Лікарська рослинна сировинна, що містить дубильні речовини

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

 

Національний медичний університет  імені О.О. Богомольця

 

Кафедра  фармакогнозії та ботаніки

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

на тему:

 

« Лікарська  рослинна сировинна, що містить дубильні речовини»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала: студентка 5 курсу 6 групи

фармацевтичного факультету

Симончук О. П.

 

Керівник: д.м.н., професор Середа П.І. 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ,  2012

 

План 

 

1. Загальна характеристика
2. Класифікація
3. Поширення та локалізація дубильних речовин
4. Фізико-хімічні властивості
5. Методи отримання дубильних речови
6. Якічні реакції
7. Кількісне визначення
8. Умови заготівлв ЛРС, що мстить дубильні речовини
9. Медичне застосувння сировини і препаратів, що містять дубильні речовини
10. Фармакогностична характеристика лікарської рослинної сировини, що містить дубильні речовини
11. Висновок
12. Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Загальна характеристика

 

ДУБИЛЬНІ РЕЧОВИНИ (таніни, таніди) (лат. substrantia tannica; tan < лат. форма кельтської назви дуба, з кори якого отримали дубильні екстракти) — складна група низько- та високомолекулярних природних поліфенолів, генетично зв’язаних між собою,що мають  в’яжучий  смак і осаджують білки та алкалоїди з розведених розчинів, з мол. м. вище 1000 — здатних дубити шкіру.

Назву «дубильні речовини»  у 1796 р. французький дослідник Сеген дав речовинам рослинних екстрактів, які здатні дубити шкіру.

Термін «дубильні речовини» вперше був використаний в 1796 році французьким дослідником Сегеном для позначення присутніх в екстрактах деяких рослин речовин, здатних здійснювати процес дублення. Практичні питання шкіряної промисловості поклали початок вивченню хімії дубильних речовин.

Інша назва дубильних речовин - «таніди» - походить від латинізованної форми кельтського назви дуба - «тан», кору якого здавна використовували для обробки шкір.

Перші наукові дослідження в галузі хімії дубильних речовин відносяться до другої половини 18 століття.

Перша опублікована праця - праця Гледича в 1754 році «Про використання плодів чорниці, як сировини для отримання дубильних речовин». Першою монографією була монографія Деккера в 1913 році, яка узагальнювала весь накопичений матеріал про дубильні речовини.

Пошуком, виділенням і встановленням структури дубильних речовин займалися вітчизняні вчені Л. Ф. Ільїн, А. Л. Курсанов, М. Н. Запрометов, Ф. М. Флавицький, А. І. Опарін та інші. З дослідженням будови дубильних речовин зв'язані імена великих зарубіжних хіміків: Г. Проктера, Е. Фішера, К. Фрейденберга, П. Каррера. Дубильні речовини є похідними пірогалолу, пірокатехіну, флороглюцину. Прості феноли дубильну дію не надають, але разом з фенолкарбоновими кис-лотами сприяють дубильним речовинам.

 

 

Мають здатність до дублення – ущільнення білкових молекул у  поверхневих шарах шкіри та слизових оболонок, що робить їх стійкими до впливу зовнішніх факторів. Ця здатність дубильних речовин заснована на їх взаємодії з колагеном , що призводить до утворення стійкої поперечнозвязної структури - шкіри за рахунок виникнення водневих зв'язків між молекулами колагену і фенольними гідроксилами дубильних речовин.

Але ці зв'язки можуть утворюватися в тих випадках, коли молекули достатньо великі, щоб приєднати сусідні ланцюжки колагену, і мають достатню кількість фенольних груп для утворення поперечних звязків.

Поліфенольні сполуки  з більш низькою молекулярною масою (менше 500) тільки адсорбуються на білках і не здатні утворювати стійкі комплекси, в якості дубителів не використовуються.

Високомолекулярні поліфеноли (з молекулярною масою понад 3000) також не являються дубителями, так як їх молекули занадто великі і не проникають між фібрилами колагену.

Ступінь дублення залежить від характеру містків між ароматичними ядрами, тобто від будови самої дубильної речовини і від орієнтації молекули таніду по відношенню до поліпептидних ланцюгів білка.

Міцність з'єднання танідів з білками залежить від кількості водневих зв'язків і від молекулярної маси.

