Вимоги й типові помилки при виконанні науково-дослідної роботи

     Необхідно дати короткі відомості щодо впровадження результатів досліджень із зазначенням назв організацій, в яких здійснена їх реалізація, форм реалізації та реквізитів відповідних документів.

     Публікації. Вказується, в скількох статтях у наукових журналах, збірниках наукових праць, матеріалах і тезах конференцій опубліковані результати роботи.

     Основна частина

     Основна частина роботи складається з  розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починають з нової сторінки. Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким описом вибраного напряму та обґрунтуванням застосованих методів досліджень. У кінці кожного розділу формулюють висновки зі стислим викладом наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки від другорядних подробиць.

     У розділах основної частини подають:

     —огляд  літератури за темою і вибір напрямів досліджень;

     —виклад загальної методики й основних методів досліджень;

     —експериментальну частину і методику досліджень;

     —проведені  теоретичні і (або) експериментальні дослідження;

     —аналіз і узагальнення результатів досліджень.

     В огляді літератури автор роботи окреслює основні етапи розвитку наукової думки за обраною проблемою. Стисло, критично аналізуючи роботи попередників, він повинен указати на ті питання, що залишилися нерозв´язаними, і, отже, визначити своє місце у розв´язанні проблеми. Бажано закінчити огляд літератури коротким резюме щодо необхідності проведення досліджень у цій галузі.

     У розділах основної частини, як правило, обґрунтовують вибір напряму  досліджень, наводять методи розв´язання  завдань і їх порівняльні оцінки, розробляють загальну методику проведення досліджень. У теоретичних роботах розкривають методи розрахунків, гіпотези, що розглядають, в експериментальних — принципи дії і характеристики розробленої апаратури, оцінки похибок вимірювань. [4].

     В основній частині з вичерпною  повнотою викладають результати власних досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить у розробку проблеми. Автор повинен давати оцінку повноті розв´язання поставлених завдань, достовірності одержаних результатів (характеристик, параметрів), їх порівнянню з аналогічними результатами вітчизняних і зарубіжних праць, обґрунтуванню потреби додаткових досліджень або необхідності їх припинення.

     Виклад  матеріалу підпорядковують одній  провідній ідеї, чітко визначеній автором.

     Висновки

     У висновках викладають найбільш важливі  наукові та практичні результати, одержані в роботі, які повинні містити формулювання розв´язаної наукової проблеми (завдання), її значення для науки і практики. Далі формулюють висновки та рекомендації щодо наукового та практичного використання здобутих результатів. У першому пункті висновків коротко оцінюють стан питання. Далі розкривають методи розв´язання поставленої в роботі наукової проблеми (завдання), наводять їх практичний аналіз, порівняння з відомими розв´язаннями.

     У висновках необхідно наголосити на якісних та кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати їх достовірність, викласти рекомендації щодо їх використання.

     Список  використаних джерел

     Назви використаних джерел слід розташовувати  в списку або згідно з порядком посилань у тексті з їх наскрізною нумерацією, або в алфавітному порядку прізвищ перших авторів чи заголовків, або в хронологічному порядку. Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної і видавничої справи.

     Додатки

     За  потреби до додатків доцільно включити допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття роботи:

     —проміжні математичні доведення, формули  і розрахунки;

     —таблиці  допоміжних цифрових даних;

     —протоколи  та акти випробувань, впровадження; розрахунки економічного ефекту;

     —інструкції і методики, опис алгоритмів і програм розв´язання завдань за допомогою комп´ютера, які розроблені у процесі виконання роботи;

     —ілюстрації допоміжного характеру. [5]. 
 

     Правила оформлення роботи

     Роботу  друкують машинописним способом або  за допомогою комп´ютера на одному боці аркуша білого паперу форматом А4 (210 х 298 мм) через два міжрядкових інтервали до тридцяти рядків на сторінці. Мінімальна висота шрифту 1,8 мм. Можна також подати таблиці та ілюстрації на аркушах формату A3.

     Кількість примірників роботи визначається випускового  кафедрою. Всі примірники мають бути ідентичними і засвідченими завідувачем кафедри.

     Обсяг кваліфікаційної роботи повинен  становити не менше 20 сторінок (для  гуманітарних спеціальностей — не менше 30) друкованого тексту. Обсяг дипломної роботи повинен становити не менше 30 сторінок (для гуманітарних спеціальностей — не менше 40) друкованого тексту.

