Конституционное право Украины

Гражданин - З-н о гражданстве

Иностранец - З-н О правовом положении иностанцев

Беженец - З-н о беженцах

Лицо без гражданства - З-н о гражданстве и О правовом положении иностанцев

16.                   Гражданство: понятие и К-ционная природа.

Гражданин - это человек, взятый в его соотношении с гос-вом, политической властью в общ-ве и законом, основанном на государственно-правовом признании конкретного индивида носителем субъективных прав и юрид. обязанностей.

Право на гражданство является неотъемлемым правом человека. Гражданин Украины не может быть лишен гражданства или права изменить гражданство.

Граждане Украины независимо от оснований и порядка приобретения гражданства Украины имеют равные конституционные права и свободы и являются равными перед законом.

Украинское государство гарантирует и защищает конституционные права и свободы - своих граждан и обеспечивает выполнение ими обязанностей перед обществом.

17.                   Принадлежность к гр-ву и приобретение гр-ва.

Статья 2. Принадлежность к гражданству Украины

Гражданами Украины являются:

1) все граждане бывшего СССР, которые на момент провозглашения независимости Украины (24 августа 1991 года) постоянно проживали на территории Украины;

2) лица, которые на момент вступления в силу Закона Украины «О гражданстве Украи­ны» 3 ноября 1991 года) постоянно прожи­вали в Украине, независимо от расы, цвета кожи, политических, религиозных и других убеждений, пола, этнического и социального происхождения, имущественного положения, места жительства, языковых или других приз­наков и которые не являются гражданами других государств;

3) лица, родившиеся или постоянно проживавшие на территории Украины, а также их потомки (дети, внуки), если они на 13 ноября 1991 года проживали за пределами Украины, не состоят в гражданстве других государств и до 31 декабря 1999 года подали в установленном настоящим Законом порядка заявление об определении своей принадлежности к гражданству Украины;

4) лица, которые приобрели гражданство Украины в соответствии с настоящим Законом.

Статья 11. Основания приобретения гражданства Украины

Гражданство Украины приобретается:

1) по рождению;

2) по происхождению;

3) путем принятия в гражданство Украины;

4) путем восстановления в гражданстве Украины;

5) на других основаниях, предусмотренных настоящим Законом;

6) на основаниях, предусмотренных международными договорами, согласие на обязательность которых дано Верховной Радой Украины.

18.                   Условия принятия гр-ва. Прекращение гр-ва.

Статья 16. Принятие в гражданство Украины Иностранцы и лица без гражданства могут быть по их ходатайствам приняты в гражданство Украины.

Условиями принятия в гражданство Украины являются:

1) признание и исполнение Конституции Украины и законов Украины;

2) не пребывание в иностранном гражданстве;

3) непрерывное проживание на законных основаниях на территории Украины в течение последних пяти лет.

Это правило не распространяется на лиц, изъявивших желание стать гражданами Укра­ины, при условии, если они родились или доказали, что хотя бы один из их родителей, де­душка или бабушка родились на ее территории;

4) владение украинским языком в объеме, достаточном для общения;

5) наличие законных источников существования.

Положения абзаца первого пункта 3, пунктов 4, 5 части второй настоящей статьи мо­гут не учитываться в исключительных случаях по .решению Президента Украины в отноше­нии лиц, имеющих выдающиеся заслуги перед Украиной или если их принятие в граждан­ство Украины представляет государственный интерес для Украины.

По истечении действия пункта 3 статьи 2 настоящего Закона гражданство Украины приобретается .лицами, на которых он распространяется, в порядке, установленном статьей 16, без учета положений абзаца первого пункта 3 и пункта 4 части второй настоящей статьи.

Положения абзаца первого пункта 3 и пункта 4 части второй этой статьи не распространяются на лиц, состоящих в браке с гражданами Украины.

В гражданство Украины не принимаются лица:

1) совершившие преступления против человечества или осуществлявшие геноцид либо совершившие преступления против государства или тяжкие преступления против личнос­ти;

2) осужденные к лишению свободы до снятия судимости;

3) находящиеся под следствием или избегающие наказания либо совершившие преступление на территории другого государства;

4) находящиеся на военной службе, в службе безопасности, в правоохранительных органах, органах юстиции или органах государственной власти иностранного государства.

Статья 18. Основания прекращения гражданства Украины Гражданство Украины прекращается:

1) вследствие выхода из гражданства Украины;

2) вследствие утраты гражданства Украины;

3) на основаниях, предусмотренных международными договорами Украины, согласие на обязательность которых дано Верховной Радой Украины.

19.                   Понятие и правовой статус иностранных граждан.

Стаття 2. Засади правового статусу іноземців
Іноземці мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
Іноземці є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.
Якщо іноземною державою встановлено обмеження щодо реалізації прав і свобод громадянами України, Кабінет Міністрів України може прийняти рішення про встановлення відповідного порядку реалізації прав і свобод громадянами цієї держави на  території України. Це рішення набирає чинності після його опублікування. Воно може  бути скасовано, якщо відпадуть підстави, за яких воно було прийнято.
Здійснення іноземцями своїх прав і свобод не повинно завдавати шкоди національним інтересам України, правам, свободам і законним інтересам її громадян та інших  осіб, які проживають в Україні.
Іноземці зобов'язані поважати та дотримувати Конституції і законів України, шанувати традиції та звичаї народу України.

Режимы проживания иностранных граждан.

Стаття 3. Імміграція і тимчасове перебування іноземців
Іноземці можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території.

Іноземець може отримати дозвіл на імміграцію та іммігрувати на постійне проживання, якщо він:

–          має в Україні законне джерело існування;

–          перебуває у близьких родинних відносинах (батько, мати, діти, брат, сестра, подружжя, дід, баба, онуки) з громадянами України;

–          перебуває на утриманні громадянина України;
- має на своєму утриманні громадянина України;

–          в інших передбачених законами України випадках.

