Технологія вирощування картоплі

     Стратегія  і тактика реформ щодо подальшого  розвитку АПК і сільського господарства повинні концентруватися на трьох взаємопов’язаних напрямках: формування ефективного господаря – власника; створення сприятливого економічного середовища на ринку; активний пошук та мобілізація внутрішніх резервів зростання обсягів виробництва, підвищення ефективності. Головна мета цього процесу – розбудова конкурентоспроможного аграрного сектора економіки шляхом створення умов для прискореного формування ефективного господаря – власника.

     Новий етап  земельної реформи повинен бути  зорієнтований на перехід до  регулюючої ролі держави у  процесах, що відбуваються в аграрній  сфері економіки , згідно з  чинними законодавчо-нормативними  актами. Земельні ділянки повинні концентруватися у справжніх господарів – власників. Для цього потрібні функціонування ринку землі, конкурентні механізми реалізації права на земельну власність, іпотека, економічні методи регулювання земельних відносин у поєднанні з ринковими умовами. Основним елементом такого механізму має бути платність землекористування. Економічні заходи з регулювання земельних відносин повинні доповнюватись й адміністративними методами.

У ТОВ «Криниця» П’ятихатського району Дніпропетровської області картопля вирощується на невеликій площі 20 га. Середня урожайність за останні роки становить близько 80 ц/га. Невисока врожайність пояснюється малою кількістю опадів та високими температурами під час вегетаційного періоду, що негативно впливає на ріст та розвиток картоплі.

 

    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Розрахунок можливого рівня врожайності картоплі.

Потенційна врожайність – це врожайність, яка може бути отримана в ідеальних метеорологічних умовах (при достатній кількості вологи і тепла). Вона залежить від приходу ФАР, агротехнічного фону, біологічних властивостей культури і сорту.

Потенційну врожайність  визначають за допомогою математичної моделі продукційного процесу і  формування врожайності. Для її оцінки використаємо формулу:

 

де  У_п  - потенційна врожайність основної продукції, ц/га;

К  - коефіцієнт використання ФАР, %, 2%;

  - коефіцієнт господарської ефективності врожаю;

  - сума надходження ФАР за період вегетації культур, ккал/га;

g   - калорійність абсолютно сухої речовини, ккал/кг;

x  - стандартна вологість продукції, %;

100  - для перерахунку врожайності, ц/га.

Підставивши дані у вище наведену формулу отримаємо потенційну урожайність для картоплі:

Дійсно можливий урожай – це урожай, який теоретично може бути забезпечений генетичним потенціалом сорту або гібриду і основним лімітуючим фактором. Дійсно можливий урожай завжди нижчий за потенційний врожай. Визначають дійсно можливий урожай за формулою:

де У_дм  – дійсно можлива врожайність основної продукції за стандартної вологості, ц/га;

 – коефіцієнт господарської  ефективності врожаю;

W_n – запас вологи в метровому шарі ґрунту на початку вегетації, мм;

W_о – сума опадів за вегетацію, мм;

К_в – коефіцієнт водоспоживання, м³ води на одну тону абсолютно сухої речовини;

х – стандартна вологість основної продукції, %;

10⁴ (10×10×100) – для перерахунку вологи (мм в т/га), урожайності (ц/га) за стандартної вологості.

        

 5. Розробка системи агротехнічних заходів вирощування    запрограмованого врожаю картоплі.

5.1. Господарсько-біологічна  характеристика вибраних сортів.

    У господарстві  найбільш поширені такі сорти картоплі:

Зов

   Ракостійкий. Відносно стійкий проти вірусних хвороб. В окремі роки без належного захисту може значно уражуватись фітофторозом.

Ранній.

Виведений на Поліській дослідній  станції ім. О.М. Засухіна.

Кущ прямостоячий, високий, сильнооблистневий. Стебла нечисленні, слабопігментовані антоціаном.

Листки середньої величини, середньорозсічені, темно-зелені, матові.

Суцвіття компактне. Квітки червоно-фіолетові. Ягоди утворює  рідко.

Бульби білі, округлі. Шкірка гладенька. Вічка середньозаглиблені. М’якуш білий, при розрізуванні не темніє. Маса товарних бульб 90-130 г. Смакові  якості добрі. Вміст крохмалю в бульбах 13,3-16,7%.

Рекомендується для вирощування  в усіх зонах України.

