Розробка ескізів моделей сучасного одягу з використанням народних мотивів

Рисунок 4.2- Чіпець

 

Сукні дружин і дочок  шляхтичів багатих міщан в  другій половин XVI і першій половині XVII  шилися по испано-немецким, а  іноді і італійським зразкам  і були спрощеним варіантом(тим  спрощеніший, чим нижче на соціальному ступені стояла жінка).

Сукня дворянок (Рис. 4.3) полягало, як правило, з вузького закритого ліфа, що закінчується мисом, з різноманітною обробкою на грудях, конусоподібної гладкої спідниці і короткої пелеринки. Міщани одягалися в прилеглий жакетик типу чоловічого пурпуэна, спідницю з м'якими фалдами, фартух, на плечах часто " внакидку" висів об'ємніший жакет з декоративними рукавами.

 

Рисунок 4.3- Сукня дворянок

 

Польські городянки  любили одягнутися нарядно і навіть чепурно. Вони використали різноманітні, часто дуже дорогі тканини - шовк, оксамит, атлас. Велику популярність мали матерії із золотистою, " люстровой" поверхнею. Спочатку ці тканини привозилися з Персії і Туреччини, але з 40-х років їх почала робити місцева мануфактура. Декорували сукні рядами кольорових візерункових кантів, що нашивали, золотим і срібним мереживом, плетеним шнуром. Як і в чоловічому костюмі, в моді були різноманітні пояси - металеві, шкіряні, шовкові.

Польки не поспішали  відмовитися від старовинних  прикрас - золотих ланцюгів, вишитих перлами чіпців, важких коштовностей. Не змінили вони і своєї пристрасті до шуб, що рятували їх в зимові морози. Деякі витрачали на них цілі стани, підбиваючи хутром соболя, куниці, бобра. Дружини бідних ремісників впродовж XVI - XVII віків одягалися украй просто - в темні сукні з дешевих матерій, що складаються з сорочки, ліфа з укороченими рукавами(чи корсажем без рукавів) і спідниці. Голову завжди покривав скромний чіпець і рантух. Цей одяг перейшов і в селянське середовище, зберігаючись там аж до XX століття. Багато орнаментована, прикрашена мереживами вона перетворилася поступово на народний святковий одяг (Рис. 4.4) , що має значення національної.

 

Рисунок 4.4. «Народний святковий жіночий одяг»

 

З середини XVII століття французькі моди починають затверджуватися при польському дворі(хоча стоячі коміри і невелике декольте зустрічалися в туалетах придворних пані вже з початку століття). Їх зразками служили сукні королеви Марії Людовики, а потім, в 70-х роках, дружини Яна Собеского - прекрасної Марії Казимиры. Польські аристократки, що часто мали природжений смак виглядали в них як справжні француженки - вони упевнено почували себе в нарядах з декольте і шлейфом, з витонченістю носили " фонтанж", маски, не нехтували навіть і чорними мушками з тафти.

У результаті слід визнати, що польки виявилися сприйнятливіші, ніж чоловіки, до спокус європейської моди, і хоча костюм їх(за винятком головних уборів і деяких деталей) не відрізнявся  в XVII столітті особливою оригінальністю, зате вони виявили завидну гнучкість в умінні органічно сприйняти нові ідеї.

5. ОБГРУНТУВАННЯ  ВИБОРУ НАРОДНОГО КОСТЮМА, ЯК  ДЖЕРЕЛА ДЛЯ ПРОЕКТУВАННЯ СУЧАСНОГО  ОДЯГУ.

 

Моделювання, що є найважливішою  ланкою в художньому проектуванні швацьких виробів, займається створенням всіляких форм одягу, а також передбачених моделлю конструктивних ліній, деталей, елементів. Моделювання є творчим процесом організації швацького матеріалу відповідно до композиційної ідеї костюма.

Головне в моделюванні  форми одягу — матеріал, з якого  вона виготовляється. Залежно від властивостей матеріалу визначається вибір способу утворення форми. У кожній фазі історичного розвитку чоловік і матеріал мінялися місцями — спочатку матеріал диктував людині форму одягу і спосіб її створення, потім людина зайняла активну позицію, тобто навчився отримувати матеріали із заданими властивостями. З появленієм нових матеріалів формувалися і нові способи моделювання одягу.

За всю історію розвитку цивілізації людство накопило величезний досвід у формоутворенні одягу. Сучасне  моделювання володіє багатим арсеналом прийомів формоутворення, що робить можливим створення практично будь-якої костюмної форми.

Національний костюм, поєднуючи мистецтво узорного ткацтва, крою та декоративного оформлення, символізує духовну культуру польського народу, стародавні традиції, обряди, звичаї.

