Розробка ескізів моделей сучасного одягу з використанням народних мотивів

ЗМІСТ

 

Вступ………………………………………………………………………

1. Загальна характеритика країни епохи і її художнього стилю…..............

       1.1. Загальна  характеритика Польщі……………………………………

       1.2. Культура і мистецтво Польщі……………………………………….

   1.2.1. Література…………………………………………………………

  1.2.2. Архітектура……………………………………………………….

   1.2.3. Живопис……………………………………………………………

   1.2.4. Освіта і мистецтво………………………………………………….

1.3. Характеристика костюму……………………………………………..

2. Матеріали, які використовуються для одягу………………………………..

3. Характеристика чоловічого костюму………………………………………..

4. Характеристика жіночого костюму………………………………………….

5. Обгрунтування вибору народного костюма, як джерела для проектування сучасного одягу…………………………………………………………………

6. Характеристика конструкції народного костюма…………………………..

7. Розробка ескізів моделей сучасного одягу з використанням народних мотивів………………………………………………………………………………

Висновок………………………………………………………………………

Список використаної літератури………………………………………………

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

У людському суспільстві одяг виник як засіб захисту тіла від зовнішніх дій навколишнього середовища. Холод, волога, дощ, сніг, різка зміна температури, так само як і нестерпна спека, вітер, що несе з собою пил і пісок, змусили людину чимось захистити себе, вберегти своє тіло від цих неприємних і часто небезпечних для здоров’я явищ природи.

Поява одягу сягає найдавніших  часів людського суспільства. Одяг має дуже давню історію: він поступово  удосконалювався, ускладнювався і  ставав дедалі різноманітнішим.

В європейських країнах народний, а з часом національний одяг, на противагу зростанню динаміки еволюції міського костюма вищих верств суспільства — явище стабільніше, сформоване в конкретних географічних та державних межах. Для нього характерні інші способи виготовлення, темпи розвитку, взаємодії з зовнішніми факторами. Він підпорядковується своїм законам еволюції — помірному, обміркованому збереженню та удосконаленню перевірених життям форм, стриманістю до зовнішніх впливів і динамічних стильових і модних змін міського костюма. В народному вбранні зберігаються первинні елементи, генетичні витоки, протягом сторіч накопичується досвід, який передається від покоління до покоління, перетворюючись на місцеві традиції.

Для кожного народу характерні типові мотиви орнаменту з їх змістовним семантичним значенням, символіка улюблених кольорів та їх сполучень, обов'язковий набір компонентів, спосіб поєднання і носіння яких відповідає виробленим естетичним та етичним нормам, а також ритуальним, культовим та обрядовим місцевим традиціям. За допомогою кольору, орнаменту, якості матеріалів, форми одягу, наявності окремих деталей, способів носіння — костюм передавав інформацію про сімейний або соціальний статус людини (засватана дівчина, наречена чи заміжня жінка), підкреслював майновий стан тощо. Особливе етнічне забарвлення і наповненість національними символами мав святковий (пов'язаний з релігійними, календарними та сімейними святами) та обрядовий (весільний, жалобний, хрестинний) народний костюм. Він передавав всю гаму почуттів, естетичних, психологічних та етичних норм, які сформувались у даного народу протягом його історії. Довше за все національні риси і естетичні ідеали, символіка зберігаються в жіночому вбранні (більша залежність жінки від домашнього господарства та побуту). Чоловіче вбрання з розвитком промисловості і можливих зовнішніх заробітків з кінця XIX ст. наближається до міського одягу, втрачаючи етнічну, національну самобутність

З огляду на функціональну трансформацію, семіотика (система знаків і символів) історичного костюма в наш час привертає особливу увагу і інтерес дослідників, оскільки матеріальні речі, зокрема безпосередньо пов'язаний з людиною одяг, зберігають рудименти духовної культури, розкриваючи внутрішній світ і психологію окремої людини і взагалі народу.

Метою цієї курсової  роботи є: набуття практичних навичок в дослідженні народної культури, зокрема польського костюму. Навчитися творчо використовувати мотиви народного костюму при проектуванні сучасного одягу

 

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЇНИ І ЇЇ ХУДОЖНЬОГО СТИЛЮ.

 

1.1. Загальна  характеристика Польщі.

 

Територія Польщі становить 312 тис. км. За площиною Польща займає сьоме  місце в Європі. Простягається  країна з заходу на схід на 689 км, а  з півдня на північ - 649 км.

Географічне положення  стосовно сусідніх країн. Столиця - Варшава (1,6 млн. чол.)

Загальна довжина державних  кордонів - 3 528 км, з них - 3 054 (2 888) км сухопутних, 528 (491) морських.

Границі із суміжними  територіями: Росія - 206 (210) км, Литва - 103 (91) км, Білорусія - 416 (605) км, Україна - 529 (428) км, Словаччина - 539 (444) км, Чехія - 790 (658) км, Німеччина - 467 (456) км.

