Особливості регулювання трансплантації органів і тканин людини

Висновки

Отже, на сьогоднішній день назріла необхідність більш диференційованого  підходу до суспільно небезпечних  діянь, пов’язаних із трансплантацією. Чітко і повно сформульовані  правові норми здатні безпосередньо  впливати на діяльність медичних працівників  і бути засобом забезпечення дотримання прав і свобод людини у сфері медичного  обслуговування, полегшуючи вихід із складних ситуацій і запобігаючи  вчиненню злочинів лікарями та іншими особами медичного персоналу. Умовами  виникнення правових відносин між реципієнтом  і трансплантологічним стаціонаром є юридичні факти – волевиявлення хворого і згода медичної установи з подальшим укладенням договору щодо надання медичних послуг у вигляді трансплантації. 

Україна посідає друге  місце в Європі після Молдови  серед «чорних експортерів» людських органів. Законодавці та лікарі хочуть лібералізувати Закон про трансплантацію, вважаючи, що це врятує більше людських життів. У законі пропонується замінити «презумпцію незгоди» (за відсутності  згоди донора чи родичів вважається, що вони проти трансплантації) на «презумпцію  згоди» (родичі згодні, якщо відсутні їхні заперечення). Використання другої юридичної  моделі, безумовно, полегшує вирішення  проблеми отримання донорських органів  і тканин для пересадки, але ця модель вступає суперечить можливості реалізації природних невід’ємних  прав людини. Презумпція незгоди з  морально-етичної точки зору є  більш прийнятним варіантом юридичного регламенту правомірності вилучення  органів із тіл померлих людей  для трансплантації.

Хочеться сподіватись, що оскільки наша держава взяла курс на гумані-зацію суспільства, то в ній знайдуться сили, які дозволять вирішити нагальні проблеми в сфері трансплантології, і Україна обов’язково досягне середньоєвропейського рівня спеціалізованої медичної допомоги хворим.

Цьому сприятиме проведення таких заходів:

• створення на базі Координаційного центру трансплантації МОЗ України єдиної комп’ютерної інформаційної системи забезпечен-ня органного донорства з охопленням усіх регіонів України для організації обміну донорськими органами, тканинами та клітина-ми;
• внесення змін до ст. 16 Закону України  «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині»;
• цільове виділення на трансплантаційну службу не менше 2 % з бюджетних коштів, що виділяються на охорону здоров’я;
• формування в суспільстві правильного погляду на проблеми трансплантації органів, тканин і клітин.

Нормативно-правові  акти:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30.
2. Кримінальний кодекс України, прийнятий 1 квітня 2001 року.
3. Закон України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині» від 16 липня 1999 р. // Вісник Верховної  Ради. – 1999. – № 41. – С. 377.
4. Перелік анатомічних утворень, тканин, їх компонентів, фрагментів і фетальних матеріалів, дозволених до вилучення у донора-трупа і мертвого плоду людини, затв. Наказом МОЗ № 226 від 25.09.2000 р.
5. Наказ 359 «Про подальше удосконалення атестації лікарів». – К, МОЗ України, 19.12.1997. – 20 с.
6. Постанова КМУ № 695 від 24.04.2000 р. Про деякі питання реалізації Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині».
7. Постанова ПВСУ № 2 від 07.02.2003 р. «Про судову практику у спра-вах про злочини проти життя та здоров’я особи».
8. Уголовный кодекс Российской Федерации от 13 июня 1996 г. // Рос. газ. – 1996. – № 4.
9. Концепція Державної цільової програми розвитку трансплантації в Україні на 2006–2010 роки.www.moz.gov.ua/ua/main/?docID=3845

Література:

