Охорона лісових багатств України

Пошкодження лісових масивів означає часткову загибель лісів, коли їх зна­чення істотно погіршується і зменшується цінність (припиняється ріст дерев і чагарників, вони засихають, трухлявіють або хворіють, ліс стає непридатним для проживання в ньому диких тварин тощо). Відновлення при цьому в колишньому виді або стає неможливим, або потребує значного часу, вит­рат, засобів і праці.

У досліджуваній статті міститься вказівка і на спосіб знищення й пошкодження лісово­го масиву, що може бути зроблено вогнем або іншим загальнонебезпечним способом.

Злочинний вплив вогнем на лісовий масив може відбуватися стосовно од­ного дерева або кількох дерев або іноді й щодо інших предметів і будівель, але обов'язково з подальшим поширенням вогню на великий масив лісу або лісосмуги.

Знищення або пошкодження лісових насаджень вогнем охоплює:

1) підпал – свідоме спричинення пожежі шляхом застосування джерел вогню до лісу, якщо при цьому існувала загроза життю або здоров'ю людей чи заподіяння значних матеріальних збитків;

2) необережне поводження з вогнем, порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки у лісах (розведення багаття у невстановлених місцях, заправка в лісах транспортних засобів пальним тощо).

Під іншим загальнонебезпечним способом розуміють випадки знищення або ушкодження дією, аналогічною за характером і впливом, тобто затоплення, обвал, хімічні забруднення, фізичне руйнування транспортними засобам тощо.

Знищення або пошкодження лісових масивів у інший, ніж зазначені, спосіб, утворює склад відповідного адміністративного проступку.

При відмежуванні злочину, передбаченого ст. 245 (у разі знищення або пошкодження лісу вогнем), від знищення або пошкодження лісу внаслідок необережного поводження з вогнем, а також порушення вимог пожежної безпеки в лісах, що призвело до виникнення лісової пожежі або поширення її на значній площі, слід виходити з того, що суспільна небезпека розглядуваного злочину визначається не тільки способом, а й кількісними, якісними і вартісними параметрами шкоди, заподіяної лісовим ресурсам.

Злочин визнається закінченим з моменту, коли настали вказані суспільно небезпечні наслідки.

Суб'єкт злочину, передбаченого ст. 245 КК України - загальний. Ним може бути фізична осудна особа, яка досягла 16 років.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом або необережною формою вини. Наявність умислу щодо наслід­ків може свідчити про здійснення іншого, більш небезпечного злочину.

У частині 2 цієї статті передбачена відповідальність за ті самі діян­ня, якщо вони спричинили загибель людей, масову загибель тварин або інші тяжкі наслідки.

Під загибеллю людей варто розуміти смерть хоча б однієї людини.

Масова загибель тварин передбачає наявність великої кількості загиблих тварин або птиці.

Під тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння шкоди довкіллю та людині, що характеризується підвищеною небезпекою для всього живого, руйнуванням чи істотним ушкодженням значних природних територій (за­повідних урочищ, ділянок лісу тощо), втратою унікальних і рідкісних об'єктів природи, занесених до Червоної книги України, масовими захворю­ваннями людей чи їх загибеллю, масовою загибеллю чи масовими тяжкими захворюваннями диких тварин на великій території, настанням менш небез­печних наслідків, але на природних територіях, визнаних зоною екологічно­го лиха, тощо. Інші тяжкі наслідки означають заподіяння матеріальної шко­ди, у тому числі витрат по гасінню вогню тощо.

Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 статті, виражається в умисній вині стосовно дії і умислу або необережності щодо наслідків. Психічне ставлення до загибелі людей або інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 245) як правило є необережним. Якщо винна особа передбачає і бажає або свідомо допускає настання наслідків у виді позбавлення життя іншої людини або тяжких тілесних ушкоджень, її дії треба додатково кваліфікувати за ст. ст. 115 або 121.

