Офшорні компанії

5. Міжнародне регулювання офшорного бізнесу 

   FATF. Група розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) дає рекомендації, які в більшості випадків зводяться до посилювання ідентифікації власників офшорних компаній. Наприклад, у вигляді заборони випуску акцій на пред'явника, обов'язкового розкриття інформації про власників.

   Також західні банки при щонайменшій  підозрі можуть арештувати гроші  на рахунках офшорної компанії і почати розгляд (доклад 2000/2001 року «Про типові способи відмивання грошей» виділила «сірий» імпорт в особливу категорію методів відмивання грошей)[24].

   Основним  інструментом ФАТФ в реалізації своєї  функції є 40 рекомендацій у сфері злочинного відмивання доходів і фінансування тероризму, які піддаються ревізії в середньому один раз в п'ять років, а також 9 спеціальних рекомендацій у сфері протидії фінансуванню тероризму, які були розроблені після подій 11 вересня 2001 року.

   Дані "40+9 Рекомендаціями" є зведення організаційно-правових заходів по створенню в кожній країні ефективного режиму протидії легалізації злочинних доходів і фінансуванню тероризму. Відповідно до Резолюції СБ ООН № 1617 (2005), 40+9 Рекомендацій ФАТФ є обов'язковими міжнародними стандартами для виконання державами — членами ООН.

   OECD. Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) (Organization for Economic Co-operation and Development — OECD) веде список країн і територій, які не надають інформацію про податкові і фінансові операції зареєстрованих в них юридичних осіб. Відносно цих держав країни — члени ОЕСР приймають фінансові і фіскальні санкції.

   «чорний список» ОЕСР в 2008 році включав лише наступні юрисдикції: Андорра, Ліхтенштейн, Монако, Маршаллові острови. 2 квітня 2009 року на зустрічі Великої двадцятки (G20) ОЕСР підготувало Поточний доклад про юрисдикції, спостережувані глобальним форумом ОЕСР по введенню податкових стандартів, прийнятих на міжнародному рівні. В цьому Докладі ОЕСР розділив всі держави на три категорії:

   Юрисдикції, які достатньою мірою впровадили податкові стандарти, прийняті на міжнародному рівні: Австралія, Аргентина, Барбадос, Великобританія, Угорщина, Віргінські острови США, Німеччина, Гернсі (коронне володіння Великобританії), Греція, Данія, Джерсі (коронне володіння Великобританії), Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Кіпр, Китай (не включаючи Гонконг і макао), Республіка Корея, Маврикій, Мальта, Мексика, Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, З'єднані Арабські Емірати, Острів Мен, Польща, Португалія, Російська Федерація, Сейшельські Острови, Словаччина, Сполучені Штати Америки, Туреччина, Фінляндія, французька Республіка, Швеція, Японія.

   Юрисдикції, які прийняли на себе зобов'язання по ухваленню податкових стандартів, затверджених на міжнародному рівні, але поки що не в достатній мірі що їх упровадили:

   Податкові гавані: Ангілья (заморська територія  Великобританії), Андорра, Антигуа і  Барбуда, Аруба (територія у складі Нідерландів), багамські Острови, Бахрейн, Беліз, Бермудські Острови (заморська територія Великобританії), британські Віргінські Острови (заморська територія Великобританії), Вануату, Гібралтар (заморська територія Великобританії), Гренада, Домініка (Співдружність Домініка), Кайманові острови (заморська територія Великобританії), Острови Кука, Ліберія, Ліхтенштейн, Маршаллові острови (з 1986 року знаходяться у вільній асоціації з США), Монако, Монтсеррат (заморська територія Великобританії), Науру, Нідерландські Антільські Острови (територія у складі Нідерландів), Ніуе, Панама, Самоа, Сан-Маріно, Сент-Вінсент і Гренадіни, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Туркс і Кайкос

   Інші  фінансові центри: Австрія, Бельгія, Бруней, Гватемала, Люксембург, Сінгапур, Чилі, Швейцарія.

   Юрисдикції, які не прийняли на себе зобов'язання по ухваленню податкових стандартів, затверджених на міжнародному рівні: Коста-ріка, Малайзія (Лабуан), Уругвай, Філіппіни.

   Конфлікт  Швейцарії і ОЕСР. В 2009 році Швейцарія  потрапила в сірий список публікації ОЕСР про список офшорів, тому заморозила свій внесок в організацію і відмовилася від всіх сумісних проектів. Швейцарські власті заявили, що «завжди готові на діалог з податківцями інших країн при розслідуванні справ про ухилення від податків», і що критерії віднесення країни до сірого списку «не зовсім зрозумілі».

