Здоровий спосіб життя як складова розвитку суспільства

Зміст

1.Вступ

2.Здоров’я, його складові та фактори, що на нього впливають

3. Здоров'я і хвороби в розвинених країнах

    3.1 Системи охорони здоров’я в розвинених країнах

4. Здоров'я і хвороби в країнах, що розвиваються

    4.1 Системи охорони здоров’я в країнах, що розвиваються

5. Захворюваність населення України

    5.1 Система охорони здоров’я України

6. Здоровий спосіб життя як складова розвитку суспільства

8. Висновки

9. Додатки

10. Використані джерела

 

       

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Вступ

В усі часи здоров’я людини розглядалось як одна з найвищих цінностей  суспільства, що становлять основу економічного та духовного розвитку держави. Протягом багатовікової історії людства, на різних етапах розвитку суспільства вивченню проблем здоров'я завжди приділялася велика увага. Ще стародавні римляни проголошували: «Здоров’я – найвище благо!». Сьогодні важко назвати країну, на теренах якої не було б запроваджено медичного страхування її громадян. Те, що стало очевидним ще більше двохсот років тому, нині домінує в структурі фінансування охорони здоров’я більшості країн світу. Представники різних наук та фахів роблять спроби проникнути в таємниці феномена здоров'я, визнають його сутність для того, щоб навчитися вміло керувати ним, економно використовувати здоров'я протягом усього життя та знаходити засоби для його збереження.

 

 

2. Cкладові абсолютного здоров’я та фактори, що на нього впливають

Для успішного вирішення  питань управління здоров'ям у сучасному  суспільстві важливе значення має  пізнання загальних закономірностей  формування здоров'я, динаміки основних його показників. Були визначені складові формування здоров'я, а саме: спосіб життя – до 50%, вплив навколишнього середовища – до 20%, спадковість – до 20%, доступність і якість медичної допомоги – до 10%.(див. додаток 2.1)

Існує три взаємопов'язані  рівні здоров'я: суспільний, груповий та індивідуальний.

Суспільний – характеризує стан здоров'я загалом і виявляє  цілісну систему матеріальних та духовних відносин, які існують в  суспільстві.

Групове здоров'я зумовлене  специфікою життєдіяльності людей  даного трудового чи сімейного колективу  та безпосереднього оточення, в якому  перебувають його члени.

Індивідуальний рівень здоров'я  формується як в умовах всього суспільства  та групи, так і на основі фізіологічних  та психічних особливостей людини, способу життя, який вона веде. Індивідуальне  здоров'я – абсолютний і непересічний скарб, що перебуває на найвищому  ступені особистісних цінностей  кожного.

Здоров'я визначає процес адаптації, яка являється реакцією на соціально створену реальність. Адаптація створює можливість пристосовуватися до змінного зовнішнього середовища, до росту і внутрішніх фізіологічних  змін, до лікування при порушеннях і до старіння. До того часу, доки організм спроможний за допомогою адаптаційних механізмів та реакцій забезпечити  стабільність внутрішнього середовища при зміні зовнішнього середовища, він знаходиться у стані, який можна оцінити як здоров’я. Якщо ж організм потрапляє в умови, коли інтенсивність впливу факторів зовнішнього середовища переважає  можливості його адаптації, наступає стан, протилежний здоров’ю, тобто хвороба, патологія.

Виділяють три рівні опису  цінності здоров'я:

- біологічний – досконалість  саморегуляції організму, гармонія  фізіологічних процесів як максимуму  адаптації організму;

- соціальний – міра  соціальної активності, відношення  людини до світу;

- психологічний – позитивно  спрямована стратегія життя людини

Здоров’я людей належить до числа як локальних, так і глобальних проблем, тобто тих, що мають життєво  важливе значення як для кожної людини, кожної держави, так і для всього людства в цілому.

Підводячи підсумки вищесказаного, здоров’я можна охарактеризувати такими ознаками:

- нормальне функціонування  організму на всіх рівнях його  організації – органів, організму  в цілому, гістологічних, клітинних  та генетичних структур, нормальна  поточність типових фізіологічних  і біохімічних процесів, які сприяють  вираженню та відтворенню;

- здатність до повноцінного  виконання основних соціальних  функцій, участь у соціальній  діяльності та суспільно-корисній  праці;

- динамічна рівновага  організму і його функцій та  чинників навколишнього середовища;

- здатність організму  пристосовуватися до умов існування  в навколишньому середовищі, що  постійно змінюється (адаптація), здатність  підтримувати нормальну і різнобічну  життєдіяльність та зберігання  живої основи в організмі;

- відсутність хвороби,  хворобливого стану або хворобливих  змін, тобто оптимальне функціонування  організму за відсутності ознак  захворювання або будь-якого порушення;

- повне фізичне, духовне,  розумове і соціальне благополуччя, гармонійний розвиток фізичних  і духовних сил організму, принцип  його єдності, саморегулювання  і гармонійної взаємодії всіх  органів.

