Здоровий спосіб життя як складова розвитку суспільства

Особливу роль у формуванні рівня  здоров'я населення відіграє травматизм, частка якого у загальній структурі  захворюваності становить 7%. Він є  однією з основних причин інвалідності та смертності населення. У 2000р. було зареєстровано  на 527,4 тис. травм менше, ніж у 1991р. І все ж рівень травматизму  в Україні залишається високим. Серед травм переважають побутові (79,6%), вуличні (10,2%), виробничі(6,0%) та дорожньо-транспортні (1,4%).

Значні рівні захворюваності та поширеності хвороб серед населення  позначаються на показниках інвалідності. В Україні нині нараховується 2,5 млн інвалідів. Інвалідність населення  України залишається високою  і вимагає комплексного підходу  до її вирішення.

5.1 Система охорони здоров’я України

В останнє десятиріччя Україна, як незалежна держава, активно входить  до Європейської спільноти. У нашій  державі йде процес адаптації  до міжнародних принципів політики в різних сферах діяльності. З початку 80-х років орієнтиром для вдосконалення  політики в галузі охорони здоров'я  в Європі взагалі і в кожній країні – члені Європейського  Регіонального Бюро Всесвітньої  організації Охорони Здоров'я (ЄРБ  ВООЗ) є загальноєвропейська політика "Здоров'я для всіх"(ЗДВ). І  Україна одна з перших серед нових  держав пострадянського простору заявила  про наміри дотримування політики ЗДВ.

Для вирішення проблеми збереження і підвищення рівня здоров’я та працездатності людини, продовження  її життя в масштабах держави  створена система охорони здоров’я (СОЗ), яка включає такі підсистеми: санітарно-профілактичну, лікувально-профілактичну, фізкультурно-оздоровчу, санітарно-курортну, аптечну, науково-медичну, санітарно-епідеміологічну.

Однією із стратегій системи  охорони здоров’я є здійснення так  званої первинної профілактики, яка  є масовою і ефективною, наприклад, будівництво очисних споруд або  відповідні зміни технологічного процесу  на підприємствах, які забруднюють  атмосферне повітря, призводить до різкого  зниження рівня злоякісних новоутворень, хвороб органів дихання, серцево-судинної системи та інших захворювань.

Другий напрям полягає у визначенні форм, методів і засобів профілактики, лікування, реабілітації, а також  організації відпочинку кожної конкретної людини.

У державі розроблена і впроваджується низка національних і державних  програм: "Діти України", "Здоров'я  літніх людей", "Комплексні заходи боротьби з туберкульозом", "Цукровий діабет", "Програма профілактики СНІДу та наркоманії на 1999-2000 роки" та ін. Реалізація заходів, передбачених цими програмами, дозволить суттєво  поліпшити здоров'я народу.

Збереження здоров'я нинішніх, а  тим самим майбутніх поколінь має перетворитися на пріоритетну  мету всієї соціально-економічної  політики нашої держави.

 

6. Здоровий спосіб життя як складова розвитку суспільства

 

Здоров'я в сучасному  суспільстві набуває особливого, пріоритетного значення. Гуманізація  як вектор розвитку, увага до людини, якості її життя, прав і свобод особистості, зміцнення цінностей життя в  аксіологічними просторі суспільства  зумовлюють актуалізацію проблеми здоров'я  як на рівні державної політики, так і в життєвих стратегіях людей.

Так, з позиції природничих  наук, здоров'я - це стан росту і розвитку органів

і систем організму, основу яких складають морфологічні і функціональні  резерви, що забезпечують адаптаційні  реакції.

 

Низька рухова активність населення, тривалі статичні навантаження призводять до розвитку у них різних захворювань: порушення функції  серцево-судинної, дихальної, зорової  систем, виникнення викривлень хребетного стовпа, ожиріння, зниження розумової  працездатності.

В даний час актуальною проблемою сучасного суспільства  стає формування здорового способу  життя людей, який є не тільки основою  хорошого самопочуття людини, але  і шляхом до оздоровлення нації.

Здоровий спосіб життя - передумова для розвитку інших сторін життєдіяльності  людини, досягнення їм активного довголіття і повноцінного виконання соціальних функцій. Існує необхідний і достатній  рівень фізичної активності людини, що характеризується загальними показниками  раціонального змісту, структури  і використання активного рухового режиму. Цей рівень визначається анаболічним  відновленням після активної трудової діяльності, при якому відбувається збільшення і накопичення пластичних і енергетичних ресурсів організму, що підвищують його потенціал і працездатність. Існує хибна думка про шкідливу дію праці, що викликає, нібито "знос" організму, надмірну витрату сил і ресурсів, передчасне старіння. Однак винна не сама праця, а її неправильний режим. Потрібно правильно і вміло розподіляти сили під час виконання роботи як фізичної, так і розумової. Бажано, щоб характер відпочинку був протилежний характеру роботи. Фізкультура і спорт досить корисні також і особам, які займаються фізичною працею, так як їх трудова діяльність нерідко пов'язана з навантаженням на яку-небудь одну групу м'язів, а не на всю мускулатуру.