Вигідність положення  країни визначається виходом до моря транзитними комунікаціями між  Заходом і Сходом Європи. Країна має густу річкову систему. Майже  вся територія країни являє собою басейни Вісли та Одри. Майже всі річки впадають у Балтійське море.

Польща - рівнинна країна, середня висота над рівнем моря - 173 м. Великі рівнини займають всієї  території 

Клімат. Польща розташована  в поясі помірного клімату. Кліматичні особливості визначаються положенням в зоні циркуляції повітряних мас, які формуються над Атлантичним океаном, завдяки чому погода дуже мінлива. Розрізняють шість пір року: рання весна (0° - +5° С), весна (+5° - +15° С), літо (вище +15° С), осінь (від +5° до +15° С), пізня осінь (від 0° до +5° С) і зима (нижче 0° С).

У 1-му тис. н. е. на нинішній території Польщі мешкали слов'янські племена (поляни, мазовшани, вісляни  тощо). Перша польська держава утворилася близько 842 р. за легендарного князя  Пяста, який заснував першу династію польських королів. Польща стала незалежним королівством у X ст. і прийняла християнство 966 р. за князя Мешка І (962-992 pp.). Під час знаходження на престолі його сина Болеслава християнство вже було досить поширене. Папа Римський 1024 р. визнав Болеслава королем. У 1180-х pp. німці захопили значні терени Західного Помор'я. Татаро-монголи нападали на країну в 1241, 1259 і 1287 pp. Особливий вклад у зміцнення ранньої Польщі внесли Владислав І Локетек (1306 -- 1333 pp.) та Казимир III Великий (1333--1370 pp., за нього Польща перетворилася на притулок для євреїв, яких утискали в країнах Європи).

Польща - парламентська  республіка (демократична держава ). У  країні діє конституція, прийнята сеймом Польської Народної Республіки 22 липня 1952 року.

У грудні 1989 року сейм вніс у неї ряд істотних змін: затверджена  нова офіційна назва держави - Республіка Польща, усунуті положення , що проголошували  соціалістичний характер суспільно-політичної й економічної системи Польщі. Ведеться розробка нового проекту конституції. Президентом у 1992 році підписана “Мала конституція”.

Глава держави - президент, що обирається терміном на 5 років шляхом загальних і прямих виборів при  таємному голосуванні. Законодавча  влада здійснюється двопалатним  парламентом (Національні збори), що складаються із сейму і сенату

депутати і сенатори обираються на 4 роки на основі загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні. Адміністративно Польща поділяється на воєводства (wojewodztwo), воєводства поділяються на повіты (powіat), повіты - на гміни (gmіna). У 1999 році введений новий адміністративний розподіл. Тепер у Польщі 16 воєводств, 300 повітов, і 2489 гмін. (Попередня адміністративна реформа була проведена 1 червня 1975 р.)

Промисловість. Польща є індустріально-аграрною країною. Видобувають кам'яне та буре вугілля, природний газ, свинець, цинк, срібло, сірку. Країна -- один із найбільших у світі виробників сірки річно -- близько 2 млн т. Основне джерело електричної енергії -- теплові електростанції. З-поміж галузей обробної промисловості чільне місце належить машинобудуванню. Будують морські судна, автомобілі, вагони тощо. Випускається також продукція сільськогосподарського машинобудування, електротехнічної та радіоелектронної промисловості. Виготовляють поляки и промислове устаткування. Значного розвитку набули хімічна й нафтохімічна галузі промисловості, чорна і кольорова металургія. На ринок постачають свою продукцію підприємства текстильної, швейної, харчової, меблевої, цементно-скляної та інших галузей промисловості. Кам'яне та буре вугілля видобувають у Верхній Сілезії. Вона є й великим центром електроенергетики та чорної металургії. Машинобудування зосереджено у великих містах. Текстильна промисловість традиційно концентрується в районі Лодзі. Найбільшим промисловим центром є столиця. У країні -- 20 тис. підприємств за участю іноземного капіталу

Сільське господарство. В аграрному секторі переважають  індивідуальні господарства. У цьому  виявлялася своєрідність Польщі навіть за комуністичних часів. На відміну від колишнього СРСР та інших соціалістичних країн, у країні не було колгоспів. Кожний фермер самостійно вів своє господарство. Сільське господарство розвинене краще, ніж, наприклад, в Україні. Але воно знаходиться на такому рівні, на якому кілька десятків років тому знаходилися фермерські господарства Великої Британії. Транспорт. Країна має всі види транспорту. Довжина залізниць -- понад 25 тис. км, автошляхів -- 353,1 тис. км, внутрішніх водяних шляхів -- 3,9 тис. км. Тоннаж морського торговельного флоту -- близько 4 млн брутто-реєстрових тонн. Головні морські порти -- Щецін, Ґдиня, Ґданськ, Свиноуйсьце. Міжнародний аеропорт -- у столиці.

