Господарське право

- наявність у учасників господарського товариства корпоративних прав (право участі в розподілі прибутку товариства, право участі в його управлінні, право участі в розподілі майна товариства).

Основні види господарських товариств:

1. Акціонерне товариство – це таке господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

Характерні риси:

-         поділ статутного капіталу на частки рівної номінальної вартості, що іменуються акціями[4] (мінімальний розмір статутного фонду – 1250 мінімальних заробітних плат);

-         до органів управління і контролю акціонерного товариства відносяться: вищий орган – загальні збори АТ; виконавчий орган – правління, дирекція чи директор; спостережна рада (при наявності більше 50 акціонерів); ревізійна комісія;

-         засновниками можуть бути фізичні або юридичні особи (діюче законодавство не заперечує можливості існування однієї особи в якості засновника акціонерного товариства);

-         участь акціонерів в управлінні залежить від кількості акцій, що їм належать;

-         вихід акціонера здійснюється шляхом вилучення акцій.

Акціонерні товариства можуть бути двох видів: відкриті та закриті акціонерні товариства.

Відкрите акціонерне товариство - це вид акціонерного товариства, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на фондовому ринку.

Закрите акціонерне товариство – це вид акціонерного товариства, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купівлі та продажу на фондовому ринку.

Відмінності між відкритим акціонерним товариством (ВАТ) та закритим акціонерним товариством (ЗАТ):

- в порядку розміщення акцій (у ВАТ – шляхом підписки і купівлі-продажу на фондовому ринку без спеціальних обмежень, у ЗАТ – розміщенням серед засновників або серед заздалегідь визначеного кола осіб, а також шляхом купівлі-продажу з виключенням системи торгів);

- в порядку відчуження акцій (акції ВАТ продаються і купуються вільно; акції ЗАТ не можуть продаватися на фондовому ринку, а продаж їх акціонерами товариства повинна здійснюватися з урахуванням переважного права інших учасників товариства на придбання таких акцій);

- за видами підписки на акції, що застосовується при їх випуску (ВАТ – відкрита, ЗАТ - закрита);

- у порядку створення (у ВАТ він дуже складний, що пов’язано з розміщенням акцій серед заздалегідь невизначеного кола осіб шляхом відкритої підписки, опублікування інформації про випуск акцій,  процедури відкритої підписки, вирішення на установчих зборах питань, пов’язаних з результатами підписки; для ЗАТ зазначені процедури непередбачені);

- мінімальним розміром оплати акцій на момент скликання установчих зборів (він має бути не меншим: у ВАТ – ніж 30%, а в ЗАТ – 50% номінальної вартості акцій).

2. Товариство з обмеженою відповідальністю – це таке господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном; учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Основні риси товариства з обмеженою відповідальністю:

-         поділ статутного фонду на частки, розмір яких визначається установчими документами (мінімальний розмір статутного фонду товариства - 100 мінімальних заробітних плат);

-          

-         відповідальність товариства за власними зобов’язаннями усім своїм майном;

-          

-         можливість відступлення учасником своєї частки іншому учаснику або третім особам;

-          

-         наявність органів товариства, за допомогою яких здійснюється управління справами товариства: вищий орган – збори учасників, виконавчий орган – дирекція або одноособовий директор, контрольний – ревізійна комісія;

-          

-         припинення участі в товаристві відбувається внаслідок:

      смерті учасника фізичної особи або ліквідації юридичної особи;

      відступлення частки іншому учаснику або третій особі;

      спадкування частки фізичної особи або правонаступництва частки юридичної особи.

3. Товариство з додатковою відповідальністю – це таке господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом, і яке несе відповідальність за своїми зобов’язаннями  усім власним майном, а в разі його недостатності – також майном учасників у визначеному установчими документами кратному розмірі до вкладу кожного з них.

Основні риси товариства з додатковою відповідальністю:

-         поділ статутного фонду на частки, розмір яких визначається установчими документами (мінімальний розмір статутного фонду товариства - 100 мінімальних заробітних плат);

-         наявність органів товариства, за допомогою яких здійснюється управління справами товариства: вищий орган – збори учасників, виконавчий орган – дирекція або одноособовий директор, контрольний – ревізійна комісія;

-         обмежена відповідальність учасників за зобов’язаннями товариства, розмір якої встановлюється або законом, або установчими документами в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до їх вкладів;

-         подібність правового становища товариства з додатковою відповідальністю і його учасників до правового становища товариства з обмеженою відповідальністю та його учасників, за винятком обсягу відповідальності учасників і пов’язаних з цим питань.

