Трансфер технологий

 Інжинірингові компанії  поділяються в основному на  дві групи:

1) інженерно-консультаційні;

2) інженерно-будівельні.

 Угоди про франчайзинг  передбачають надання великою  фірмою права невеликій фірмі  вести протягом обумовленого  терміну свою справу. При цьому  велика фірма надає обладнання  і дозволяє невеликій фірмі  працювати під своєю маркою.

 Відносно новою формою  передачі технології в «чистому»  вигляді є експорт методів  управління та організації (експорт  гудвіла). Його поява пов’язана  із зростанням ролі управлінського  чиннику в справі забезпечення  ефективності сучасного виробництва.

 Традиційні форми торгівлі  створюють сприятливі умови для  розширення технологічного обміну. Основною формою комерційної  передачі технології в матеріалізованому  вигляді виступає експорт машин,  обладнання та інших видів  промислової продукції. Практично  кожен контракт як щодо комплектного  експорту та імпорту машин  та обладнання, так і розрізненого, передбачає передачу технології.

 Різновидом міжнародної  передачі технології вважається  міжнародне технічне сприяння  чи технічна допомога, яка активно  розвивається з середини 70-х років.

 Технічна допомога  – технічне та технологічне  сприяння країнам, що розвиваються  та країнам з економікою, перехідною  до ринкової, з метою доповнення  й підвищення рівня необхідних  для розвитку знань, виробничих  навичок та кваліфікації, – як  технічної, так і адміністративної. Зовнішнє фінансування вважається  технічною допомогою, якщо надання  ресурсів:

 а) надходить з офіційних  джерел;

 б) орієнтується на  розвиток;

 в) має пільговий  характер (позики вважаються пільговими  та визначаються як офіційна  допомога розвитку, якщо мають  дарчий еквівалент, що дорівнює  мінімум 25 % позики).

 Характерні напрями  технічного сприяння:

1) програми економічного  розвитку;

2) статистика;

3) програми грошової і  бюджетної політики;

4) програми розвитку регіонів;

5) методика складання  техніко-економічного обґрунтування  інвестиційних проектів.

 Форми втілення технічної  допомоги в країні-реципієнті:

1) додатковий кваліфікований  персонал (іноземний і місцевий);

2) навчання за місцем  роботи, яке здійснює кваліфікований  персонал;

3) спеціалізовані курси,  організовані на терені країн-реципієнтів;

4) стипендії для навчання  за кордоном;

5) документація, обладнання  і технологія для забезпечення  вищезгаданого.

 Канали технічної допомоги:

1) двосторонній;

2) багатосторонній.

 При двосторонній допомозі  окремі уряди є і джерелами,  і каналами допомоги (через їхні  установи, що керують механізмом  надання допомоги). Двостороння допомога  часто супроводжується певними  умовами, яких вимагають окремі  донори:

 а) пов’язаність двосторонньої  допомоги з придбанням товарів  і послуг у країні-донорі;

 б) пов’язаність допомоги  із специфічним проектом, запропонованим  донором («а» + «б» – «двічі  обумовлена» допомога);

 в) пов’язаність допомоги  з предметом імпорту («а» + «б»  + «в» – «тричі обумовлена»  допомога);

 г) вибір експертів  у країнах-донорах; стажування  представників країн-реципієнтів  у донорських інституціях.

 Сутність багатосторонньої  допомоги полягає в колективній  природі як керівництва, так  і адміністрації допомоги. Донори  і реципієнти однаково роблять  внески і мають право голосу  при вирішенні питань розподілу  та використання цих ресурсів. Найбільшим джерелом багатосторонньої  допомоги є Міжнародна асоціація  розвитку (МАР), на частку якої  припадає приблизно 40 % загальної  суми виплачених ресурсів.

 

 

 

Література

1. Быковский В.В_____. Организация и финансирование инноваций / В.В. Быковский. – Тамбов: Изд-во Тамб. гос. техн. ун-та, 2006. – 116 с.

2. Лихолетов А.В. Стратегии, модели и формы коммерциализации объектов

интеллектуальной собственности / А.В. Лихолетов // Вестник Челябинского государственного  университета. – 2009. – № 9. – С. 19–27.

3. Ліщук В.І. Міжнародна передача технологій як інноваційний фактор економічного зростання / В.І. Ліщук // Економічна теорія та економічна історія. – Луцьк : ЛДТУ. – 2007. – № 4. – С. 32-39.

  4. Мельникова Т. Проблемы и противоречия развития международного трансфера технологий [Електронний ресурс] // Трансфер технологий. – Режим доступу: http://www.innovprom.ru/problemy-iprotivorechiya-

razvitiya-mezhdunar odnogo-transfera-texnologij

5. Міжнародний трансфер  технологій як фактор економічного  розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ekmair.ukma.kiev. ua/bitstream/ 123456789/329/1/Bazhal_ Mizhnarodniy.pdf

6. Онуфрик І.П. Об’єкти права промислової власності в умовах глобалізації / І.П. Онуфрик // Науковий вісник НЛТУ. – 2008. – №. 18.1. – C. 100-111.

7. Рудченко І. Трансферт технологій як елемент інноваційної інфраструктури / І. Рудченко // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2008. – №4. – С. 61-68.

8. Саванович С.В. Маркетинговые аспекты в формировании инновационного развития региона (концептуальный подход) / С.В. Саванович // Балтийский экономический журнал. – 2010. – № 2. – C. 155-165.

9. Сью Куан Э. Влияние международного трансфера технологий на развивающиеся страны [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.wipo.int/ edocs/mdocs/govbody/ru/a_39/ a_39_13_add_1.doc

10. Чумаченко Б. Международный трансфер технологий: опыт американских корпораций / Б. Чумаченко, К. Лавров // Проблемы теории и практики управления. – 2007. – № 6. – С. 33-41.

11. Шугурова И.В. Политико-правовые аспекты трансфера российских технологий за рубеж / И.В. Шугурова // Международные процессы. – 2010. – №1. – С. 74-81.

12. Стаття 1 закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій»

13. Стаття 15 закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій»

14. Меморандум про створення та розвиток Національної мережі трансферу технологій NTTN державними та недержавними суб'єктами трансферу технологій від 19 січня 2010 року. http://nttn.org.ua/images/sait/Documents/memorandum3.pdf?1