Іноземці, які іммігрували на постійне проживання або для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.

Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне або тимчасове проживання та вирішення інших питань, пов'язаних з імміграцією іноземців, визначається Законом України про імміграцію.

Іноземці, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов'язані в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, зареєструвати свої національні паспорти або документи, які їх замінюють, і виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування.

Якщо іноземці, які тимчасово перебувають в Україні, змінюють місце проживання, вони зобов'язані повідомити про це органи внутрішніх справ, у яких зареєстровано їх національні паспорти або документи, що їх замінюють.

20.                   Лица без гражданства: понятие и особенности правового положения. Проблема полигражданства.

См. Ст. 26 Конституции.

21.                   Понятие и особенности правового статуса беженца. Проблема вынужденных переселенцев.

Стаття 1. Поняття "біженець" та умови набуття статусу біженця

У цьому Законі під терміном "біженець" розуміється  іноземець (іноземний громадянин чи особа без громадянства), який внаслідок обгрунтованих побоювань стати жертвою  переслідувань за ознаками расової, національної належності, ставлення до релігії, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань вимушений залишити територію держави, громадянином якої він є (або територію країни свого постійного проживання), і не може або не бажає користуватися захистом цієї держави внаслідок зазначених побоювань та щодо якого в порядку та за умов, визначених цим Законом, прийнято рішення про надання йому статусу біженця.

22.                   Особенности правового положения лиц, получивших убежище.

Стаття 12. Права біженця

Особа, яка набула статусу біженця, має право на:

вибір місця тимчасового проживання із запропонованого їй міграційною службою переліку населених пунктів і пересування на території України за умов дотримання правил, установлених для іноземців;

працю за наймом або на підприємницьку діяльність, придбання у власність майна за умов, передбачених законодавством України для іноземців;

охорону здоров'я та відпочинок у порядку, передбаченому законодавством для громадян України;

одержання грошової допомоги, пенсій та інших видів соціального забезпечення в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

користування житлом, наданим у місці тимчасового проживання;

навчання в порядку, передбаченому законодавством України для іноземців;

користування надбаннями культури;

свободу совісті та вільне відправлення релігійних обрядів;

недоторканність особи, житла, охорону законом особистого життя, таємниці листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень;

судовий захист від посягань на честь і гідність, життя і здоров'я, особисту свободу та житло, а також захист майнових та немайнових прав;

вступ до легалізованих громадських організацій відповідно до їх статутів (положень).
Стаття 13. Обов'язки біженця

Біженець зобов'язаний:

дотримувати Конституції та законів України, виконувати рішення і розпорядження органів державної виконавчої влади, регіонального та місцевого самоврядування;

виконувати законні вимоги державних органів і посадових осіб.

23.                   Парламентарная и президентская республика: особенности организации и функционирования государственной власти, управления и территориального самоуправления.

Парламентская республика характеризуется провозглашением принципа верховенства парламента над правительством. Правительство несет политответственность за свою деятельность. Глава гос-ва избирается парламентом обладающий формальной самостоятельностью.Особенностью этой республики является: правительство формируется только парламентским путем из числа членов партийного большинства в парламенте. Правительство правит пока его поддерживает парламентское большинство. Президент действует только с согласия парламента. Президентские акты приобретают юр. силу только после контрасигнации соответствующим министром, котрый несет за них ответственность.Президент наделяется обширными полномочиями,но осуществляются они правительством.

Президентская республика. В ней законодательная и исполнительная власть получает свой мандат от народа.Главой исполнительной власти является президент,совмещающий эту функцию с функцией главы государства.Правительства как колегиального органа обычно нет. Министры подчинены президенту. У президента нет права на роспуск парламента. Признак: отсутствие ответственности исполн.власти перед парламентом за проводимую политику.В президентской республике наиболее последовательно проведен принцип разделения властей. Взаимоотношения между ветвями власти строятся на базе принципа сдержек и противовеса, согласно которому президент, парламент и верх.суд наделяются такими полномочиями, котрые позволяют им воздействовать друг на друга.

24.                   Государственный строй и форма государства в Украине: понятие и соотношение.

Госстрой – это система отношений, возникающих на основе норм, закрепленных в конституции и конституционных законах и складывающихся в процессе формирования и деятельности органов государства, регионального и местного самоуправления. Организация госстроя основана на принципах разделения госвласти на законодательную, исполнительную и судебную, разграничения компитенции между центральной властью, местными советами и др. органами самоуправления на основе верховенства Конституции и законов Украины. Конституционные основы госсоя представляют собой систему предусмотренных и закрепленных Конституцией основных принципов организации и деятельности государства и его основных институтов: форм гос-ва, основных элементов /атрибутов/ его механизма, основных функций гос-ва и гарантий госстроя. Основными принципами госстроя Украины соотвтственно к его Конституции являются принципы суверенитета и независимости гос-ва, демократизма гос-ва, соц. И правового хар-ра гос-ва, унитарности /единства/ гос-ва. СМ. Ст.ст.1, 2 Конституции. Форма гос-ва – это госустройство, т.е. это его территориальная организация, форма госсвязей между государством вцелом и его частями, их правовое положение. Территориальное устройство Украины построено на принципах единства, неделимости, неприкосновенности и целостности гос.территории. При решении вопросов территориального устройства учитываются госинтересы, мнения граждан, проживающих на соответствующей территории, потребности развития регионального и местного самоуправления. Украина это унитарное государство. Территория Украины делится на области, районы, города, районы в городах, села и поселки. В состав Украины входит автономная республика Крым.