Здоров'я людини не можна  розглядати як щось незалежне, автономне. Залежить воно від багатьох факторів: кліматичних умов, стану навколишнього  середовища, забезпечення продуктами харчування та їх цінності, соціально-економічних  умов, а також станом медицини, а  отже, є результатом впливу природних, антропогенних та соціальних факторів. Здоров’я є своєрідним дзеркалом  соціально-економічного, екологічного, демографічного і санітарно-гігієнічного благополуччя країни, одним із соціальних індикаторів суспільного прогресу, важливим чинником, який впливає на якість та ефективність трудових ресурсів.

Розрізняють етіологічні, тобто  причинні фактори, які безпосередньо  обумовлюють розвиток і вираження  патологічного процесу (хвороби), і  фактори ризику, які не є причиною захворювання, але сприяють, посилюють  дію етіологічних факторів. Наприклад, збудники інфекційних хвороб, токсичні речовини, вібрація є причиною певних захворювань – грипу, туберкульозу, отруєння ртуттю, вібраційної хвороби, а зайва маса тіла, паління, малорухливий спосіб життя можуть як збільшити  ймовірність захворювань (гіпертонія, ішемічна хвороба серця тощо), тобто  впливати на частоту захворювань  серцево-судинної системи, так і  негативно впливати на їх перебіг, робити менш сприятливий прогноз цих  та інших захворювань, які обумовлені дією етіологічних факторів. Так, алкоголь може служити фактором ризику, який посилює несприятливу дію хімічних речовин, що діють на нервову систему, а паління – на речовини, які  вражають переважно легені та дихальні шляхи. Неповноцінне харчування (обмаль білків, вітамінів тощо) може служити  етіологічним фактором аліментарних розладів і фактором ризику інтоксикацій важкими  металами або радіаційного ураження осіб, які стикаються з ними.

Причиною порушення нормальної життєдіяльності організму і  виникнення патологічного процесу  можуть бути абіотичні (властивості  неживої природи) чинники навколишнього  середовища. Очевидний зв’язок географічного  розподілу захворювань, пов’язаних з кліматично-географічними зонами, висотою місцевості, інтенсивністю  випромінювань, переміщенням повітря, атмосферним тиском, вологістю повітря  тощо.

На здоров’я людини впливає  біотичний (властивості живої природи) компонент навколишнього середовища у вигляді продуктів метаболізму  рослин та мікроорганізмів, вірусів, бактерій, грибів , отруйних речовин, комах та небезпечних для людини тварин.

Патологічні стани людини можуть бути пов’язані з антропогенними чинниками забруднення навколишнього  середовища: повітря, ґрунтів, води продуктами промислового виробництва. Сюди також віднесено патологію, пов’язану з біологічними забрудненнями від тваринництва, виробництва продуктів мікробіологічного синтезу (кормові дріжджі, амінокислоти, ферментні препарати, антибіотики тощо).

Суттєвий вплив на стан здоров’я населення справляють чинники  соціального середовища: демографічна та медична ситуації, духовний та культурний рівень, матеріальний стан, соціальні  відносини, конфлікти,тзасоби масової  інформації, урбанізація, гігантські темпи  індустріалізації тощо.

Істотне значення має стан генетичного фонду, схильність до спадкових  хвороб.

Шкідливі звички, незбалансоване, неправильне харчування, несприятливі умови праці, моральне і психічне навантаження, малорухомий спосіб життя, погані матеріальні умови, незгода  в сім’ї, самотність, низький освітній та культурний рівень – ось широко розповсюджені побутові причини  виникнення хвороб. Вони ж, в свою чергу, пов’язане з традиційними, економічними умовами і політикою держави.

Негативно позначається на формуванні здоров’я і несприятлива екологічна обстановка, зокрема забруднення  повітря, води, ґрунту, а також складні  природнокліматичні умови.

Перелічені вище умови  середовища визначають стан здоров’я населення. Там, де домінує голод  і бруд, інфекційні хвороби і висока дитяча смертність – явище звичайне. Переїдання, сидячий спосіб життя  і паління позначаються на здоров’ї середнього покоління, сприяють розвитку захворювань серцево-судинної системи  і пухлин. Там, де виробничий процес не контролюється, доля робітників у  шахтах, на заводах і у полі спостерігається  професійні захворювання і рання  смерть.

Виявити небезпеки, які криються у навколишньому середовищі, значно легше, ніж усунути їх. Ключ до вирішення  питань про вплив навколишнього  середовища на здоров’я – в надрах економіки, політики, у способі життя  і взаємовідносин людей з їх природним  оточенням.

Дуже важко створити абсолютно  ідеальні умови для здоров’я. Із розвитком людського суспільства  розвиваються їх хвороботворні агенти, а біологічні, геологічні і хімічні  умови навколишнього середовища змінюються значно швидше там, де порушується  природна рівновага.