 

Гатчинська

Ракостійкий, відносно стійкий  проти фітофторозу та вірусних хвороб.

Середньостиглий.

Виведений Північно-Західним науково-дослідним інститутом сільського господарства Росії.

Кущ високий, добре облистнений. Стебла товсті, пігментовані у пазухах  листків, ребристі. Листки великі, темно-зелені, матові, середньо- або сильно- розсічені, жилкування виразне.

Суцвіття багатоквіткове, квітки червоно-фіолетові. Цвіте рясно і довго. Ягід не утворює.

Бульби білі, великі округлоовальні та плескаті з середньозаг-либленими  вічками. Шкірка бульб гладенька. М’якуш білий, при розрізуванні не темніє. Маса товарних бульб до 140 г. Вміст  крохмалю 16,9%. Смакові якості та лежкість бульб добрі.

Сорт рекомендується для  вирощування в усіх зонах України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5.2. Розміщення  картоплі в сівозміні.

    Найбільші урожаї картоплі збирають при розміщенні її після озимих культур, які вирощують у сівозміні по пласту багаторічних трав після зайнятих парів або зернобобових культур; по удобреній кукурудзі на силос, льону-довгунцю, однорічних травах. На Поліссі кращими попередниками картоплі є люпин на зелене добриво післяжнивного посіву. У Лісостепу, де озима пшениця є кращим попередником не лише для картоплі, а й для цукрових буряків, ці дві культури в сівозміні розміщують у таких ланках: багаторічні трави — озима пшениця — цукрові буряки; зернові бобові — озима пшениця — картопля. Добре родить картопля в цих районах також після кукурудзи на силос, а в умовах достатнього зволоження — після цукрових буряків. У Степу високі врожаї картоплі лише на зрошуваних землях (де вирощують два врожаї за рік), в заплавах річок, на низинних ділянках. В овочевих сівозмінах картоплю вирощують після багатьох культур, крім пасльонових, що мають багато спільних з картоплею шкідників і хвороб.

У спеціалізованих сівозмінах, де під картоплю відводять 40 — 50 % площі, її повторно розміщують на минулорічному  полі при обов'яз­ковому дотриманні високої технології вирощування.

Картопля — один з кращих попередників у сівозміні для  багатьох культур, особливо для ранніх ярих, льону-довгунця, конопель та ін.

У ТОВ «Криниця» картоплю вирощують після зернових стернових  попередників. В більшості випадків після озимої пшениці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5.3. Обробіток грунту.

Картопля позитивно реагує на глибокий обробіток ґрунту, яким створюється глибокий пухкий орний  шар, особливо сприятливий для формування великих бульб на важких ґрунтах. Залежно від зони вирощування  картоплі, строку внесення органічних добрив належної розпушеності ґрунту досягають як зяблевим, так і весняним обробітком, включаючи й лущення  стерні, основну та передпосівну підготовку ґрунту з диференціацією цих прийомів залежно від типу ґрунту, його фізичних та хімічних властивостей, забур'яненості.

Лущення проводять відразу  після збирання попередника або  не пізніш як через 3 — 4 дні після  збирання.

На полях з переважанням коренепаросткових бур'янів (осоту, молочаю, березки польової) перший раз  лущать на глибину 6 — 8 см дис­ковими лущильниками (ЛДГ-5А, ЛДГ-15А, ЛДГ-10А, ЛДГ-20), а другий — у період утворення розеток  цих бур'янів на 10— 12 см з вико­ристанням лущильників (ППЛ-10-25, ППЛ-5-25, а також  ЛДГ-5А, ЛДГ-10А та ін.). Після появи  сходів бур'янів поле орють плугами  з пе­редплужниками (ПЛН-4-35, ПЛН-5-35, ПЛН-6-35 та ін.) на глибину 27 — 30 см. На ґрунтах  з мілким орним шаром використовують плуги-розпушувачі (ПРПВ-5-50 та ін.).

Попередники, засмічені кореневищними  бур'янами, 2 — 3 рази дискують на глибину  до 12 см дисковими боронами (БД-10Б, БДТ-7А) і після появи «шилець» кореневища глибоко заорюють плугами з передплужниками. На площах з неглибоким орним шаром  кореневища «вичісують»: проводять  лущення полицевими лущильниками або  мілку оранку на глибину залягання  кореневищ бур'янів у ґрунті (10 — 15 см), після чого кореневища витягують  з ґрунту (вичісують) пружинними культиваторами або боронами і вивозять за межі поля.

