Правова основа діяльності аграрного біржового ринку в Україні Державне регулювання у біржовій сфері

Міністерство  освіти і науки,молоді та спорту України

Національний  Універсітет «юридична академія України

Імені Ярослава Мудрого» 
 
 
 
 

Кафедра Аграрного права 
 
 

Індивідуальна робота студента на тему:

«Правова основа діяльності аграрного біржового ринку в Україні

      Державне  регулювання у біржовій сфері» 
 

Виконав:

Студент 1ї групи 5го курсу

ІПЮК  для СБУ

Тараненко Т.С.

Перевірила:

Доцент  Туєва О.М. 
 
 
 
 
 

      Харків-2011

      План

1. Формування біржового законодавства в Україні. Підзаконні нормативні акти, які регулюють відносини у сфері реалізації с/г продукції на товарних біржах. Основні принципи прозорості, формування аграрного біржового ринку.
2. Загальна характеристика суб’єктів аграрного ринку: товарні біржі; аукціони худоби (як самостійні заходи або підрозділи бірж); агроторгові доми; допоміжна база біржового ринку (елеватори, сховища, складські приміщення, транспортні структури тощо.
3. Правове регулювання державних закупівель сільськогосподарської продукції на біржі.
4. Система державних органів, які здійснюють регулювання у сфері аграрного ринку. Повноваження Аграрного фонду України.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Відносини біржі і держави у різних країнах будувалися по-різному. У Європі біржі з самого початку знаходилися під контролем держави, яка визначала їх діяльність. При надмірній спекуляції і маніпулюванні цінами уряди певних країн просто закривали біржі. Так було в Німеччині у 1896 р. і в Австрії у 1903 p., коли була заборонена біржова торгівля зерновими і олійним насінням (але продовжували укладатися угоди на біржах цукру, кави, бавовни, кольорових металів), в Індії, де в 1960-ті роки були закриті біржі бавовни, джуту, олії та олійного насіння.

     В міру становлення українського біржового ринку формується і налагоджується система його регулювання.

     Для залучення до біржової торгівлі великої кількості як продавців, так і покупців необхідний певний механізм, який забезпечував би дотримання інтересів усіх її учасників. Вони повинні бути впевнені у тому, що ризик, пов'язаний з їх участю у торгах, зведений до мінімуму. Регулювання біржової діяльності являє собою певне упорядкування діяльності бірж і укладання біржових угод на основі встановлених правил і вимог.

     Розвиток  біржової діяльності має два історичних напрямки:

     -  регулювання з боку держави  (державне регулювання);

     - регулювання з боку бірж й  інших учасників ринку (використання принципу саморегулювання біржового ринку).

     Зарубіжний  досвід свідчить, що державний контроль біржової діяльності базується на дотриманні таких принципів:

     - суспільної корисності;

     - гласності й відкритості біржових  торгів;

     - довіри;

     - саморегулювання;

     - гарантії прав учасників біржової торгівлі.

     Досвід  країн ринкової економіки свідчить про досить тісну взаємодію держави і ринкової системи взагалі та в регулюванні біржової діяльності зокрема. У процесі такої взаємодії на державу покладені обов'язки забезпечення ринку і біржової торгівлі законодавчою базою, що дає змогу відпрацювати і встановити єдині правила для всіх суб'єктів, які беруть участь в економічному процесі.

     Загальновизнаним  є те, що законодавче поле біржової діяльності створюється перш за все  не для професійних посередників, а для їх клієнтів, які довіряють  їм право на свій товар, і прагнуть мати надійні гарантії.

     Регулювання біржової діяльності з боку держави  не повинно мати заборонного характеру, а виключно забезпечувати рівність прав для всіх учасників торгівлі, при цьому контролюючи дотримання визначених правил. Це досягається завдяки створенню єдиної правової системи для діяльності, через їх ліцензування, системи спеціального пільгового оподаткування та інші заходи.

     В Україні відродження біржової торгівлі в 90-ті роки започатковувалось при відсутності єдиного правового поля для такої діяльності. Однак і нині законодавче поле є недостатнім для розвитку бірж. Біржова діяльність грунтується в основному на загальному законодавчому полі розвитку країни, за винятком деяких спеціальних актів, які, однак, не дають змоги ефективно розвиватися біржовому.

     Державне  регулювання біржової діяльності розпочинається з розробки та прийняття для неї єдиної правової основи. Біржова торгівля в Україні відроджувалася за відсутності спеціальних законів, тому в біржовій діяльності використовувалися переважно підзаконні акти. Відставання законотворення від потреб регулювання товарного і фондового ринків нині часто цілком об'єктивний процес, оскільки, по-перше, відсутня стабільна практика функціонування товарних і фондових ринків; по-друге, хоча становлення біржової торгівлі в Україні перебуває під впливом історичного досвіду Англії, країн континентальної Європи і США, своєрідність становища вітчизняного біржового ринку не дозволяє прямого запозичення зарубіжного законодавства, а вимагає своєрідної адаптації.

     Біржове законодавство - це система законів, які регулюють торгівлю на біржах. Основне завдання - запобігання маніпулюванню цінами, захист інтересів невеликих фірм і спекулянтів.

     Законодавче регулювання біржової торгівлі помітно посилилося в останні 20 років. Раніше у багатьох країнах біржова торгівля регулювалася переважно нормами і правилами, які розробляються самими біржами.

     Сьогодні  більшість країн має своє законодавство  з біржової торгівлі, але, як правило, воно містить найбільш загальні положення, які регулюють діяльність бірж.

