.

 

1.3 Класифікація фразеологізмів

 

У попередньому розділі ми визначили, чим ФО відрізняється від слів та словосполучень. Але чи є категорія фразеологізмів однорідною? Ні, ФО відрізняються один від одного. В залежності від того, за якою ознакою порівнюються ФО, існують різні класифікації.[7, 115] Але не будемо забувати, що ніяка класифікація не може бути абсолютною; будь-яка класифікація умовна.

Зачинатель теорії фразеології швейцарський лінгвіст Шарль Баллі виділяє чотири види словосполучень за ступенем стійкості:

1. вільні словосполучення (the roof of the house, a chair and a table);
2. звичні словосполучення ( to get/catch cold);
3. фразеологічні ряди (to show a clean pair of heels);
4. фразеологічні єдності (to play with the fire).

Але у своїх більш  пізніх роботах Балі розглядає лише два види: вільні словосполучення  та фразеологічні єдності (словосполучення, компоненти яких, постійно вживанні в  даних словосполученнях для вираження тієї ж самої думки, втратили будь-яке самостійне значення). [15, 7]

Пізніше Виноградов розвиває ідеї Балі і висуває три типи фразеологічних одиниць[9]:

1. Фразеологічні зрощення або ідіоми — абсолютно неподільні, нерозкладні, немотивовані фразеологічні одиниці, у значенні яких «немає ніякого зв'язку, навіть потенційного, зі значенням їх компонентів».

• to make up one’s mind, to make friends

2. Фразеологічні єдності — теж семантично неподільні фразеологічні одиниці, але цілісне значення їх умотивоване значенням компонентів, а значення цілого пов'язане з розумінням внутрішнього образного стрижня фрази, потенційного смислу слів.

• to play with fire, to burst into tears

3. Фразеологічні сполучення — звороти, в яких у одного з компонентів фразеологічне зв’язане значення виявляється лише у зв’язку з строго обмеженим колом понять.