Фактори ризику для здоров`я  населення, що зустрічаються в навколишньому  середовищі України, різноманітні. У  спадок від колишнього СРСР Україні  залишився високий рівень концентрації промислових об`єктів із застарілими  енергомісткими технологіями, низька ефективність очисних споруд, наслідки аварії на ЧАЕС. Енергомісткість валового національного продукту в Україні  у 9 разів вища, ніж у країнах  Європейського союзу.

Чинники, що визнано шкідливими, забороняють до вживання або регламентують  їх надходження у навколишнє середовище. При цьому у міжнародному співтоваристві рішення про рівень регламентації  приймається згідно концепції “користь-шкода”. Користь, яку матиме суспільство  від застосування чинника, порівнюється із завданою довкіллю і здоров`ю  шкодою. Визначається розмір шкоди, т.з. прийнятний допустимий ризик, те, чим  людство нехтує, отримуючи користь  від того, що впроваджує.

І все ж в усіх цих  факторах, при глибокому їхньому  аналізі, прослідковується все той  же особистісний фактор. Бути чи не бути здоровому – це, насамперед, залежить від самої людини. І не можливо  не погодитись із твердженням римського  філософа Сенеки: "Уміння продовжити життя – в умінні не скорочувати  його".

 

3. Здоров'я і хвороби в розвинених країнах

В індустріальних суспільствах існують  разючі відмінності в поширенні  основних хвороб. Близько 70 відсотків  смертей у західних країнах спричинені чотирма головними видами захворювань: раком, серцевими нападами, інсультами та хворобами легень. Було досягнуто  деякого поступу в розумінні  причин їхнього виникнення та контролюванні  їхніх наслідків, але жодна з  цих недуг не може бути ефективно  вилікувана. А що ступінь поширення  цих чотирьох хвороб різний в різних країнах, реґіонах та прошарках населення, то видається очевидним, що вони пов'язані  з дієтою та стилем життя. Особи, які  посідають вище соціоекономічне  становище, в середньому здоровіші, вищі, міцніші й живуть довше, аніж ті, хто перебуває на нижчих щаблях соціальної драбини. Найбільша різниця  тут спостерігається в рівнях ранньої дитячої смертності (діти, які помирають на першому році свого життя) та загальної дитячої  смертності, проте бідніші люди наражаються  на більший ризик померти в  будь-якому віці, аніж люди заможні.

На це існує кілька причин. Люди з багатших прошарків суспільства, як правило, краще харчуються і мають  більший доступ до медичного обслуговування, а також уміють отримати з такого доступу більше користі. Умови праці  також безпосередньо позначаються на здоров'ї. Ті, хто працює в офісах або в домашніх умовах, менше ризикують  дістати виробничу травму або  стати жертвою нещасного випадку  при роботі з небезпечними матеріалами. Обсяг виробничих захворювань часто  буває важко обрахувати, бо не завжди е змога визначити, чи хвороба  стала наслідком нездорових умов праці, чи спричинена чимось іншим. Проте  деякі виробничі захворювання вже  добре задокументовані: захворювання легень широко розповсюджені в гірничій промисловості, як наслідок вдихання пилу; доведено, що праця в середовищах, де використовується азбест, спричиняє  деякі види раку.

Джейк Неджмен нещодавно проаналізував  питання зв'язку стану здоров'я  з економічною нерівністю. Він  також спробував з'ясувати, яку  стратегію найкраще обрати для поліпшення здоров'я бідніших груп суспільства. Після вивчення матеріалу з багатьох різних країн він дійшов висновку, що для людей, які входять у 20 відсотків  найбіднішого населення (обраховані з  погляду доходу), смертність у 1,5—2,5 рази вища, аніж для тих, хто входить  у 20 відсотків найбагатших людей. Причому щодалі цей контраст радше  зростає, аніж зменшується. Те саме можна  сказати і про очікувану тривалість життя — вік, до якого людина в  середньому має шанси дожити.

Як можна боротися з впливом  бідності на здоров'я? Одна з таких  можливостей — широкі освітні  програми в галузі охорони здоров'я  та запобігання захворюванням. Але  такі програми здебільшого мають  успіх тільки серед заможніших, освіченіших  прошарків населення і в будь-якому  разі спричиняють лише незначні зміни  в поведінці. Збільшення доступу  до медичного обслуговування, певно, допомогло б, але тільки до певної межі. Єдиною реально ефективною політикою  тут було б, як вважає Неджмен, атакувати  саму бідність, щоб значно зменшити різницю в прибутках між багатими й бідними.

3.1 Системи охорони здоров’я в розвинених країнах

З точки зору організаційно-фінансових особливостей можна виділити три  основні системи охорони здоров'я  економічно розвинених країн: державну, страхову і приватнопідприємницьку.

Державна система охорони здоров'я  фінансується переважно (до 90 %) з бюджетних  джерел. Діє у Великобританії, Данії, Ірландії.

Страхова система охорони здоров'я  фінансується за рахунок цільових внесків  підприємців, працюючих громадян і  субсидій держави. Фінансування з позабюджетних  фондів медичного страхування переважає  в Німеччині (78 %), Італії (87 %), Франції (71 %), Швеції (91 %), Японії (73 %).