   Регіональне регулювання

   Багато  країн вводять певні обмеження  для своїх резидентів на операції з офшорними компаніями. Повна  заборона практично не застосовується. Проте можуть застосовуватися деякі  дискримінаційні по відношенню до таких  компаній заходи, наприклад, збільшення оподаткування операцій з офшорами відносно своїх резидентів, введення додаткового валютного контролю над операціями.

   Україна. Вперше українські бізнесмени дістали можливість відкривати офшорні компанії в 1991 році. В квітні 1991 року швейцарська компанія Riggs Walmet Group оголосила про те, що виходить на український ринок з пропозицією про організацію компаній. Пропонувалася не тільки допомога в створенні безподаткових компаній, але й підтримка їх діяльності – внесення щорічних внесків до бюджету країни базування, забезпечення секретарських послуг з обробки нерегулярної пошти, організація щорічних зборів акціонерів, складання балансів і т. п. За міжнародними мірками, вартість послуг була досить висока: $4800 за реєстрацію і $1100 щорічно за підтримку. За минулий період в результаті зростання пропозиції подібного роду послуг і зростання конкуренції ціна офшору впала до $500.

   Українські  банки і фінансові компанії використовують офшорні схеми діяльності на світових ринках цінних паперів. Збільшилася роль офшорних схем у формуванні транснаціональних господарських систем, коли офшорні фірми вбудовуються в мережу зовнішніх філіалів українських підприємств. Офшорні схеми часто націлені на подолання іноземних податкових бар'єрів. Існує комплекс факторів, які стимулюють розвиток офшорного бізнесу в Україні. До головних із них належать: тягар податкового навантаження і неефективність фіскальної політики, несприятливий інвестиційний клімат і потужні мотиви до експорту капіталу за кордон, високі інвестиційні ризики і використовування офшорних схем для приховування факту володіння інвестиційними об'єктами в Україні, криміналізація економіки і використовування офшорних схем для відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом. На думку експертів, протягом 1980-х років до Швейцарії були переведені з Центральної Європи і колишнього СРСР мільярди доларів. У швейцарців немає однозначної думки, чи можна вважати всі ці внески злочинними. Проте ці гроші потрапляють у категорію "підозрілих" і можуть бути заблоковані. Українських бізнесменів у офшорні зони вабить можливість ухилення від сплати податків або відмивання "брудних грошей" (за ці діяння передбачена кримінальна відповідальність відповідно до ст. 212 і ст. 209 КК України)

   На  Україні при купівлі товарів  у компаній, які знаходяться в офшорних юрисдикціях, до валових витрат відноситься тільки 85 % вартості куплених товарів або послуг, що збільшує суму податку на прибуток.

   Всі операції з резидентами офшорних юрисдикцій стають об'єктом підвищеної уваги з боку уряду, перелік офшорних юрисдикцій затверджений Кабінетом Міністрів України, Розпорядженням «Про перелік офшорних зон» від 24.02.2003г. №77-р.

   США. Після перемоги на президентських виборах в США Барака Обами, а також враховуючи світову фінансову кризу, 17 лютого 2007 в законопроект «Про запобігання зловживаннями податковими гаванями» були внесені поправки (Bill S. 681 ‘Stop Tax Haven Abuse Act’).

   Основними положеннями законопроекту S-681 є:

• встановлення більш суворих вимог для платників податків США, що використовують офшорні юрисдикції;
• надання Казначейству США повноважень по здійсненню спеціальних заходів проти іноземних юрисдикцій і фінансових інститутів, перешкоджаючих збору податків;
• введення оподаткування офшорних трастів, що використовуються для придбання нерухомості, предметів мистецтва і ювелірних прикрас для осіб США, і визнання осіб фактично одержуючих активи офшорних трастів бенефіціарами;
• збільшення штрафу для осіб, що використовують податкові притулки, до 150 % від одержаних ними від такої діяльності доходів;
• встановлює поняття економічної істоти, коли суть операції стає важливішою за форму її здійснення.

   Європейський  союз. При використанні офшорних схем існує ризики бути притягнутим до кримінальної відповідальності (при вживанні імпортних офшорних схем — товар, придбаний за 200 євро, продається за 100 євро, в Європі вважається кримінальною операцією). Слід врахувати, що деякі країни, що входять в європейський союз, самі є офшорами. 
 

     6. Панама - один з найпривабливіших “офшорів” світу. 