     Держава регулює діяльність бірж за допомогою  законодавства. Це регулювання включає  різні заходи адміністративного і економічного характеру, визначає насамперед організаційну та управлінську структури, порядок і принципи функціонування біржових інститутів.

     На  території країни дозволено працювати  тільки тим біржам, які отримали ліцензію органів влади. Для її отримання  необхідно враховувати наступні вимоги:

     по-перше, повинна бути юридичною особою і діяти на ринку професіонально, тобто її діяльність як інфраструктурного елементу повинна бути винятковою;

     по-друге, в штаті повинні бути професіонали, які мають кваліфікаційний атестат фахівця біржової роботи.

     Більшість бірж за кордоном, зокрема Токійська  фондова біржа, вимагає від своїх  працівників спеціального навчання, яке організовується цими ж біржами.

     Державні  органи мають право контролювати діяльність бірж на предмет виконання  правил і положень про порядок  ведення торгів. Держава, як один з  найбільших емітентів і активний учасник ринку цінних паперів, зацікавлена  в необхідних умовах обігу цінних паперів, визначенні їх ринкової вартості, поширенні надійної інформації про  ціни на ринку цінних паперів, забезпеченні технікою біржових залів, наданні біржам сучасних ліній комунікацій, в тому числі супутникового зв'язку.

     Державні  органи на основі чинного законодавства контролюють фінансову діяльність бірж. Біржа не має права виступати як інвестор, тобто вкладати кошти у діяльність, що не передбачена біржовим законодавством, випускати цінні папери (за винятком власних акцій).

     Членами біржі, зокрема фондової, можуть бути державні, муніципальні підприємства, а також державні виконавчі органи, які володіють майном. Одним із завдань цих організацій є здійснення операцій з акціями та іншими цінними паперами, зокрема, з облігаціями, які належать державі.

     Допустима фінансова діяльність фондової біржі  може здійснюватися за рахунок:

     - продажу акцій самої біржі, які дають право стати членами біржі;

     - регулярних внесків членів біржі;

     - біржових зборів від кожної угоди, що укладена на фондовій біржі;

     - проведення експертиз і реалізації інформації.

     При цьому державним органам, які  регулюють діяльність бірж, необхідна  інформація як про самі біржі, так і про їх фінансові результати.

     США, зокрема, використовують інформацію про  середні ціни акцій на фондових біржах у складі інших показників (всього 11 змінних індексів) для прогнозування майбутнього напряму зміни реального ВНП. Подібні підрахунки проводяться щомісяця, завдяки чому уряд має інформацію про динаміку зміни ВНП.

     Виходячи  з практики діяльності Міністерства торгівлі США, "індекс випереджувальних індикаторів" досить часто правильно передбачає (попереджає) зміни в економіці. "Індекс випереджувальних індикаторів" може розглядатися як реальна, але недостатня інформація, тому вона з великою обережністю використовується державою для визначення макроекономічної політики країни.

     "Індекс  випереджувальних індикаторів"  або подібна йому група показників  українського ринку могли б  використовуватися і в Україні  для прогнозування ситуації в  країні і прийняття відповідних  рішень щодо корегування макроекономічної політики.

     На  жаль, в Україні подібна практика не набула значного розвитку У зв'язку з тим, що процес становлення ринкових відносин в економіці знаходиться в стадії формування.

     Складовою частиною державного регулювання виступає ліцензування як біржових інститутів, так і індивідуальних посередників біржового ринку.

     Ліцензування  потрібно розглядати як спосіб дозволу  біржової Діяльності і контролю держави за дотриманням вимог чинного законодавства України, що пред'являється до економіко-правового та організаційного статусу бірж.

     Механізм  ліцензування біржової торгівлі включає як ліцензування біржових посередників (видача кваліфікаційних атестатів, що дають право на укладення угод і здійснення операцій), так і ліцензії інвестиційних інститутів, що дають право діяти на біржовому ринку.

     Іншою вимогою при ліцензуванні бірж, як уже зазначалось, є те, що її діяльність на біржовому ринку повинна бути винятковою. Біржа повинна мати мінімальний власний статутний капітал. Термін дії ліцензії не обмежується, хоч передбачається як припинення, так і відзив виданої ліцензії.

     Наступним принципом регулювання біржової діяльності, що історично склався, крім державного, є саморегулювання. Цей напрям використовується всіма економічно розвинутими країнами. Наприклад, у США поза державним регулюванням залишаються такі питання, як:

     - принципи організації біржі;

     - організаційна структура;

     - органи управління;

     - права засновників і керівних органів.

     Ці питання знаходять відображення у правилах торгівлі, статутах, положеннях, які розробляються кожною конкретною біржею самостійно.

     Українські  біржі також використовують принцип  саморегулювання. Кожна біржа має  свої внутрішньобіржові нормативні акти, які є основою її діяльності. До них належать Засновницький договір, Статут і Правила торгівлі.

     У Засновницькому договорі перераховуються  засновники біржі, визначається мета її створення, способи реалізації поставлених  завдань, встановлюється відповідальність засновників за зобов'язаннями біржі, первинний розмір статутного фонду, розподіл його на акції і порядок розподілу їх між засновниками. У ньому також фіксуються права і обов'язки засновників біржі, порядок розподілу прибутку і формування резервного фонду, обумовлюються умови припинення діяльності біржі, вказується місцезнаходження і реквізити.

     Як  правило, Статут біржі включає такі розділи:

     - загальні положення;

     - цілі створення біржі;