Найбільш надійні показники наявності дубильних речовин в рослинних екстрактах - незворотна адсорбція дубильних речовин на шкірному порошку і осадження желатину з водних розчинів.

 

2. Класифікація.

 

В даний час найбільш часто користуються класифікацією Фрейденберга, який виділяє 2 основні групи:

1. Гідролізовані дубильні речовини:

А) галотаніни - ефіри галової кислоти і цукрів;

Б) несахаридні ефіри фенолкарбонових кислот;

В) елаготаніни - ефіри елагової кислоти і моносахаридів.

2. Конденсовані дубильні речовини:

А) похідні флаванолів-3;

Б) похідні флавандіолів-3,4;

В) похідні оксистильбенів.

Гідролізовані дубильні речовини - суміш складних ефірів фенолкарбо нових кислот з моносахаридами і несахаридами, які в умовах кислотного або ферментативного гідролізу розпадаються на найпростіші складові частини (цукор, кислоти галову, елагову, хінну, хлорогенову).

 Гідролізовані Д.р. розщеплюються під дією кислот, лугів або ферменту танази на фенольні (похідні галової, гексагідроксидифенової кислот тощо) і нефенольні (D-глюкоза, гамамелоза, сорбіт, хінна кислота тощо) фрагменти.

Галова кислота

Гексагідроксидифенова кислота

Елагова кислота

Залежно від структури фенолів, які утворюються при гідролізі, гідролізовані Д.р. поділяють на три класи: галотаніни — складні ефіри галової кислоти з нефенольним компонентом; елаготаніни — складні ефіри похідних гексагідроксидифенової кислоти з нефенольним компонентом; змішані — звичайно гідролізовані Д.р. містять як галову, так і похідні гексагідроксидифенової кислоти.

 

Галові дубильні речовини (галотаніни) - це складні ефіри гексоз (зазви-чай Д-глюкози) і галової кислоти, найбільш важливі в групі гідролізованих дубильних речовин.

До найбільш відомих сполук цієї групи відносять китайський танін, одержуваний з утворюючихся на листках патологічних наростів (галів) сумаху китайського (Rhus chinensis) та турецький танін, виділений з турецьких галів, що утворюються на листках дуба лузетанського (Quercus infectoria).

Гали – це патологічні  нарости, які утворюються на листі  або корі деяких рослин внаслідок  ураження їх шкідниками (віруси, гриби, бактерії) при цьому ці збудники включаються в обмін речовин рослини, призводять до його збоїв в результаті чого утворюється велика кількість дубильних речовин в патологічних наростях.

Гали турецькі – це патологічні  нарости, що утворюються на корі дуба лузетанського ураженого шкідниками містять до 60 % галотаніну.

Гали китайські – це патологічні  нарости, що утворюються на листі  сумаха напівкрилатого ураженого містять  до 80 % галотаніну.

Дубильні речовини цієї групи містяться і переважають в кореневищах і коренях родовика, кореневищах змійовика, бадану, супліддях вільхи, корі дуба.

Елагові дубильні речовини або елаготаніни - це складні ефіри Д - глюкози і гексагідроксидифенової, хебулової кислоти, і мають біогенетичну спорідненість з кислотою елаговою (яку можна розглядати як дилактон кислоти гексагідроксидифеновой), при кислотному гідролізі відбувається перетворення їх в дилактон - кислоту елагову, яка випадає в осад. В якості цукристого залишку в елагових дубильних речовин частіше всього зустрічається глюко-за.

З суплідь вільхи виділені альнітаніни, що відрізняються складом вуглеводних компонентів

Галотаніни і елаготаніни в рослинах можуть зустрічатися одночасно.

Несахаридні ефіри фенолкарбонових кислот – це ефіри галової кислоти з кислотами хінної, гідроксикоричними (хлорогеновою, кавовою, оксикорич-ною), а також флаванами.

Ця група гідролізованих дубильних речовин широко поширена в рослин-ному світі. Галоїдні ефіри кислоти хінної виявлені в корі дуба вузьколистого (Quercus stenophilla), в листках чаю (Thea sinensis), наприклад катехінгалат.

Дубильні речовини, що гідролізуються, при нагріванні з  розведеними кислотами розпадаються на фенольні кислоти і цукри. Так, галотанін, що міститься в листках  сумаху, при гідролізі утворює  галову кислотту і глюкозу. Дубильні речовини, що гідролізуються придають шкірі жовтий або зеленкувато-коричневий відтінок, але шкіра не стає красною, як при дії  конденсованих дубильних речовин. Ці речовини в меньшій ступені мають в'яжучі властивості, а це означає, що вони можуть дуже глибоко проникнути в шкіру.

Галотанін використовується для м'якого  дублення, а також у медецині при  опіках і шлунково-кишкових захворюваннях

 

Конденсовані таніди неглікозидного характеру.

Бензольні ядра з'єднані один з одним за допомогою вуглецевих зв'язків С-С в положеннях: С2-С6; С2-С81; С4-С81; С51-С21; С21-С61, що обумовлюють їх міцність до впливу кислот, лугів і ферментів. Вони є похідними головним чином катехінів (флаванола-3) або лейкоантоціанідів (флавандіола-3, 4) або співполімерами цих двох типів флавоноїдних сполук. Представляють собою олігомери і полімери.

Під дією мінеральних кислот вони не розщеплюються, а збільшується молекулярна маса з утворенням продуктів окислювальної конденсації – флобафенів червоно-коричневого кольору. З солями заліза дають чорно-зелене забарвлення.

Складовою частиною конденсованих дубильних речовин є найпростіша сполука цієї групи - 4-8 конденсований полімер кахетіну, який в положенні 6 сконденсований із залишком похідного дигідрохалкону і галокатехіну.

 

Катехін (3-флаван-3-ол)  Галокатехін

Не розщеплюються при дії мінеральних кислот, а утворюють червоноко-ричневі продукти конденсації, так звані флабофенамі.

До рослин, що містять конденсовані дубильні речовини, належать звіробій, чорниця, чай китайський.

Найчастіше в рослинах зустрічається суміш гідролізованих і конденсованних дубильних речовин з переважанням сполук тієї чи іншої групи (дуб черешчатий, змійовик, родовик, бадан товстолистий).

    

       Конденсовані дубильні речовини. На відміну від тих, що гідролізуються, ці таніни при нагріванні з розведеними кислотами ущільнюються з утворенням аморфних, нерозчинених у воді полімерних сполук-флабофенів, які мають коричнево-чорне забарвлення. Будову конденсованих дубильних речовин вивчено недостатньо.

Однак відомо, що вони являють  собою лінійні полімери з великою  молекулярною масою, мономерами яких є  катехіни та інші відновлені форми  флавоноїдів. При окисненій полімеризації  катехіни зв'язуються С-С-зв'язком. Крім того, у деяких залишківможе відбуватися розрив гетероциклу.

     Конденсовані  дубильні речовини містяться  в корі та деревені дуба, верби,  сосни, ялини, модрини, акації, каштана, евкаліпта, кореневищі  бадану тощо.

   Два найбільш  використовуємих екстратів  конденсованих  дубильних речовин отримують з мімози і квебрахо. Популярність цих дубильних речовин заснована на тому, що вони зв'язують молекули протеінів шкіряної сировини дуже швидко. Отриманий у результаті обробки з використанням цих речовин матеріал має чіткий краснувато-коричневий колір, який швидко темніє. В остаточному підсумку шкіра набуває красного кольору. Крім цього така шкіра с часом окислюється, втрачая прочність. Однак це дуже повільний прцес і вироби з данного виду шкіри можуть використовуватися на протязі багатьох років.

 

3. Поширення та локалізація дубильних речовин

 

У природі багато рослин (особливо дводольні) містять дубильні речовини. Зустрічаються переважно в представників класу дводольних, де вони накопичуються в максимальних кількостях.

Багаті дубильними речовинами представники родин соснових, вербових, гречаних, вересових, букових, сумахових, миртових, розоцвітих, бобових.

Накопичуються, головним чином, у підземних органах багаторічних трав'янистих рослин (кореневищі бадану, змійовика, перстачу), в корі і деревині дерев і чагарників (кора дуба), плодах черемхи, чорниці, суплідді вільхи, рідше в листках скумпії, сумахи, чаю. Серед нижчих рослин вони зустрічаються в лишайниках, грибах, водоростях, серед спорових - у мохах, хвощах, папоротях.