Зовнішня торгівля. Основні  експортні товари -- машини, кам'яне  вугілля (друге місце у світі), прокат, хімікати, продукція кольорової металургії, легкої та харчової галузей промисловості, а також цукор, деревина, текстиль, целюлоза.

Імпортують залізну  руду, нафту й нафтопродукти, добрива, пшеницю, бавовну, вовну, концентрат цинку. Головні зовнішньоторговельні партнери -- країни Європейського Союз

 

1.2. Культура і мистецтво Польщі.

 

Польська культура, до цих пір зберігає пам'ять про "Речі Посполитої обох народів", - це "культура пограниччя", народжена в самому центрі Європи. Вона з'єднує традиції Сходу і Заходу - містицизм православ'я з латинської античністю, живий культ ікон з єврейською традицією хасидів, сарматську міфологію в стилі бароко з мальовничим фольклором.

У Польщі, на перехресті Європи, тісно сплелися і проникли один в одного культурні традиції багатьох народів, і цей взаємозв'язок постійно надихає артистів, художників, письменників.Безперервний діалог з минулим, шалений завзятість у "зверненні до коріння" характеризує навіть авангардне мистецтво, яке також включається до створення колективної та особистої самобутності.

 

1.2.1. Література.

Польська література своєю самобутністю, оригінальністю, притягальною різнорідністю зобов'язана  зв'язках із заплутаною, драматичною  історією Польщі.

 У польській літературі XIX ст., Як ніколи до і ніколи після, слово поета набуде статусу найвищої справедливості, добра, права, правди, мало не одкровення

  Поета вознесуть  на п'єдестал як національного  " пророка", літературу - як "служіння, високе призначення, місію". Але  таким вимогам могли відповідати  тільки найбільші, геніальні поети XIX ст. : Адам Міцкевич (Рис. 1.2.1.1.), Юлиуш Словацький, Зигмунт Красиньский, Циприан Камил Норвид.

 

Рисунок 1.2.1.1- Адам Міцкевич

 

 Польська література  при комуністичному режимі розвивалася  двома паралельними шляхами. З  одного боку - вільна від обмежень цензури і всякого роду "ідеологічного, що розшаркується" еміграційна література: Милош, Гомбрович, Херлинг-Грудзиньский, Колаковский.

 З іншої - література, що створювалася в країні, тобто  вимушена, через обставини, шукати  для себе такий спосіб існування і таку мову, які, незважаючи на обмеження, дозволили б авторам в міру нормально висловлюватися. Виникнення після 1976 р. " самвидаву" врятувало польську літературу, і більше того, сприяло історичним змінам, кульмінацією яких став 1989-й рік.

 Після краху комуністичного  режиму в 1989 р. польська література  збагачується новими тенденціями.  Найяскравішими і цікавішими  є пошуки духовних коренів  або власної "малої батьківщини"  в хитросплетіннях новітньої  історії(романи Павла Хюлле, Стефана  Хвина, Антони Либеры), а також спроби введення в художню літературу мови сучасних ЗМІ, знакових явищ і героїв масової культури.

Польські письменники  і поети, чиї твори найбільш охоче  перекладають іншими мовами і видають  за межами Польщі: Станіслав Лем(перекладений 36 мов), Єжи Анджеевский(30), Вислава Шимборская(22), Марек Хласко(19), Рышард Капущиньский(17), Чеслав Милош(15), Славомир Мрожек(14), Кароль Войтыла - Папа Римський Іоанн Павло II(12), Збігнєв Херберт(11).

 Польські автори  чотири рази в історії ставали лауреатами Нобелівської премії в області літератури : Генрік Сенкевич(у 1905 р.) - за видатні досягнення в прозі епічного жанру і "рідкісний талант, що вмістив в себе дух народу", Владислав Реймонт(у 1924 р.), - за видатну національну епопею " Мужики", Чеслав Милош(у 1980 р.) - за сукупність творчих досягнень, і Вислава Шимборская(у 1996 р.) - за "поезію, яка з іронічною точністю дозволяє історичному і біологічному контексту проявитися у фрагментах людського буття"

 Всесвітньо відомі  польські драматурги: С. И. Виткевич-Виткаций(1885 - 1939) Витольд Гомбрович(1904 - 1969), Славомира Мрожека(р. 1930), Януш Гловацкий(р. 1938).

 Вступивши в об'єднану  Європу, польська культура отримує  унікальний шанс. Після руйнування  берлінської стіни багато європейських країн дивляться в цю сторону з надією, чекаючи ex Oriente lux - припливу свіжої крові, приливу живильних екзотичних сил, відкриття нових джерел натхнення. Польська культура сполучає традиції Сходу і Заходу - містицизм православ'я з латинською античністю, живий культ ікон з єврейською традицією хасидів, сарматську міфологію у стилі барокко з мальовничим фольклором.