Невід‘ємною частиною національного костюма були головні убори, взуття, кольорові пояси, прикраси .

У сучасному одязі  викистовують чимало елементів народного  одягу : зборки, складки, рельєфи, защипи, крій рукава, оформлення вирізу горловини тощо. Застосування елементів національного одягу у створенні сучасного залежить від його призначення. Наприклад, у моделюванні ділового одягу використання елементів народного костюму обмежене. У ньому зустрічаємо лише окремі елементи крою, загальний характер форми та строкаті, картаті, набивні тканини з фольклорним рисунком.

В оформленні домашнього одягу мотиви народного костюма  використовують сміливіше: крій сорочок, широкі, вшиті в поглиблену пройму рукава, зав‘язки, якими оформляють горловину, низ рукава, прийоми, розміщення декору, характерні поєднання кольорів.

Використання народних мотивів у моделюванні одягу  для відпочинку найбільш рухливе. Так  для літніх суконь у фольклорному стилі пропонуються м‘які, легкі, розріджені тканини, на зразок марлі, та виготовленні з них сукні з складками, зборками, буфами.

Святковість одягу досягається  різними засобами : пластичністю та об‘ємністю форми, використанням контрастних  тканин, різних видів оздоблення.У  народному одязі запозичують  крій, лінії пройми, форму уставок, рукавів тощо.

Вільний крій і мішкуватість рукавів під проймою, запозичені з народного одягу, роблять сучасні  вироби зручними, а плавні лінії  плечей, які переходять у верхній  зріз рукава, підкреслюють жіночність і природну красу.

У святковому вбранні  народний характер підкреслюється декором  на рукавах, внизу спідниці, не лише вишивкою, але й орнаментом, який утворює різноманітні рисунки і  незвичні кольорові поєднання.

Сьогодні популярністю користується і запозичена у народного  костюма багатопредметність одягу. Наприклад, сучасний повсякденний комплект польського народу складається з подвійної спідниці, з об‘ємної блузки та жилета, який може бути приталеним, на зразок керсетки або вільним, коротким чи подовженим, з застібкою і без неї. Такі жилети носять щодня з спідницями, штанами, блузками, светрами, або доповнюють ними святкову сукню.

Залишаються модними  спідниці з вибитим рисунком тканини: з оборками, призібрані по лінії  талії, з м‘якими не запрасованими  складками по колу, прямі спідниці на запах, що нагадують обгортку, спідниці широкі з горизонтально застроченими дрібними складками або защипами, якими оздоблювалися народні сорочки. Народне мистецтво надихає сучасних модельєрів на пошук нових пропорцій, композиційних вирішень. Так, до комплекту сучасного одягу за народними мотивами все частіше входять штани, спідниця – штани.

Сучасний одяг, у якому  використані народні мотиви, має  відповідати таким вимогам :

- предмети одягу повинні  передавати характер народного  крою, видів оздоблення тощо ;

- одяг має відповідати  вимогам, які висуваються до  нього ;

- одяг за народними  мотивами повинен інтерпретувати  та пропагувати народні традиції, відображати самостійне бачення  народного стилю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. ХАРАКТЕРИСТИКА  КОНСТРУКЦІЇ НАРОДНОГО КОСТЮМА.

 

Форма і силует - дві  основні характеристики моди тісно  пов'язані між собою. Змінюючись в часі, вони забезпечують рух (зміна) моди. Намагаючись проникнути в особливості  нової форми, ми визначаємо, перш за все, її силует.

Силуетом в костюмі прийнято називати площинне зображення об'ємної форми. Використовуючи таке поняття силуету, фахівці мають на увазі не абсолютно точну тінь цієї форми на площині, а її умовне схематизированное зображення.

Типовим силуетом для  польського одягу була легко приталена лінія плечових частин та розширена до низу лінія поясного одягу.

Приблизно в XIII ст. з’явився одяг з вшивними рукавами, в XIV ст. - з  комірами, в XV ст. сукня була розділена  поперечним швом на ліф та спідницю, а в XVII ст. з’явився одяг з кишенями. Характерною особливістю ХХ ст. стала принципіально нова конструкція одягу і швидка зміна моди. В зв’язку з тим, що жінки відмовились від корсетів, суттєво змінилась конструкція одягу. Спідниці стали коротшими, сукню замінив більш практичний одяг, який складався із блузки, спідниці та жакету.

Відмінною особливістю польської чоловічої сорочки є розріз спереду, прикрашений вишивкою. За конструкцією сорочки розрізняються - зі стоячим, відкладним коміром або без коміра. Сорочку застібають або зав'язують за допомогою гудзиків або тасьм. Поляки носять сорочку, заправляючи її в штани. У крої сорочки були відомі вставки під пахвами з трьох-чотирикутних шматків тканини.