10. Гринчак С. В. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини: підстави кримінальної відповідальності: Автореф. дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого – Х., 2007. – 20 с.
11. Горелик И. И. Правовые аспекты пересадки органов и тканей. – Минск, 1971. – С. 20–21.
12. Денисов В. К. Трансплантология. – К.: Наукова думка, 1998. – 248 с.
13. Красновский Г. Н. Биоэтические и уголовно-правовые проблемы в законе РФ о трансплантации органов и (или) тканей человека // Государство и право. – 1993. – № 12. – С. 75.
14. Красновский Г. Н., Иванов Д. Н. Актуальные вопросы правового регулирования трансплантации органов и тканей в РФ // Вестник Московского Университета. Серия право. – 1993. – №5. – С. 63.
15. Маргацкая Н. А. Гражданско-правовые проблемы донорства и трансплантации: Автореф. дис. …канд. юрид. наук. – М.: 1984. – С. 24.
16. Пищита А. Н. Согласие на медицинское вмешательство. Медико-правовой анализ. Юрид. Стандарты. Практика реализации. – М: Центр. клиническая больница РАН, 2006. – 210 с.
17. Попов В. Л. Правовые основы медицинской деятельности. – СПб, 1997. – С. 9-10.
18. Сальников В. П., Стеценко С. Г. Трансплантация органов и тканей человека: проблемы правового регулирования / МВД России; Санкт-Петербургский ун-т; Академия права, экономики и безопасности жизнедеятельности / Виктор Петрович Сальников (ред.). – СПб. : Фонд «Университет», 2000. – 144 с.
19. Тітов М. М. Кримінальне право: Навч. посіб. для дистанційного навчання / М. М. Тітов, А. О. Ляш. – К.: Ун-т «Україна», 2005. – 544 с.
20. Чеботарева Г. В. Уголовно-правовые проблемы трансплантации органов и тканей человека и донорства крови в Украине / Киевский национальный экономический ун-т им. Вадима Гетьмана. — К: КНЭУ, 2006. — 180 с.
21. Чеботарева Г. В. Уголовно-правовые проблемы трансплантации органов или тканей человека и донорства крови: дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.08 / НАН Украины; Институт государства и права им. В. М. Корецкого. – К., 2003. — 219 с.
22. Чеботарьова Г. В. Кримінально-правові проблеми трансплантації органів або тканин людини та донорства крові: Автореф. дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.08 / НАН України; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. — К., 2003. — 18 с.
23. Ющик О. І., Шевчук А. В., Нежурбіда С. І. Кримінальне право України. Особлива частина. — Чернівці: Рута, 2005. — 124 с.
24. Яблоков Н. П. Сферы деятельности транснациональных преступных организаций // Основы борьбы с организованной преступностью / Отв. ред. В. С. Овчинский, В. Е. Эминов, Н. П. Яблоков. – М., 1996.  – С. 48.
25. Бантишев О. Контрабанда трансплантаційного матеріалу // Крок. – 1999. – № 21. – С. 6–8.
26. Бугаєв В. М. Організаційні питання розвитку трансплантології в Україні // Трансплантологія. – 2000. – Т. 1. – № 3. – С. 11.
27. Гущесова Т. Г. Кримінально-правові проблеми трансплантації органів і тканин людини // Трансплантологія. – 2004. – Т. 7. – № 3. – С. 52–57.
28. Гущесова Т. Г. Особливості об’єктивної сторони складів злочинів,    пов’язаних з трансплантацією органів або тканин людини: Матеріали з’їзду трансплантологів // Трансплантология. – 2004. – Т. 5, № 3. – С. 52–58.
29. Денісов В. К. Шляхи вирішення організаційних проблем трансплантації нирок та інших органів в Україні на сучасному етапі // Трансплантологія. – 2000. – Т. 1. – № 1. – С. 12–15.
30. Мартиненко Ю. «Україна – «чорний експортер» людських органів» від 16.10.2007.   http://health.unian.net/ukr/detail/186714
31. Малеина М. Н. Право индивида на телесную (физическую) неприкосновенность // Государство и право. – 1993. - №4. – С. 97.
32. Перелік спеціальностей наукових працівників // Бюлетень вищої атестаційної комісії України. – 1997. – 1. – С. 38-59.
33. Покотило О. « Українцям не вистачає сердець» від 04.10.2007.http://health.unian.net/ukr/detail/186567
34. Скорбенко Д. Н. Кримінально-правовий аспект трансплантації органів і тканин людини // Права людини в Україні: реалізація та захист: Тези конференції. – 2001. – 23–24 березня. – К.: Інститут адвокатури, 2001. – С. 165–167.
35. Слонецький Б. І. Юридичні передумови трансплантації в Україні // Трансплантологія. – 2004. – Т. 7. – № 3. – С. 38.
36. Стеценко С. Г. Регламентация донорства как фактор правового регулирования трансплантации органов и тканей человека // Медицинское право и этика. – 2000. – № 2.