При внесенні восени гною або  компостів на запливаючих ґрунтах  його звичайно придисковують, а навесні  на цих площах орють плугами без  полиць на глибину 25 — 25 см. Якщо восени гній не вносили, часто обмежуються  дворазовим лущенням і переносять дальший  обробіток ґрунту на весну.

Оскільки ґрунти у лісостеповій і степовій зонах мають більш  важкий механічний склад і навесні  досягають фізичної спілості повільно, а весняна оранка їх здебільшого  спричинює утворення брил, її тут  не проводять.

На площах, де можливе  періодичне перезволоження ґрунту, слід проводити вузькозагінну оранку при ширині загінок 28 — 56 м, за­лишаючи між ними розгінні борозни для  стікання води у відкриті канали. У  лісостепових і степових районах  проводять зяблеву оранку плугами  з передплужниками на глибину 25 — 30 см в агрегаті з кільчасто-шпоровими  котками або важкими боронами.

Після зяблевої оранки, поки ґрунт ще не ущільнився, його восени повторно обробляють культиваторами в  агрегаті з кільчасто-шпоро­вими котками  або важкими боронами і нарізують  гребені 18 — 20 см заввишки з використанням  просапних культиваторів (КРН-4,2, КРН-5,6А). На більш легких ґрунтах Лісостепу гребені нарізують навесні, після розпушування ґрунту фрезою (ФБН-1,5), або викорис­товують фрезерний культиватор (КГФ-2,8).

 

На зрошуваних ґрунтах  півдня України зяблеву оранку проводять  на глибину 35 — 40 см, на окультурених торфовищах Полісся — на 22 — 25 см, на середньомінералізованих  торфовищах 25 — 27 см. Навесні закривають вологу і розпушують ґрунт на глибину 14 — 16 см. Якщо під картоплю вирощують  післяжнивний люпин, його часто залишають  на зиму для снігозатримання і  приорюють навесні. Практика багатьох поліських господарств показує, що весняне приорювання люпину за ефективністю не поступається осінньому, а інколи й перевершує його.

Обробіток ґрунту під післяукісну  картоплю включає лущення на глибину 7 — 8 см і неглибоку оранку на 16 — 18 см з обов'язковим внесенням  органічних і мінеральних добрив.

На полях, призначених  для літнього садіння картоплі, основний обробіток ґрунту проводять так  само, як і для весняного садіння, з наступним застосуванням 1 — 2 культивацій  для знищення бур'янів.

                                                                                                  Таблиця 6

 

Система обробітку грунту під картоплю в ТОВ «Криниця».

Попередник озима пшениця.

Тип забур’яненості низький.

 

Види обробітку	Прийоми обробітку	Машини для обробітку	Строки виконання робіт	Агротехнічні вимоги до якості
Основний	Лущення     Лущення   Оранка	ЛДГ-10     ЛДГ -10   ПЛН-5-35	Після збирання попередника   Через 2 тижні    Через 2 тижні	На 6-8 см     На 10-12 см   На 27-30 см
Передпосівний	Закриття вологи   Культивація         3. Культивація	БЗСС-1,0     КПС-4         КПС-4	При фізичній стиглості грунту   При появі бур’янів       Перед посалкою	Без огріхів     Для знищення бур’яну у  фазі білої ниточки. На 10-12 см
Під час догляду за посівами	Міжрядний обробіток грунту Міжрядний обробіток грунту Міжрядний обробіток грунту з підгортанням	УСМК-5,4А   УСМК-5,4А   КОР-4,2	Знищення бур’янів   Знищення бур’янів   Знищення бур’янів	Глибина 6-8 см   Глибина 10-12 см   Глибина 10-12 см

5.4. Удобрення картоплі.

    На підставі розрахунків гранично можливого рівня продуктивності культури за ФАР, вологозабезпеченістю, генетичним потенціалом сорту встановлюється величина запрограмованого врожаю.

    Враховуючи дані  про винос поживних речовин одиницею врожаю, наявності їх у грунті та коефіцієнтів використання з грунту та добрив, визначаються загальні норми внесення мінеральних добрив на запланований врожай за формулою:

                                     Нд= ,

                                     НдN= =---

Припускаємо мінусовий результат. Азотні добрива не вносимо.

                                    Ндр= = 105 кг/га

 

                                     Ндк= = 70 кг/га