Охорона лісових багатств України

Зміст

Вступ………………………………………………………………………….3-4

І. Охорона лісових багатств України як частина спеціального розділу Кримінального кодексу України…………………………………………………5-7

ІІ. Знищення або пошкодження лісових масивів. ………………………..8-12

ІІІ. Незаконна порубка лісу……………………………………………….13-18

ІV. Порушення законодавства про захист рослин, та умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду………………………………………………………………19-24

Висновок…………………………………………………………………...25-26

Список літератури……………………………….………………………...27-28

Вступ

Серед багатьох важливих завдань, які постають перед будь-якою державою в процесі державотворення, особливе місце займає завдання забезпечити екологічних захист держави та безпечне співіснування людини з природою. Адже саме навколишнє середовище: поля, ліса, водойми, тварини та рослини, забезпечують повноцінне існування людей.

Все це вимагає реформування всіх галузей права, що стосуються сфери охорони й відтворення природних ресурсів, зокрема, лісових, їх раціонального включення в соціальний життєзабезпечувальний процес.

Актуальність проблеми правового захисту лісу пов’язана з політико-правовою сферою, розвиток якої відбувається в руслі новостворюваного громадянського суспільства. Властива йому різноманітність форм власності, а відтак поступовий перехід частини загальнонародних цінностей, у тому числі й лісових масивів, у приватний сектор, визначають потребу в удосконаленні законодавчої бази. Законодавство покликане збалансувати загальні й особисті інтереси.

Економіко-правовий чинник пов’язаний з проблемами ефективності й раціонального використання лісу в рамках установленого правового поля. На відміну від діючого законодавства, попередній Кримінальний кодекс визнавав ліс не тільки природним ресурсом, але й майном. Діючий Кримінальний кодекс (2001 р.) знімає протиріччя, що мало місце в попередньому законодавстві і проявлялося в подвійному тлумаченні сутності лісу, а саме: як природного ресурсу (щодо деревостою) і майна (відносно оброблених лісових ресурсів, тобто лісоматеріалів) і зараз ліс характеризується, насамперед, як природний ресурс.

Визнання лісу тільки природним ресурсом, або навпаки тільки майном, на нашу думку, звужує зміст цього поняття та не сприяє організації охорони лісу від злочинних посягань на відповідному рівні. У цьому випадку взагалі не береться до уваги дуалістична природа лісу. Ліс в сучасних умовах – це майно й природний ресурс одночасно, або якщо більш чітко визначитися з цим поняттям, природний ресурс, якому притаманні майнові властивості. Таким чином, через більш жорстку охорону лісу як майна, в сучасних умовах, можлива й більш ефективна та адекватна охорона лісу як природного ресурсу.

Актуальність теми також виявляється в тому, що ліс розглядається як невід'ємна складова довкілля, що створює безпечні та необхідні для людини умови життя й діяльності, можливості для оздоровлення й відпочинку.

Не в останню чергу актуальність проблеми обґрунтована духовним та моральним чинниками. Ліс виконує вагому виховну роль у житті людини, вирішальним чином формує її естетичні смаки й уподобання.

З огляду на вище зазначене, темою даної курсової роботи є захист лісових багатств України нормами кримінального права України, яка охоплює широке коло питань, пов'язаних з кримінально-правовими засадами охорони лісу, рослин в цілому в Україні.

Метою курсової роботи є ретельне дослідження основних кримінально-правових засад, на яких ґрунтується захист лісових багатств, вивчення відображення цих засад в Кримінальному кодексі України.

Завданнями даної курсової роботи є:

- охарактеризувати основні кримінально-правові засади, на яких ґрунтується охорона лісу, лісових насаджень та ін. в нашій державі;

- вивчити кримінально-правову характеристику злочинів проти лісових багатств України. 

І.  Охорона лісових багатств України як частина спеціального розділу Кримінального кодексу України.

Наукове обґрунтування проблеми захисту довкілля з'являється тільки у XX ст. Саме в цей час багато присвячено охороні природних ресурсів і, серед них лісу, в працях таких вчених: А. Павлова, З. Г. Корчевої, В. Пакутіна, Ю.С. Шемшученка, В. Л. Мунтяна, С. Б. Гавриш, В. К. Матвейчук, А. М. Шульга, Е. Н. Жевлаков, В. О. Навроцький, Ю.С. Богомякова, В.П. Владимирова, , О.С. Колбасова, М.Й. Коржанського, Ю.М. Ляпунова,П.С. Матишевського, , В.В. Петрова, Л.Ф. Повеліциної, В.Я. Тація, Ю.С. та інших фахівців з кримінального права. Законодавче закріплення проблеми захисту довкілля дістає лише у другій половині ХХ ст.

Законодавство про кримінальну відповідальність за порушення права природокористування тим чи іншим природним об'єктом розвивалось у рамках загальних правових норм про відповідальність за порушення вимог природоохоронного законодавства.

Розвиток законодавства в цій галузі йшло насамперед по шляху визначення кола протиправних дій, які посягають на порядок користування природними ресурсами та суб'єктів правопорушень, встановлення відповідальності за їх здійснення, уточнення обов'язків органів та посадових осіб по прийняттю заходів юридичної відповідальності та порядку розгляду справ про окремі правопорушення.

Однією із загальних характеристик кримінальної відповідальності за порушення вимог природоохоронного законодавства є те, що природоохоронні закони містять більш-менш повні переліки правопорушень, котрі об'єднані в спеціальних статтях у самостійному розділі, який присвячено відповідальності за порушення водного, лісового, земельного тощо, законодавства, а узагальнені в КК України.

