Грошовий потік

Коефіцієнт ліквідності операційного грошового потоку характеризує ступінь достатності грошових коштів, отриманих внаслідок операційної діяльності для погашення операційних витрат підприємства. У звітному періоді даний коефіцієнт заслуговує на позитивну оцінку, так як його значення перевищує 100 %. Це означає, що надходження від операційної діяльності перевищують видатки на її здійснення і можуть використовуватись підприємством відповідно до стратегічної мети його розвитку.

Коефіцієнт ефективності грошового потоку характеризує фінансово – господарську діяльність з точки зору її здатності створювати додаткові грошові кошти, що сприяє зростанню вартості абсолютно ліквідних активів підприємства і потенційному підвищенню його платоспроможності. Отже, дії керівництва стосовно розподілу коштів за напрямами діяльності заслуговують на негативну оцінку на тій підставі, що наслідком прийнятих рішень стало суттєве погіршення фінансового стану підприємства.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ЗБІЛЬШЕННЯ АБСОЛЮТНОЇ ВЕЛИЧИНИ ГРОШОВИХ КОШТІВ ПІДПРИЄМСТВА ТА ПРИСКОРЕННЯ ЇХ ОБОРОТНОСТІ

3.1. Головні напрямки щодо підвищення ефективності використання грошових коштів на підприємстві

Процес аналізу завершується оптимізацією грошових потоків шляхом вибору найкращих форм їхньої організації на підприємстві з обліком зовнішніх і внутрішніх факторів (табл. 3.1) з метою досягнення їхньої збалансованості, синхронізації і зростання чистого грошового потоку.

У першу чергу необхідно домогтися збалансованості обсягів додатного і від’ємного потоків коштів, оскільки і дефіцит, і надлишок грошових ресурсів негативно впливають на результати господарської діяльності.

При дефіцитному грошовому потоці знижуються ліквідність і рівень платоспроможності підприємства, що призводить до зростання простроченої заборгованості підприємства за кредитами банку, постачальникам, персоналу з оплати праці. 7, с.105-107

При надлишковому грошовому потоці втрачається реальна вартість тимчасово вільних коштів унаслідок інфляції, уповільнюється оборотність капіталу через простій коштів, втрачається частина потенційного доходу у зв’язку з втраченою вигодою від прибуткового розміщення коштів в операційному чи інвестиційному процесі.

Для досягнення збалансованості дефіцитного грошового потоку в короткостроковому періоді розробляють заходи для прискорення залучення коштів і уповільнення виплат їх (рис. 3.1).

Оскільки ці заходи, підвищуючи рівень абсолютної платоспроможності підприємства в короткостроковому періоді, можуть створити проблеми дефіцитності грошових потоків у майбутньому, то паралельно має бути розроблено заходи для збалансованості дефіцитного грошового потоку в довгостроковому періоді (рис. 3.2).

Таблиця 3.1

Зовнішні та внутрішні фактори впливу на грошовий оборот підприємства

Рис. 3.1. Заходи короткострокового характеру для збалансованості дефіцитного грошового потоку

Способи оптимізації надлишкового грошового потоку пов’язані здебільшого з активізацією інвестиційної діяльності підприємства, спрямованої:

а) на дострокове погашення довгострокових кредитів банку;

б) на збільшення обсягу реальних інвестицій;

в) на збільшення обсягів фінансових інвестицій.

Синхронізацію грошових потоків має бути спрямовано на усунення сезонних і циклічних розходжень у формуванні як позитивних, так і негативних грошових потоків, а також на оптимізацію середніх залишків готівки.

Заключним етапом оптимізації є забезпечення умов максимізації чистого грошового потоку підприємства, зростання якого забезпечує підвищення рівня самофінансування підприємства, знижує залежність від зовнішніх джерел фінансування. 7, с.105-107

Рис. 3.2. Заходи довгострокового характеру для збалансованості дефіцитного грошового потоку

Збільшення суми чистого грошового потоку можна забезпечити за рахунок таких заходів:

а) зменшення суми постійних витрат підприємства;

б) зниження рівня змінних витрат;

в) проведення ефективної податкової політики;

г) застосування методу прискореної амортизації;

д) продаж не використовуваних видів основних засобів, нематеріальних активів і запасів;

е) посилення претензійної роботи з метою повного і вчасного стягнення штрафних санкцій та дебіторської заборгованості.