ІІІ. Незаконна порубка лісу

Відповідно до ст. 246 КК України незаконна порубка дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду, а також вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах - карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією незаконно добутого.

Суспільна небезпека незаконної порубки лісу полягає в тому, що ці дії завдають шкоди довкіллю в цілому, науково обґрунтованому, раціонально­му використанню, охороні і відтворенню лісів. Небезпечність даного злочи­ну посилюється і тим, що порубка призводить до ерозії ґрунтів, виснажен­ня річок, погіршення життя людей.

Об'єктом цього злочину виступає встановлений порядок охорони, раціонального використання і відтворення лісу як важливого елемента навколишнього природного середовища.

Предмет злочину становлять дерева і чагарники, які ростуть у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, у заповідниках або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду. За ст. 246 слід кваліфікувати посягання на сироростучі (живі) дерева і чагарники, які знаходяться на пні (не відділені від коріння), у т.ч. порубку сіянців, саджанців, підліска.

Дерева - це багаторічні рослини з чітко вираженим твердим стовбуром з гілками, які утворюють крону. Дерева відіграють головну роль у формуванні лісових біоценозів, становлять основу ландшафту у лісових зонах.

Чагарники - це багаторічні рослини, які у дорослому стані не мають головного стовбура (стебло чітко виражене лише у перший рік життя), із деревоподібними гілками, які починають рости з поверхні ґрунту.

Лісові насадження - це захисні та інші штучні насадження дерев і чагар­ників, які у сукупності набувають корисних властивостей дикоростучих лісів. До лісових насаджень відносять: ліси населених пунктів, лісопаркові частини лісів зелених зон, державні лісові захисні смуги, полезахисні лісові смуги, а також захисні лісові насадження на смугах відводу каналів, залізниць і автомобільних доріг.

Заповідники – ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рек­реаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різно­манітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтри­мання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніто­рингу навколишнього природного середовища (преамбула Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Території та об'єкти природно-заповідного фонду – природні території та об'єкти (природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, за­повідні урочища); штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).

Інші особливо охоронювані ліси – природні ліси, що мають велику еко­логічну цінність як унікальні та типові природні комплекси, для збережен­ня сприятливої екологічної обстановки, попередження та стабілізації нега­тивних природних процесів і явищ (Закон України «Про охорону навко­лишнього природного середовища»). В таких лісах допускається тільки руб­ка з метою догляду; санітарна рубка; рубка, пов'язана з реконструкцією ма­лоцінних молодняків і похідних деревостанів, прокладанням просік, ство­ренням протипожежних розривів.

Поняття об'єктів природно-заповідного фонду було розкрито в попередньому питання. Іншими особливо охоронюваними лісами слід вважати:

І) ліси, що мають наукове чи історичне значення (знаходяться на території історико-культурних заповідників, меморіальних комплексів, у місцях, пов'язаних з важливими історичними подіями, тощо); 2) ліси генетичних резерватів, виділені у встановленому порядку за своїми типовими фітоценотичними, лісівничими та лісорослинними показниками для даного району з метою збереження цінних частин популяції виду, підвиду, екотипу лісової породи; 3) лісоплодові насадження – природні або штучно створені плодово-ягідні і горіхоплідні ліси, що мають спеціальне господарське значення; 4) субальпійські деревні і чагарникові угруповання (розташовані у межах відкритої гірської місцевості – полонин, яйл), угруповання субальпійського поясу.

Не визнаються предметом злочину, передбаченого ст. 246, трава, очерет, пеньки, хмиз - мертві стовбури дерев або їх частин, які лежать на поверхні ґрунту (вітровал, бурелом, сніговал, сніголам тощо). За наявності для цього підстав порушення порядку заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань може кваліфікуватись за ст. 356 як самоправство.

Порубка лісу у містах, селищах, інших населених пунктах (у парках, скве­рах, садах, на вулиці, на території підприємств, організацій, у пришляхових смугах, а також на сільськогосподарських угіддях, садибах, дачних ділянках тощо) не є предметом цього злочину і кваліфікується як крадіжка чи грабіж майна.

