Формування продуктивності гороху залежно від впливу агротехнічних факторів в умовах ДГ “Бохоницьке” Інституту кормів УААН

     Співвідношення  між факторами - 2 : 3.Повторність –  чотирьохразова.

Загальна  площа ділянки – 37 м², облікова площа – 25 м²

     Польові дослідження супроводжувались такими спостереженнями, обліками та лабораторними аналізами:

• фенологічні спостереження проводили згідно «Методики проведення досліджень в кормовиробництві» та «Методики Держсортовипробування сільськогосподарських культур», відмічали фази росту та розвитку рослин. За початок відмічали, коли 10% рослин вступили у фазу та повна – 75% рослин [39,41].
• дослідження особливостей формування симбіотичного апарату здійснювали методом монолітів за методикою Г.С. Посипанова [42].
• визначення урожайності зерна проводили методом зважування з кожної ділянки бункерної маси з послідуючим перерахунком на стандартну вологість та засміченість згідно ДСТУ 2240-93;
• математичну обробку одержаних показників проводили за допомогою дисперсійного аналізу на комп’ютері з використанням програм Excel, Sigma [43];
• розрахунок економічної ефективності проводили за допомогою методичних рекомендацій «Економіка сільського господарства» [44].

     Технологічний процес вирощування гороху включав  таку послідовність технологічних  операцій. Після збирання попередника, проводили лущення стерні БДТ-7 на глибину 6-8 см. Через 12-15 днів на всій площі досліду вносили фосфорно-калійні добрива (Р₆₀К₆₀), та проводили основний обробіток ґрунту агрегатом Т-150К + ПЛН-5-35 на глибину 25-27 см.

     Після виходу поля з зими, в фізичній спілості ґрунту, проводили ранньовесняне боронування (СП-18 + БЗТС-1,0) та передпосівну культивацію під яку вносили азотні добрива в нормі N₃₀, відповідно до схеми.

     Насіння гороху обробляли ризоторфіном з  розрахунку 400 г/т насіння згідно схеми досліду.

     Сівбу гороху проводили в І декаді квітня сівалкою СН-16А. Норма висіву 1,3 млн. схожих насінин на гектар.

     Боротьбу  з бур'янами проводили агротехнічними методами, що включало в себе боронування  посівів до і після сходів рослин гороху середніми і легкими боронами. Досходові боронування проводили на 3-4 день після сівби, а післясходові - до фази 5-7 листків.

     У фазу бутонізації проводили позакореневе підживлення кристалоном коричневим (5 л/га) поєднуючи із внесенням інсектициду  Бі-58 новий (1 л/га).

     Спосіб  збирання врожаю двохфазний, у валки  рослини гороху скошували за допомогою  косарки КС – 2,1 обладнані стеблепідіймачами  в агрегаті з трактором Т-25, коли насіння нижнього та середнього ярусів дозріло і має характерні для  сорту форму та колір і вологість у межах 30-35%.

     Підбирання  і обмолот валків гороху проводили  на другий – четвертий день після  скошування й підсихання основної маси комбайном Sampo-130. Облік врожаю зерна проводили з кожної ділянки окремо.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     РОЗДІЛ 3

     ФОРМУВАННЯ  ПРОДУКТИВНОСТІ ГОРОХУ ЗАЛЕЖНО ВІД ВПЛИВУ ІНОКУЛЯЦІЇ ТА НОРМ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ 

     3.1. Тривалість міжфазних  періодів вегетації  рослин гороху  залежно від впливу  інокуляції і мінеральних  добрив 

     У дослідах, де об’єктом досліджень є  рослина, обов’язково планують фенологічні спостереження, суть яких полягає у реєстрації дат настання фаз росту та розвитку рослин. Це дає можливість своєчасно проводити всі агротехнічні прийоми, передбачені технологією вирощування, а також контролювати зміни у рості та розвитку рослин, що пов’язані з впливом факторів, поставлених на вивчення. Поряд з цим, визначають тривалість між фазних періодів та загальну тривалість вегетаційного періоду, які в першу чергу залежать від генетичних особливостей сорту та факторів навколишнього середовища.

     Тривалість  вегетаційного періоду гороху залежить від сорту, гідротермічних умов року, технологічних прийомів вирощування  і може змінюватись від 70 до 140 днів [45].

     Нами  було встановлено, що в умовах Вінниччини тривалість вегетаційного періоду  гороху змінювалась залежно від температурного режиму та умов зволоження, а також від впливу факторів, що були поставлені на вивчення (табл.3.1).

     Так, на ділянках контрольного варіанту, де не вносили мінеральні добрива та не проводили інокуляцію насіння  тривалість вегетаційного періоду гороху була найменшою і становила – 82 дні.