Штани польські чоловіки закріплювали на тілі за допомогою шнурка або ременя, який носили з пряжкою. Штани були помірної ширини.

Верхній одяг чоловіків  і жінок був схожий по крою. Він був практично однаковий для усіх станів і відрізнявся тільки якістю тканини. Цей одяг робився досить довгим, приталеним, з вузьким стоячим коміром, який навіть не закривав шиї, з застібкою до талії на ряд часто посаджених ґудзиків. Зав’язувався широким поясом. Найчастіше такий одяг робився з вшивними рукавами, які були довгими та вузькими або короткими та широкими, часто з невеликими розрізами по краю. У чоловічому одязі спинка нижче талії розрізалась по вертикалі, і в клини, що утворювались вставляли ще два, у результаті чого створювалась форма дзвону. Чоловічий костюм доповнювали чоботи або закриті черевики, які виготовлялися зі шкіри, яку спочатку не шили, а закладали складками, морщили, прив'язуючи до ніг довгою мотузкою. Пізніше з’являється шите шкіряне взуття з високими халявами (чоботи), яке шилося без підборів. Іноді каблук заміняла невелика залізна підківка на п'яті. Також переважав особливий вид чобіт, так звані виворотного, підошва пришивалися до чоботу зсередини (пiд завидь), після чого весь чобіт змочували водою і вивертали.

Жінки носили сорочку  з відкладним коміром, який по горловині  зав’язувався на зав’язку. Поверх сорочки  одягали сукню або спідницю з  жилеткою, яка застібувалась на центральну застібку пілочки. Сорочку заправляли в спідницю. Зверху спідниці зав’язували фартух. Так само як і чоловічий костюм, жіночий доповнювали чоботи з високими халявами, деякі з низу до верху зав’язувались на шнурки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Технологічний опис моделей 

 

На рисунку     зображено національний польський  жіночий костюм. Він складається  з блузи, жакета, спідниці, фартуха, чоботів та віночка на голові.

Блуза з відкладним коміром, планкою для застібки, вшивними широкими рукавами, низ яких оздоблений мереживом та пришита резинка, яка призбирує рукав на зап’ясті.

Жилет застібується на гачки, оздоблений по краях кантиком. На пілочках якого є оздоблення з натурального хутра.

Спідниця напівсонце. Низ спідниці також оздоблений кантиком.

Фартух з гапівпрозорої  тканини. Краї оздоблені мереживом. На самому фартуху нашито оздоблення з мережива.

До костюму відносяться  чоботи, які виготовляються з натуральної  темної шкіри.

На голову одягають віночок  з різнокольорових квітів.

 

На рисунку     зображено чоловічий національний костюм, який складається з сорочки, штанів, довгого жилета, чоботів  та шапки.

Сорочка зі стоячо-відкладним коміром, планкою для застібки, вшивними рукавами, по низу яких є манжети.

Штани прямого силуету, на поясі.

Жилет застібується на гачки, оздоблений по краях кантиком. На пілочках та по по ераях кишень є оздоблення з натурального хутра.

Чоботи з високими широкими халявами з чорної натуральної  шкіри.

Шапка також оздоблена  хутром. Збоку є пір’я зі стрічками.

Доповнюючим елементом  до костюму є пояс який застібується по талії поверх жилета.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7. РОЗРОБКА  ЕСКІЗІВ МОДЕЛЕЙ СУЧАСНОГО ОДЯГУ  З ВИКОРИСТАННЯМ НАРОДНИХ МОТИВІВ  І ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА

 

Будучи фундаментом  моди, своєрідним відрахунком будь-яких модних тенденцій, класичний стиль задає тон зручним, елегантним і завжди стильним одягом. Саме вишукана практичність робить класичний стиль універсальним як для роботи, так і для відпочинку. Візитною карткою класичного стилю є костюм з брюками або спідницею. Обов'язкові лаконічність, мінімалізм, скромність, відсутність глибоких декольте і вирізів. Підкреслити жіночність допоможуть приталений жакет або згладжена лінія плеча. Жакет сам по собі не втрачає актуальності, проте залежно від сезону може мінятися його довжина і форма: від короткого спенсера до кардігана. Що стосується спідниці, то вона незмінно зберігає довжину трохи нижче за коліно. Класичні брюки мають простий прямий крій і стрілки. Не приймає класика яскравих строкатих кольорів, рідко зустрічається клітка або смужка, вітаються сіро-синьо-чорні відтінки, світлі бежеві кольори.