Офшорні компанії

l type="DISC">

процедура реєстрації спрощена до мінімуму. Часто взагалі умовна й здійснюється за дорученням. Розмір статутного фонду офшорної фірми здебільшого не обумовлюється. Повна конфіденційність особи власника тощо;

кількість валюти, що репатріюється, необмежена. Зареєстровані фірми вільно відкривають депозити у будь-якій валюті, у будь-якому банку, здійснюють та отримують платежі без жодних валютних обмежень;

"м'яке" місцеве законодавство стосовно порушень податкових та митних правил. Витрати на реєстрацію у податковій гавані не резидентської (офшорної) компанії - від $500 до $3000. Сприяння обслуговуючих фірм в управлінні компанією обходиться в суму близько $1000.

  Найбільше податкових гаваней у країнах "третього світу". Це Панама, Коста-Рика, Нідерландські Антилії, Аруба, Бермудські, Кайманові, Віргінські, Багамські острови, Барбадос, Антигуа і Барбуда, Беліз, Теркс і Кайкос, Ліберія, о-в Маврикій, Західне Самоа, Науру тощо. У Європі до податкових гаваней належать острови Ла-Маншу: Мен, Джерсі, Гернсі, Сарк, Гібралтар; карликові країни - Ліхтенштейн, Андорра, Монако.

Негативні моменти роботи в податковій гавані:

• податкова і митна служба розвинутих західних країн пильніше перевіряє фінансові та комерційні операції офшорних фірм;
• досить складно отримати кредит у банках та знайти ділових партнерів на Заході.

  На відміну від податкових гаваней у країнах зі сприятливим оподаткуванням при загальному досить високому рівні податку з прибутку діє система податкових пільг, які надають деяким (торговим, фінансовим, холдинговим) компаніям. У цих країнах сприятливий для іноземців митний і валютний режим. Передбачено податкові пільги у репатріації прибутків. До країн з "пом'якшеною" податковою системою належать Нідерланди, Ірландія, Люксембург, Кіпр, деякі кантони Швейцарії, окремі штати США тощо. Втім, податкові пільги діють тільки в обумовлених місцевим законодавством межах, тому для керування офшорною компанією потрібно залучати добре обізнаних з його тонкощами консультантів-фахівців. Оформлення діяльності компанії, ведення документації -дещо складніші. Щодо податків, то їх тут сплачують, але за дуже низькими ставками (наприклад, на Кіпрі -4,25%, у Ліхтенштейні - від 7 до 20%). Відкриття тут дочірньої компанії гарантує власнику всі переваги, які можна отримати, зареєструвавши офшорну фірму в розвинутій країні. До уваги береться й чинник престижності: ставлення до такої компанії ділових партнерів буде іншим, ніж за умови її реєстрації, приміром, на якомусь із островів у Карибському морі.

     Перед тим, як придбати офшорну компанію, слід чітко визначити яке коло операцій буде проводиться через  неї і чи підходить для цих  цілей країна реєстрації. Крім того, важливим тут слід рахувати питання  престижу компанії. Цей аспект є вельми важливим і проявляє себе вже на етапі відкриття рахунків, особливо в респектабельних банках.

     Країни, де реєструють офшорні компанії, умовно можна розділити на декілька категорій:

     1. Невеликі держави, острови з  невисоким рівнем розвитку власної  економіки, але з достатньо високою політичною стабільністю (Багамські острови, британські Віргінські острови, Вануату, Сейшельські острови і т.д.). Як правило, ці держави не пред'являють ніяких вимог до звітності, єдина вимога – це внести, як правило, щорічний фіксований збір в казну. На Маршаллових островах навіть можна створити компанію без виплати статутного капіталу, з випуском акцій на пред'явника. Звичайно в таких країнах не ведеться реєстр акціонерів і директорів, конфіденційність володіння такою компанією дуже висока. Звичайно такі компанії використовують як сейф і для фінансових транзакцій.

2. Держави,  де окрім офшорних компаній, існують  звичайні (оншорні – onshore, в протилежність «офшору» перекладається з англійської мови як «в межах берега», «усередині меж». Оншор — компанія, зареєстрована на повноподатковій території, що не надає податкові пільги, незалежно від того, чи веде компанія діяльність на даній території або зовні її меж. Територія, за законодавством якій неможлива реєстрація компаній з пільговим режимом оподаткування, тобто, де платяться всі податки.), які можуть належати нерезидентам, але за умови ведення господарської діяльності усередині цієї країни вони можуть втратити пільговий безподатковий статус. Для того, щоб довести, що компанія не вела такої діяльності, звичайно в таких країнах щорічно слід проходити аудит і здавати звіти. З боку урядів цих держав контроль більш жорсткий, ніж у попередньому випадку, ведеться реєстр директорів і акціонерів, але і престиж компаній набагато вище. Це – Кіпр, Ірландія, Гібралтар, Люксембург, Швейцарія, Острів Мен і ін.

     3. Відверто кажучи, зовсім не офшорні  країни, а зовсім навіть навпаки,  але якщо правильно там поводитися, то можна працювати в цілком  пристойній компанії і платити зовсім трохи. Це – США, Великобританія, Канада і ін. В цих країнах все відкрито, треба платити податки і збори, ведуться регістри директорів і акціонерів. Проте, є організаційно-правові форми, що дозволяють спокійно існувати, плативши тільки фіксовані збори. Такі компанії підходять як для ведення солідного бізнесу, так і для простого зберігання грошей.