4. Повне товариство -  це таке господарське товариство, всі учасники якого від імені товариства спільно здійснюють підприємницьку діяльність і несуть додаткову відповідальність за зобов’язаннями товариства  усім своїм майном.

Основні риси повного товариства:

-         установчий документ – засновницький договір;

-         відсутність законодавчих вимог щодо розміру та порядку формування майна, що регулюється засновницьким договором;

-         відсутність органів товариства, оскільки управління справами товариства здійснюється самими учасниками в порядку, визначеному засновницьким договором товариства;

-         можливість спільного управління товариством або управління товариством одним учасником (частиною учасників);

-         солідарна відповідальність учасників товариства за зобов’язаннями товариства усім своїм майном, на яке не може бути звернене стягнення у встановленому законом порядку;

-         учасниками товариства можуть бути тільки зареєстровані суб’єкти господарювання;

-         додатковою підставою ліквідації повного товариства, як юридичної особи, є наявність в товаристві тільки одного учасника протягом шести місяців.

5. Командитне товариство – це таке господарське товариство, в якому один або більше учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть щодо боргів додаткову відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, на яке законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми внесками (вкладами).

Основні риси командитного товариства:

-         наявність двох категорій учасників (повних учасників і вкладників), як мінімум по одному учаснику для кожної категорії;

-         установчим документом є засновницький договір, а у разі наявності в товаристві лише одного повного учасника – установчим документом є підписаний такою особою меморандум;

-         відсутність органів товариства, оскільки управління справами  здійснюється повними учасниками;

-         правове становище повних учасників аналогічне правовому  становищу учасників повного товариства;

-         можливість реорганізації в повне товариство, якщо вибувають всі вкладники.

5. Поняття та різновиди державних та комунальних унітарних підприємств

Державне унітарне підприємство – це таке підприємство унітарного типу, яке діє на базі відокремленої частини державної власності без поділу її на частки, створюється в розпорядчому порядку компетентним органом держави і входить до сфери управління зазначеного органу.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства.

Ознаки державного унітарного підприємства:

- господарська організація унітарного типу;

- підприємство-невласник, що зумовлює необхідність виконання вказівок власника і погодження з ним основних питань діяльності;

- функціонування на базі державного майна, яке закріплюється за державним унітарним підприємством на праві господарського відання чи оперативного управління;

- функції власника майна щодо державного унітарного підприємства виконує галузеве міністерство (відомство), до сфери діяльності якого входить підприємство, або державне господарське об’єднання, до складу якого включене підприємство;

- управління державним унітарним підприємством здійснюється одноособовим керівником, який призначається на посаду шляхом укладення з ним контракту, органом уповноваженим управляти державним майном;

- обов’язкове включення до найменування державного підприємства  слів „Державне підприємство”;

- відсутність у державного унітарного підприємства обов’язку відповідальності за зобов’язаннями власника і органу влади, до сфери управління якого він входить.

Державні унітарні підприємства поділяються на:

1.      комерційні підприємства;

2.      казенні підприємства.

Державне комерційне підприємство - це суб'єкт підприємницької діяльності, що діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном.

Казенне підприємство – це таке державне унітарне підприємство, яке діє на базі відокремленої частини державної власності, що не підлягає приватизації, без поділу її на частини, створюється за рішенням Кабінету Міністрів України і входить до сфери управління органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном.

Комунальне унітарне підприємство – це таке унітарне підприємство, яке діє на базі відокремленої частини комунальної власності, без поділу її на частини, створюється за рішенням органу місцевого самоврядування в розпорядчому порядку і входить до сфери управління органу, уповноваженого управляти відповідним комунальним майном.

Характерні риси комунальних унітарних підприємств:

- господарська організація унітарного типу;

- створюється за рішенням органу місцевого самоврядування у розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності;

- функції власника майна щодо комунального підприємства виконує уповноважений орган;

- функціонує на базі майна, що перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комерційне підприємство), або на праві оперативного управління (некомерційне підприємство);

- мінімальний розмір статутного фонду комунального унітарного підприємства встановлюється відповідним органом місцевого самоврядування;

- найменування комунального унітарного підприємства повинне містити слова „комунальне підприємство” та вказівку на орган місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить це підприємство;

- збитки завдані комунальному унітарному підприємству внаслідок виконання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підлягають відшкодуванню зазначеними органами добровільно або за рішенням суду;

- поділ комунальних унітарних підприємств на комерційні та некомерційні, що обумовлює можливість застосування до цих видів підприємств положень Господарського кодексу України щодо державних комерційних підприємств.

6. Правова характеристика об’єднань підприємств