Отже, здоров'я багато в  чому залежить від способу життя, однак, говорячи про здоровий спосіб життя, в першу чергу мають  на увазі відсутність шкідливих  звичок. Це, звичайно, необхідне, але  зовсім не достатня умова. Головне в  здоровому способі життя - це активний «творіння» здоров'я, включаючи всі  його компоненти. Таким чином, поняття  здорового способу життя набагато ширше, ніж відсутність шкідливих  звичок, режим праці та відпочинку, система харчування, різні загартовуючі і розвиваючі вправи. У нього також  входить система відносин до себе, до іншої людини, до життя в цілому, а також свідомість буття, життєві  цілі, цінності і т.д.

 

 

 

 

8. Висновки

В різних країнах по різному  ставляться до здоров’я. Причини цого найрізноманітніші: економічні, політичні, національні та багато інших. В більш  розвинених країнах рівень здоров’я населення набагато кращий ніж в країнах, що розвиваються.

Національне здоров’я це, насамперед, здоров’я кожного громадянина. Як же його поліпшити?

По-перше це - здоровий спосіб життя. Дослідження вітчизняних і закордонних вчених довели, що робота людей, які палять, часто вживають алкоголь, нехтують фізичними вправами, є малоефективною. У цьому відношенні Україна, на жаль, - серед найвідсталіших країн. Приймаються на роботу курці (хоча вони будуть частіше хворіти і мати нижчі показники ефективності праці, ніж некурящі); культивується вживання алкоголю як посередника спілкування і засобу боротьби зі стресом; не користуються популярністю регулярний тренінг у спортивних залах і навіть доступніші фізичні вправи, які можна виконувати поза спеціально обладнаним приміщенням; не дотримуються основи раціонального харчування. Тут, з одного боку, має місце низька інформованість населення, з іншого - економічні проблеми, що стоять перед більшістю родин.

Як наслідок, маємо вкрай низькі показники загальної тривалості життя населення, особливо серед  чоловіків, порівняно з високорозвиненими  країнами світу. Занепокоєння викликає високий рівень захворюваності серед  дітей, а також висока смертність.

Для охорони здоров’я стосунки людини з навколишнім середовищем повинні  відповідати конкретним вимогам. Система  життя, в якій ці вимоги задовольняються  на достатньому рівні й у оптимальному режимі, має постійно оновлюватися й коригуватися.

Назріла необхідність докорінної зміни  ситуації у країні з питань формування здорового способу життя. Тут  бачаться два напрями. Перший - це освітні програми для дітей і юнацтва. На сучасному етапі посилена робота в дошкільних установах. Другий напрям - робота серед дорослого населення. Саме дорослі можуть, показуючи особистий приклад, внести поняття «здоровий спосіб життя» у свідомість дитини і потім сприяти його реалізації у житті.

При роботі з дорослими слід використовувати  позитивну можливість включення  мотиваційних факторів: зацікавленості у меншій схильності до хвороб, активному  і тривалому житті, підтримці  здорового (і тому привабливого для  себе і навколишніх) зовнішнього  вигляду. Питання фізичного здоров’я повинні перетворюватися, з одного боку, у широкомасштабну державну програму - адже саме держава зацікавлена, у першу чергу, у здорових повноцінних громадянах; з іншого боку - формувати на духовному рівні культ здорового способу життя, підкріплений відповідною методологією і рекламою. Бути здоровим фізично і духовно повинно стати модним. Це має позначатися також на матеріальному стимулюванні позитивних результатів і розробці механізмів покарання (упровадження практики звільнень за вживання алкоголю на робочих місцях та появу на роботі й у громадських місцях у нетверезому стані, обмеження прийому на роботу курців, введення преміювання осіб, які не мали лікарняних аркушів протягом року тощо).

Повинні стати широкодоступними методичні  рекомендації зі всіх аспектів здорового  способу життя. Велику увагу варто  приділяти його рекламуванню у засобах  масової інформації. Великі організації  й установи повинні створювати умови, що сприяють поліпшенню показників фізичного  здоров’я працівників (безкоштовні  спортивні зали, пільгові путівки  до оздоровчих санаторіїв і профілакторіїв тощо). На вищому рівні така робота організацій  і установ повинна контролюватися, підтримуватися і заохочуватися; варто  надавати перевагу тим керівникам, що визначають подібний напрямок пріоритетним у роботі.

Підтримка фізичних аспектів здоров’я дозволить реалізувати духовний потенціал населення. Здоров’я нації  визначить у перспективі економічне і політичне місце України  серед розвинених країн світу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

9.Додатки.

Рис.5.1. Класифікація колективних засобів захисту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2.1 Фактори  здоров’я

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 3.1 «Співвідношення джерел фінансування охорони здоров'я в ряді зарубіжних країн»

 

 

 

 

 

10. Використані джерела

• Биховська І.М. «Освіта і культура здоров'я»
• Чебишев Н.В., Пак С.Г. «Інфекційні та паразитарні хвороби країн, що розвиваються»
• В.Л.Міняева, Н.І.Вішнякова «Суспільне здоров'я і охорона здоров'я»
• К. Шоен "Високопродуктивні системи охорони здоров'я: Дорослі" Охорона здоров'я досвід в семи країнах, в 2007 році "