Формування продуктивності гороху залежно від впливу агротехнічних факторів в умовах ДГ “Бохоницьке” Інституту кормів УААН

      Однією  із головних складових частин симбіотичної системи гороху є макросимбіонт (рослини гороху) та мікросимбіонт  – культура штамів азотфіксуючих бактерій. Вивчення зв’язків між ними має важливе значення при розкриті особливостей азотфіксації в посівах

      В зв’язку з цим, ми вивчали особливості  формування симбіотичного апарату  у рослин гороху залежно від застосування інокуляції і мінеральних добрив (табл.3.3).

       Виявлено суттєвий вплив застосування мінеральних добрив та інокуляції насіння на кількість активних бульбочок рослин гороху.

      У ході досліджень встановлено, що кількість  активних бульбочок збільшується до фази повного цвітіння, а в послідуючі фази вона зменшується, що обумовлено відтоком пластичних речовин від вегетативних органів до генеративних.

      На  контрольному варіанті досліду, де не проводили інокуляцію насіння та не вносили мінеральні добрива кількість  активних бульбочок у фазі повного цвітіння становила 28 шт./рослину. Застосування передпосівної обробки насіння ризоторфіном дало можливість збільшити кількість активних бульбочок до 45 шт./рослину, що в 1,6 рази більше ніж на контролі.

      На  варіантах досліду, де вносили в  основне удобрення мінеральні добрива в нормі N₃₀P₆₀K₆₀ у початкові фази росту і розвитку гороху спостерігалось інгібування процесу утворення активних бульбочок, проте вже починаючи з фази бутонізації їх чисельність різко зростає, що обумовлено формуванням на цих варіантах більш потужнішого фотосинтетичного апарату та повним використанням посівами мінерального азоту.

        Таблиця 3.3

Кількість та маса активних бульбочок  на коренях рослин гороху   залежно  від впливу інокуляції і мінеральних  добрив, шт.(мг)/рослину (2009 рік)

      Таким чином, максимальна кількість активних азотфіксуючих бульбочок – 56 шт., сформувалась відповідно при вирощуванні  гороху на ділянках досліду, де застосовували  передпосівну обробку насіння ризоторфіном, вносили в основне удобрення мінеральні добрива в нормі N₃₀P₆₀K₆₀ та проводили підживлення кристалоном коричневим (5 кг/га) у фазу бутонізації, що на 28 шт. більше при порівнянні з ділянками контролю.

      Фактори, що вивчались, також мали суттєвий вплив на динаміку маси активних бульбочок у гороху.

      Найбільша маса активних бульбочок у гороху формувалась в період повного  цвітіння. На контрольному варіанті маса бульбочок у цей період становила  – 59,4 мг на 1 рослину і була найменшою  у досліді.

      Максимальна маса бульбочок – 118,7 мг/рослину, як і кількість, була сформована на варіантах  досліду де проводили інокуляцію насіння ризоторфіном, в основне  удобрення вносили мінеральні добрива  в нормі N₃₀P₆₀K₆₀ і застосовували позакореневе підживлення посівів у фазі бутонізації кристалоном коричневим (5 кг/га).

      Отже, формування симбіотичного апарату  гороху в значній мірі залежало від  факторів, що були поставленні на вивчення. Максимальні показники якого  формувались на ділянках досліду, де проводили інокуляцію насіння, вносили мінеральні добрива в нормі N₃₀P₆₀K₆₀ та у фазі бутонізації проводили позакореневе підживлення мікродобривами типу кристалон коричневий, тобто були створені сприятливі умови для підвищення продуктивності фотосинтезу, а отже кращого забезпечення мікросимбіонта вуглеводами наявність яких є обов’язковою умовою активного симбіозу 

      3.4. Урожайність зерна  гороху залежно  від впливу інокуляції  і мінеральних  добрив  

      Розв’язання основного завдання сільськогосподарського виробництва – одержання найбільшої кількості продукції з одиниці площі при найменших затратах праці і матеріальних ресурсів нерозривно пов’язані з науково обґрунтованим застосуванням добрив.

      Найбільша віддача добрив буде при їх внесенні в оптимальних дозах і співвідношеннях  між основними елементами живлення. Тому наукове обґрунтування доз добрив в поєднанні з передпосівною обробкою насіння ризоторфіном під сучасні сорти гороху не втратило своєї актуальності.

     Результати  досліджень з вивчення особливостей формування врожайності зерна гороху залежно від впливу інокуляції і мінеральних добрив подано у таблиці 3.4.

Таблиця 3.4.

Урожайність зерна гороху залежно від впливу інокуляції і мінеральних

добрив, т/га (2009 рік). 
 