Протиправне заволодіння заготовленим чи складованим лісом, а також незаконна порубка з корисливою метою дерев і чагарників у розсадниках, ботанічних і зоологічних садах, квітникарських господарствах за наявності підстав утворює склад відповідного злочину проти власності.

Предметом злочину не визнаються деревостани, які хоч і утворюють певну біологічну сукупність, але ростуть поза межами лісового фонду. До останнього не належать: а) усі види зелених насаджень у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; б) окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, садибах, присадибних, дачних і садових ділянках.

З об'єктивної сторони злочин виражається у незаконній порубці дерев і чагарників, тобто усі випадки відділення дерев і чагарників, які знаходяться в лісі, від коре­ня, незалежно від використовуваних засобів і способів (сокира, пилка чи інші предмети). При цьому кваліфікація таких дій за ст. 246 залежить від категорії захищеності лісу, а також інших об'єктів, де здійснюється порубка. Так, незаконна порубка у лісах, захисних та інших лісових насадженнях утворює склад цього злочину лише тоді, коли це заподіяло істотну шкоду. Водночас вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах є вже достатньою підставою для кваліфікації діяння за ст. 246 - істотна шкода у такому випадку не є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину.

Під порубкою розуміються: 1) повне відокремлення дерева або чагарнику від кореня будь-яким способом (спилювання, зрубування, повалення транспортним засобом тощо); 2) викорчовування - видалення деревостану з корінням; 3) пошкодження дерева або чагарнику до стану припинення росту (наприклад, відокремлення основних гілок від стовбура дерева, глибокі насічки на стовбурі дерева).

Знищення або пошкодження лісових масивів і зелених насаджень вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом слід кваліфікувати за ст. 245.

Незаконною є порубка лісулісозаготівельними організаціями, підприємства­ми і установами на ділянках, що не призначені для цього, порубка лісу фізич­ними особами без відповідного дозволу (тобто лісорубного квитка або орде­ра), або хоч і тими, що мають квиток (ордер), але не на тій ділянці, не в тій кількості, або порубка дерев і кущів не тих порід, на які було дано дозвіл.

Порубка є незаконною, якщо вона здійснюється: а) без спеціального на те дозволу, який посвідчується відповідним документом (лісорубним квитком, ордером), виданим уповноваженим органом;

б) за наявності дозволу, але з недотриманням передбачених у ньому умов стосовно місця, способу і строків порубки, кількості і порід дерев та чагарників (вирубування цінних і рідкісних дерев та чагарників, занесених до Червоної книги України, хвойних насаджень, наданих для заготівлі живиці, до закінчення строку підсочки тощо);

в) за наявності дозволу на проведення суцільної санітарної рубки, але без дотримання обмежень, встановлених щодо площі, строків, технологій проведення робіт.

Порушення порядку заготівлі деревини, яке безпосередньо не полягає у незаконній порубці лісу (наприклад, залишення на лісосіках пнів вище встановленого розміру, захаращування місць вирубки відходами, залишення недорубів або зрубаних дерев у завислому стані, ведення рубок способами, які викликають ерозію грунту), тягне не кримінальну, а адміністративну відповідальність (ст. 64 КАП).

Незаконна порубка дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях визнається закінченим злочином з моменту заподіяння в результаті незаконної порубки лісу істотної шкоди, а вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах - з моменту відокремлення дерева або чагарнику від кореня або заподіяння зазначеним представникам флори пошкоджень, які викликають їх загибель або припинення росту.

Вирішуючи питання про те, чи є шкода, заподіяна незаконною порубкою, істотною (оціночне поняття), потрібно у кожному конкретному випадку враховувати вартість, екологічну цінність (наприклад, занесення дерева або чагарнику до Червоної книги України), кількість незаконно вирубаного лісу, розмір шкоди, завданої довкіллю й обчисленої за відповідними таксами.