     У таблиці 1 порівнюються країни, в яких можна відкрити офшорну компанію:

     Країни, сприятливі для відкриття  офшорних компаній

     Таблиця 1

 

     Вибір місця розташовує офшорної компанії в першу чергу залежить від  профілю її діяльності. В світовій практиці фірми, розташовані в “податкових гаванях” і місцях з пільговим оподаткуванням можна розділити на наступні види:

     1. Компанії фінансової орієнтації (офшорні банки, фінансово-посередницькі  компанії, компанії страховок);

     2. торгово-посередницького профілю  (експортно-імпортні, закупівельні, дистриб'юторські і т.п.).

     3. Крім того, для інвестування за  рубежем фірми з міжнародними  активами можуть створюватися офшорні компанії холдингового типу. До таких компаній можна віднести: оперативно-холдингові компанії, інвестиційні, компанії по володінню інтелектуальною власністю (ліцензійні), нерухомістю, судами.

     Залежно від сфери діяльності створюваної  компанії проводиться аналіз податкових умов по країнах, на основі якого розробляється схема проведення торгових і фінансових операцій із залученням офшорної фірми. Так фінансові компанії звичайно реєструються в районах з низьким податком на прибуток і на розподіл банківського відсотка. При відкритті ж фірми страховки головною умовою при виборі юрисдикції є не стільки наявність податкових пільг, скільки спрощений порядок ліцензування і регулювання діяльності страховки, зокрема більш низькі вимоги до мінімального розміру статутного капіталу, резервних і гарантійних фундацій. Також при реєстрації фірми враховуються умови надання звітності, вартість реєстрації і обслуговування фірми в різних “податкових гаванях”. Проте створення офшорних фірм виправдовує себе тільки за умови здійснення широкої мережі операції, інакше витрати на зміст компанії не окупають себе.

     На  сьогоднішній день найбільшою популярністю з офшорних зон користуються: Кіпр, острів Мен, Гібралтар, Мальта, Багамські острови, Панама, Ліберія, Ліхтенштейн, Люксембург і ін.

     Проте варто відзначити, що в багатьох європейських країнах введено протиофшорне законодавство, що передбачає дискримінаційні заходи по відношенню до компаній відкритих в “податкових гаванях”, деякі ж банки прагнуть не відкривати рахунку офшорним компаніям.

     2. Реєстрація і управління офшорною компанією

     Офшорна структура часто має такий вигляд: материнська компанія — самостійна юридична особа в зоні податкових пільг (офшорна фірма). До цього ряду можна включити додаткові ланки, наприклад, виробничі чи торгові підприємства, що належать до юрисдикції третіх країн. Оскільки під час переведення доходів безпосередньо до «податкових гаваней» перед юридичними особами нерідко виникають податкові бар’єри (у більшості країн під час розподілу доходів на користь офшорних фірм додатково стягується податок «з першоджерела»), така ланка стає необхідною.

     Однак у деяких країнах від цього  податку звільняються банківські відсотки, навіть якщо вони переводяться на адресу фірм у «податкових гаванях» (Нідерланди, Швейцарія).

     Отже, незважаючи на те, що такі держави не належать до офшорних зон, у них також доцільно засновувати підприємства, зорієнтовані на визначені види діяльності, з використанням їх у схемах розрахунків, спрямованих на зменшення податкового тягаря.

     Офшорні системи дуже динамічні, вони можуть створюватися під конкретний діловий проект чи інвестиційну програму.

     Реєстрація  офшорної компанії відбувається приблизно  так. Бізнесмен дає декілька варіантів  назви майбутньої компанії, і від  його імені починає діяти місцевий Реєстраційний Агент. Оскільки майбутній власник є нерезидентом в тій юрисдикції, де реєструє компанію, то вимушений спілкуватися з урядовими органами через місцевого агента, який надає свою юридичну адресу. Для такої діяльності, як правило, агенти повинні одержати спеціальну ліцензію. Йдеться про професійних Агентів, які мають на свою діяльність обов'язкову професійну страховку (bonded agent). Проте агентами в деяких юрисдикціях можуть бути і фізичні особи – резиденти тих країн без жодних страховок.

     Спочатку  здійснюється перевірка назви на збіги, потім, якщо все гаразд, то відбувається реєстрація Статуту і Засновницького Договору (Memorandum and Article Association), які підписує знову ж таки Агент. Далі Агент проводить призначення бізнесмена першим директором і підписує папір, з якого ясно, що він не претендує на власність компанії і виступає тільки як агент.

     Права власності на компанію визначаються таким чином. Власниками компанії є  акціонери. Розподіл акцій відбувається на першому зборі, обов'язок проведення якого лежить на першому директорі, призначення якого, у свою чергу, проводиться Реєстраційним Агентом. Якщо людина призначена першим директором, то, створивиши Резолюцію єдиного акціонера, він затверджує себе в праві власника на всі акції компанії. Там, де акціонери реєструються, треба заповнити спеціальну форму і направити до реєстраційних органів (так само відбувається і реєстрація директорів).

     Практично у всіх юрисдикціях компанію потрібно щорічно підтримувати, тобто подати аудиторський звіт або декларацію (там, де це потрібно), сплатити необхідні податки і збори, сплатити Реєстраційним Агентам їх послуги. Якщо всі процедури виконані, то компанія залишається в Регістрі компаній, якщо який-небудь елемент відсутній, то якийсь час нараховуються штрафи і, можна залишитися в Регістрі, сплативши їх, потім компанія віддаляється з Регістра зі всіма витікаючими наслідками. Відновлювати компанію можна, але майже завжди це багато дорожче, ніж просто зареєструвати нову, але іноді діватися нікуди і доводиться платити.