     За  контроль було взято модель технології вирощування яка не передбачала внесення мінеральних добрив та інокуляцію насіння. Тут урожайність була найнижчою у досліді і в середньому становила – 2,71 т/га.

     Максимальну зернову продуктивність гороху – 3,36 т/га було відмічено у варіантах  досліду де проводили інокуляцію насіння ризоторфіном, вносили в основне удобрення мінеральні добрива в нормі N₃₀P₆₀K₆₀ і проводили позакореневе підживлення кристалоном коричневим (5 кг/га) у фазі бутонізації.

     У ході досліджень було встановлено, що проведення інокуляції насіння ризоторфіном забезпечує приріст врожайності зерна на рівні 0,17-0,27 т/га, тоді як внесення мінеральних добрив в нормі N₃₀P₆₀K₆₀ – 0,26-0,32 т/га. Дещо нижчі прирости забезпечило позакореневе підживлення посівів кристалоном коричневим (5 кг/га) у фазі бутонізації – 0,12-0,16 т/га. Отримані прирости є достовірними на 5% рівні значимості.

     Отже, в умовах Вінницької області для  отримання урожайності зерна  гороху на рівні 3,36 т/га необхідно застосовувати  передпосівну обробку насіння ризоторфіном, вносити в основне удобрення мінеральні добрива в нормі N₃₀P₆₀K₆₀ та у фазі бутонізації проводити позакореневе підживлення мікродобривами типу кристалон коричневий.

РОЗДІЛ 4

ЕКОНОМІЧНА  ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОЩУВАННЯ 

ГОРОХУ  ЗАЛЕЖНО ВІД ВПЛИВУ МІНЕРАЛЬНИХ І БАКТЕРІАЛЬНИХ ДОБРИВ 

      Розвиток  і удосконалення сільського господарства пов’язані з постійним впровадженням  у виробництво нових прийомів агротехніки. Розроблюючи ті або  інші рекомендації для впровадження у виробництво, науково-дослідні установи дають їм економічну оцінку.

     Ефективність виробництва як економічна категорія відображує дію об'єктивних економічних законів, яка виявляється в результативності виробництва. Вона є тією формою, в якій реалізується мета суспільного виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень. У зв'язку з цим необхідно розрізняти такі поняття, як ефект і економічна ефективність. Ефект - це результат тих чи інших заходів, здійснюваних у сільськогосподарському виробництві. Він характеризується збільшенням урожайності сільськогосподарських культур, приростом продуктивності худоби і птиці.

      Економічна  ефективність сільськогосподарського господарства означає одержання  максимальної кількості продукції з одного гектара земельної площі, при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність сільського господарства включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбиваються якість продукції і її здатність задовольняти ті чи інші потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і уречевленої праці.

      Для визначення економічної ефективності виробництва в цілому по сільськогосподарських підприємствах використовується система показників, які доцільно обчислювати в такій послідовності: вартість валової продукції, вартість валового і чистого доходу, прибутку, рівень рентабельності.

      Одним з головних показників, що характеризують економічну ефективність виробництва є рентабельність, яка характеризує дохідність, прибутковість виробництва. Показники рентабельності необхідні для оцінки економічної ефективності господарювання і використання ресурсів господарства. Аналіз показників рентабельності дозволяє керівникам і спеціалістам сільськогосподарського підприємства визначити, які види продукції найбільш вигідно виробляти в господарстві, де закладенні найбільші можливості підвищення прибутковості виробництва. Чим вища рентабельність виробництва, тим більше можливостей здійснювати науково-технічний прогрес, всебічну інтенсифікацію сільського господарства, вирішувати соціальні проблеми села і підвищувати розміри матеріального стимулювання робітників сільськогосподарського підприємства за кінцеві результати і підвищення рентабельності виробництва. Тому, саме показник рівня рентабельності (співвідношення чистого прибутку до повної собівартості продукції виражене у відсотках) є основним критерієм оцінки ефективності інтенсивної технології вирощування сільськогосподарських культур.

     Виробничі витрати визначали за допомогою  технологічних карт вирощування  гороху в умовах ДП ДГ “Бохоницьке” Інституту кормів НААНУ. Ціни на пальне, добрива, засоби захисту рослин, насіння взяті станом на лютий 2010 року.

     Виробництво продукції вимагає певних затрат живої і уречевленої праці  які формують суспільні витрати  виробництва. Витрати на виробництво  сільськогосподарської продукції  неоднорідні і розподіляються за економічним значенням і характером участі у виробничому процесі за якісним складом за способом включення в собівартість (табл. 4.1).