     Найбільша тривалість вегетаційного періоду 88 днів спостерігалась у варіантах  досліду де проводили інокуляцію насіння ризоторфіном, вносили в  основне удобрення мінеральні добрива  в нормі N₃₀P₆₀K₆₀ і проводили позакореневе підживлення кристалоном коричневим (5 кг/га) у фазі бутонізації, що більше на 6 днів порівняно з ділянками контрольного варіанту. 

     Таблиця 3.1

     Тривалість  міжфазних періодів вегетації рослин гороху залежно від  впливу інокуляції і  мінеральних добрив, днів (2009 рік)

     У ході досліджень було встановлено, що проведення інокуляції насіння подовжувало вегетаційний період на 1 - 3 дні, а внесення мінеральних добрив в нормі N₃₀P₆₀K₆₀ – на 2 – 3 дні, поряд з цим позакореневе підживлення посівів кристалоном коричневим у фазі бутонізації подовжувало вегетаційний період гороху ще на 1 – 2 дні.

     Слід, зазначити, що інокуляція насіння, внесення мінеральних добрив, в основне удобрення і позакоренево, сприяють покращенню поживного режиму, що супроводжуються зменшенням періодів вегетативного розвитку (сівба - бутонізація) та сприяють подовженню генеративного періоду, коли відбувається закладка та формування зернової продуктивності, а отже формується вищий урожай.

      3.2. Динаміка висоти  рослин гороху  залежно від впливу  інокуляції і мінеральних  добрив 

      Обов’язковим  елементом польових досліджень є  спостереження за особливостями росту і розвитку сільськогосподарських культур. Однією з ознак, що характеризує темпи росту і розвитку рослин є висота центрального стебла, яка в значній мірі варіює залежно від видових і сортових особливостей культури, ґрунтово-кліматичних умов, а також елементів технології вирощування.

      Детальний аналіз темпів росту дає змогу  з'ясувати вплив ґрунтово-кліматичних  умов року та факторів, що вивчались  на формування продуктивності гороху (табл.3.2).

      Таблиця 3.2

      Динаміка  висоти рослин гороху залежно від впливу інокуляції і мінеральних добрив, см (2009 рік)

      У ході досліджень було встановлено позитивний вплив інокуляції і мінеральних добрив на висоту рослин гороху сорту Елегант.

      На  контрольних ділянках досліду висота рослин у фазі бутонізації становила  – 36,9 см, у фазі наливу зерна – 64,7 см, у фазі повної стиглості – 73,9 см, тоді як, у варіанті де проводилась  інокуляція насіння висота рослин у фазі бутонізації була вищою на 2,5 см, у фазі наливу зерна – 3,2 см і у фазі повної стиглості – 3,5 см порівняно з контрольним варіантом і становила відповідно 39,4 см, 67,9 см та 77,4 см.

      Встановлено, що внесення мінеральних добрив в  нормі N₃₀P₆₀K₆₀ забезпечує збільшення висоти стебла рослин гороху на 2,7-4,3 см, тоді як позакореневе підживлення посівів кристалоном коричневим у фазі бутонізації менше на – 1,2-3,4 см.

      Максимальну висоту рослин гороху 84,1 см відмічено, у фазі повної стиглості на ділянках досліду, де проводили інокуляцію насіння ризоторфіном, вносили в основне удобрення мінеральні добрива в нормі N₃₀P₆₀K₆₀ і проводили позакореневе підживлення кристалоном у фазі бутонізації, що більше на 10,2 см при порівнянні з контролем.

      Таким чином, модель технології вирощування гороху яка передбачає інокуляцію насіння, внесенням в основне удобрення мінеральних добрив в нормі N₃₀P₆₀K₆₀ і проведення позакореневого підживлення кристалоном коричневим (5 кг/га) у фазі бутонізації дозволяє створити кращі умови для росту і розвитку рослин гороху, що супроводжується не лише збільшенням їх висоти, а й збільшується кількість міжвузль де закладаються листки і генеративні органи.  

      3.3. Кількість та маса  активних бульбочок  на коренях рослин  гороху залежно  від впливу інокуляції і мінеральних добрив 

      Ріст, розвиток та формування продуктивності гороху напряму залежить від величини та тривалості функціонування симбіотичного  апарату. За рахунок симбіотичної фіксації азоту горох здатний забезпечувати  55-75% своєї потреби в цьому елементі, що сприяє зниженню виробничих витрат та собівартості продукції.

      У рослин гороху, як і в інших зернобобових культур, є складна симбіотична  система, продуктивність якої залежить як від наявності елементів живлення, агрофізичних властивостей ґрунту, гідротермічних умов, які склалися протягом вегетації культури, так і від генетичних особливостей сорту.