Результати оптимізації грошових потоків мають відображатися у фінансовому плані підприємства на рік з розбивкою по кварталах і місяцях.

Для оперативного керування додатними і від’ємними грошовими потоками доцільно складати платіжний календар (план платежів точної дати), в якому, з одного боку, відображають графік надходження коштів від усіх видів діяльності протягом прогнозного періоду (5, 10, 15, 30 днів), а з іншого – графік майбутніх платежів (податків, заробітної плати, формування запасів, погашення кредитів і процентів за ними). Платіжний календар дає можливість фінансовим службам підприємства здійснювати оперативний контроль за надходження і витратою коштів, вчасно фіксувати зміну фінансової ситуації і вчасно вживати коригувальних заходів для синхронізації додатного і від’ємного грошових потоків і забезпечення стабільної платоспроможності підприємства.

3.2. Вдосконалення політики підприємства щодо управління грошовими потоками

Управління грошовими потоками важливо для підприємства з погляду необхідності:

а) управління оборотними капіталами (оцінка короткострокової потреби в наявних коштах і управління запасами);

б) планування тимчасових параметрів як витрат;

в) управління капітальних потреб (фінансування за рахунок власних коштів або кредитів);

г) управління витратою і їхньою оптимізацією з погляду більш раціонального розподілу ресурсів підприємства в процесі виробництва;

д) управління економічним зростанням.

Щоб управління коштами було ефективним і приносило максимальний прибуток, підприємству необхідно проводити аналіз грошових потоків.

Управління грошовими потоками включає:

а) облік руху коштів;

б) аналіз потоків коштів;

в) складання бюджету коштів, яке охоплює основні аспекти управління діяльності підприємства.

Одним із напрямків вдосконалення системи управління платоспроможністю підприємства є підвищення ефективності використання грошових потоків.

Особливу увагу слід звернути на оптимізацію залишків грошей та рух грошових коштів на підприємстві.

Згідно з моделлю Баумоля та Міллера-Орра 4 підприємству потрібні гроші, так само як сировина, матеріали, товари. Наявність грошей значною мірою визначає ліквідність і платоспроможність підприємства. Всі інші активи менш ліквідні, інакше кажучи, для їх перетворення в гроші потрібні час і гроші. Але це перетворення в гроші пов’язане з трансакційними витратами. Тому до визначення оптимального рівня залишку коштів можна підходити як до завдання мінімізації витрат. Тобто необхідно звести до мінімуму відносні витрати від наявних надлишкових і недостатніх готівкових коштів.

Основна мета аналізу грошових потоків – це, насамперед, аналіз фінансової сили і доходу підприємства. Під фінансовою силою мається на увазі оцінка фінансового потенціалу підприємства, а не тільки оцінка його здатності заробляти грошові кошти.

Для вирішення поставленої мети запропоновані такі напрямки аналізу грошових потоків підприємства:

а) оцінка ліквідності та платоспроможності у короткостроковій і довгостроковій перспективах;

б) розрахунок визначення різниці між кредиторською і поточною дебіторською заборгованістю;

в) розрахунок чистого оборотного капіталу;

г) оцінка раціональності управління грошовими коштами та формування грошового потоку;

д) формування вихідної бази для прийняття управлінських рішень;

е) виявлення резервів підвищення ефективності діяльності;

є) прогнозний аналіз грошових потоків підприємства.

Ліквідність підприємства – це його спроможність перетворити свої активи на гроші для покриття всіх необхідних платежів. Тому одним із напрямків аналізу грошових потоків є аналіз балансу з точки зору його ліквідності, тобто оцінка здатності підприємства своєчасно погашати свої платіжні зобов’язання грошовими ресурсами.

Найповнішої інформації про фінансовий стан, фінансову стабільність підприємства досягають визначенням системи показників, якими можуть бути: загальний коефіцієнт ліквідності, проміжний коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Платоспроможність – здатність підприємства розрахуватись за свої зобов’язання у будь – якій формі: сплатою грішми, передачею майна, взаємозаліком. Динаміку показників ліквідності та платоспроможності підприємства розглянемо в таблиці 3.2. 7, с.105-107

Таблиця 3.2

Динаміка показників ліквідності та платоспроможності підприємства за період 2005 – 2008 років