     Панама  розташована в Центральній Америці і являє собою вузький перешийок між Північною і Південною Америкою. Панама знаменита своїм каналом, що з'єднує Атлантичний і Тихий океани. Населення Панами складає близько 2,5 мільйонів. Завдяки своєму розташуванню Панама є найважливішим світовим транспортним вузлом. Демократична система керування базується на конституції. Після скинення генерала Нориегі Панама перетворилася в політично стабільну країну з економікою, що розвивається. Існуюча з 1927 року індустрія податкової гавані є найкращим гарантом стабільності цієї офшорної юрисдикції.

     Ця  іспаномовна країна, давно відома, як податковий рай із прекрасними банками, телекомунікаціями й інфраструктурою.

     Компанія  з обмеженою відповідальністю є  звичайним типом компанії, хоча можливі й інші типи фірм (наприклад, просте товариство з обмеженою відповідальністю, генеральне товариство з акціонерним капіталом і обмеженою відповідальністю). Незважаючи на те, що Панамський закон про компанії аналогічний закону штату Делавар, але в силу того, що Панама є правовою цивільною державою, діяльність панамських корпорацій в основному регулюється умовами і положеннями, записаними в статуті кожної з корпорацій.

     Статут  компанії повинний містити: ім'я і  громадянство кожного з пайовиків, що підписали статут, назва компанії, основні цілі компанії, розмір капіталу компанії, види акцій, їхня кількість і стосовні до них подробиці, кількість акцій, що належать лицям, що підписали статут, місцезнаходження компанії, ім'я, адреса і громадянство представника компанії на Панамі, термін існування компанії, імена й адреси директорів.

     Компанії  можуть створюватися для будь-яких дозволених законом цілей, і назва компанії повинна закінчуватися словами Socitdad anonima або S.A. чи словами, що позначають на інших мовах обмежену відповідальність - наприклад. Corporation, Corp., Incorporated, Inc., Gmb, A.G., але не Limited чи Ltd.

     Назва компанії повинна одержати схвалення  і не повинне збігатися з назвами  існуючих панамських компаній. Такі слова  як "банк", "траст", "фонд", "страхування" і "перестрахування" не можуть використовуватися без спеціального дозволу. Статут компанії повинний бути підписаний щонайменше двома лицями, але розкривати імена основних власників акцій не обов'язково.

     Панамські компанії повинні мати зареєстрованого представника на Панамі, який повинний бути юристом чи юридичною фірмою і мати місцем перебування Панаму. Компанія повинна мати не менш трьох директорів, що повинні бути фізичними особами, а також повинні бути призначений президент, віце-президент і скарбник. Цих адміністраторів компанії призначають директора, а самі вони не обов'язково повинні бути директорами.

     Відсутні  вимоги до мінімального розміру капіталу, що може бути в будь-якій валюті, і  акції можуть мати чи не мати номіналу. Часто панамські компанії мають статутний капітал у сумі 10,000 доларів США, що дозволяє платити реєстраційне мито в розмірі 60 доларів США і, у випадку більшого розміру капіталу, мито зростає. Акції можуть бути іменними чи на пред'явника. Іменні акції можуть не оплачуватися цілком чи частково, але перед випуском акцій па пред'явника вони повинні бути цілком оплачені. Володіння панамської компанії може здійснюватися одним лицем чи фірмою, і не трібується, щоб яка-небудь частина капіталу належала панамському чи громадянину фірмі.

     Усі збори повинні проводитися в  Панамі, якщо тільки в статуті чи відповідному законодавчому акті не обмовляється інше. Однак, можуть призначатися представники.

     Щорічні податкові декларації не вимагаються  і ніяких фінансових звітів заповнювати не потрібно. Щорічне реєстраційне мито в сумі 150 доларів США виплачуються панамському уряду через рік після реєстрації, і у випадку затримки платежу на компанію накладається штраф.

     По  Декреті 1958 р. іноземні компанії можуть продовжувати свою діяльність на Панамі, якщо вона не суперечить закордонному законодавству Панамські компанії можуть також продовжувати свою діяльність у закордонних країнах, якщо вона не суперечить законодавству цих країн.

     Після того, дотримані усі формальності і назва схвалена, панамська компанія може бути зареєстрована протягом 24 годин. Притому що вартість реєстрації дорівнює $ 450, а сума первісних внесків $ 700. Можливо також придбання готових фірм для негайного використання.

     В даний момент Панама прагне розширити  свій вплив. Всупереч своєму видатному положенню серед інших офшорних центрів, вона виглядає недостатньо розвиненою, але тепер, з усуненням Нориегі, з'явився привід для більш оптимістичних прогнозів щодо її подальшого розвитку.

     Розглядаючи Панаму в якості офшорного центра можна виділити наступні її переваги: