В період життєдіяльності соняшника  чітко виражаються такі фази: проростання насіння, поява сходів, попарне утворення листків, утворення кошика, цвітіння, дозрівання. Кожна з цих фаз має поділятися на "початок", "масове", "закінчення". Кожен з періодів можна відрізнити від іншого, бо він описує певну стадію розвитку соняшнику. 

     Період  від сівби до сходів. В цей період насіння соняшнику набубнявіє та проростає. Основним чинником, який контролює процес проростання насіння є температура. Вона не несе помітного впливу на процес набубнявіння.   Процес набубнявіння насіння, тобто збільшення об'єму за рахунок поглинання води, йде досить швидко, за лічені години. Насіння соняшнику здатне набубнявіти із силою, що перевищує його масу в багато разів.

     Період  від появи сходів до утворення кошика тривалість його складає 30-35 днів. В цей період в рослині відбуваються найважливіші процеси органогенезу, пов'язані з утворенням зачатків всіх листків і стебла, з диференціацією конуса наростання, закладенням зачатків і формуванням генеративних органів. Соняшник певним чином реагує на тривалість денного освітлення. В цей період важливо створити для рослин такі умови, які забезпечать їх інтенсивний ріст, що сприятиме закладенню більшої кількості зачатків квіток в кошику й формуванню більш високого врожаю. Для цього потрібно проводити сівбу в оптимальні строки крупним високоякісним насінням, вносити при сівбі фосфорні добрива, дотримуватись оптимальної густоти стояння рослин.

     Період  від утворення  кошика до цвітіння. Він триває 20-30 днів. В цей період ростуть всі продуктивні органи рослини. Активний ріст починається за 5-7 днів до видимого утворення кошика, потім інтенсивність його зростає, а до початку цвітіння - уповільнюється. До кінця цього періоду ріст стебла в основному завершується, але коренева система продовжує рости, досягаючи більш глибоких горизонтів. До початку цвітіння закінчується утворення листків, але листкові пластинки продовжують рости, досягаючи максимуму листкової поверхні до початку дозрівання насіння.

     В цей період відбувається інтенсивний  ріст генеративних органів. Посилено ростуть  язичкові і трубчасті квітки, оцвітина, тичинкові нитки, розгортається обгортка кошика. До кінця періоду пиляки виходять із віночка.

     Період  від цвітіння до дозрівання. Він триває 35-40 днів. Фаза цвітіння нетривала за часом. При своєчасному запиленні життєвий цикл трубчастої квітки триває близько 2 годин із моменту відкриття віночка. Якщо запліднення не відбулося, приймочка зберігає здатність сприймати пилок протягом 10 і більше днів. Зразу після цвітіння і запліднення починається процес росту і формування, а потім наливання й дозрівання насіння. Фаза формування об'єму сім'янки починається задовго до цвітіння. Сім'янка в цей час закінчує ріст, причому він відбувається швидше в повздовжньому напрямку, ніж у ширину та товщину. Також відбувається відкладення сухої речовини в ядрі і настає фаза наливу, кінець якої закінчується надходженням сухої речовини в сім'янки і припиняється ріст їх маси. Ростові процеси сім'янок та ядра мають свої особливості. В період формування лушпиння інтенсивність накопичення сухої речовини в ядрі невисока, але вона збільшується з припиненням росту лушпиння. Посушливі умови скорочують період наливу і знижують його інтенсивність. Процес дозрівання насіння характеризується втратою води й інтенсивним накопиченням органічних сполук. Тривалість процесу наливу насіння залежить від сорту та умов вирощування. В умовах Степу  у вологу погоду налив триває довше, ніж у суху, але закінчується при більш високій вологості насіння 31,5%. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ  2. Обґрунтування технології вирощування запланованої врожайності

2.1. Розміщення культури та її сортів у сівозміні

     Сівозміна з структурою посівних площ у відповідності  до природно-економічних умов і завдань безперервного зростання економічної ефективності сільськогосподарського виробництва складає основу раціональної системи землеробства. В таких сівозмінах забезпечується підвищення родючості ґрунту, створюються найбільш сприятливі умови для ефективного застосування добрив, обробки ґрунту, системи заходів по захисту рослин від хвороб, шкідників та бур'янів.

     В зв'язку з цим впровадження і дотримання чергування науково обґрунтованих сівозмін, а також удосконалення їх з врахуванням вимог сільськогосподарського виробництва залишається важливим заходом у справі підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва.

     Накопичений численний експериментальний матеріал свідчить про значну роль багаторічних бобових трав і травосумішок у покращанні фізико-хімічних і біологічних властивостей ґрунту. Одним з найважливіших джерел накопичення органічної речовини є кореневі та післяжнивні залишки рослин. Найбільшу їх кількість залишають багаторічні трави. За даними В.Ф. Зубенко, після багаторічних трав першого укосу в ґрунті шаром 0...30 см залишається 73-88 ц/га сухих кореневих та післяжнивних залишків. В більш глибоких горизонтах їх залишається значно менше - від 8 до 10 ц/га.

     Склад і співвідношення культур в сівозміні  впливають також на вміст гумусу в ґрунті: багаторічні трави сприяють збільшенню гумусу. Наприклад, встановлено, що в зоні достатнього зволоження в орному шарі потужного чорнозему в сівозміні з багаторічними травами до кінця ротації гумусу було на 0,1-0,3% більше, ніж без багаторічних трав. В зоні нестійкого зволоження до кінця другої ротації кількість гумусу в сівозміні з багаторічними травами збільшилась на 0,1-0,3%.

     Багаторічні трави також збагачують ґрунт  азотом за рахунок діяльності азотфіксуючих  бактерій. Після багаторічних трав підвищується вміст рухомого азоту в ґрунті. Вони сприяють покращенню фізичних властивостей ґрунту, поліпшують його водопроникність, агрегатний склад і водоміцність агрегатів.

     Сівозміна сприяє більш ефективному використанню земель, поліпшенню організації праці та ефективному використанню засобів виробництва. В сівозміні вирощується декілька культур з різною технологію, і це дає можливість більш якісно провести виконання польових робіт, тому що строки виконання їх, як правило, не співпадають. Агротехнічне значення сівозміни полягає і в тому, що кожна культура, яка розміщується, забезпечується найбільш сприятливими умовами вирощування.    

     Місце соняшника в сівозміні визначається його вимогами як до опередника, так і до строків повернення на те ж місце. Ці вимоги головним чином пов'язані з двома чинниками: залишковою кількістю вологи в ґрунті і його інфекційним станом.

     Встановлено, що при повторному розміщенні соняшника на тому ж полі не раніше, ніж через 8-10 років, зниження врожайності від хвороб та шкідників мало помітне. Зокрема, обстеження великої кількості полів в соняшникосіючих областях показало, що при кількості рослин вовчка 2-3 стебла на одну рослину знижується врожайність насіння на 2,6 ц/га.

     При поверненні соняшника на попереднє  місце через 9 років в середньому за 4 роки одержано насіння по 21,7, а  при поверненні через 3 роки - 13,8 ц/га. При сівбі соняшника через 9 років  одержано насіння 21,4, через 6 років - на 4,2 ц/га менше, через 4 роки - на 5,2, а через 3 роки - на 6,5 ц/га менше.

     Соняшник  належить до культур, вимогливих до попередників. До таких культур належить озима пшениця. Задовільним попередником вважається також кукурудза на силос і зерно. Не слід висівати соняшник після багаторічних трав, цукрових буряків, суданської трави, сорго.

     Такі  культури, як соя, горох, мак, деякі овочеві  культури, є потенційними накопичувачами білої та сірої гнилей і тому їх не бажано використовувати як попередники соняшнику. Не рекомендується в польових сівозмінах ущільнювати посіви кукурудзи на силос і зелений корм соняшником тому, що і в цьому випадку в ґрунті можливе накопичення інфекції.  

     Місце соняшнику за схемою чергування у сівозміні, в якій проектується її вирощування:

• Чистий пар-10%
• Озима пшениця-10%
• Цукровий буряк-10%
• Горох-10%
• Озима пшениця-10%
• Кукурудза на зерно-10%
• Ячмінь-10% +Багаторічні трави
• Багаторічні трави-10%
• Озима пшениця-10%
• Соняшник-10%

     Отже, стосовно місця соняшника в сівозміні існують різні підходи, але більшість дослідників схиляються до думки, що кращими попередниками для соняшника є озимі та ярі колосові культури. При правильній агротехніці, культури забезпечують оптимальні умови для вирощування соняшнику з точки зору виносу поживних речовин, залишкових запасів вологи в ґрунті, особливо в шарі 150-300 см, можливості якісно виконувати необхідні агрозаходи. Але слід мати на увазі, що в різних агрокліматичних зонах значення того або іншого попередника буде різним і разом з тим кращим попередником для соняшника буде такий, який залишає після себе поле в доброму фітосанітарному стані, із достатньою кількістю залишкових елементів мінерального живлення та вологи в ґрунті. 
 

2.2. Підготовка грунту

     Після колосових культур лущать стерню дисковими лущильниками на глибину 6—8 см. Повторно розпушують ґрунт з деяким поглибленням в міру проростання бур'янів. На полях, засмічених коренепаростковими бур'янами, перше лущення проводять дисковими знаряддями в один-два сліди. Коли проростуть бур'яни, здійснюють повторне лущення лемішними лущильниками або культиваторами - плоскорізами на глибину 12—14 см. Наприкінці вересня — на початку жовтня поле орють на глибину 25—27 см. Для обмеження чисельності багаторічних бур'янів найкраще поєднувати розпушування з використанням гербіцидів суцільної дії. При забур'яненні дводольними бур'янами можна використовувати гербіциди групи 2,4-Д. Їх вносять за післяжнивним лущенням і пізніше — за 2—3 тижні до оранки. Після кукурудзи перед оранкою поле один-два рази розпушують важкими дисковими боронами для подрібнення післяжнивних решок і орють плугами з передплужниками на глибину 25—27 см. Після стерньових попередників його обробляють бороною БИГ-3, після цього розпушують культиваторами - плоскорізами на глибину 10—12 см, а потім — КПГ-250, КПШ-5 на глибину 25-27 см. Якщо зяб добре вирівняний восени, навесні достатньо однієї передпосівної культивації. За неякісного зяблевого обробітку до передпосівної культивації площу боронують, або культивують у ранні строки на глибину 8—10 см в агрегаті з боронами. Передпосівна культивація має бути на глибину 6—8 см, а при вирощуванні гібридів — 5—6 см. Важливим заходом за нестачі продуктивної вологи є система мінімального обробітку грунту.

Система обробітку грунту під соняшник в полі №10

Таблиця 6

     В цілому ж, щоб створити сприятливі умови для високоякісної сівби, проростання насіння і росту та розвитку рослин, необхідно дотримуватися оптимальних строків проведення відповідних операцій і правильного підбору знарядь для виконання всього обсягу передпосівного обробітку ґрунту з врахуванням конкретних умов поля, де планується вирощування соняшнику.