Всі природні багатства нашої країни – «земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони – згідно з Конституцією України, є об'єктами права власності Українського народу». Стаття 66 Конституції України зобов'язує кожного громадянина не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Охорона довкілля є важливою функцією нашої держави. Тому в Особливій частині Кримінального кодексу України існує спеціальний розділ, присвячений охороні довкілля. Даний розділ аналогічно й називається - “Злочини проти довкілля”, де встановлюється відповідальність за найнебезпечніші правопорушення в цій галузі.

Цей розділ Кримінального кодексу має 19 статей (ст. 236 – 354). Це свідчить про те, що законодавець надає розслідуванню екологічних злочинів важливого значення.

Злочини та інші правопорушення проти довкілля посягають на суспільні відносини у сфері охорони конституційного права громадян на безпечне довкілля, а також у сфері охорони, використання, збереження і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання й усунення негативного впливу господарської та іншої діяльності людини на навколишнє природне середовище, збереження генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій, а також природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

Тому цивільно-правова відповідальність за порушення лісового законодавства є важливим засобом захисту гарантованого Конституцією права громадян на безпечне довкілля, а також суспільних відносин у сфері охорони й відтворення навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини.

Під порушенням лісового законодавства слід розуміти протиправну дію або бездіяльність, яка завдає шкоди лісам або земельним ділянкам лісового фонду чи не завдає такої шкоди, але направлена проти встановленого порядку користування лісами, а також земельними ділянками лісового фонду і передбачає юридичну відповідальність винної в цьому особи

Кримінальна відповідальність за порушення лісового законодавства передбачена в таких статтях Кримінального кодексу України: знищення або пошкодження лісових масивів (ст. 245); незаконна порубка лісу (ст. 246); порушення законодавства про захист рослин (ст. 247) і умисне порушення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду (ст. 252).

ІІ. Знищення або пошкодження лісових масивів.

Відповідальність за знищення або пошкодження лісових масивів передбачена ст. 245 Кримінального кодексу України, де зазначено: 

1. Знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів; вздовж залізниць або інших таких насаджень вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом - караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей, масову загибель тварин або інші тяжкі наслідки - караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

Суспільна небезпека злочину полягає у посяганні на лісовий фонд України та його корисні властивості, у порушенні тих функцій, які покликані виконувати ліси. Ці злочинні посягання завдають шкоди науково обґрунтованому, раціо­нальному використанню, охороні і відтворенню лісів, а також довкіллю в цілому. Небезпечність злочину посилюється тим, що знищення та порубка призводять до ерозії ґрунтів, виснаження річок, що погіршує життя людини.

Основний об'єкт злочину - це встановлений порядок охорони і відтворення лісу як важливого екологічного й економічного багатства, інтереси громадської безпеки. Додатковим факультативним об'єктом знищення або пошкодження лісових масивів можуть бути життя і здоров'я особи, власність, інші блага.

Предметом злочину є лісові масиви, зелені насадження навколо населених пунктів, вздовж залізниць або інші такі насадження.

Ліс – це сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагар­ники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів, що в своєму розвитку біологічно взаємопов'язані, впливають один на одного і на навко­лишнє середовище (ст. З Лісового кодексу України).

Всі ліси на території України утворюють лісовий фонд. Корисні власти­вості лісів полягають в їх здатності зменшувати вплив негативних природ­них явищ, захищати ґрунти від ерозії, регулювати стік вод, попереджати за­бруднення довкілля й очищати його, сприяти оздоровленню населення і його естетичному вихованню.

Під лісовими масивами розуміються більш-менш значні за площею ділянки землі, які належать до земель лісового фонду і щільно покриті лісовою рослинністю - деревами і чагарниками.

Зелені насадження навколо населених пунктів - це ліси, розташовані за міською (селищною) межею навколо населених пунктів або поблизу них, які виконують важливі захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі функції і є місцем відпочинку населення. Під іншими зеленими насадженнями розуміються такі насадження, зокрема у вигляді захисних смуг вздовж залізниць, автомобільних доріг, каналів, інших водних об'єктів, гідротехнічних споруд, полезахисних лісових смуг тощо.

Зелені насадження навколо населених пунктів, вздовж залізниць або інші насадження виконують різноманітні охоронні функції: санітарно-гігієнічні й оздоровчі (зелені насадження навколо населених пунктів), водоохоронні (уздовж берегів річок, озер, каналів), протиерозійні (насадження уздовж залізних і автомобільних доріг) тощо.

Зелені насадження міст та інших населених пунктів за умови, що вони не віднесені до категорії лісів (міські парки, парки культури і відпочинку, ботанічні сади, сади житлових районів, сквери, бульвари, промислових підприємств тощо, вздовж вулиць, тощо) не визнаються предметом злочину, передбаченого ст. 245 КК України. Знищення або пошкодження зазначених зелених насаджень за наявності підстав слід кваліфікувати як відповідний злочин проти власності.

Об'єктивна сторона злочину полягає у знищенні або пошкодженні насаджень, які є предметом даного посягання, певним способом - вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом. У ст. 245 КК України поняття знищення і пошкодження використовуються для позначення одночасно і суспільно небезпечного діяння, і шкідливих наслідків.

Знищення лісових масивів кваліфікується як повна загибель лісового ма­сиву, припинення його існування за цільовим призначенням (екологічна, господарсько-економічна, культурно-естетична цінність). За таких обставин лісовий масив перестає бути об'єктом природи.