     Текст роботи необхідно друкувати, залишаючи  поля таких розмірів: ліве — не менше 20 мм, праве — не менше 10 мм, верхнє — не менше 20 мм, нижнє — не менше 20 мм.

     Шрифт друку повинен бути чітким, рядок  — чорного кольору. Вписувати в текст роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору.

     Друкарські  помилки, описки і графічні неточності, які виявилися в процесі написання роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням коригуючою рідиною і нанесенням на тому ж місці рядками виправленого тексту (фрагмента малюнка) машинописним способом.

     Роздруковані на комп´ютері програми повинні відповідати формату А4 (мають бути розрізаними), їх включають до загальної нумерації сторінок роботи і розміщують, як правило, в додатках.

     Текст основної частини роботи поділяють  на розділи, підрозділи, пункти та підпункти. [6].

     Заголовки структурних частин роботи "ЗМІСТ", "ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ", "ВИСНОВКИ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", "ДОДАТКИ" друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів  друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. У кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка. Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом має становити 3—4 інтервали. Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки.

     Нумерація

     Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

     Першою  сторінкою роботи є титульний  аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті без крапки в кінці.

     Зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не нумерують. Номер розділу ставлять після слова "РОЗДІЛ", після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

     Підрозділи  нумерують у межах кожного  розділу. Номер підрозділу складається  з номера розділу і порядкового  номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу має стояти крапка. Наприклад ,"2.3." (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

     Пункти  нумерують у межах кожного  підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. У кінці номера має стояти крапка, наприклад: "1.3.2." (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.

     Підпункти нумерують у межах кожного  пункту за такими ж правилами, як пункти. [7].

     Ілюстрації (світлини, креслення, схеми, графіки, рисунки, таблиці) необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній  сторінці. Ілюстрації і таблиці, які  розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, рисунок або креслення, розміри якого більші формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті і (або) у додатках.

     Ілюстрації  позначають скороченням "Рис." і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації має складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

     Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис "Таблиця" із зазначенням її номера. Номер таблиці має складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: "Таблиця 1.2" (друга таблиця першого розділу). Якщо в роботі одна таблиця, то її нумерують за загальними правилами. При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово "Таблиця" і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова "Продовження табл." і вказують номер таблиці, наприклад: "Продовження табл. 1.2".

     Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділених двома квадратними дужками, наприклад, " ...у працях[1—7]...".

     Допускається  наводити посилання на джерела у  виносках, при цьому оформлення посилання  має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань і зазначенням номера. Наприклад, цитата в тексті: "...щорічно в Україні утворюється 1,7 мільярд а тон різноманітних твердих промислових відходів..." [6, 20]. Відповідний опис у переліку посилань: 6. Бент О.П. Про розробку концепції ресурсозбереження в мінерально-сировинному комплексі України // Мінеральні ресурси України. — 1995. — №2.—С 20.

     Посилання на ілюстрації роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, " рис. 1.2".

     На  всі таблиці мають бути посилання  в тексті, при цьому слово "таблиця" в тексті пишуть скорочено, наприклад: "... у табл. 1.2". У повторних  посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово "дивись", наприклад: "див. табл. 1.3".[8].

     Загальні  вимоги до цитування:

     а)      текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз "так званий";

     б)       цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручень авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, в середині, в кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

     в)      кожна цитата обов´язково супроводжується посиланням на джерело;

     г)       при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами) слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело.

     Науково-дослідницька робота повинна засвідчити теоретичні знання учня; навички самостійно опрацьовувати  наукові джерела (статті, монографії, матеріали творчих дискусій тощо) і на їх підставі приходити до самостійних висновків та узагальнень оригінального наукового характеру. Мова науково-дослідницької роботи повинна бути точною, чіткою, зрозумілою й позбавленою подвійного тлумачення.

     Як  показує досвід роботи, типовими недоліками багатьох учнівських наукових досліджень є їх реферативно-описовий характер; неповнота розкриття теми (це часто  трапляється через те, що сама тема сформульована занадто широко й  учень просто фізично не в змозі її осягнути й дослідити); відхилення від теми дослідження; не визначено завдань дослідження, які потрібно виконати. задля досягнення мети; відсутність посилань на використану літературу; не дотримання наукового стилю викладу: відсутність власних висновків, які б логічно випливали з проведеного дослідження; наявність пунктуаційних, стилістичних, мовленнєвих помилок тощо.